«Лускунчик і ґазпромовскій Щєлкунчік»

«Лускунчик і ґазпромовскій Щєлкунчік»

 

До 200-річчя казки «Лускунчик і Мишачий Король»
 

Все, до чого торкаються москалі — перетворюється на лайно!
Особливо вони полюбляють псувати Різдво — це у них взагалі якась ідея-фікс!
Яскравим прикладом тому є німецька казка «Лускунчик і Мишачий Король» («Nußknacker und Mausekönig»).
До речі, в грудні 2016 року цій відомій казці виповнилось 200 років — саме 16 грудня 1816 року Ернст Теодор Амадей Гофман вперше опублікував знамениту різдвяну казку.

 

Цього останнього зимового вечора дозвольте згадати ще раз Різдвяні Свята та на прикладі відомої різдвяної казки розглянути як саме паплюжать різдвяні історії кацапи.
Цей огляд не хотілось робити перед Різдвяними Святами, щоби не псувати різдвяний настрій ні собі, ні людям. Тому вирішив відкласти цю публікацію на останню зимову ніч...
 

Вельмишановний читач заперечить — як так, адже саме цю західну різдвяну казку москалі найбільше шанують і практично перетворили її на свою!
Знову ж, балет Петра Чайковського...
Отож! І про це також поговоримо.
Вмощуйтесь зручніше, ця публікація для повного осягнення потребує вдосталь часу, і коли у вельмишановного читача є час та натхнення, то поринемо не лише у розгляд питання спаплюження різдвяної історії, але й востаннє в цю останню зимову ніч повернімося в казковий світ справжньої різдвяної історії...
 

«Nußknacker und Mausekönig» 1816

Перше видання «Nußknacker und Mausekönig», 1816 рік, Берлін

 

1816 рік.Німеччина.

Ернст Теодор Амадей Гофман вигадував та розповідав казки дітям свого друга і біографа Юліуса Ґітциґа — Фріцу і Марі. Саме ці діти й стали героями казки «Лускунчик і Мишачий Король», яку вирішив опублікувати Гофман.
Звісно, у Німеччині та Європі казки Гофмана отримали відомість і популярність, друкувались і перевидавались.
І, звісно ж, з часом потрапили до Россійської Імперії.
 

Россійская Імперія

В Россійській Імперії зацікавленість до казки виникла вже після смерті Гофмана, десь у 1830-х роках — ця казка користувалась неабияким успіхом у читальних салонах Санкт-Пєтєрбурґа і Москви, причому, россійські видання публікувались або німецькою, або частіше французькою.
Перші переклади на московітську говірку казки «Nußknacker und Mausekönig» настільки викривили оригінал, що це визнавали навіть кацапські діячі того часу. Переклад від Владіміра Бурнашева носив назву «Кукла ґосподин Щєлкушка», а переклад 1836 року, що зробив Іван Бєзсомикін россійські ж критики назвали "вбивством книги": «Бедный Гофман! Безсомыкин исказил его так, что теперь нельзя вновь перевести…»

Тож, лише з огляду на це, всі подальші россіянські інтерпретації «Лускунчика» є лише жалюгідною пародією на оригінал, що, власне, й було доведено з часом.
І чим далі, тим сильніше все деґрадувало...

Щоправда, ситуацію практично виправив композитор Петро Чайковський.
Петро Чайковський.
Хоча він вважається видатним россіянським композитором, але творив свою геніальну музику саме під генетичним впливом козацьких коренів, адже походив з роду козака Чайки. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, походив з-під Кременчука, у ранзі козацького сотника брав участь у битві під Полтавою й помер від ран. Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), навчаючись у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Тож, "вєлікій русскій кампазітар" насправді за походженням Українець!
Митець був добре обізнаний з українським фольклором і дуже любив його за мелодійність, глибокий ліризм, який використовував у своїх різножанрових музичних творах. Перебування на українських теренах було для Чайковського мало не життєдайним, адже природа та українські люди сповнювали його натхненням. Петро Чайковський дуже любив Україну...
Звісно, сумно, що свого часу пращур Чайковського зрікся коріння та козацького прізвища Чайка. Ось так стають покручами...
Варто частіше нагадувати москалям, що красти погано, і називати Українців "ісконно-русскімі" теж, як у випадку з Петром Чайковським, або ж Миколою Гоголем.
Втім, повернімось до Лускунчика.

Петро Чайковський створив надзвичайну музичну феєрію, передавши в музиці всі тонкощі казки Гофмана. Всі без виключення композиції «Лускунчика» усім нам відомі з дитинства, ми часто чуємо їх у різних різдвяних фільмах і мульфільмах, вони улюблені...

Балет «Лускунчик» («Щелкунчик») написано на замовлення Дирекції імператорських театрів у 1862 році. З того часу балет став фактично головною різдвяною подією в Россійській Імперії.
Дуже швидко головні герої казки Марі і Фріц перетворились на Машеньку і Ніколку, одразу почались чисельні інтерпретації, адже окрім балету ставились і вистави. І, канєшна же, Машенька і Ніколка!
Таким чином, кацапи змогли собі привласнити, фактично, вкрасти казку Гофмана завдяки неперевшеному музичному генію композитора Чайковського.
Кацапи активно популяризували сам балет і намагались зробити все, щоби з перших нот композицій одразу виникали ассоціяції з Россіюшкой.
Звісно ж, ніде і ніколи кацапи не згадували про українське походження Чайковського, і "скромно умалчівалі" про Гофмана.
Головне, що серед композицій балету з'явився "русскій танєц" трєпак — хоча у Чайковського це був танок льодяників — Candy Canes.
Розумієте, за сюжетом герої потрапляють в кондитерську країну і для них танцюють Фея Драже, Горячий Шоколад, Кава, Чай, Марципан, карамельки, льодяники та безліч інших мешканців кондитерського світу.
Ну не було там передбачено "русскіх трєпаков с мєдвєдямі і балалайкамі", навіть у Чайковського — це німецька казка!!!
 

СССР

В совєтські часи чєкісти і пролєтарії активно шукали заміну традиційному Різдву (чи як обзивають Різдво кацапи — "сочєльнік"). Балет залишили, бо довгий час не могли вигадати Дєда Мароза і Снєґурачку, котрі з'явились лиш у 1937 році.
Пізніше вже, у 1966, совєти згадали про балет Чайковського на казку Гофмана і вирішили, що варто закріпити статут "совєтской наваґоднєй історіі" за балетом і казкою. З того часу постановка балету «Щелкунчик» є обов'язковою в новорічні свята в Бальшом Тєатрє.
Перший совєтський мультфільм створено лише у 1973 році.

Мультфільм «Щелкунчик» від Боріса Стєпанцева в РФ вважається зараз "классікой совєтской мультіплікациі", щоправда, має мало чого спільного і з казкою Гофмана, і з балетом Чайковського.
Це така дика суміш «Лускунчика», «Попелюшки», з обов'язковим "Русскім танцем" «Лебединого озера» (аякже без "русскоґо танца"!)
Совєтська пропаганда не могла дозволити згадки про Різдво, хоча, ялинку довелось залишити, проте пощезли батьки, брат і рідні головної героїні, та й сама героїня виявилась якоюсь хатньою працівницею у вигляді попелюшки, котра спостерігає за поганими буржуйськими дітьми господарів, потім йде прибирати після них недоїдки, починає танцювати з мітлою той самий "русскій танєц"!..
Не варто витрачати півгодини життя на "совєтскую классіку".
Вже лише цей "мультфільм" спаплюжив різдвяну казку до неймовірності своїми пролєтарскімі аллюзіями, там не вистачає лиш мальчіша-кібальчіша!
Дивно, як совєтські мультіплікатори не нап'ялили на Лускунчика будьоновку!..

Совєтський "кінєматоґраф", на щастя, практично обійшов увагою казку Гофмана, є лиш маловідомий "дєтскій" фільм «Орєх Кракатук» (1977) — в жодному разі не дивіться, бо шкідливо для психіки, достатньо було переглянути лиш фраґмент цього "нєчто", схожого на невдалу постановку "ґалубоґо оґонька" із пающімі совєтскімі актёрамі, схожими на путан масковскава "Інтуріста", невдало вставленими "комбінірованной съёмкой" на фон лисої сосєнкі в сплутаному рідкому совєтскому "дождіку" й серпантині.
Тепер зрозуміло, чому деякі совєтські дєті виросли деґенератами і вже у наш час створюють той самий "россійскій шоу-біз"!

Якщо хто не зрозумів, звідки взявся "Орєх Кракатук" — це так совєтізіровалі "по мотівам сказкі Гофмана" різдвяну казку совєтскіє пєсатєлі, прізвища котрих навіть лінь шукати вже.
Таким чином кацапи крали собі відому різдвяну казку, і продовжуть це робити надалі.
Не розслабляймось — "Орєх Кракатук" ще повернеться у ХХІ столітті!


 

ХХІ століття. РФ (Россія Фашистська).

Всерьйоз за Лускунчика кремлядська пропаґанда взялась лише з появою в Кремлі "лєнінґрадскоґо чєкіста із пітєрскіх падваротєн".
У 2000 році россіянський телеканал "Культура" започатковує щорічний музичний конкурс «Щелкунчик».
2004 рік — РФ вкладає 10 000 000 євро в повнометражний мультфільм «Щелкунчик і Мышиный Король», отримавши зборів лиш 690 000 долларів.
2007 рік — «Амедіа» і «UPI-Russia» анонсували вихід в широкий прокат нового 3D-анімаційного фільму «Кракатук». Після довгих перипетій і збільшення бюджету "розпилювання бабла" до $ 5 000 000 цей "мультфільм" виходить наприкінці 2009 року, якраз перед прем'єрою фільму «Щелкунчик и Крысиный Король». Воно й не дивно, адже "мультфільм" створив Єґор Міхалков-Кончаловскій, а "фільм" його папашка і брат Нікіти Міхалкова Андрон Кончаловскій.
2010 — РФ вкладає $ 90 000 000 і Андрон Кончаловскій випускає фільм «Щелкунчик и Крысиный Король».
Ось тут починається найцікавіше!
 

Всі три проекти створювались за надмірні кошти так званого "міністєрства культуры РФ" та "Внєшэкономбанка", який належить особисто Путіну. Плєшенфюрер особисто приймав рішення щодо фінансування проектів:
«50 миллионов долларов были предоставлены в качестве кредита. Ещё 11 миллионов долларов были выделены на перевод фильма в формат 3D по решению наблюдательного совета "Внешэкономбанка" под председательством Владимира Путина. (© "КоммерсантЪ" 10.12.2010)»
Всі три проекти створювались на заході, за участі західних студій і акторів, а також з россійськими акторами, максимально лояльними до путінського режиму. Звісно, адже творці "шедеврів" теж відомі путінські лизоблюди!
Всі три проекти розраховані в першу чергу на західну авдиторію і несуть цілу купу певних пропагандистських месседжів.
Загалом на трьох проектах було розпиляно $ 100 000 000 і € 10 000 000.
І, схоже, малєнькій Валодєнька таки в своєму пітєрскому дєтствє в пітєрскіх подворотнях мав великий вплив від мабуть єдиного побаченого мультфільму про "Щєлкунчіка". Тому така хвороблива увага у плюгавого саме до цієї різдвяної казки.

Почнемо, мабуть, з меншого зла — з "мультиків".
 

Кацапи обожнюють цей "лучьший мультфільм а Щєлкунчікє"!
Отже, «Щелкунчик і Мышиный Король».
Як не дивно, але, дія починається з того, що чарівник Дроссельмеєр їде ...у Санкт-Пєтєрбурґ!
"Вот мы і в Россіі! Может быть ваши странствія, Прінц, закончатся здєсь, в Санкт-Пєтєрбурґє?.."
І карета, запряжена в золотоґо пєтушка, під'їзджає до бородатого будошніка-ґородовоґо! Будошнік вигукує під кудахтання пєтушка "Ватэта чьто такоє? Чьто за ґості заморскіє?"
О, одразу помітно юмарок пітєрскава чєкіста із падваротєн! Пєтушок, кудахтаньє — заморскій пєтушок в Пітєр прішёл! І контраст відверто клоунського, "ґєйропскоґо" золотого півня з лялькою-кучером на тлі традіционноґо, скрєпноґо і настаящєґо русскоґо мужика-будошніка!
"Аткрывааай!" — манєрно фальцетом командує лялька-кучєр.
"Свят-свят-свят! Прівідітся ж такоє!" — ропщєт басом скрєпно-бородатий будошнік і відкриває міську браму.
А в Пєтєрбурґє живёт дєвачка Машенька, у неї є неслухняний і вередливий братєц Ніколка!
Не Марі і Фріц, а Машенька і Ніколка!!!
Ібо нєґоже в руссцкой сказкє про Щєлкунчіка дєтям фашистскіє імєна давать — єщё чєво, Фріц!
Вот то-лі дєло, імєна падєльнікав Мышиноґо Короля — Толстый і Длінный — чё, типові погоняли пітєрскіх авторітєтов! (Миші, до речі, увесь час шукали де б пожерти в Пітєрє бодай що! Весь мульт тема жрачки була чи не головною. Дивно, у 2004 році ще не було "санкционноґо сыра".)
Отже, таким "ісконно-россійскім юмарком" весь мультфільм буквально "пронізан", враховуючи, що героїв озвучують такі відомі клоуни путінської епохи, як Юра Ґальцев та Єфім Шифрін. Особливо "куражатся" в епізоді чарівної країни — це абсолютно психоделічна частина мультику, яку створювала реально хвора людина або ж наркоман. Тут змішано геть усе — ноєв ковчєґ з пандами і жирафами, яких Машенька "корміт яблоком" ніби біблейська Єва, русскіє мєдвєді с калатушкамі, бородаті русскіє мужикі в шапках-єрмолках, дєд Мазай і зайці, залатая рибка, кракаділ ґєна, крошка єнот і купа героїв совєтських мультиків та пушкінскіх сказок, царєвна-ляґушка з якою мишачому королю "нєкаґда целаватся"... Совєтські дєд-марози...

Зрештою, сюжет мультфільму до казки Гофмана має мало стосунку, та й композиції Чайковського мішаниною використані лише для музичного фону, не відповідаючи сюжетним лініям.
Головною ж метою і месседжем цього мультфільму було інше — підкреслити для глядача, як західного так і постсовєтського, що саме в Россії можна звільнитись від злих чаклунських чар, знайти щастя, кохання і взагалі, тільки в Россії можлива казка, адже недарма чарівник всю Європу об'їздив, і тільки в Россіюшкє, в Санкт-Пєтєрбурґє, в радном ґорадє Владім-Владіміровіча Путіна нарешті вдалось звільнити від чар Щєлкунчіка!
Апатамушта, ліш руссцкая дєвачка Машенька настаящая валшебніца — підсумовує фінальний месседж мульфільму.
Після цього чарівник Дроссельмеєр з мишами вирушає назад у свою Європу на своєму золотому півнику, а Принц чомусь залишається в Россіюшкє.
(Ми ж пам'ятаємо ще, що за сюжетом ориґінальної казки Гофмана позбавлений від чар Лускунчик лишається у Чарівній Країні? Ну ось, тут Щєлкунчік астался в валшебнай странє Рассіюшкє!)
Ну звісно ж, адже тільки в прєкрасной Вялікай Россіюшкє можна знайти счастьє счастлівоє і дєвачку Машеньку!
І счастлівоє дєтство!
Спасібо вашьдю Путіну!
Уря, таваріщі!


 

2 серпня 2007 року кацапська "кінокомпанія" «Амедіа» та їх же "світовий кінодистриб'ютор" «UPI-Russia» анонсували вихід в широкий прокат нового "3D-анімаційного фільму" «Кракатук».
"Творцем шедевра" є Єґор Міхалков-Кончаловскій — отпрыск Андрона Кончаловскоґо і племінник Нікіти Міхалкова.
Прем'єра "шедевру" неодноразово відкладалась і переносилась, суми бюджету збільшувались і зрештою "мультфільм" було "пєрєрісовано заново" та запущено якраз перед випуском "фільму" Кончаловського-старшого під алогічною назвою «Наша Маша и Волшебный орех».

«Кракатук» — лаконічна і ориґінальна назва, якщо вже вирішили не займати назву "Щєлкунчік" перед виходом "фільма" і створювали "мульт" як дороге й примітивне промо. Але у кацапів "в нашем дєлє мєлочєй нє бываєт": фраза "наша Маша" несла свій "сакральный смысл" в цьому ...кгхм... мультфільмє...
Хоча, може зміна назви була обумовлена тим, що на офіційному постері титульний підпис візуально сприймається як:
"Только одно Желание: КАКАТЬ"

Власне, "3D-мультфільм" мало чим відрізняється від "3D-фільма" — такий собі чорновик перед "фільмом" коньчаловскоґо-старшого, "сначала на кошках трєніровалісь" — огидна примітивна комп'ютерна графіка в суміші з кацапським сучасним жаргоном і повальною кацапізацією героїв німецької казки: дєвочка Маша, іграшки, що перетворюються у мальчіков на імена Міхєй, Борька і Ґоша!
Маша, Ґоша, Борька і Міхєй! Карл!
Німецька казка про Лускунчика перетворилась на тупо кацапський продукт!
Мало того, що введені персонажі Буратіно та Мєдвєдя, так ще й Буратіно перетворився на Борьку, а Мєдвєдь відповідно на Міхєя! А в якості "Щєлкунчіка", звісно ж, сучасний трансформер, клонований з клонів "Зоряних Війн", на ім'я Ґоша! Ґоша, трясця!!!
Але й це ще не всі страхіття цього "мультфільма"!..

Відчувається сімейний міхалковско-кончаловскій підхід до "творчєства" — вся увага акцентована тільки навколо сексуального інтересу. А, ну да — "Только одно Желание"!
Цей "мультфільм для дєтєй" є таким собі варіянтом "покажи сіські для падросткав": Маша в дУше, голі ніжки, еротично ллється водичка, еротичні вирази обличчя, які вдалось втілити у примітивній графіці найбільш вдало. Взагалі, в доволі примітивну графіку все було вкладено тільки у найбільш детальне оброблення певних фізіологічних аспектів графічних моделей: бюст героїні, цицьки комп'ютерних тіток заднього плану, що також колихались без будь-який причин, дупи та, пробачте, інколи "художнікі" тішились деталізацією хлопчачих геніталій під одягом, ну, щоб "уґадывалось". Акцентовано особливу увагу на "торчащіх сосочках"! У комп'ютерних героїв взагалі всі принади промальовано навмисно акцентовано: груди дєвочки Маши та "буґоркі" у хлопчаків на надмірно облеглих штанцятах.
"Вы же понімаєтє, в наше врємя бєз торчащіх сосочков і буґорочков нікуда!"

Хоча вдаватись до педоістерії не варто, але не запідозрити у педофільських нахилах авторів цього "мультіка" вкрай складно! Це у міхалковых-кончаловскіх сємєйноє, родовоє... "Покажи сіські! Сіські покажи!"
Іграшки, що перетворились на хлопчаків, одразу показують відверті бажання трахнути Машу, постійно наголошуючи "Ватэта НАША Маша!" Зрештою, "пацаны" скубляться між собою за право обладанія Машей!
У мальчікав єсть толька адно Желаніє!
Втім, доки пацанва скубеться між собою за право обладанія дєвушкой, найбільш приткішим виявляється ...дєд Ніходім, котрий з хащів велетенської суниці ("зємлянікі") встигає смачно полапати за яскраво виставлені сідниці Машеньку!
"Pedobear! Pedobear! Мы за мір, мы за мір!"
А чо, "дєтскій мультфільм", йопт!

Герої також прописані за клясичною схемою совєтсько-россіянської кіноіндустрії: красавєц — ботан — жирний; Трус — Балбєс — Бывалый; Данька — Валєрка — Яшка-цыган і Ксанка.
«Неуловімые мстітєлі» — в новій обгортці.

"Послє арміі станєш чєлавєкам!"
Це репліка одного з героїв — здоровань Міхєй пояснює ботану-буратіні Борькє, що перетворитись з іграшки на людину ще не означає стати людиною — адже, "вот в армію сході і тоґда станєш чєлавєкам"!
Можна було вже одразу "Хто на зонє нє сідєл тот жизні нє відал!"
Ну і звісно ж, как і всє нармальныє паццаны, Ґоша, Борька і Міхєй звертаються один до одного "Мужыки!" (так і очікувалось постійно "Мужыкі, бля!")
Відповідний жаргончик є і у мутованих крисо-щурів з мордами типових середньостатистичних кацапських гопніків.
Характерний "пітєрскій жарґон", власне, використано на повну. Хоча, "фільм" коньчаловскоґо-старшого, звісно ж, переплюнув у використанні зеківського сленгу цей "мульт". Але й тут вдосталь "блатняка".
Навіть попередній "мультфільм", відзнятий у 2000 році, не викликав таких блювотних рефлексів та кровотечу очей, як це лайно... (Але я витримав 1 годину 13 хвилин цього неймовірного лайна, заслужив нагороду за витримку!)

Звичайно ж, куди ж без політики, без прошитої кремлядської пропаґанди? 🙂
Як і у попередньому "мультфільмі", і як у наступному "продукті" сімейного підряду міхалкових-коньчаловскіх, "красной нітью" проходить отой "прєсловутий" НАЦЬІЗЬМ-ФОШЬІЗЬМ! Всує і не всує згадується та сама "праклятая ґєйропа" з її "праклятимі ґєйропєйскімі стандартамі"!
Звичайно ж, ісконно руссцкіє ґєроі Маша, Ґоша, Борька і Міхєй сміливо протівостоят праклятущім ґєйропскім стандартам і фашистскім крисам!
Зверніть увагу, яких кольорів зображено прапор на вежі замку мультяшного крисячого короля?
Так — блакитно-жовтий прапор України. Практично.
Малювалось з 2007 по 2009 рік.

А далі відбулось ще більше і гучніше пробивання дна!
"Мультфільм" про орєх Кракатук став прелюдією для майбутньої "раскруткі" "фільма"! Це чудово помітно з вкладеного бабла: 90 мільйонів баксів у "фільм" і всього 5 мільйонів баксів у примітивний 3D-мульт.
Всі ці "мультікі" буквально "помєрклі" в порівнянні з "шедевром маэстро" Андрона Кончаловскоґо!
Приберіть дітей від екранів!


 

«Щелкунчик и Крысиный Король»

Фільм "маэстро" Андрона Кончаловскоґо «Щелкунчик и Крысиный Король» вартий ретельного аналізу! (Надалі буду казати "Крысиный Король", позаяк оте що у "фільмі" до щурів не має ніякого відношення.)
 

Увага!
Категорично не рекомендовано дивитись цей "фільм" дітям!

 

РФ презентувала "фільм коньчаловскоґо" дуже помпезно!
"Ат саздатєлєй Тєрмінатара!" (WTШО???)
Сам "маэстро" коньчаловскій заявив, що "работал над сценарієм 40 лєт", залучив навіть свого рідного брата, товаріща Нікіту Міхалкова. Тобто, вже зрозуміло, що це буде за "фільм". "̶П̶о̶к̶а̶ж̶и̶ ̶с̶и̶с̶ь̶к̶и̶!̶"
Фільм має вікову категорію +6, себто, дитячій!
Але навіть доросла людина, переглянувши це "кіно", вщент посивіє!!!

Отже.
Дія "фільму" розгортається у Відні 1920-х років.
Міжвоєнну Австрію обрано невипадково, адже подальші події показують нам вторгнення Крысиноґо Короля: гігантський чорний хмарочос (такі ж як у "москва-сіті") вилазить з-під землі, руйнує затишні європейські будинки і з нетрів цього стімпанкового чорного жаху виходять шеренги нацистських Крыс-штурмовиків, котрі захоплюють місто і розпочинають "Крысіфікацию"...

Крысиный Король Філіпп Кіркоров, Крысиная Мамця Алла Пуґачёва, крысы-нацисты, зіґ-хайль, аллюзії на Холокост, безліч гігантських фото плачущіх дєтєй, гори іграшок на спалення, натуральне таке вбивство живої акули електричним розрядом в акваріумі із еффектниим агоніями жертви, дядюшка Дроссєльмеєр з такі єврєйскім прононсом, крысы-нацисты-шпигуни ботают по-фєнє как пітєрскіє ґопнікі в натурє, ваґіна крисячої мамці-наркоманки крупним планом, перетворення Крысиноґо Короля на мутанта зі щєлепами, від яких може посивіти навіть Стівен Кінг! Фух...
Так-так, "дєтская сказка пра Щєлкунчіка"!

Коли я переглянув це "дєтскоє кіно", я курив і довго думав...
Схоже, саме тоді, у 2010, і саме там народилась ідея про "распятоґо мальчіка в трусіках с ґлазамі хріста, каторава распяла хунта"!
 

Найбільше у ситуації з цим "фільмом" жаль британських і американських акторів — люди не знали на що підписуються! Вони ж-бо гадали, що це "mystery russian soul" ("таінствєнная русская душа") "маестро коньчаловскоґо", вони ж гадали, що це буде Чайковський!
Ан-нєт!
Вже в процесі зйомок актори усвідомили, у що вляпались, та було пізно розривати контракти. Акторам головних ролей складно розірвати укладений контракт, це ж не масовка, яка у коньчаловскоґо була кацапська. Тому в деяких сценах помітно, що актори грають вже не так, як хотілося би коньчаловскому, дещо вже знімалось поспіхом, щось не домальовувалось — та всі ці недоліки й кіноляпи абсолютно непомітно в цьому психоделічному россіянсько-нацистському шабаші!
Зараз західні актори воліють не згадувати про свою участь в цій маячні, хоча їх подальшій кар'єрі участь в цьому "фільмі" суттєво завадила. Адже, насправді, західний акторський склад непоганий, всі актори дійсно чудові і мають чудові ролі у інших фільмах. Той же виконавець ролі Лускунчика, юнак Чарлі Роу згодом чудово зіграв Пітера Пена і зараз є визнаним молодим актором Британії. Френсіс де ла Тур грала у «Гаррі Поттері» Мадам Олімпію, коли отримала пропозицію зіграти роль Королєвы Крыс у "россійськоґо маэстро", і стара акторка вельми жалкує, що погодилась...
Втім, повернімось до самого "фільму".

Якщо західних акторів судити не дуже хочеться, то россіянський склад акторів і озвучки за таке варто смажити у Пеклі в казанах, десь поруч із хором алєксандрова й докторшою лізою. Разом з "маэстро" коньчаловскім!

По-перше, жонка кончаловскоґо мадам высоцкая зіграла у "фільмі" дві ведучі ролі: припудреної мами і не менш припудреної феї.
Апатамушта жена маэстро!
Кацапська озвучка це взагалі фактично жаргон пітєрскіх падваротєн, звідки виповз відомий плюгавий Крысиный Король.
Непогану гру британських дітей-акторів вщент знищує кацапський дубляж істерично-нервозними голосами кацапських "звёздных дєток із Пєтєрбурґа", ніби пенопластом по склу хтось ялозить. А за скрипучу озвучку Щєлкунчіка взагалі треба смажити в Пеклі на дровах і чурках у пустому казані!
"Чудеса" ж починаються на початку фільму — ібо ґорнічная виявляється алкоголічкою, зі словами "Вздроґнєм" бухає боярышнік із фанфуріка та на вечерю гукає дітей голосом прімадонны Аллы Пуґачовой "Дєті, закусывать!"
В англомовній версії дядя героїв розмовляє з німецьким акцентом, створюючи аллюзію на Альберта Ейнштайна, але в кацапському дубляжі цього героя нагородили чомусь диким єврейським акцентом, що вщент перекреслює всю роль взагалі і натякає на антисемітсизм творців "шедевра".
Шпигуни Крысиноґо Короля реально "ботают по фєнє", себто, використовується кримінальний тюремний жаргон типу "склєіл чувіху", "фуфло". (Фільм категорії +6, "раждєствєнская сказка" ага).
Поява Королєвы Крыс взагалі приголомшує! Огидна плюгава бабця з широко роздвинутими ногами і чудовим "обзором" проміжностей верещіть "Тваааарь!!!"
А, ну да, це ж "дєтскій фільм, +6", не забуваймо.
Втім, в кацапському дубляжі у дітей-героїв також присутні жаргонні оберти: "Валім атсюдава!"
Доволі своєрідно підійшли й до персонажів: герої лялькового будинку — мавпа, юний африканець невідомої статі та клоун з прізвиськом Жырный! (Нє, ну а чё, в попередньому "мультфільмє" були миші Толстый і Длінный, норм.)
Окрім постійного вже передбачуваного "пітєрскоґо юмарка" самі-знаєте-від-кого, "фільм" перенасичений доволі жорстокими сценами катувань та садизму. Наприклад, темношкірій ляльці-африканцю Крысиный Король відриває голову і починає жбурлятись нею. Крысы-нацисты регочуть. Це ж "дєтская раждєствєнская сказка", не забуваймо! А нацисты вони ж такі, відривають дітям голови і регочуть.
Хунта!

О, аллюзіям на Холокост приділено особливу увагу в цій "дєтской сказкє" — ґетто, гори пошматованих іграшок, шеренги заплаканих дітей, котрих гамселять прикладами крысонацысты і відбирають іграшки; бульдозер, що чавить ці іграшки як санкційні помідори, крупним планом червона машинка з лялькою під треком гусениць бульдозера...
Звісно ж, яскраво-червона іграшка на тлі сірих пошматованих — це ж копія відомого кадру із чорно-білого «Списку Шиндлера» з дівчинкою у червоному пальто в концтаборі...
Крысофюрер з поляроїдом фоткає зарюмзаних дітей і весь його палац завішаний великими чорно-білими фото заплаканих дітей, на тлі яких садист і нацист вбиває електрострумом акулу у акваріумі, насолоджуючись її агонією, катує "ополчєнцев-шахтёров", натурально розбиваючи голови і мутує у Чужого з висувними закривавленими щелепами!!!
Ух, посивіти можна навіть дядькам, що пройшли війну!

Здавалося би, дно пробите вщент — після всього цього, вкупі з пающім кіркоровым-крысофюрером, ваґіною крысоматки, сценами насилля та психологічним террором, і жахливим спецеффектом з мутацією крысофюрера, від якого волосся стає дибки не лише на голові, але й на спині — уявити гіршої й огиднішої "дєтской сказкі про Щєлкунчіка" й годі...
Но нєт дна у кацапів!
Після сцени з чавленням іграшок бульдозером наша юна героїня падає у шахту для знищення іграшок, повзе, щоб врятувати Щєлкунчіка і тут товаріщ кончаловскій нааадовго затримує камеру на відверто і навмисно оголених сідницях дівчинки!
Далі, на тій же фабриці-крематорії для іграшок у нашої героїні взагалі рветься платтячко і по-набоковскі оголюєтся одне плече аж по самі неіснуючі ще груди! І це оголене плече, приспущена шлейочка платтячка ще тричі настирливо будуть крупним планом показані у фінальних вже сценах.
Але ми ж ще не забули попередній "дєтскій мультфільм" коньчаловскоґо-младшего «Наша Маша и Волшебный орех»? Там вже вся ця "тєхніка обкатана" була вщент: сісі, пісі, "только одно желаніє"...
Де там пресловутий россіянський "пєдофіляй"? Агов, йдіть до товаріща коньчаловскоґо і до замовника "дєтскоґо фільма" Плєшенфюрера!
Ох...

Ну, бунт в крематорії це вже радше така собі фантазія творців "фільму" на "восстаніє донбасскіх шахтёров", бо там не вистачало лиш трікалорав, а так все один в один. Втім, до "шахтёров і тракторістов" лишалось ще три роки на ту мить.

Кремлядська пропаґанда — о, нею "дєтская сказка" буквально "пронізана вдоль і папєрёк", "красной нітью"!
Хоча на відміну від першого путінського "мультфільма", дія відбувається не в Пєтєрбурґє, а у "в мєжвоєнной Вєнє", схожій радше на Москву 1930-х, і героїня не Машенька, а Мері (щоправда, братик чомусь Макс, мабуть "аллюзія" на Ґалкіна) все одно постійно підкреслюється, що "сказка-то наша, русская": починаючи з яєць Фаберже на титульних титрах, далі іграшки на ялинці — незрозуміло звідки взялись "русскіє казакі" з мордами рамзана кадырова у черкесках і папахах, ґусары знову ж таки, купа інших дрібниць, в фіналі закохані головні герої в совєтських каракулєвих шапках-папахах катаються на ковзанах — дія відбувається у Відні, Австрія, герої за сюжетом зовсім не кацапи. Звідки каракулєві шапки совєтських ґєнєралов на дітях і кацапські іграшкові "казакі" з усілякою кацапською ж нечистю?
Ну, про одвічну кремлядську тему "фошыздов-ноцыздов" вже можна мовчати.
Доктор Йозеф Гьоббельс від завидків захлинувся би власною слиною, подивившись це "кіно"!..

Той факт, що кацапи звикли все красти і потім називати "ісконна-руссцкім" всім відомий...
Мавпувати, копіювати, красти, недолуго або ж зухвало, перетворювати потім на лайно — це все, на що здатні кацапи!
Мабуть не варто вже казати про безліч тупо вкрадених сцен та цитат з інших відомих фільмів.
"Увидеть значит повєріть" («The Polar Express»), "Я всю жизнь об этом мечтал!" («Back to the Future», «The Polar Express») і багато інших прикладів, від «Списка Шиндлера» до «Полярного Експресу». Перед створенням свого кінолайна коньчаловскій певно передивився усі різдвяні американські фільми! Кралось все, що можна, бо у "фільмі" коньчаловскоґо можна побачити цілу купу плагіату з декількох десятків відомих фільмів!
Та це не врятувало його зрештою.

Власне, найкращій огляд ось:

II► [BadComedian] - Щелкунчик (Сказка, волшебство, нацисты)

 

Як і попередній мультфільм, цей "шедевр", розрахований на західного глядача, несе в собі цілу купу певних ассоціятивних месседжів кремлядської пропаґанди, замаскованих під "інтерпрєтацию рождєствєнской сказкі". Втім, це не врятувало "фільм" від провалу та найбільшої кількості негативних відгуків західних кінокритиків.
Хоч як би вдало Кремль не дурив західну авдиторію будь-якою витонченою та прихованою пропаґандою і своїми хворими уявами про реальність, все ж, люди і на заході ладні відчувати фальш та закривати носи від відвертого лайна!
І скільки б не намагалися кремляді всюди пропихувати свою жахливу "інтерпрєтацию Щєлкунчіка в 3-Д", заполонивши ютуб цим жахливим фільмом, пошукові системи, котрі по запитам видають безліч картинок саме на останній россіянський "крысинный фільм", як би не обзивали відеороліки та трейлери, приплітаючи навіть Disney в назву фейкотрейлерів — все одно, люди якщо і йдуть подивитись це лайно, то лиш задля того, щоби пересвідчитись, що у кацапів дна не існує...
 

Між іншим, Disney готує екранізацію лише на 2018 рік, і, певно, це не буде схоже на "рассійскую раждєствєнскую сказку"!
 

Дійсно, яка різдвяна казка у кацапів?
Цей фільм варто переглянути для того, щоб усвідомити, як кацапи можуть перетворити на лайно різдвяну казку, навіть якщо ця різдвяна казка має для кацапів "сакральноє значєніє" в музиці "вєлікоґо руссцкоґо композітора Пєтра Ільіча Чайковскоґо"! Адже кацапи завжди намагаються знищити все, що пов'язано з традиційним Різдвом.
Цей фільм варто переглянути хоча б для того, щоб побачити механізм кремлядської пропаґанди для західного споживача.
Цей фільм варто переглянути хоча б для того, щоб побачити ступінь деґрадації кацапів!
Адже щоразу "інтерпрєтациі сказкі" Гофмана у них виходять все більш деґрадованими, і коли б Лускунчик існував, то волів би загризти їх усіх, як оте мишаче військо.
Та й взагалі, після виходу цього "фільма" Гофман і Чайковський ще довго крутилися пропеллерами на тому світі...
Який Чайковський? В цьому "фільмі" твори композитора безсоромно спаплюжено кацапськими "інтерпрєтаторамі" і філєй кіркоровим! Та за таке смажити на пательні треба не в Пеклі, а на цьому грішному світі...

Цей "фільм" перенасичений аллюзіями, алегоріями та ассоціяціями.
Плєшенфюрер із Пєтєрбурґа легко впізнається і у Щєлкунчіку, бо деревяшка воліє "вєрнуть былоє вєлічіє", і у Крысінном Королє з усім тим хворобливим набором маніяка, котрим наділено цей персонаж.
Та якщо замовник "фільму", котрий ймовірно й сценарій "накропал", волів бачити "свою сказку", то йому не вдалось цього.
Як би плюгавий фюрер не намагався спаплюжити різдвяну казку, показати себе таким собі "малєнькім щєлкунчіком", протиставити "нацистів" — все одно Його Величність Час все ставить на свої місця — сьогодні при погляді на Крысиноґо Короля з його "крысиной армієй" перші ж асоціяції виникають із Путіним і його россійсько-фашистською ордою окупантів.
 

Ось так ми вкотре впевнились в тому, як кацапи вміють паплюжити все чудове й казкове, чарівне й різдвяне.
Але Різдво неможливо знищити!
 

Лускунчик і Америка

Студія Уолта Діснея ще у 1940 році у мультфільмі «Фантазия» присвятила казці сюїту «Принц Лускунчик».
Також у 1990 році вийшов повнометражний канадський мультфільм «Принц Лускунчик» від «Warner Brothers».
Є ще спеціальний різдвяний випуск «Том і Джері», присвячений Лускунчику.
Всі ці американські мультфільми кардинально відрізняються від "совєтской классікі" — в кращий бік, звісно ж!

Після такого хоррору з оглядом кацапських "інтерпрєтаций" варто поринути у справжню різдвяну історію.
І найкращою екранізацією казки Гофмана є американський фільм-балет від New York City Ballet 1993 року «The Nutcracker» («Лускунчик»).
Головні ролі виконують Макколей Калкін та Джессіка Лінн Коен. Так, між фільмами "Один вдома" Макколей Калкін, не будучи театральним актором, чудово зіграв роль Лускунчика у виставі.
Сам фільм-балет переглядати — суцільна насолода!
Повна версія балету Петра Чайковського, чарівні композиції, чарівні декорації і надзвичайно чарівний балет!
Подивіться, Ви не пошкодуєте.
Це варто уваги!

II► «The Nutcracker» 1993
«Лускунчик» фільм-балет від New York City Ballet


 

До наступного Різдва.
Не забувайте, Різдвяні Дзвоники може почути лиш той, хто вірить у Різдво!
А Різдво треба вміти бачити, щоби вірити!
Адже, побачити, отже повірити!
 

© Дмитро Дзюба
© «Порохівниця»