Токмак кінця ХIX — початку ХХ століття

Краєзнавчий музей міста Токмак на Запорожжі пропонує віртуальну екскурсію у місто Токмак кінця ХIX — початку ХХ століття.

Токмацький міський краєзнавчий музей

Токмак кінця ХIX — початку ХХ століття
Віртуальна екскурсія

Краєзнавчий музей є візитівкою міста Токмака, його експозиція розповідає про людей, які жили і живуть зараз і творять історію рідного Запорожського краю.

Експозиція Токмацького міського краєзнавчого музею займає будівлю, яка відноситься до пам’ятників історії місцевого значення та є складовою єдиного архітектурного ансамблю історичної частини міста. Будівля музею має багату історію, зведена у 1900 році на замовлення купця А. Горобцова для приватної 4-х класної школи з трудовим навчанням. Такий тип школи був великою рідкістю на той час.
На ліворуч 1-го поверху жила директорка школи. Праворуч 1-го поверху знаходився ювелірний магазин. На другому поверсі було розташовано чотири класи школи.
У дворі було збудовано одноповерхову будівлю майстерень для учнів. Посеред двору був фонтан з лебедями.

Навпроти будинку купця Горобцова знаходиться символ міста Токмак — будинок братів Шальман з вежею.

Токмак — будинок братів Шальман. 2007 © Дмитро Дзюба

Після совєтської окупації України на початку 1920-х років будинок купця Горобцова було експропрійовано і в ньому розмістилася Велико-Токмацька Трудова 7-ми річна школа. Школа проіснувала до 1928 року, учнів перевели у відкриту школу №1.

В 30-ті роки ХХ століття в приміщенні була відкрита велика аптека. У роки Другої Світової війни будівля музею була частково зруйнована, у 1950 році почалося її відновлення, з 1952 року тут розмістилися Токмацький райком КПУ і Токмацький райком ЛКСМУ.

З 1978 року в будинку розмістився Токмацький міський краєзнавчий музей.

У 1985 році відкрилася експозиція Токмацького міського краєзнавчого музею. В ній розташовано 14 експозиційних залів, де відвідувачі знайомляться з природою та історією рідного краю, творами майстрів живопису та декоративно-прикладного мистецтва Токмаччини.

Фонди музею налічують понад 18 тисяч одиниць зберігання об′єднаних в геологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні, археологічні, етнографічні та інші колекції.

Вельмишановне Панство, краєзнавчий музей міста Токмак пропонує на період карантину здійснити віртуальну екскурсію.

“Токмаччина кінця ХIX — початку ХХ століття”

В залах міського музею представлені старовинні світлини Токмака кінця ХIX — початку ХХ століття та історичні артефакти, що розповідають за історію міста.

Музей містить експозиції та матеріали про видатних уродженців Токмака.
Григорій Чечет — талановитий винахідник літального апарату, який зробив певний особистий внесок в розвиток науки.
➥ Перший український авіаконструктор Григорій Чечет

Марко Безручко — уродженець Токмака, генерал-хорунжий Армії УНР, видатний стратег, врятував від совєтської окупації Польщу і Європу.
➥ Марко Безручко — Українець, який врятував Європу
Музей міста Токмак зустрічає відвідувачів меморіяльною дошкою на честь славного земляка Марка Безручка, встановленій на фасаді музею з нагоди 100-річчя оборони Замостя.

В залах міського музею представлено експозицію на честь славетного земляка, генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка, а також на честь національних Визвольних Змагань за Незалежність України.

В міському музеї є макет трактора “Запорожець”, грамофон, велика колекція черепиці з клеймами виробників Токмацького краю, і звісно ж представлена продукція заводів І.І. Фукса та Й.В. Клейнера: буккер, плуг, велика ручна кукурудзяна молотарка, слюсарні інструменти з заводськими клеймами, а також дерев’яна балка будівлі заводу Клейнера з написом “Завод земледельческих машин и орудий, Б. Токмак”.

❖ ❖ ❖

За офіційними даними Токмак з'явився в ХVIII столітті в степах Запорожжя.
На початку 80-х років XVIII століття на березі ріки Токмак оселилося кілька сімейств запорізьких козаків: Престрімський, Зелений, Балан, Ігнатенко, Шапран та інші, які жили на хуторах на захід від Токмака біля злиття річок Куркулак і Чінгул.

Незабаром тут стали селитися селяни-кріпаки, а потім і державні селяни з сіл Водяного і Балок Мелітопольського повіту, а також Комарівки, Санжарівки та інших населених пунктів Полтавщини. Так в 1784 році було засновано селище Токмак. Це поселення було єдиним значним селом серед безлюдного степу.

Архівні джерела свідчать, що за короткий час "селение столь значительно расширилось", що в 1795 році в ньому було засновано Успенську церкву.

1915 — Токмак, Успенський храм

Споконвіку головною церквою Токмака вважався теперішній Свято-Успенський собор.

У 1796—1798 роках була побудована дерев'яна церква на честь собору Пресвятої Богородиці, потім 15 серпня 1808 року на його місці було освячено новий кам'яний храм з дерев'яним куполом на честь Успіння Божої Матері, але він не відрізнявся ні міцністю, ні архітектурою, дав тріщини, багато разів реконструювався і був зламаний.

В 1869 році розпочато будівництво нового кам'яного храму на кошти парафіян, при допомозі місцевого купецтва та іногородніх різночинців. Він був освячений 9 грудня 1875 року.

У другій половині ХIX століття в центрі міста височів кам'яний Свято-Успенський собор, який став його окрасою. Свято Успенський собор — православний храм, перша кам'яна культова споруда Токмака.

В 1797 році селище Токмак стало центром новоутвореного Маріупольського повіту. У селі перебували дворянський і нижній земський суди, казначейство, поштова експедиція тощо. У 1798 році від Токмака прокладено поштовий тракт до Олександрівська (россійсько-імперська назва міста Запорожжя).

У 1836 році в Токмаку було відкрито першу парафіяльну школу, де навчалось 50 дітей купців, духовенства та заможних селян.

Тричі на рік — у січні, травні й вересні у Великому Токмаку відбувалися великі ярмарки.

У першій половині ХІХ століття Великий Токмак перетворився на велике торгівельно-промислове село не тільки півдня України, але й Россійської Імперії, став одним з найбільших ярмаркових центрів Таврійської губернії. Селище займало особливе місце, було розташоване у самому центрі різноплемінного населення: Українці, Німці-меноніти, Німці-лютерани й католики, московіти, духобори, старообрядці, молокани.

1915 — Токмак, Базарна площа Ринок і Успенський храм
Підпис німецькою „Marketplatz zu Tokmak“

Токмак значний час мав статус адміністративного центру.
У центрі Великого Токмака, біля базарної площі, розміщалось 18 торгових лавок з погребами, хлібні і соляні склади. Річний торговий обіг перевищував 900 тисяч россійських рублів сріблом.

1915 — Токмак, Базарна площа Ринок, Торговий Ряд —Гофманштрассе

1915 — Токмак, Базарна площа Ринок, Торговий Ряд — Гофманштрассе (Hoffmann Straße)

Указом урядового сенату від 28 серпня 1861 року село було перейменоване на Великий Токмак і віднесене до розряду містечок. Містечко входило до складу Бердянського повіту Таврійської губернії.
1864 року у Великому Токмаку налічувалося 1008 дворів, де мешкало 7970 осіб населення.
Станом на 1914 рік населення міста Великий Токмак з передмістям складало вже близько 25 тисяч, що було більше за населення Оріхова, Бердянки і Ново-Олександрівська (Мелітополя).
Великий Токмак був другим зі кількістю населення після Олександрівська й лишався таким до 1918 року.

В 1876 році у Великому Токмаку було засновано Позико-ощадне товариство, яке в 1888 році налічувало 1000 членів, а обіг складав 10 тисяч россійських рублів. Діяло товариство до 1917 року.

У 1882 році німець І. Фукс користуючись пільгами, які були надані царським урядом іноземним підприємцям, відкрив у великому Токмаку ковальсько-слюсарну майстерню по виготовленню та ремонту сільськогосподарських машин та знарядь.

Через три роки австрійський підданий Й. Клейнер відкрив майстерню по виготовленню та ремонту сільськогосподарських машин та знарядь.

Потім підприємці об’єднали свій капітал і заснували завод землеробських машин і знарядь, який випускав букери, сівалки, жниварки, плуги та інше знаряддя. Згодом підприємці розділилися і заснували 2 заводи.

Статистичні відомості 1912 року свідчать, що у Запорізькому краї не було жодного підприємства першого розряду. А підприємства другого розряду були розташовані у Бердянському повіті: одне у Бердянську та два у Великому Токмаку (заводи Фукса і Клейнера).

Заводи Фукса і Клейнера вважалися одними з найбільших підприємств північної Таврії. Продукція цих заводів була широко відома на всій території Россійської Імперії.

З початком Першої Світової війни заводи Фукса і Клейнера були секвестровані царським урядом і передані у розпорядження Південно-Західного фронту.

На початку ХХ століття у Великому Токмаку було засновано товариство “Я.А. Пеккер та С”. Цей оригінальний будинок побудований в 1910 році в стилі "модерн" по проекту російського архітектора О.М. Гінзбурґа.

В 20-ті роки ХХ століття в будівлі знаходився великий триповерховий магазин промислових товарів. Згодом в будівлі знаходилась Токмацька швейна фабрика. Ця будівля, яка й досі прикрашає місто Токмак, є пам’ятником історії місцевого значення (Рішення облвиконкому від 22.12.1982р. № 580), і пам’ятником її автору О. М. Гінзбурґу, який залишив велику спадщину — 120 проектів будівель.

Етикетка солодкої води “Грушевая” заводу Германа Нейфельда. Гальбштадт.

В Гальбштадті у 1832 році колоніст Герман Нейфельд побудував єдиний у всій Таврійської губернії завод по виробництву оцту, пива та солодкої води. Фірма Германа Нейфельда також продавала товари, які привозили з Англії, Німеччини та США. Це були стаціонарні двигуни, машинки для шиття, молочні сепаратори та інше побутове обладнання.

Заселення Токмацького краю іноземними поселенцями почалось ще на початку ХIХ століття. Російський імператор Алєксандр І підписав Маніфест від 20 лютого 1804 року про активне залучення заможних німецьких бюргерів для освоєння степів південної України. Заселення вільних родючих "казенних" земель біля річки Молочної відбувалося іноземцями, головним чином, німецькими колоністами.

Економічному розвитку Великого Токмака сприяло будівництво Велико-Токмакської Залізниці (1911—1914), яка з’єднала містечко зі станцією Федорівка на залізничній магістралі Харків — Севастополь.

Залізниця будувалася з 1911 по 1914 роки на кошти акціонерного товариства “Токмакская железная дорога” (створеного німецькими-колоністами з Гальбштадту та фабрикантами і купцями з Великого Токмака) і з’єднала станції Федорівка — Гальбштадт — Великий Токмак — Царе-Костянтинівка (нині Комиш-Зоря).
Ключовим пунктом на цій лінії стала станція Великий Токмак.

На честь будівництва Велико-Токмакської Залізниці було виготовлено золоті медальйони “Токмакская железная дорога” —нині є дуже цінною рідкістю.

Нова залізниця отримала назву Токмацька, а її управління розмістилося в центрі містечка. Залізниця сприяла збільшенню перевезень хліба, сільськогосподарських знарядь, машин і інших товарів.

Будівля управління Велико-Токмакської Залізниці в центрі Токмака.
Нині в будівлі розташовано міську стоматологію.

В 1921 році заводи сільськогосподарських машин об’єднані в одне підприємство — Перший державний завод сільськогосподарських машин і знарядь, який у 1922 році перейменований в “Червоний прогрес”. В 1923 році колектив заводу “Червоний прогрес” почав серійний випуск тракторів першої вітчизняної конструкції — “Запорожець”. (Насправді, цей трактор розроблявся ще на заводі Фукса і Клейнера, а Совєти просто "присвоїли" собі винахід і назвали "первий совєтскій трактор", та навіть один подарували лєніну — [примітка — «Порохівниця»]) Базовими елементами стали: 12-сильний двотактний одноциліндровий нафтової двигун “Тріумф” виробництва Великотокмацького держзаводу №8.
Будівництво тракторів марки “Запорожець” тривало до 1927 року включно. Всього випустили близько 800 машин. Завод “Червоний прогрес” на той час став найбільшим підприємством сільгоспмашинобудування на півдні України.

В 1923 році Великий Токмак став центром Велико-Токмацького району Мелітопольської округи.

В експозиції міського музею представлена поштова листівка під назвою “Токмак. Будинок нотаріуса”.

В цьому будинку пройшли дитячі роки Миколи Нагнибіди — видатного українського поета.
Дитинство Миколи Львовича пройшло на Токмацькій землі.
Микола Нагнибіда згадував:
„Жили в підвалі будинку нотаріуса на центральній вулиці поблизу парку. Прожили ми у Великому Токмаку десять років…“
Через все своє життя Микола Львович пронесе любов до рідної землі, на якій він виріс.

Згодом ставши вже відомим поетом Микола Нагнибіда у вірші “Запорізькі нариси” з любов’ю напише:

Не велике містечко Великий Токмак.
То ж дитинства мого столиця.
У ярах чарував мене дикий мак,
Звала в даль степова мене птиця.
Ще й сьогодні, згадавши ті дні,
Зігріваю я спогадом серце,
Бо наснажує сили мені
Степове моє рідне джерельце.
Лине час, линуть дні і літа
І дорога попереду в’ється,
Але пам’яті доброї нить золота
Як далеко не йди,
Не порветься…

Після закінчення карантину колектив міського музею Токмака запрошуємо всіх шанувальників історії рідного краю особисто відвідати експозиції Токмацького міського краєзнавчого музею.

Токмацький міський краєзнавчий музей
Віртуальну екскурсію підготував колектив Токмацького міського краєзнавчого музею:
Медведський В.І. — директор;
Удод І.С. — старший науковий співробітник;
Сухорукова Л.В. — старший науковий співробітник.

[РЕМАРКА — «Порохівниця»]
Віртуальну екскурсію міського краєзнавчого музею Токмака оприлюднено у відкритих інтернет-джерелах та соцмережах Токмака, відтак, викладені текст і світлини матеріялу, підготованого працівниками музею, було доповнено власними матеріялами власника історико-освітнього майданчику «Порохівниця» задля популяризації історії рідного міста.
Текст від працівників музею було ретельно вичитано, відредаґовано дрібні одруківки та московізми в тексті, і, даруйте, принципово прибрано деякі совєтські та московські нарративи, на шкалт перерахування совєтських звань, нагород і титулів, вживання термінів "революція 1917 року" та "радянська влада" — для України це був совєтський окупаційний режим, і музейним працівникам в Україні час вже засвоїти такі прості речі. Також прибрано тезу про "дике поле" — це суто россійсько-імперська теза про те, що на теренах Запорожжя, на нашому Лукомор’ї між Великим Лугом і Озівським морем, мовляв, ніколи не жили люди, аж до появи москалів, і тільки москалі принесли життя в "дікоє полє". Не було ніякого "дікоґо поля" — є терен Запорожжя, окупований москалями в 1780-х роках.
В цілому ж, залюбки укладався матеріял музейників з рідного міста, залюбки доповнювався кольоризованими історичними світлинами та власними матеріялами.

До уваги Вельмишановнього панства також матеріяли про Токмак:

➥ Токмак — Гофманштрассе — Торговий Ряд
Старша наукова співробітниця міського краєзнавчого музею Токмака пані Ірина Удод підготувала історико-освітній матеріял про знищену родзинку міста.

➥ Токмак ХХ століття — кольоризовані світлини
Місто Токмак на Запорожжі у кольоризованих світлинах крізь призму часу ХХ століття — три десятки кольоризованих історичних світлин Токмака від самого початку ХХ століття до 1980-х років. Подорож у часів минуле. Можливо, хтось із земляків побачить і себе в молодості чи дитинстві 😉

1950-ті — Токмак — Новий Рік на Гофманштрассе