Мапа України 1918 року
згідно умов Берестейського Миру

 
Мапа України 1918 року згідно умов Берестейського Миру, укладачем якої є ґеоґраф Степан Рудницький.

Мапа України 1918 року за Берестейським Миром

(27.Ⅰ.)9.Ⅱ.1918 відбулось підписання Берестейського Миру — мирної угоди між Українською Народньою Республікою з одного боку та Осередніми Державами (Центральними Державами) Четверного Союзу: Німецькою Імперією, Австро-Угорською Імперією, Османською Імперією і Болгарським Царством з іншого.
Берестейський Мир — перша мирна угода Великої Війни, яка дозволила визнати Незалежність України.

Після підписання Берестейського Миру 1918 року було укладено й надруковано оглядову мапу України під назвою “Карта України”, яка відповідала умовам Берестейського мирного договору.

“Карта України” 1918 рік
Повнороздільну мапу переглянути за кліком

“КАРТА УКРАЇНИ”
1918 рік
Мапа України згідно умов Берестейського Миру
© 1918 “Freytag & Berndt” Wien / “Фрейтаґ і Берндт” Відень
Зладив д-р. Стефан Рудницький
Масштаб: 1:2.000.000. (1 см — 20 км)
Формат мапи 100х70 см.

Ще напередодні початку Великої Війни 1914 року Степан Рудницький укладав мапи України для освітньої літератури шкіл Галичини та інфоґрафіку спільно з Ґеорґем де Гасенко. Тож, Степан Рудницьким вже мав все необхідні статистичні дані для позначення українського етнічного ареалу, необхідно було лише визначити після Берестейського Миру новоутворені межі держав.
Показані на мапі межі України відповідають умовам Берестейського Миру, укладеного (27.Ⅰ.)9.Ⅱ.1918 Українською Народньою Республікою з Осередніми Державами — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. У договорі визначалися кордони України, частина з яких була вказана остаточно, а частина (наприклад, українсько-російський кордон) підлягала подальшому уточненню в ході міждержавних переговорів. На цій мапі червоним діагональним виділенням показані терени зі спірним статусом (Холмщина, українські етнічні ареали на Бессарабії, українсько-російську межу на схід від Курська і Бєлґорода). Переговори з квазідержавним утворенням "РСФСР" відбувалися 23.V.–11.ХІ.1918 і закінчилися нічим.

Швидше за все, мапа відображає реалії літа–початку осені 1918 року, тобто добу Гетьманату Павла Скоропадського. Цікавий нюанс мапи полягає в тому, що жирною червоною лінією позначені межі тодішньої Української Держави, а як “Україна” підписані всі українські етнічні території до Кубані й Підкавказзя.
Вже незабаром мапа застаріє, бо 1 листопада 1918 буде проголошена Західньо-Українська Народня Республіка на тих теренах, які на цій мапі — ще Австро-Угорська Імперія.

Сама мапа в ориґіналі має великий розмір 100х70 см, і є оглядовою.
В цілому “Карту України”, автором якої був видатний український ґеоґраф і картоґраф Степан Рудницький (1877-1937), затвердили у львівському Науковому товаристві ім. Шевченка в 1917 році, коли політичні кордони України тільки починали формуватись, і очевидно, що територіальне охоплення мапи виходило з етнічного простору Українців, — а от кордони України на неї потрапили вже пізніше.
Літера “У” у слові “Україна” могла б теоретично знаходитися і на теренах Галичини, але навряд чи це б дозволила австрійська цензура воєнного часу. Наприклад, “Етнографічна карта Австро-Угорщини” середини 1918 року, призначена для офіцерів, на території Австро-Угорщини “рутени” вже позначались як Українці, але назва Україна відносилась на австрійських імперських мапах лише до території УНР.

Мапа опублікована у Австро-Угорщині відомим віденським картографічним видавництвом “Freytag & Berndt”, яке з 1890-х років видавало освітню картоґрафічну літературу українською мовою для шкіл Галичини.

Ця мапа цікава як важливий історичний документ.
Мапа не лише зафіксувала кордони щойнопроголошеної Незалежної України (Української Народньої Республіки) згідно умов Берестейського Миру, але й фіксує етнічний ареал розселення Українців.
Ґеоґраф Степан Рудницький з 1910-х років доволі ретельно фіксував на своїх мапах український етнічний ареал.
Доктор Степан Рудницький належить до коґорти українських науковців (поряд з Г.Величком та В.Ґериновичем), які науково обґрунтували можливість утворення Української Держави за принципом етнічного ареалу, визначивши межі етнічних теренів нашого народу з ґеоґрафічного погляду. Свої дослідження ці визначні ґеоґрафи підтверджували наочно, укладаючи етнічні мапи України. Укладання мап ґрунтувалося на статистичних даних переписів як Австро-Угорської Імперії, так і Россійської Імперії.
Згідно даних російсько-імперської статистики це є вельми важливим доказом. Імперська статистика не применшувала кількість населення "малоросов" і доволі точно позначала межі розселення "малоросов, вєлікоросов і бєлоросов". Попри багаторічні спроби совєтської цензури стерти з пам'яті факт доволі широкого етнічного ареалу Українців на Кубані, Донщині, Слобожанщині і навіть на Північному Кавказі та українську колонізацію далі на схід, все одно ці докази доволі легко знаходяться у звичайній статистиці останніх років існування Російської Імперії. Втім, навіть в СССР до 1950-х років часто на мапах публікувався українських етнічний ареал таким, яким був насправді.

Як бачимо, нащадки запорожських козаків, вигнані з Запорожжя, доволі щільно заселяли Кубань та навіть передгір'я Кавказу. Щоправда, на Ставропіллі та вище у горах були змішані українсько-москвинські козачі станиці, які змішувались в свою чергу з поселеннями місцевих горських народів Кавказу.
Також чудово видно поширення українського етнічного ареалу й на заході. Зокрема, Берестейщина, Холмщина, Підляшшя і Надсяння точно населені Українцями, обрізана на мапі лише західня частина Лемківщині (не забуваймо, мапа друкувалась ще в Австро-Угорщині, ще тривала Перша Світова війна і діяла імперська військова цензура).
До речі, після совєтської окупації Західньої України в 1939-му році, за знайдену мапу України Рудницького могли покарати кількома роками концтаборів ҐУЛаґ! Серед Українців Галичини багато у кого були такі мапи, і у підручниках, і настінні. Дехто ховав ці мапи й таким чином кілька ориґінальних старих і подертих мап Рудницького дожили до наших днів та були передані історикам і зберігаються у музеях.

Мапа України Степана Рудницького за 1918 рік є унікальною по своїй суті.

Матеріял укладено 2015 року з відкритих джерел:
Джерело мапи:
Placing Ukraine on the Map: Stepan Rudnytsky’s Nation Building Geography. Kashtan Press Kingston Ontario, 2014. Stebelsky Ihor.
© “LIKБЕЗ — Історичний Фронт”
© Андрій Байцар © Андрій Байцар

Укладач матеріялу:
℗ Dem'än Dzüba
℗ «Порохівниця» \ «Porohivnyçä»
2015 — 2021.Ⅱ.15