Совєтське бомбардування після війни
Млада Болєслав, Чехо-Словаччина
9.V.1945

 
«Порохівниця» торік публікувала цікавий і великий матеріял про бомбардування і совєтську окупацію острова Борнгольм (Королівство Данія) — вже після підписання капітуляції Третього Райху, і тривала ця совєтська окупація ще кілька місяців після війни.
Чехо-Словаччині теж дісталось від "братьєв-асвабадітєлєй" — 9.V.1945 совєтська авіація розбомбила транспортний вузол і промислове місто Млада Болєслав (Mladá Boleslav) — батьківщину автівок „Škoda“.
Довгі десятиліття кремль приховував свій злочин, а чеські історики по друзкам збирали докази.
Пан Радек Фолпрехт (Radek Folprecht) уклав і оприлюднив матеріяли, в яких доведено причетність совєтських окупантів до бомбардування міста Млада Болєслав 9 травня 1945 року, внаслідок якого загинули сотні цивільних мешканців міста, дітей і біженців; було зруйноване Старе Місто і автозавод „Škoda“.
«Inform Napalm Україна» оприлюднив український переклад.

 

Першого дня після війни Совєти бомбили Млада Болєслав — жертв були сотні…

У середу 9 травня 1945 року в першій половині дня було здійснено авіаналіт на чеське місто Млада Болєслав. Місто, на яке за час війни не впало жодної бомби, випило свою гірку чашу до дна вже тоді, коли Європа святкувала кінець війни…

В останні дні війни Млада Болєслав як важливий транспортний вузол під натиском совєтської "красной арміі", що просувалася вперед, почали наводняти мирні цивільні Німці, мешканці Судетів і Моравії, а згодом — і військові. Їхній відступ через місто далі на захід, спочатку досить організований, 8.V.1945 став поступово втрачати штабну культуру, і в очах військових, що відступали, та мирних втікачів віддзеркалювалося сум’яття. Ті, кому пощастило менше та йшли пішки, намагалися зайняти місце в попутних транспортних засобах, що, як правило, були вже безнадійно набитими.

Болєславське пекло

У середу 9.V.1945 по радіо передали про прибуття совєтських танків до Праги. Місцеві не приховували радощів від повідомлень зі столиці, вже без побоювань спостерігаючи за поголівно розгубленими діями Німців.

Деякі з відступаючих, недовго думаючи, пустилися навтьоки. Це було марним — навіть якби їм вдалося подолати совєтські колони, що насувалися від Рудних гір на Прагу, та дістатися до Американців до 19:00, після чого демаркаційна лінія для відступаючих військових та цивільних безкомпромісно перекривалася, все одно б їх невдовзі з великою ймовірністю очікувала видача радянській стороні. Інші здавалися самі, а в деяких місцях навіть роззброювалися групками ініціативних місцевих мешканців.

На вулицях Млада Болєслава було повно народу!

Незадовго до десятої години ранку почувся звук авіамоторів. Люди спрямували погляди в небо, багато з них почало махати. Були впевнені (і не помилялися), що це совєтські літаки, в крайньому разі англо-американські. Коли побачили, що від них відокремлюються якісь предмети, гадали, що це пачки листівок. Проте невдовзі прийшло протверезіння…

Предмети, що падали, зберігали компактну форму, а звук, який супроводжував їхнє падіння, також не залишав сумнівів, що на місто летять авіабомби. Два перших місця влучення ймовірно знаходилися близько казарм та спецшколи при в’їзді в місто з боку міста Їчін та біля річки Їзери в місцях, де була текстильна фабрика Клінґера. Документація перебігу авіанальоту відсутня, вся інформація ґрунтується на розповідях очевидців. Проте останні в своїх показаннях не одностайні, — скоріше, навпаки.

Вид рогу допоміжної школи на вулиці Їчінска (Jičínská), позаду праворуч — будівля казарм.
У цьому місці кількість жертв, мабуть, була найбільшою…

По вулиці Їчінска (Jičínská) вздовж казарм було багато людей та техніки. Не дивно, що льотчики, які наносили удар, вибрали цю місцевість як одну з цілей. На район було скинуто значну кількість 250-кілограмових бомб. Пряме влучення отримала також будівля допоміжної школи, де німці під кінець війни розмістили військовий лазарет, як і в багатьох інших шкільних будівлях. Не допоміг навіть великий червоний хрест на білому фоні на даху будинку, призначенням якого було саме відвертати авіаудари.

Крім Німців (цивільних та військових), у місті загинули та отримали поранення і місцеві мешканці — Чехи. Біля рогу допоміжної школи гралася юрба дітлахів — зараз їм за шкільною огорожею поставлено пам’ятник. Ця область була однією з найбільш потерпілих. Причиною було значне скупчення людей, які ще не чекали, що наближається бомбування…

Залишки автобусу „Deutsche Reichsbahn“, в якому було повно німецьких жінок та дітей…

У проїзді біля фабрики Клінґера на іншому кінці міста сталося пряме влучення в автобус „Deutsche Reichsbahn“, повний німецьких жінок та дітей. Саму „Клінґерівку“ сильно пошкодили бомби калібру 250 кг. Знищено було і тутешній міст через великий привід до млина, відведений з Їзери, через який вів шлях у Чесану. (У Чесані згодом розмістився відділ розробок „Škoda“ „Шкода“, привід у 1980-і роки засипали, а на місці колишньої пошкодженої фабрики зараз знаходиться новий Технологічний центр „Шкода“.)

Наліт тривав — при наступних хвилях бомби падали і на Старе Місто, яке через значну густоту забудови сильно потерпіло. Будинки по вулиці Б’єлска (Bělská), в які влучила бомба, потім довелося знести. Те саме стосуються будівлі колишнього районного гетьманства і трьох сусідніх об’єктів, на місті яких згодом було розбито сквер. (Сьогодні під сквером — підземний паркінг, роботи по будівництву якого були справді врожайними для археологів. Таким чином, бомбардування непрямо принесло нові знання про історію місцевого поселення.)

Постраждали також інші райони міста, шляхи сполучення та суміжні з ними зони. Тут пілоти явно атакували колони відступаючих, що намагалися втекти якомога далі від вантажівок та іншої техніки, аби сховатися від авіаударів.

На територію младоболєславського автозаводу „Škoda“, під час війни включеного до складу військової економіки Райху, з загальної кількості скинутих бомб впала лише незначна частка. Дві бомби калібру 250 кг, одна з яких не розірвалася, та приблизно десять легких. Усі влучили в невеликий простір приблизно на місці нинішньої заводської поліклініки.

Проте пожежа, що виникла від бомбування, заподіяла значну шкоду, і масивний стовп диму було видно в широкому довкіллі. Це дало поштовх до часто поширюваних чуток про те, що метою нальоту було знищити цей завод. На щастя, на заводі ніхто не загинув, у цей час там майже нікого не було, виробництво зупинилося вже 5 травня. Імовірно, на завод скинули бомби один-два бомбардувальники. До атаки їх могли підштовхнути вантажні вагони на його території.

Для переліку всіх постраждалих вулиць та знищених будинків у цьому матеріалі бракує місця. Проте матеріальні збитки можна компенсувати.

Трагічність усього нальоту обумовлювалася високою кількістю людських жертв…
За поміркованими припущеннями, загинуло до 150 місцевих мешканців, 350 німецьких військових та цивільних осіб — ця кількість, ймовірно, включає невелику групу іноземців та військовополонених-втікачів. За незначними винятками, вдалося встановити особу тільки місцевих жертв — мешканців Млада Болєслава та сусідніх сіл, що в той момент перебували в місті. Дані про п’ятсот загиблих — недалекі від істини, подеколи наводиться "лише" 450 жертв.

Як проходив наліт з точки зору пересування літаків? Достовірність опису знову ж таки ненадійна. На місто з північного напрямку прилетіла група кількох літаків. Цей напрямок наводиться більшістю очевидців. На загальноприйняту думку, група нараховувала 9 бомбардувальників та 2 супроводжувальні винищувачі, більшість старих матеріалів, у яких згадується наліт, даною кількістю завершується. Проте зараз вже відомо, що Млада Болєслав бомбили три, а ще ймовірніше — чотири такі групи по п’ять—дев’ять бомбардувальників, причому наліт міг тривати до години.

Літаки першої хвилі, за свідченнями очевидців, пролетіли над містом у напрямку з півночі на південь на висоті 2–2,5 км, за містом розділившись на дві групи. Одна група повернулася зі східного боку, а друга — з західного. Потім впали бомби. За процесом прильоту трьох наступних хвиль, включаючи перебіг у часі, вже ніхто в місті детально не спостерігав зі зрозумілих причин.

Кількість та типи бомб, що падали на Млада Болєслав

У 1950 році Празьким державним інститутом геодезії видано "Ситуаційний план бомб, скинутих на Млада-Болєслав 9.V.1945". Як автор наводиться будівельник Йозеф Коштяк. Документ вклеєно в Хроніку міста Млада Болєслав Едуарда Сваровски.

Найчастіше згадувана кількість бомб — 700, включаючи невибухлі. Більшість з них, ймовірно, позначено в плані. На перший погляд видно, що бомби падали в першу чергу на шляхи сполучення — як прямо всередині міста, так і на його периферіях. Дані про масу бомб, що не розірвалися, слід сприймати зі значною натяжкою. Зокрема, без довгих роздумів можна виключити бомбу з наведеною масою 750 кг — таких ніколи не виробляли ні совіти, ні німці. Застосування бомб масою 500 кг, у свою чергу, виключають російські архіви.

Інформація про роботу совєтської авіації 9.V.1945, витребувана з россійських архівів, потрапила в Чехію завдяки активності Міхала Плавеця з Празького національного технічного музею. В оперативному зведенні 4-го бомбардувального авіаційного корпусу, який, поміж іншим, оперував і над Млада Болєславом, від 9.V.1945 наводиться перелік типів та кількість використаних бомб. Тобто бомби цих типів (або підмножини цих типів) падали на місто. Бомбардувальники корпусу типу "Петляков" Пе-2 скинули 9.V.1945 загалом 4108 бомб масою від 2,5 кг до 250 кг загальною масою майже 120 тон. Крім того, в регіоні діяли й бомбардувальники 6-го гвардійського бомбардувального корпусу, — таким чином, не виключено, що менша кількість літаків, що бомбили Млада Болєслав, належить декотрому з його полків.

Типи бомб, застосованих 4 бомбардувальним авіаційним корпусом 9.V.1945 над Млада Болєслав

Тип Опис
ФАБ-250 → совєтська фугасна бомба калібру 250 кг (ФАБ – Фугасна авіаційнна бомба)
SC-250 → німецька осколочно-фугасна бомба калібру 250 кг (SC – Sprengbombe Cylindrisch)
SD-250 → німецька осколочно-фугасна бомба калібру 250 кг (SD – Splitterbombe Dickwandig)
ФАБ-100 → совєтська фугасна бомба калібру 100 кг
AO-100 → совєтська фугасна бомба кабілру 100 кг (AO – Aвіациійна бомба осколочна)
SD-70 → німецька осколочна бомба калібру 70 кг
AO-10 → совєтська осколочна бомба калібру 10 кг
AO-8 → совєтська осколочна бомба калібру 8 кг
AO-2,5 → совєтська осколочна бомба калібр 2,5 кг
(Прим.: у деяких типів калібр бомби точно не відповідає її масі)

Тут слід згадати, що навіть найлегші бомбочки, — наприклад, осколочні АО-2,5 — не являли для людей на землі нічого приємного. Скоріше, навпаки — це, по суті, суббоєприпаси касетних бомб, які на той час набагато частіше скидали з "жорстко закріплених" касет у бомбовому відсіку або під літаком. З літака вони висипалися на ціль у кількості від десятків до двох сотень штук. Осколочні бомби (існували й протитанкові) були ідеальними проти скупчення та колон живої сили і неброньованої техніки у вільному просторі. Ефективність боєзапасу на вулицях міст була загалом меншою, багато з них застрягло в дахах будинків (проте дахи це пошкодило). На нашому плані влучень нанесено "розбомблені" смуги на шляхах сполучення та в суміжних зонах поза міською забудовою, — таким чином, імовірно це були легкі бомби серії АО.

У боєзапасі совєтських літаків значну частку складали також трофейні німецькі бомби. Їхні знахідки в Болєславі протягом наступних днів — як цілих, що не розірвалися, так і фрагментів, що піддавалися ідентифікації — представлялися як доказ проведення нальоту літаками "Люфтваффе".

Згідно з одним свідченням, літаки скидали на місто також бордюри та бруківку. Подібні дивацтва можна зі спокійною совістю виключити. Цей матеріал, звісна річ, літав у повітрі, але вирваний зі шляхів розривами бомб.

Яким же був загальний тоннаж бомб, що впали на Млада Болєслав 9.V.1945? Після 1989 року у пресі Чехії почали з’являтися дані про 50 тон. Одне дослідження 2007 року на цю тему дані ще завищує, наводячи цифру, що наближається до 60 тон. Проте в дійсності ці дані значно перебільшено. Квантифікація, ймовірно, формувалася на підставі вже згаданого "Ситуаційного плану скинутих бомб". А також ще не був достовірно відомий тип застосованих літаків.

Для наших приблизних підрахунків приймаємо від 24 (9+5+5+5) до 36 (9+9+9+9) літаків Пе-2. Для першої хвилі рахуємо 9 літаків, що підтверджується свідченнями багатьох очевидців, для трьох наступних хвиль розраховуємо мінімальну та максимальну кількість, наведену в оперативному рапорті підрозділу. Якщо триматися зазвичай використовуваного бомбового боєзапасу Пе-2, що складав 1000 кг, а часто й менше, ймовірне значення виходить біля 30 тон бомб на Млада Болєслав. Проте зменшення об’єму використаних бомб ніяким чином не применшує трагедії — та обумовлюється кількістю жертв…

Чому наліт взагалі мав місце

Руйнівний авіаналіт на Млада Болєслав був складовою частиною масштабної тактичної операції совєтської авіації, здійсненої протягом більшої частини 9.V.1945 над ще не зайнятою територію.

8.V.1945 о 23:01 центрально-європейського часу (саме так наведено в Акті Капітуляції, підписаному як у Реймсі, так і в Карсгорсті під Берліном) усі нацистські підрозділи були зобов’язані припинити будь-які дії, скласти зброю та організовано чекати на місці, доки їх хтось не візьме в полон.

На території Чехо-Словаччини, значна частина якої ще не була зайнята союзниками, знаходилася значна кількість військових противника, яким зовсім не хотілося чекати на совєтські підрозділи. Частково це заслуга нацистської пропаґанди як такої, що описувала умови совєтського полону далеко не райдужно. Крім того, самим військовим було все зрозуміло — вони чудово знали або принаймні підозрювали, як нацистські частини на сході поводилися з місцевими мешканцями, і прогнозовано боялися взаємності.

Таким чином, пересування колон нацистів, які втікали, а також їхніх союзників у даний момент часу, зрозуміло, не припинилося, всі намагалися дістатися на захід в американський полон. Інформацію про пересування німецьких військ ще тієї ж ночі отримав "маршал Совєтскоґо Союза" Іван Стєпановіч Конєв — командувач "1-го Українського фронту", що в процесі Празької операції просувався в Чехію з півночі (основний напрямок атаки танкових армій проходив ліворуч від річки Лаба (Ельба) біля міста Мост). Конєв, який тоді святкував кінець війни (в Європі) на великому банкеті, влаштованому для високих чинів, дав наказ 2-й авіаційній армії нанести протягом дня авіаудари по відступаючих підрозділах противника, шляхах відступу та основних транспортних вузлах.

У вже згаданому оперативному зведенні 4-го бомбардувального авіаційного корпусу 2-ї авіаційної армії можна прочитати:
"4 БАК в течении дня 9.5.45 г. группами 5–9 самолётов ПЕ-2 под прикрытием истребителей 211 і 728 ІАР массированными бомбовыми ударами уничтожали живую силу и технику противника в районе: Млада Болеслав, Литомнержице, Техловице, Замостье-Бродце, Врховани, Дуба, Мнелник и одиночными экипажами вели розведку войськ противника в этом районе".
"4 БАК протягом дня 9.5.45 р. групами 5–9 літаків ПЕ-2 під прикриттям винищувачів 211 і 728 ІАР масованими бомбардувальними діями знищували живу силу і техніку противника в районі: Млада Болєслав, Літомнєржіце, Тєхловіце, Замості-Бродце, Врховани, Дуба, Мнєлнік та одиночними екіпажами вів розвідку військ противника в цьому районі."

Такий самий наказ, як і 2-га авіаційна армія, отримали від командування своїх фронтів також дві інші авіаційні армії, задіяні в Празькій операції, що просувалися зі сходу. Через Північну Моравію наступав 4-й Український фронт, до складу якого входила 8-а авіаційна армія, а через Південну Моравію та Височину — 1-й Український фронт з 5-ю авіаційною армією.

Довго приховувана правда

Аж до 1989 року здійснення авіаудару (та інших нальотів того дня) офіційно приписувалося решткам нацистських "Люфтваффе". Історики, природньо, розуміли, що у нацистів 9.V.1945 вже не було матеріальних резервів для такої масштабної операції. За нечисленними винятками, все, що могло, ще до вечора напередодні відлетіло до Американців.

Крім того, більшість населення Млада Болєслава вже з моменту падіння першої бомби вважала винуватцем "Люфтваффе". Люди просто не хотіли вірити в те, що їх можуть бомбувати совєтські визволителі. Тих небагатьох, хто був упевнений у дійсній належності нападників, примусила мовчати самоцензура в протистоянні з натовпами, що раділи з визволення.

Згідно з мемуарами учасника руху опору Ярослава Шамала, вже 12.V.1945 було утворено імпровізовану комісію для розслідування події. На підставі аналізу місцезнаходження основних місць влучення, що характеризувалися підвищеним скупченням транспортної та військової техніки, а також самих німецьких військових на головних шляхах сполучення всередині міста, в’їздах та шляхах відступу на його незабудованих територіях, комісія дійшла однозначного висновку, показавши пальцем на совєтську авіацію.
З Революційного районного національного комітету негайно надійшло попередження, аби комісія припинила будь-яку подальшу слідчу діяльність і терміново знищила всі оформлені документи та протоколи.

У подальшому проблему здійснення авіаудару відкрив у 1965 році болєславський архіваріус Карел Герчік. Це сталося на семінарі Празького інституту військової історії, де він говорив про совєтські бомбардувальники в безпосередньому зв’язку з нальотом. Оскільки були часи часткової політичної відлиги, на той час у нього через це не було значних проблем. Проте настав серпень 1968 року ("Празька весна" і совєтська окупація Чехо-Словаччини), потім – період чисток, відомий як "нормалізація", і в 1970 році після політичних перевірок Герчік був звільнений з архіву.

Тільки після 1989 року можна було офіційно та публічно розповісти правду. Незважаючи на це, багато людей донині не наважується повірити, хто нас, Чехів, насправді бомбардував 9 травня 1945.

З усією справою щодо належності літаків пов’язана ще одна цікава річ. Люди нібито бачили на літаках зафарбовані знаки розрізнення. Декотрим з них це могло дійсно здаватися (поекспериментуйте, наприклад, при авіашоу, на якій відстані можна роздивитися "малюнки" на літаках), інші про це прочитали та раптом "усвідомили", що теж їх бачили. Проте того дня ніяких зафарбованих знаків у Чехії не було, і з точки зору логіки речей ця теорія кульгає.

Резюме — совєтські авіанальоти 8 та 9 травня

Протягом останнього дня війни та першого дня миру (згідно з Актом Капітуляції 7-8.V.1945 — не за ознакою припинення бойових дій останніми рештками німецьких підрозділів) совєтська авіація атакувала противника (справжнього або уявного) на території 66 міст та сіл Чехії. При цьому загинуло до 1500 людей, включаючи ворожих військових та цивільних осіб, що відступали. Кількість загиблих може бути й вищою — фіксацію жертв таких операцій проводили не всюди.

Якщо підсумувати, 8.V.1945 совєтська авіація бомбила 32 населені пункти Чехії, серед яких за кількістю жертв найбільше потерпіли міста Дєчін (за приблизними підрахунками — від 200 до 300 вбитих), Ґротовіце (114 місцевих мешканців та 36 совєтських військових), Хлумец та Усті-над-Лабем (84), Велке Мезіржічі (35), Мімонь (28) та Фридлант (26). Того дня ще була війна, і льотчики отримали завдання проривати німецьку оборону, допомагаючи просуванню радянських підрозділів.

9.V.1945 це були вже 34 населені пункти, і метою нальотів було перешкодити відступу німців та їхніх союзників, що в переважній більшості випадків вже не являли загрози. Об’єктивно кажучи, шляхи відступу та транспортні вузли навіть після ударів залишалися проїжджими, і з військової точки зору, якщо це так у цей період ще можна було сприймати, вимірним результатом були солдати, яким не дозволено відступ, та знищена техніка. Проте це коштувало життя багатьох мирних мешканців. Найбільше жертв було у вже згаданому Млада Болєславі (до 500 загиблих, з них приблизно 150 місцевих мешканців та 350 відступаючих німецьких військових і цивільних осіб), наступні за кількістю — Ждірец над Доубравоу (43), Круцембурк (28), Мнєлнік (27), Роудніце над Лабем (25), Бишіце (23), Уштєк (20), Літомнєржіце (18) та інші.

Крім бомбардувальників "Петляков" Пе-2 наземні цілі активно атакували також штурмовики "Илюшин" Ил-2 та американські легкі бомбардувальники Douglas A-20 Boston, що поставлялися за Ленд-лізом (5-а авіаційна армія).

Про інтенсивність роботи совєтської авіації над територією Чехо-Словаччини 9.V.1945 свідчать такі цифри: 2-а авіаційна армія кинула 697 літаків, що виконали 1320 бойових вильотів, від 6-ї авіаційної армії було задіяно 344 літаків з 540 бойовими вильотами, а 8-ї авіаційної армії – 82 літаків з 91 бойовими вильотами.
 
Zdroje a doporučená literatura:
─ Michal Plavec: Stále živá historie, Propaganda kolem sovětských náletů v květnu 1945. Časopis Paměť a dějiny č. 2/2014
─ Michal Plavec: Mladá Boleslav 9. května 1945, Bombardování podle dokumentů Rudé armády. Sborník Boleslavica 2013
─ Jiří Filip: Veřejný Květen 1945 v Mladé Boleslavi. Sborník Boleslavica 2012
─ Jiří Filip: články v měsíčníku Boleslavan č. 4 a 5/2005
─ https://hloubkari.wordpress.com
─ http://www.vhu.cz
─ Eduard Svárovský: Kronika města Mladé Boleslavi
─ Václav Bilický: Letecká munice II. světové války používaná na území ČR a SR, skripta - pomůcka pro pyrotechniky

Першоджерела матеріялу:
© Radek Folprecht (Česká Republika)
© «iDNES.cz» — «Technet.CZ»
Фотогалерея:
© «iDNES.cz» — «Technet.CZ»
Український переклад: © Святослав Щиголь
© «Inform Napalm Україна»