Леонід Перфецький — митець і боєць

Леонід Перфецький — він змалював нам війну за Незалежність України.
Найдорожчими речами у Перфецького були шабля, пензлі й олівці.
І самотність…

„Дорогий Товаришу! Дякую за пам’ять.
Фотографію Вам не можу дати, бо не хочу, щоб Ви взагалі що-небудь про мене писали. Я це Вас прошу і попереджаю одноразово. Якщо не хочете стратити моєї приязні.
Здоровля сердечно, Ваш Леонід Перфецький“

Як бачимо з цього листа — Леонід Перфецький був персоною усамітненою, закритою, як нині кажуть — інтроверт. І схоже, що свою зачиненість проніс через все життя, оскільки знаємо ми про нього надзвичайно мало і то тільки за спостереженнями тих, хто з ним стикався в житті, але й з ними одинак Перфецький теж не ділився нічим особистим.
Ба навіть ті скупі дані, які він повідомляв про себе, не всі можна підтвердити джерелами.

Життєпис учасника Перших Визвольних Змагань маляра-баталіста Леоніда Перфецького ретельно зібрали з різних джерел дослідники історії пан Богдан Ворон і пані Лариса Вакульницька за участі благодійного фонду «Героїка».

Леонід Перфецький — сотник Армії УНР, художник-баталіст, графік.
[✵ 23.ІІ.1901, с.Ладижинка, Уманщина (на той час Київська ґубєрнія, нині Черкащина) — ✞ 25.Х.1977, Монреаль, Квебек, Канада]

„Перфецький — смаглявий, чоло його високе, уста завжди мають таємничу усмішку. Ніс гострий і борода дуже добра до запинання ремінця під каскою.“
Святослав Гординський, 1935 рік

Леонід Перфецький в однострої козака “Залізної Дивізії”

Митець і боєць Леонід Перфецький

Офіцер Третьої Залізної Дивізії УНР та художник-кореспондент у дивізії “Галичина” Леонід Перфецький залишив нам мальовану хроніку боротьби за Незалежність України. Підняття Прапора Чорноморської Фльоти України, бій під Крутами, здобуття Київського "Арсеналу", Листопадовий Чин, Зимовий Похід — ці картини, створені з допомогою олівців та акварелей, передають унікальні історичні миті, які не змогла б зафіксувати плівка чи звичайна розповідь. Митцеві, на відміну від більшості українських баталістів першої половини ХХ століття, пощастило творити вільно.

Леонід Перфецький народився 23 лютого 1901 року (або 1896 року, згідно з “Історією української культури” під редакцією Івана Крип’якевича) в селі Ладижинка на Уманщині (на той час Уманський повіт Київської ґубєрнії, нині Черкащина).
Вже саме прізвище художника підказує, що батьки походили із Галичини, на “Велику Україну” вони переїхали на зламі ХІХ — ХХ століть.
Середню освіту Леонід здобув в Орлі, потім вступив до Московського університету.

“У відбитому Києві чорношличники скидають з будинку Думи російський прапор, 31 липня 1919”

WW-Ⅰ— Перша війна
Ⅰ Визвольні Змагання

Під час Першої Світової війни шістнадцятирічного юнака мобілізували та відправили до школи прапорщиків у Петерґоф біля Пєтроґрада. Є відомості, що на початку лютневої революції в Росії у 1917 році, зразу після розвалу Російської Імперії, юний Леонід Перфецький опиняється в Казані, де він певний час навчався в Казанському університеті й потрапляє до війська щойнопроголошеної самостійної Татарської республіки. Втім, вже за невеликий проміжок часу одними йому відомими шляхами юний Леонід Перфецький добирається до України, вступає до лав української армії та воює в ній до 1921 року, до самого кінця.

З початком національних Визвольних Змагань юнак повернувся до України та поринув у вир боротьби. Поручник Перфецький став командиром кінної сотні 8-го пішого Чорноморського полку ІІІ-ї Залізної дивізії Армії УНР. Назву “Залізна” ця дивізія здобула влітку 1919 року під час боїв за Вапнярку — успішного захисту Вапнярського залізничного вузла та Жмеринки від частин "красной арміі", котрі хотіли вдарити по тилах українського війська, що саме проривалось до Києва.
Полк Перфецького відзначився у цих боях, здійснивши низку вдалих операцій. Під час Першого Зимового Походу в грудні 1919 року, через недбалість командування, дивізію було розгромлено переважаючими силами "бєлоґвардєйской" дєнікінської "Добровольчєской Арміі", але кінна сотня Перфецького уникла сумної долі.
Формацію невдовзі відновили й восени 1920 року вона успішно боронилася від большевиків на польсько-українському фронті біля містечка Лунинець, що нині в Білорусі, доки зі згоди Антанти Польща і квазідержавне утворення "РСФСР" не підписали сепаратний "ріжскій мір" за спиною Армії УНР, котрим було пошматовано дипломатично визнану Українську Народню Республіку між ніким невизнаним квазіутворенням "РСФСР" і Польщею.

По укладанні сепаратного "ріжскоґо міра" митця разом із тисячами українських військових інтернувала Польща…

„Останні набої“

Замальовки шкіців

Чи малював Леонід Перфецький під час Визвольних Змагань?
Всупереч поширеній серед вузького кола знавців його творчості думці, його відомі роботи не були написані з натури.
Набагато пізніше, у пресі української діаспори, про художника писатимуть, що він воював із нотатником у кишені, при кожній нагоді, серед бою чи відпочинку, де тільки міг, робив “шкіци” (замальовки), схоплював батальні сцени. Однак редактор книги про художника, відомий український мистецтвознавець Святослав Гординський зазначав:
„Леонід Перфецький змалював історичні події вже після війни.“
За спогадами самого художника, на війні він не мав навіть записника. “Бій студентського куреня під Крутами”, “Оборону Залізничного двірця у Львові”, “Здобуття Київського Арсеналу 1918”, “Піднесення українського прапора на Чорноморському флоті” — взагалі всю серію драматичних картин Визвольних Змагань Леонід Перфецький замальовував постфактум, в періоді, розтягнутому на десятки років. Маючи прекрасну зорову пам’ять, переливав свої спогади, свої враження на папір.

“Оборона студентським куренем залізничної станції Крути, 29 січня 1918 року”

“Піднесення українського прапора на Чорноморськім фльоті 29 квітня 1918 року”

“Здобуття Київського Арсеналу”

Листопадовий Чин: “Бій за Львівський Двірець”

Листопадовий Чин: “Стрільці у квартирі”

“Атака козаків Чорної дивізії на бронепоїзд, 1918”

Зимовий Похід: “У чотирикутнику смерті” і “Атака кінноти”

“Німці піддаються повстанцям під Білгородкою, листопад 1918”

“Бій під Чортковом із польською армією генерала Галлера, червень 1919”

“6-та січова стрілецька дивізія в Станіславові, 1919”

Найкоштовнішою річчю для Леоніда Перфецького була його особиста шабля. Пензлі і все начиння могло лежати немитим по тижню, все що завгодно могло бути закинутим, але не шабля!
Вона сяяла завжди — начищена і доглянута, як уособлення пам’яті про війну.

Невідомо, чи був у хорунжого 8-го чорноморського полку, згодом командира кінної сотні ІІІ-ї Залізної Дивізії посттравматичний синдром — тоді, у буденності злиденного еміґрантського життя, ніхто особливо цим не переймався. Але його замкненість, невротизм дають підстави припустити, що був.

Його яскраві батальні сцени позбавлені фальшивого глянцю совєтського пафосу погорди й монументальної совєтської пропаґанди — це експресія і сум, бо війна — це трагедія, а не весела прогулянка. Це погляд свідка, що був у самому вирі подій, який проливав кров ворогів і свою, ховав товаришів, пізнав хвилини тріумфу і смак поразки. Окрім того, картини Перфецького — це ще й портрети тих, з ким він воював поряд. Ми можемо знайти на них Сальського, Кравса, Марка Безручка, Всеволода Змієнка та інших Героїв Перших Визвольних Змагань.

INTERWAR — Interbellum — Міжвоєння
Краків — Львів — Париж

Про долю Леоніда Перфецького одразу після поразки Перших Визвольних Змагань відомо небагато.
Після переходу Української Армії за Збруч в кінці 21-го року Леонід Перфецький опиняється в польських концтаборах для інтернованих вояків Армії УНР. З перших днів інтернування у Польщі в таборах українських військових організовувалися студентські групи, які об’єднували тих, хто, не зважаючи на обставини, хотів вчитися. Молодий Перфецький вступив до Академії мистецтв у Кракові, де навчався з 1921 по 1925 рік, зокрема у класі професора Станіслава Дембіцького. Весною 1922 року до “Союзу українських студентів-емігрантів” належало більше ста Українців, серед них — Леонід Перфецький. Академічні осередки Союзу існували в Кракові та Варшаві. У книзі Олександра Колянчука “Українська військова еміграція в Польщі 1920-1939” зазначено, що студенти академії брали активну участь у культурно-громадському житті. Окрім Л.Перфецького до цієї групи належали В.Крижанівський, В.Перебийніс, О.Третяків-Сосницький, О.Харків, О.Карпенко, Ю.Кирінко, О.Стовбуненко, С.Литвиненко.
У Кракові митець запізнався із видатними баталістами, зокрема з таким загальновизнаним майстром жанру як Войцех Коссак.
Є відомості, що художник також навчався у мистецькій школі Олекси Новаківського, з 1922 року — брав участь у групових виставках у Львові та Парижі. На Галичині Леонід Перфецький виконував художні замовлення для церков, а під час навчання у Кракові створив образ для гарнізонного костелу у Познані.

Але ніколи Леонід Перфецький не забуває про Україну. У Львові в 1921 році організовується “Гурток діячів українського мистецтва” (ГДУМ) — спілка художників, архітекторів, графіків, які хочуть "передати свою добу через свою душу". Наш герой, склавши зброю, відразу долучається до цієї Спілки. Саме на виставках ГДУМ в музеї Наукового Товариства імені Шевченка й дебютує Леонід Перфецький як художник.

У 1925 році Леонід Перфецький переїжджає до Парижа. (Принагідно варто зауважити, що в добу Інтербеллум — Міжвоєння у Франції працювало багато художників-Українців).
В Парижі митець вдосконалював свій стиль у художній майстерні одного з творців кубізму — Андре Льота. У французькій столиці він пробув аж до 1941 року.
Святослав Гординський пригадував, що Андре Льот брав участь у виставках сучасного мистецтва в Українському національному музеї у Львові, де представляв кубістичні твори. Його “логіка форм” знаходила відгук серед Українців через подібну чуттєвість, “в якому ритмічна гармонія образів виступала головною метою творчого вияву”, — писав С.Гординський.

Спочатку Леонід Перфецький жив на Монпарнасі, облюбованому українськими митцями. Мистецьке життя там клекотіло, як у велетенському казані, де стилі та жанри творили предивну суміш. На волонтерських засадах Леонід Перфецький завідував мистецьким відділом бібліотеки імені Симона Петлюри.
Пізніше, щоб уникнути зайвої суєти, художник переїхав на Монмартр — у найбільш французький закуток міста над Сеною, де співіснують вузькі вулиці, крихітні крамнички, затишні кав’ярні та добірна французька мова. Митець поселився на старенькій вуличці “Овернської вежі”. В кімнаті, яку він винаймав, не одному його приятелеві, мабуть, впав у вічі творчий безлад художника. У Парижі Леонід Перфецький виконав низку портретів видатних французів, займався творчими пошуками в рамках модерністичних течій, шалено експериментував з барвами, конструкціями, матеріялом і фактурою. Леонід Перфецький виставляв свої твори в престижному Салоні Тюїльрі та в приватних галереях, здобув визнання найвибагливішої критики.

Лесько Сірецький у статті “Українські малярі в Парижі”, надрукованій в газеті “Свобода” за 1931 рік відзначає, що Леонід Перфецький працював у той час у стилі кубізм і відомий як першокласний український баталіст. Варто додати, що українська мистецька спільнота Парижа на початку 1930-х років налічувала понад 20 прізвищ “від майже реалістів, до крайніх кубістів і експресіоналістів”.

Із преси відомо, що влітку 1937 року, у Франції, Леонід Перфецький став куратором виставки з нагоди 250-ліття здобуття гетьманської булави Іваном Мазепою. Значна частина експозиції торкалася союзу Мазепи з Карлом XII, організаторам вдалось зібрати колекцію світлин української старовини, портретів Гетьмана Мазепи, літературу про нього українською та іноземними мовами, гравюри й картини різних малярів, а також музичні твори. До речі, у доробку художника є чудова акварель під назвою “Зустріч Карла ХІІ з козаками”.

“Зустріч Карла ХІІ з козаками”

У 1931 році Святослав Гординський привіз на Першу виставку Асоціації незалежних українських мистців (АНУМ) до Львова твори “українських парижан”: Олекси Грищенка, Миколи Глущенка, Андрієнка Хмелюка та невеликі твори Пабло Пікассо, Андре Дерена, Марка Шаґала, Амедео Модільяні, Джино Северіні та інших. (У Львові виставка італійського та французького мистецтва проходила у Національному музеї із 20 вересня до кінця жовтня 1931 року). Між ними була й робота Леоніда Перфецького середніх розмірів під назвою “Матрос”. Хоча критика очікувала від баталіста баских коней та скажену атаку кіннотників, Святослав Гординський зазначив, що, все ж, картина Леоніда Перфецького привертала увагу і вважалась однією з кращих на виставці. Твір було витримано у синій гамі, однак сказати більше — годі, позаяк полотно не збереглось до наших днів…

Батальні картини по Визвольних Змаганнях 1917—1921 років теж збереглись не всі — в міжвоєнну добу критиками згадуються картини, яких уже немає…
Все, що ми знаємо про творчість Перфецького в добу Міжвоєння — з архівних і мемуарних джерел. Що це були талановиті твори, ми можемо уявити собі з прихильних відгуків у пресі та спогадів сучасників. Навіть на тлі нещасливої долі українського мистецтва фатум спадщини художника вражає…
Проте дещо таки збереглось, і це ніби химерна примха удачі…

“Словенія – Кулемет під час бою” – зі збірки “Українська Дивізія”

WW-Ⅱ — Друга війна

Після окупації Парижа нацисти вивозять Леоніда Перфецького до Німеччини як гастарбайтера, на тяжкій сільськогосподарській роботі він підриває здоров’я.
Десь у той період зникає й шабля…
Він тяжко захворів на запалення легень, і, як сам писав, потребував свіжого повітря та доброго харчування…
Страшенно бідує…

В 1942 році старим друзям із Українського Координаційного Комітету під керівництвом історика й ґеоґрафа Володимира Кубійовича вдається забрати хворого Перфецького у Львів як ілюстратора для щомісячника “Наші Дні” (вийшло три номери), що видавало “Українське Видавництво” (Краків—Львів) під німецькою окупаційною владою, також Перфецький став викладачем малюнку в Українській мистецькій школі. Однак, роботи постійно не вистачало. Бере він участь і у виставках українського мистецтва, організованих у місті.

Львів у міжвоєнний і воєнний період — місце збору української творчої еліти з усієї України, в ньому буяє мистецьке життя (за великої підтримки греко-католицького митрополита Андрея Шептицького — людини великої внутрішньої культури, щедрого мецената, який розвиток українського мистецтва вважав за принцип і місію).

У 1943 році, коли совєтські війська підходили до Києва, чимало українських митців перебралися зі столиці до Львова. Між ними й видатний український художник Василь Кричевський. У Львові ним особисто заопікувався митрополит Андрей Шептицький. Митець разом із друзями створив у місті школу під назвою “Вищі Образотворчі Студії”. Леонід Перфецький перейшов працювати сюди викладачем малюнку. До речі, історію мистецтва викладав сам митрополит Шептицький, а школа проіснувала всього півроку. Заняття вели Микола Бутович, Михайло Осінчук, Вітольд Манастирський, Сергій Литвиненко та Михайло Мухин. Леонід Перфецький тоді ж приєднався до “Спілки праці українських образотворчих мистців”, виставивши на третій виставці організації у 1942-му році свою картину “Козаки під Трапезунтом” та 4 батальних рисунки. У місті Лева Леонід жив із родиною свого кузена Євгена Перфецького.

Наприкінці березня 1944 року, у зв’язку з наближенням фронту, група художників-працівників Студії разом із кількома студентами виїхала зі Львова до найбільш західного лемківського населеного пункту під назвою Лабова.
В селі Лабова митці перебували на утриманні парафіян греко-католицької церкви — за це вони зобов’язалися відновити церковні розписи. Загальний проєкт розробив Василь Кричевський, а виконанням окремих сцен зайнялася група художників. Разом із Миколою Бутовичем, Сергієм Литвиненком, Теодором Бережницьким працював і Леонід Перфецький. Приміщення церкви спочатку осушили, а потім розписували з допомогою рослинних фарб, виготовлених за рецептом Василя Кричевського.

Інтер’єр церкви Покрови Пречистої Богородиці в селі Лабова

Лемківське село Лабова було спалене одним із підрозділів польської Армії Крайової тоді ж, в 1944-му, а місцеве українське населення, яке вижило під час погрому — частково було депортовано в СССР, а ті залишки, яким вдалось затриматись — польські окупанти вичистили під час операції "Вісла" в 1947-му. Греко-католицька церква перетворена на костел. Зараз північний терен Лемківщини, як і решта Західніх Теренів України (Закерзоння) окуповані Польщею. Невідомо, чи збереглись розписи.
У Лабовій митці перебували до серпня 1944-го, а потім поїхали далі — через Братіславу до Західної Європи.

Фраґмент розписів церкви села Лабова

У 1944-му році Леонід Перфецький приєднався художником-кореспондентом до Дивізії “Галичина”. У ті часи окупаційний нацистський режим на Галичині не мав проблем із добровольцями — патріотична молодь пам’ятала про звірства совєтських окупантів і прагнула зустріти їх зі зброєю. Тим подіям митець присвятив збірку графічних малюнків “Українська дивізія”. Святослав Гординський відзначає, що малюнки Перфецького цього періоду більш статичні, адже він не брав участі у бойових діях і джерелом натхнення могли слугувати світлини.

В Дивізії “Галичина” виходив свій часопис “До перемоги” (перейменований згодом “До зброї”). Наведемо цитату із цього часопису:

„Населення Галичини було тоді поділене у своїх політичних наставленнях на … напрямки. Перший — не вірили німцям, не бачили ніякої політичної користи від них, просто — ніколи й не любили німців. Другі — були того переконання, що як німці дають нам до рук зброю, то довго не думаймо й берім її, бо "краще носити кріса, як лопату, а життя — воно нині ніде не є певне". І щиро сказати нині: на тлі тодішньої винищувальної політики німців, цей погляд не був хибний…“
Михайло Островерха, часопис Дивізії СС “Галичина” “До перемоги”, 1944 рік

От в редакції цього тижневика Дивізії СС “Галичина” у Львові і працював позаштатним кореспондентом, художником і дизайнером Леонід Перфецький. Безпосередньої участі в бойових діях він не брав, тому його малюнки з життя Дивізії “Галичина” — це погляд збоку, погляд спостерігача, але не учасника. (Як відомо, Нюрнберзький Трибунал не визнав Дивізію СС “Галичина” в якості військових злочинців, колаборантів чи посібників нацизму).

Ось так його описує дивізійник Олег Лисяк:

„В тому ж часі в нашій обителі біля Цельовца появилася людина в уніформі, хоч без зброї. З шляхетними рисами обличчя — вона зовсім не "пасувала" до того цілого нашого товариства. Виявилося, що це приділений до нас славний маляр-баталіст Леонід Перфецький, який якимсь дивом став малярем-звітодавцем. Він ніяк не хотів одягати на себе цілого приписового виряду: шолома, ґазової маски і навіть карабіна. Всі, навіть німці, його дуже шанували і зверталися до нього через "Гер Професор". Коли мав відійти у свою дорогу — збирати матеріяли для шкіців, він попросив, щоб я з цілим тим вирядом його трохи відпровадив, і, показуючи мені маленького пістоля, якого носив у кишені, просив, щоб все решту від нього забрав, кажучи: „Як мене, кіннотчика "Залізної Дивізії", большевики без шолома не викінчили, то я і тепер дам собі раду…“…

Після поразки нацистської Німеччини, вояки Дивізії “Галичина” перейшли зі зброєю до британської зони окупації Німеччини, були інтерновані, а пізніше змогли переїхати до Великобританії.
Леоніда Перфецького між дивізійниками не було, він спочатку дістався до партизан, а потім потрапив до таборів інтернованих осіб у Зальцбурзі, Австрія. У Зальцбурзькому таборі інтернованих працює художником-декоратором в Українському національному театрі. За час побуту у таборі, у 1953 році, в щоденній українській газеті “Свобода” побачив світ художній твір-мальопис Леоніда Перфецького під назвою “Україна у боротьбі з наїзниками”, а також збереглось 78 акварелей та нарисів з пластового життя.

Мальопис “Україна у боротьбі з наїзниками”
(Перевидання СУМ “Україна в боротьбі”)

Мальопис “Україна у боротьбі з наїзниками” розповідає історію війни в Галичині, починаючи від знищення союзниками — Третім Райхом і СССР — Другої Речі Посполитої, нової окупації України й боротьби УПА (в цей час УПА ще продовжує боротись). Авторське бачення не особливо відрізняється від нашого сучасного: нацисти та совєти мають вловиму схожість негативних персонажів — окупанти однакові.

Мальопис “Україна у боротьбі з наїзниками”
(Перевидання СУМ “Україна в боротьбі”)

Комікс — як було прийнято казати в Америці — себто мальопис “Україна у боротьбі з наїзниками” було видано у тому 1953 році в журналі “Америка”. Українська Повстанська Армія ще воює за Незалежність, і сюжет мальопису — мистецькі три крапки: “з Його допомогою і ласкою Пречистої Діви Марії українське військо здобуде волю і Незалежність Україні…”
Мальопис “Україна в боротьбі” (під такою назвою) було перевидано в Україні СУМ (Спілкою Молоді України) вже після відновлення Незалежності України.

У 1954 році Леонід Перфецький переїхав до Канади.

Леонід Перфецький, розписи в апсиді української католицької церкви Святого Духа в Монреалі

POSTWAR — Монреаль, Канада

Знання французької мови допомогло Леоніду Перфецькому осісти у Монреалі, найбільшому тоді місті Канади і франкомовної провінції Квебек.
У післявоєнній Канаді не було багато роботи для художників, а тим паче — для еміґрантів — не одному митцю доводилось скрутно, через те багато хто поєднував творчість із викладанням, друкарством чи реклямою. Єдині цікаві в матеріальному плані замовлення — розписи церков. Релігійне мистецтво у Новому світі завжди було затребуваним та відкривало перед художниками нові можливості. І Перфецький працює в ділянці сакрального живопису, тим більше, що вже мав такий досвід — малював образи для військового костьолу в Познані і в Ґраці (Австрія), розписував з Василем Кричевським і Богуцьким греко-католицьку церкву в лемківському селі Лабова у 1944-му.

У Монреалі Леонід Перфецький розмалював фресками Українську Католицьку Церкву Святого Духа, Католицьку Церкву Святого Елезара. У середині 1960-х Леонід Перфецький жив митцем-самітником у монастирі при Ораторії св. Йосифа, виконував фрески і працював над циклом “Апокаліпсис”. Він створив 24 картини до останньої книги Нового заповіту — “Об`явлення св. Івана Богослова”.

Йому вдалось, незважаючи на панівні в ті часи смаки, пробити міцну заслону з готики й академізму та привнести свіжу ноту власних, українських, традицій. Якщо ви будете в Монреалі — то можна зайти в католицьку українську церкву Святого Духа, або Святого Єлезара, помилуватись розписами художника Леоніда Перфецького.

“Святе сімейство”, 1954

У 1962 році, в Едмонтоні, Богдан Боцюрко організував виставку його творів з нагоди 30-річного ювілею Українського Національного Об’єднання. З архіву Дмитра Герчанівського, ветерана УСС, дізнаємось, що той зустрічався із художником у 1967 році і запросив його стати членом ініціятивної групи комітету для відзначення 50-х роковин створення формації УСС. З цієї нагоди Леонід Перфецький виконав Ювілейно-пропам’ятну відзнаку Січових Стрільців.

Все життя Леонід Перфецький жив неодруженим самітником.
В останні роки життя художник переїхав до Українського дому для старших.
У Зáсвіти Леонід Перфецький відійшов 25 жовтня 1977 року, в Монреалі, похований на цвинтарі Мовнт Рояль.

Мистецька спадщина Леоніда Перфецького

Леонід Перфецький — один з кращих художників-баталістів ХХ століття.
Леонід Перфецький, як художник-документаліст, залишив живий спогад про події української історії першої половини ХХ століття.
Осердя його мистецької спадщини складають акварельні та графічні картини, що стали хронікою Української Революції й Перших Визвольних Змагань, де очима очевидця змальовано ключові події національно-визвольної боротьби за Незалежність України, епізоди війн Совєтів і Польщі проти України.
На жаль, більшість робіт Перфецького втрачено…

Всі роботи Перфецького, що зберігалися у Львові в музеях, у видавництві “Літопис Червоної Калини”, журналі комбатантів Визвольних Змагань 1917—1921 років, — знищені совєтськими окупантами…
40 картин, що зберігались в “Українському музеї” в Парижі, де Перфецький працював хранителем, були разом з іншими творами мистецтва та історичними документами були під час окупації Парижа конфісковані й вивезені нацистами — і теж зникли… Зникли й 20 картин, що були на паризькій квартирі Перфецького…
Наприкінці Другої Світової війни музей у Празі частково знищила союзницька авіабомба. А картини Перфецького, що зберігалися в музеї Праги, яким пощастило пережити руйнування від авіабомбардування, були після війни дбайливо зібрані комуністами ЧССР й передані своїм "старшим товаріщам" по партії в Москву (зауважимо, що не в УССР!) — доля їх невідома. Знищені? Припадають пилом десь в запасниках якогось музею чи архіву?

Збереженню чималої колекції робіт Леоніда Перфецького можна завдячувати його племіннику з дружиною — Богдану та Наталії Перфецьким. Вони відшукали збірку батальних творів та замальовок, перевезли її до Америки. З допомогою друзів рідні експонували твори спочатку у Філадельфії, а потім у Нью-Йорку.

Відома серія “Апокаліпсис” зберігається в Українському Музеї Нью-Йорку. Ще чимало творів перебувають у приватних колекціях: Лева та Марії Перфецьких, Миколи Станька та інших. У 1990 році за редакцією Святослава Гординського у Нью-Йорку вийшла друком книга про Леоніда Перфецького.

СТИЛЬ — Perfetto

„Творчість Леоніда Перфецького — це пластичне закріплення і відтворення в пам`яті майбутніх поколінь найтрагічніших і одночасно найсвітліших моментів нашої славної історії. Художник з надзвичайною докладністю, але без всякої бутафорії чи прикрашування малював події або як очевидець, або, якщо ним не був, то, знаючи обставини, намагався відтворити їх якнайбільш правдиво. Він докладно зображує всі атрибути військового побуту: однострій, відзнаки, зброю, — все оживає під його пензлем чи олівцем. Він зумів схопити не тільки зовнішні прикмети подій і людей, а також настрій, дух тієї епохи.“
Святослав Гординський

Провідним жанром для Леоніда Перфецького виступав батальний живопис.
Осердя його мистецької спадщини складають акварельні та графічні картини на тему визвольної боротьби: українсько-російської, українсько-польської війни, а також мистецькі праці на тему козаччини. Художник задокументував українізацію Чорноморської Фльоти, взяття "Арсеналу" в Києві, бій під Крутами, події із так званого “чотирикутника смерті”, епідемію тифу, обидва Зимові Походи.
Твори Леоніда Перфецького захоплюють драматизмом та відчуттям автентичності — автор був свідком та ровесником подій.

На відміну від робіт українських “совєтскіх” баталістів, у творах Леоніда Перфецького немає кровожерливості чи жорстокості, разом з тим вони далекі від пропаганди, овіяні радше смутком, а не воєнним жахом. Добре помітна схильність художника до пастельних кольорів, які можуть свідчити про його делікатну вдачу. Митець працював, переважно, в акварельній техніці та кольоровими олівцями. Часом обидві техніки поєднувалися, але у працях майже завжди домінує рисунок. Ці роботи динамічні, трішки схематизовані, картини олією позначені епічністю, більш статичні та узагальнені.

Святослав Гординський писав, що картинам Леоніда Перфецького львівського періоду характерна експресіоністична динаміка, а паризькі позначені звертанням до модерністичних течій, зокрема кубізму. Однак цих робіт майже не збереглось…
Художник Петро Холодний-молодший так відгукувався про митця:
„За характером своєї баталістичної творчости Леонід Перфецький — ілюстратор. Він відтворює події нашої модерної історії цілком реалістично, без ухилів до всяких "ізмів". І ці ілюстрації живуть справжнім, повним трагізму, а часом і величі життям.“

Відомий український мистецтвознавець Микола Голубець у книзі “Історія української культури”, виданій у 1937 році у Львові, відзначав велику емоційність молодого художника, критикував за захоплення модерністичними напрямками, але заповідав і велике майбутнє:
„Його “Наскок мазепинців”, “Батарея в небезпеці”, “Чорні запорожці” та непроглядна низка інших баталістичних картин дозволяли сподіватися, що творчість Перфецького заповнить цю разючу прогалину в нашій образотворчості, якої так жагуче вимагають виховні огляди сучасного покоління. На жаль, Перфецький, переїхавши до Парижа, розгубився в крутіжі західноєвропейських “ізмів”, з якого тільки останніми роками починає випливати його приголомшена індивідуальність”.“

Леонід Перфецький створив цілу серію ілюстрацій до “Енеїди” Івана Котляревського.
Персонажі постають в образах вояків Армії УНР, вбраних в характерні однострої, митець звертає увагу на деталі: точно передана зброя, однострої, відзнаки.

Леонід Перфецький — ілюстрацій до “Енеїди” Івана Котляревського

Окрім батальних творів на тему Української Революції, Перших Визвольних Змагань та Другої Світової війни художник малював на тему козаччини. У 1942 році світ побачило олійне полотно “Козаки під Трапезунтом”. Автор захоплює увагу глядача з допомогою композиції, яка розвивається у глиб полотна: по діагоналі, від правого нижнього кута до міського пейзажу на горизонті зліва вгорі, перед нами розгортається швидка атака козаків на турецький корабель. Неспокійні хвилі, дим від пострілів додають ще більшої реалістичності та динамізму: здається, що чуєш постріли і крики.

“Бій з татарами”

Порівнюючи станкові твори Леоніда Перфецького із розписами у селі Лабова, можна припустити, що композиція Воскресіння Христового належала саме його руці. Фресці притаманні графічність, загострені кутасті форми людських постатей та складок одягу. Інтер’єр церкви також прикрашають “фірмові” модерні квіткові орнаменти Василя Кричевського.

Маючи досвід розпису церков, в Монреалі художник взявся за монументальний живопис. Він створив низку фресок в українській католицькій церкві Святого Духа. Це великий вівтарний образ зішестя Святого Духа, окремі композиції святих та “килими” орнаментів. Як зазначає Святослав Гординський, у цих творах Леонід Перфецький не вдавався до стилістичних пошуків, а віддавав перевагу реалістичному зображенню з певною долею декоративності. У 1950-ті роки в Північній Америці панував стиль, складений із елементів готики, ренесансу та академізму, що, на думку С.Гординського не було вдалим вибором в українських церквах. Однак митці, зокрема й Леонід Перфецький, мусили з цим рахуватися.

Серія “Апокаліпсис” — “Кінь блідий, а на ньому Смерть” (VI, 8)

Кульмінацією творчості художника вважають серію “Апокаліпсис”.
24 картини зображають пророче об’явлення Cвятого Івана Богослова, останньої книги Нового заповіту. Твори мають, переважно, вертикальну композицію і нагадують батальні твори майстра. Неспокійні небеса вирішені у футуристичній стилістиці, силуети людей та коней мають характерну кутасту форму. Гостро випнуті кістки з-під шкіри людей та вершників контрастують із світлим колоритом творів, які підводять до думки про ідею перемоги християнства.

Ілюстрації з серії “Апокаліпсис”

У “Апокаліпсисі”, який можна віднести за жанром до "пророчої літератури", йдеться про кінець світу, друге пришестя Христа та тисячолітнє царство Боже після Страшного Суду. Один із найвідоміших образів книги — це Чотири вершники Апокаліпсису. Підхід Леоніда Перфецького у зображенні вершників як і решти картин серії — ілюстративний, він бере окремі цитати із Одкровення Івана Богослова та перетворює їх на живописні видіння: форми узагальнені, а кольори приглушені, неначе “в димці”.

Леонід Перфецький, як художник-документаліст, залишив живий спогад про події української історії першої половини ХХ століття. Здається, що його картини от-от оживуть, вони створюють ефект намальованих безпосередньо на “полі браннім”.
На жаль, сьогодні його твори хвилюють, переважно, любителів історичних блогів, форумів та вузьке коло істориків. Це й не дивно, адже лише поодинокі твори доступні глядачеві в українських музеях. Але навіть не завжди якісні репродукції робіт дозволяють констатувати — це був талановитий майстер відтворення руху та миті.
“Співець Української Революції” захоплює небайдужого глядача, викликаючи у нього відчуття гордості за свій народ та його визвольну боротьбу. Хочеться вірити, що зрештою українські музейники та галеристи візьмуться за організацію великої виставки художника-документаліста Леоніда Перфецького в Україні, на яку він щиро заслужив завдяки своєму унікальному доробкові.

А традиція митця і воїна знову ожила в наш час.
Леоніда Перфецького можемо порівняти із видатним графіком Нілом Хасевичем, який одночасно творив і боровся в лавах УПА. Серед вояків, які записали себе до історії українського мистецтва варто пригадати майстра деревориту Олександра Бриндікова, ґрафіка Миколу Битинського, Едварда Козака, Миколу Бутовича, Юліана Буцманюка, Петра Ковжуна, Сергія Литвиненка, Дмитра Потороку, Івана Іванця, Осипа-Романа Сорохтея, Петра Андрусіва, Лева Ґеца, В. Мушинського, Валентина Сім’янціва, Петра Холодного і Михайла Черешньовського.
Сьогодні саме час відкривати їхню творчість…

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© Мистецький альманах «Артес» \ © Богдан Ворон
© «Texty.org.ua» \ © Лариса Вакульницька