✠ Український Національний Аероклюб ✠
100 років тому, 29.Ⅳ.1921, в місті Тарнів (Польща) Ґеорґ де Гасенко — Президент Українського Національного Аероклюбу — звернувся листом до Голови Директорії УНР, Головного Отáмана Симона Петлюри з проханням дати наказ про легалізацію Аероклюбу.
Так, після втрати Державності й Незалежності України в 1921 році український дипломат, ґеоґраф і винахідник ориґінального гідроплана Ґеорґ де Гасенко намагався врятувати цивільну українську авіацію…
Доба Перших Визвольних Змагань Української Революції 1917—1921 років була часом появи української авіації.
Як не прикро, але 100-річчя Військово-Повітряної Фльоти України в 2017 році пройшло практично непоміченим…
Український Національний Аероклюб (“УНА”) (ориґінальна назва — “Український Національний Аероклюб”, “УНА”) — об’єднання спілок авіафахівців у часи існування Української Народньої Республіки (УНР).
Метою “УНА” визначалися “охорона і розвиток авіації”. Для досягнення цієї мети Аероклуб мав улаштовувати наукові й спортивні польоти, повітряний зв’язок, наукові ради, виклади й зібрання, засновувати бібліотеку і періодичний орган, авіафахові школи, присуджувати почесні дипломи та відзнаки за особливі заслуги перед авіацією взагалі й українською зокрема.
Точну дату створення цієї організації наразі не з’ясовано. Відомо лише, що Статут “УНА” виробила спеціальна комісія у січні 1920 року.
◉ Структура
Статут “УНА” виробила спеціальна комісія у січні 1920 року.
(голова — К.Голіцинський, секретар — І.Жарський).
Відповідно до Статуту “УНА”, Український Національний Аероклюб був об’єднанням спілок авіафахівців. Його метою визначалися “охорона і розвиток авіації”. Для досягнення цієї мети Аероклюб мав улаштовувати наукові й спортивні польоти, повітряний зв’язок, наукові ради, виклади й зібрання, засновувати бібліотеку і періодичний орган, авіафахові школи, присуджувати почесні дипломи та відзнаки за особливі заслуги перед авіацією взагалі й українською зокрема[1].
Члени “УНА” поділялися на почесних (обрані Радою Аероклюбу за особливі заслуги перед авіацією або “УНА”), членів-фундаторів (особи, що пожертвували для клубу вартість одного літака), дійсних членів (особи не молодші 18 років, що працюють в авіації) та членів-співучасників або співчуваючих членів (всі особи, які цікавляться авіацією). На чолі “УНА” стояли Президент, два Віце-Президенти і Рада (від 5 до 12 осіб). В статуті згадуються також посади Секретаря, Скарбника й Завідувача польотів. Останній відповідав за все технічне майно Аероклубу та вів технічний обрахунок.
Статут УНА у вигляді брошури (11 сторінок) було надруковано у Відні друкарнею Христофа Райсера і синів. Обкладинку прикрашає емблема Аероклубу[2].
Емблема Українського Національного Аероклюбу
◉ Символіка Українського Національного Аероклюбу
Значний інтерес становлять символи Українського Національного Аероклюбу.
Емблема Українського Національного Аероклюбу має вигляд орла напіванфас з піднесеними догори крилами, що тримає в лапах пропелер. Між крилами орла Тризуб. Голова й праве крило птаха розміщені на тлі прапора з двох рівновеликих горизонтальних смуг. На нижній смузі монограма “УНА”.
З незрозумілих причин віденські друкарі відтворили емблему в дзеркальному відображенні. Тому доречним буде подати її у належному вигляді (малюнок 1).
Як бачимо, емблема поєднує орла з пропелером як уособлення авіації з національними символами й абревіатурою назви організації. Без сумніву, якби емблема наводилася в кольоровому вигляді, прапор був би синьо-жовтим. Поєднання хижого птаха та пропелера дивовижним чином нагадує емблему на стінку кашкета й пілотку військовиків авіації та високомобільних десантних військ Збройних Сил України до 2017 року.[3]
Печатка Українського Національного Аероклюбу
Печатка Українського Національного Аероклубу (малюнок 2).
Матеріял: фіолетове чорнило.
Форма: кругла. Розмір: 38 мм.
Сюжетне зображення: Орел напіванфас повернутий вліво, з піднесеними догори крилами, що тримає в лапах пропелер. Між крилами орла Тризуб. Голова й праве крило розміщені на тлі прапора з двох рівновеликих горизонтальних смуг. На нижній смузі монограма “УНА”.
Легенда: “Український Національний Аероклюб” • “Aéroclub National d’Ukraine”.
Датування: 29 квітня 1921 р.
Місце зберігання: ЦДАВО України. – Ф. 3205. – Оп. 1. – Спр. 70. – Арк. 62.
Емблема та печатка Українського Національного Аероклюбу мають важливе значення для історії вітчизняної авіації та її символіки. Вони засвідчують прагнення Українців до розвитку авіації за зразком провідних європейських держав.
Символіка “УНА” вийшла вельми цікавою. В ній поєдналися зображення, що вказували на специфіку організації (орел і пропелер) та національні символи (Тризуб і Прапор). Отож, позбувшись сокола з пропелером як емблеми на головні убори, розробники нового військового однострою явно поспішили!
◉ Історія “УНА”
Керівництво Українського Національного Аероклюбу прагнуло леґалізації з боку влади Української Народньої Республіки.
Хоча, вже фактично відбулась втрата Державності і Незалежності України, вояки Армії УНР були інтерновані у польські концтабори для інтернованих, а Директорія УНР на чолі з Головним Отáманом Симоном Петлюрою перебували на екзилі в Польщі, тим не менш, український дипломат, ґеоґраф і винахідник ориґінального гідроплана Ґеорґ де Гасенко намагався врятувати цивільну українську авіацію…
Так, 29.Ⅳ.1921 Президент “УНА” Ґеорґ де Гасенко (Юрій Гасенко) звернувся до Голови Директорії і Головного Отáмана Армії УНР Симона Петлюри. У відповідному листі повідомлялося про заснування організації. Зазначалося, зокрема, що Український Національний Аероклюб перебуває у зв’язку з іншими аероклюбами Світу, а після леґалізації має бути прийнятий до Інтернаціональної Повітрової Організації в Парижі[4]. З огляду на це Ґеорґ де Гасенко просив видати наказ про легалізацію “УНА” “по приміру иньших держав світу, де Аероклюби являються офіціозними установами під доглядом і підмогою яких знаходиться вся авіація держав…”[5]
Копія листа Ґеорґа де Гасенка щодо леґалізації “УНА”
До листа додавався примірник Статуту “УНА”.
Ориґінальний лист Ґеорґа де Гасенка був скріплений печаткою “УНА”.
Один відтиск зроблено у верхньому лівому куті вище назви посади, інший — у нижній частині аркуша, ліворуч від підпису.
2.Ⅴ.1921 на листі з’явилася власноручна резолюція Симона Петлюри:
“Голові Ради Міністрів. На висновок Ради Міністрів. Прошу прикликати до висновків в цій справі Ген. Хор. Вікт Павленка, як знавця справи…”
Варто відзначити, що генерал-хорунжий Армії УНР Віктор Павленко у 1917–1920 роках обіймав керівні посади в авіації. Зокрема, з 19.Ⅲ.1920 він був ТВО начальника Управи авіації та повітроплавання Армії УНР[6].
6.Ⅴ.1921 Голова Ради Народних Міністрів В’ячеслав Прокопович надіслав Статут “УНА” й листування генерал-хорунжому Віктору Павленку з проханням дати свій висновок.[7] На жаль, відповідь В. Павленка у справі відсутня. Зате зберігся зберігся лист ТВО Військового Міністра і Командуючого Армією УНР генерал-хорунжого Марка Безручка від 11.Ⅵ.1921 до Голови Ради Міністрів. На думку керівника військового відомства, затвердження статуту Аероклюбу виглядало “несвоєчасним з приводу самоі мінімальноі у нас кількости льотників і майже повноі відсутности авіаційних машин…”[8]
В доповіді Голові Директорії від 18.Ⅵ.1921 Голова Ради Міністрів писав:
“п. Військовий Міністр, і п. ген. Павленко вважають в даний мент легалізування аероклюбу як офіційноі установи несвоечасним, а зараз всі льотники повинні гуртуватись коло авіаційноі військовоі частини в Бідгощі…”[9]
…Ґеорґ де Гасенко вже на еміґрації у Франції 1927 року винайшов, створив і продемонстрував у дії ориґінальний гідроплан, яким за 20 хвилин перетнув Ла-Манш.
1927 press photo Airplane historic Sea Flea Gasenko
© «WorthPoint Corporation» «HAVIdigital»
Про цей винахід Гасенка в англійській публікації 1927 року мовиться таке:
“— „Пюс-сюр-Мер“ („The Flea of the Sea“, „Морська блоха“) — найдивніше судно з тих, що їх від довшого часу бачили у британських водах: наполовину гідролітак і наполовину човен, що пересувається поверхнею води зі швидкістю 75 миль на годину. Цей апарат нещодавно перетнув Канал (Ла-Манш), вийшовши з Бульоні, Франція, і прибувши в Дувр, Англія, подолавши відстань у 21 милю за 26 хвилин, з чотирма особами на борту. Винахідник — Ґеорґ де Гасенко, який сподівається побудувати аналоґічну машину більшого розміру й перетнути в ній Атлантику…”
Світлина зафіксувала „Морську Блоху“ в гавані Дувра, на тлі Крейдяних Скель.
Знимку датовано 1927.Ⅸ.19.
Ось такий різнобічний і непересічний представник доби Перших Визвольних Змагань — Ґеорґ де Гасенко.
На жаль, більше відомостей про Юрія-Ґеорґа де Гасенка ніде не існує. Невідомі ні точна дата та навіть рік народження, ні точна дата і причини смерті в Парижі в 1933 році. Можна лишень-бо припустити, що чєкісти таки знайшли можливість вбити видатного Українця, та ще й ад’ютанта Симона Петлюри в минулому (варто нагадати, що Петлюру також вбито в Парижі в 1926 році). Адже Кремль намагався постійно знищувати всіх, хто стояв і боровся за Незалежність України…
Лише в 1947 році Летунський Український Клюб у США та Канаді зміг дати поштовх розвитку української цивільної авіації серед українських діяспорян.
Матеріял укладено з відкритих джерел:
© Центральний Державний Архів Вищих Органів влади та управління України
✔️ ЦДАВО України. Ф. 1429. Оп. 2. Спр. 89. Арк. 147
© “”WikipediA” — Український Національний Аероклюб
(Ґречна вдячність редакторам цієї вікістатті за посилання на історико-освітній майданчик «Порохівниця».)
© «Українське Військо» — Символіка Українського Національного Аероклубу (1921 р.)
© Микола Чмир (Київ) Надруковано: Знак. – 2019. – Ч. 79. – С. 6–7.
Примітки:
[1] Центральний Державний Архів Вищих Органів влади та управління України (далі – ЦДАВОУ). – Ф. 3205. – Оп. 1. – Спр. 70. – Арк. 54.
[2] Там само. – Арк. 53.
[3] Див.: Чмир М. До історії емблеми на стінку кашкета військовиків авіації та аеромобільних військ Збройних Сил України // Коллекцион. – 2012. – № 2. – С. 12–23.
[4] Очевидно, малась на увазі Міжнародна авіаційна федерація (Fédération aéronautique internationale, FAI), заснована в Парижі 12 жовтня 1905 р.
[5] ЦДАВОУ. – Ф. 3205. – Оп. 1. – Спр. 70. – Арк. 62.
[6] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). – К., 2007. – С. 322.
[7] ЦДАВОУ. – Ф. 3205. – Оп. 1. – Спр. 70. – Арк. 52.
[8] Там само. – Арк. 67.
[9] Там само. – Арк. 59.
Укладач матеріялу, титульний постер:
© Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2021.Ⅴ.2