Хунта Піночета в совєтській пропаґанді

Совєтська пропаґанда після поразки совєтської гібридної війни в Іспанії десятиріччями залякувала "совєтскіх ґраждан" іспанським словом Junta (Хýнта). Найстрашнішою, звісно ж, була Хýнта Франсіско Франко в Іспанії, потім Хýнта Ауґусто Піночета в Чилі. Будь-яка латиноамериканська країна, де Совєтам не вдавалось встановити свій режим, оголошувалась "хунтою" і страшним ворогом СССР та всього людства! В режимі нон-стоп з газет, радіо і телебачення "Страны Совєтов" розповідалось про неймовірні злочини цих військових хунт. Натомість, справжні людожерні тоталітарні режими, встановлені за допомоги СССР в країнах Азії і Африки позиціонувались як "дружествєнныє социалістічєскіє стрáны".
Куба і садист Чє Ґевара, Кампучія і людожер Пол Пот, Зімбабве і Муґабе та навіть африканський канібал Бокасса — це були "друзья совєтскоґо народа"! А ось Каудильйо Франко і Каудильйо Піночет були "ґлаварямі хунты і проклятымі враґами совєтскоґо народа".
Після чого обов'язково малювались "ґолубі міра"…

Блоґер Mason Lemberg розповідає Вельмишановному Панству про незмінну тактику кремлядської пропаґанди.

Mason Lemberg

В 1973 році в Чилі стався військовий переворот. До влади прийшла хунта, очолювана генералом Авґусто Піночетом

Хунта врятувала країну від сповзання в совок, перетворення Чилі в Кубу, яке щедро фінансувалося СССР.
За півтора десятка років військова хунта перетворила Чилі з бідної аграрної країни сповзаючої в дупу, в одну з найрозвиненіших і найбагатших країн Латинської Америки.

Ніхто, включно з самим Піночетом, ніколи не спростовували того факту, що вони діяли жорстко по відношенню до комуністів. Кількість жертв, які приписують режиму Піночета, становить максимум 3000 осіб вбитих і зниклих безвісті.
Водночас чилійський суд так і не зміг довести до пуття хоча б одну з 300+ справ де Піночета звинувачували у вбивствах і його посадили (під домашній арешт) за несплату податків, після чого 90-річний Піночет помер від інфаркту.

Піночет був зовсім не святим, він і сам себе таким не вважав.
І його послідовники його таким не вважали.
Але його прізвище в свідомості постсовєтських громадян асоціюється з кимось на кшталт Гітлера.
Хоча він дружив з такими політиками як Маргарет Тетчер, наприклад, навіть після складання повноважень.

Тим часом, двома роками пізніше, в 1975 році до влади в Камбоджі приходять "красныє кхмєры" — це комуністичний режим, який самоназвався "Народная Дємократічєская Рєспубліка Кампучія" і знищив 3 000 000 своїх співгромадян, тобто кожного четвертого. Так, три мільйони!

До чого я веду і як з'язати ці факти?
До того, що в 1992 році з РФ до Британії втік колишній КҐБшник СССР, який завідував архівом і прихопив з собою власне ці архіви.
В частин з них описана операція "Тукан" і те, як совєтські спецслужби публікували в "New York Times" матеріали з метою спомпроментувати Піночета на Заході. Так, в 1976 році в "New York Times" було опубліковано 66 статей про порушення прав людини в Чилі і тільки 4 статті про звірства режиму червоних кхмерів.
Більше того через "New York Times" було вкинуто підробний лист, який підробило КҐБ, про те, що нібито ЦРУ управляє Піночетом.

Ще пояснювати до чого я веду?
До того, що пройшло 40 років, а методи, штампи і навіть назви не змінилися.

Україна протистоїть не смішним і тупим ботам в інтернеті (як би комусь хотілося бачити), яких чомусь (ніхто не задумався?) фінансують в об'ємах більших ніж деякі країни витрачають на оборону.
Україна протистоїть величезній пропагандистській машині, маргінальною частиною якої є українські політики і журналісти.

І замість того, щоб це хоча б усвідомити, державні мужі граються в пофігізм, "демократію", "свободу слова" та аматорство і думають що все буде добре, особливо після того, як на трон їм посадили несмішну і тупу маріонетку.

P.S.:
Варто додати ремарку щодо "The New York Times" і пропаґанди кремля.
Совєтська пропаґанда для країн Заходу через "The New York Times" транслювалась ще з початку 1930-х.
Волтер Дюранті — журналіст "The New York Times", працював в Москві і вважався "особистим псом сталіна". Саме маніпулятивні пропаґандистські статті Дюранті розповідали західним читачам про неймовірно щасливе життя в Совєтскій Россії, про неймовірний індустріальний зріст і "ґєній товаріща сталіна".
Саме брехливі статті Волтера Дюранті заперечували Голодомор в Україні…

Саме завдяки брехливим статтям Дюранті Президент США Рузвельт прийняв рішення нарешті визнати ніким не визнане терористичне квазідержавне утворення "РСФСР \ Совєтская Россія \ СССР" — це сталося в листопаді 1933 року, коли в Україні щодоби помирало з голоду 25 000 Українців… СССР влаштували з цього приводу грандіозний прийом у "Waldorf Astoria" в Нью-Йорку.
Журналіст "The New York Times" Волтер Дюрантіза ці свої статті отримав Пулітцерівську премію!
Вже наступного 1934 року СССР стали членом Ліги Націй.
Ліга Націй також воліла не помітити Голодомор…

"The New York Times" все ще пишається своїм кращім журналістом Дюранті!
В "залі слави" Пулітцерівського комітету Дюранті на почесному місці!
Пулітцерівський комітет відмовляється відкликати нагороду Дюранті попри чисельні протести і зауваження, що його статі прикривали злочини сталінського режиму, леґітимізували терористичне квазідержавне утворення СССР і Дюранті брехав щодо відсутності Голодомору в Україні. "The New York Times" також проти відкликання Пулітцерівської премії Дюранті.
Ось що таке "The New York Times" і Пулітцерівський комітет.
Це все, що треба знати про журналістику!

А про Хунту ми ще поговоримо в наступних публікаціях.