Токмак: “Roten Herzen Dupen”
"сєрдєчная любовь крєпкіх хозяйствєнніков"

 
В місті Токмак на Запорожжі нарешті відбулась "довгоочікувана" подія — на місці, де стирчав істукан совєтського вошьдя місцева влада "крєпкіх хазяйствєнніков" 20.ІХ.2020 встановила арт-інсталляцію "Я ❤️ ТОКМАК". Помпезне відкриття цієї інсталляції з обов'язковим перерізанням "лєнточки" відбулось у встановлений Совєтами "дєнь освобождєнія ґорода от фашистов", звісно ж, у присутності "сотрупніков ісполкома", місцевих "журналістов", і продовжилось це "праздєнство" обов'язковим концертом, помпезним салютом та чергою невибагливих аборіґенів для фотоґрафування на цій "фото-зонє", подарованій "простому народу" "крєпкімі хозяйствєннікамі".
Все б нічого, але є кілька але…

Як там в бородатому анекдоті про валєнтінкі і хірурга-кардіолога?
Канцелярський яток напередодні дня Св.Валентина. Підходить чоловік:
— Дайте мені 28 штук оцих "красних жоп", доньці в школу на увесь клас треба…
— Мужчіна, ето же валєнтінкі, сєрдєчькі!!!
— Пані, я хірург-кардіолог, я знаю, як виглядають людські серця! Давайте вже ці "красні дупи"!

Якби раптом в місті Токмак на Запорожжі недільного вечора 20.ІХ.2020 опинились, скажімо, доктор Зіґмунд Фройд та доктор Ґреґорі Хаус, то дискусія між ними виглядала би якось так:
— Mein Gott! Diese Roten Herzen sind wie Arschlöcher! Schön, schön! Колеґо, що скажете з приводу цих …кгхм… сердець?
— Really? Я хірург-кардіолог, я знаю, як виглядають людські серця! Там же 4 дупи! Потрійну дупу поглинає одна велика дупа! Це бідолашне місто накрила срака в кубі!

Вельми боляче спостерігати за рідним містом Токмак здалеку…

Токмак — як еталон

Токмак — це місто на Запорожжі, в ґеоґрафічному центрі Запорожського краю, з населенням у 35 тисяч, зі статусом міста обласного значення, а також, вже вдруге, зі статусом "депресивного міста".

Токмак є своєрідним багатогранним еталоном, маркером та індексом, на прикладі якого можна вивчати ситуацію в цілому по Україні.
Якщо в Токмаку щиро люблять Україну — то люблять її справді щиро, свідомо, всім серцем, бо ж Україна понад усе! Саме Токмак став першим містом на Запорожжі, де на Центральному Майдані було встановлено поруч з Тризубом на честь полеглих земляків-Захисників України червоно-чорний Визвольний Прапор України. Свідомі патріоти в Токмаку є — але їх дуже мало!…

Токмак — місто з найдовшою вулицею Європи (понад 13 кілометрів), і ця вулиця носить ім'я найщирішого патріота України Василя Вишиваного — Ерцгерцоґа Австрійського Вільгельма фон Габсбурґа, який свідомо став Українцем і загинув за Україну… І рішення про перейменування найдовшої вулиці Європи на честь Василя Вишиваного приймали в Києві в рамках декомунізації, бо місцева сєпар-"власть" хитрувала з назвою, щоби лишити совєтську. Також місцева сєпар-"власть" всіляко цурається імені леґендарного земляка — генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка, який в 1920 році врятував Європу від совєтської окупації. Та й взагалі, місцеву сєпар-"власть" корчами корчить від всього українського!

Токмак — місто, де при владі все ще знаходяться домайданні "крєпкіє хазяйствєннікі" рєґіанали з клану пшонкі, і якщо за їх командою місцеві ватніки й сепаратисти підіймають свої ватяні голови — це бачить вся Україна! Нещодавнє побиття ветеранів Визвольної війни тому яскраве свідчення.

Токмак — місто, де розкрадання бюджетних коштів "крєпкімі хазяйствєннікамі" доведено не просто до абсолюту, а до філіґранного, еталонного абсолюту!
Хоч в Палату Мір здавай!
Втім, докладніше про це трохи нижче в публікації.

Токмак — місто, яке вщент розграбували й навіки спаплюжили "крєпкіє хазяйствєннікі", закріпивши за містом неґативний імідж "самоґо дєпрєссівного ґорода на Украінє" (саме так наголошувалось у замовних телесюжетах центральних телеканалів). Ця "дєпрєссівность" була створена штучно й невдовзі це швидко підтвердилось.

Токмак — місто, яке через деструктивну діяльність "крєпкіх хазяйствєннікав" втратило статус районного центру, втратило район, пошматований в рамках так званої "адміністратівно-тєрріторіальной РФорми", котру ще в 2009 році започаткувала "партія рєґіонов" з метою "пєрєпрошить страну под своі паханатікі".

Токмак — місто, де "простой народ любіт крєпкіх хазяйствєннікав"! Їх грабують, а вони все одно за них голосують кожні вибори! Їх ще більше грабують, вони матюжаться, але все одно йдуть і голосують за тих, хто їх грабує! При цьому, більшість цього "лохтората", як і всюди, люто ненавидять Державу Україну, звинувачуючи Україну у всіх своїх бідах, а потім йдуть і знову голосують за тих, хто їх грабує! Бо "крєпкіх хазяйствєннікав", або ж "прікольнава валодю із прастова народа" наш "лохторат" любить більше за Україну.

Токмак — місто, де місцеві ватніки й сєпари лютою ненавистю ненавидять встановлений на честь полеглих земляків-Захисників України Тризуб і червоно-чорний Визвольний Прапор України. При цьому, більшість з полеглих земляків були фактично дітьми, юнаками, які свідомо пішли на Захист України…

Токмак — місто, де місцевих ватніків і сєпарів корчами корчить від всього українського: від української мови, від Прапорів України, від Тризубу, від вулиць з українськими назвами.
В Токмаку від імен Василя Вишиваного і Марка Безручка місцевих ватніків корчами корчить!
Місцевих ватніків корчами корчить від України…

Токмак — місто, де місцеві ватніки й сєпари чотири роки оплаківают демонтований ідол плюгавому сіфілітіку лєніну, і місяць поспіль оплаківалі тумбочку-постамєнт, котрий зносили для встановлення цієї самої інсталляції з "краснимі жопамі".

Токмак — місто, де "насєлєнія" багато, а Людей майже немає…

Токмак — історія "дєпрєссівності"

Дозвольте для початку трішки історії…
По-перше, днем заснування міста в 1784 році вважалось 1 квітня.
Совєтські окупанти призначили "днём ґорода" звісно ж "дєнь асвабаждєнія от нємєцко-фашистскіх захватчіков" — це коли нацистських окупантів змінили знову совєтські окупанти.
Все ще, на сьомому році війни з москалями, у нас "традиційно" відзначаються саме призначені совєтськими окупантами дати "днєй ґородов".
Токмак не є виключенням.
Тому, будь-які українські свята в Токмаку майже ніколи не відзначаються, а ось совєтські окупаційні "празднікі" завжди відзначаються з величезною помпезністю та надмірними витратами бюджетних коштів.

Тепер пробіжимося трохи новітньою історією.
Ще в епоху донбасської кримінальної окупації України це місто, на свою біду, обрав собі в якості "вотчіни" "крєстнічєк" януковічя артёмка пшонка, й з 2009 року місто, як і увесь Запорожський край, знаходиться в кримінальній окупації.
Токмак, розташований якраз посередині між Донбасом і Кримом, клан пшонкі обрав собі з далекоглядними планами, вочевидь, знаючи про майбутню війну, щоби мати можливість виторгóвувати для себе у кремля необхідні преференції. Й попри те, що обидва пшонкі втекли на РФ, їх клан "на мєстах" нікуди не подівся — існує ціла мережа "смотрящіх", "смотрящіх над смотрящімі", "блаґотворітєльниє фонди", "нардепи" різного рівня, "мери", тощо. Повний контроль над ресурсами Запорожського краю (газ шельфу Озівського моря, корисні копалини, вітрові й сонячні електростанції та БіоТЕЦ — з вигідними пільгами "зеленої енергетики", прийнятими для себе ще рєґіоналамі), контроль над промисловим і агропромисловим комплексами, контроль над вантажоперевезенням, контроль над пасажироперевезеннями, контроль над перейменованою міліцією, контроль над криміналом, контроль над наркоторгівлею, фармацевтика, бізнес, і так далі й тому подібне…

Тобто, варто усвідомлювати, що Україна все ще поділена на оці "сфєри контроля" між різноманітними оліґархічно-криміналізованими кланами: хуйлокум мєртвєчук, коломойскій, ахмєтов, фірташ, пінчук, жеваґо, пшонкі й нижче "за ієрархієй" ще купа дрібнішого штибу "паханчиків". Все в країні поділено між ними: за воду й бензин платимо коломойскому, за тепло ахмєтову, за газ фірташу, і так далі. Кожен з них володіє своїми ЗМІ та інформаційними ресурсами, з котрих "простому народу" невпинно вливається у вуха маячня про "індекс борщу, піввареника, капустяний геноцид", щоденні згадки про "праклятого Пороха", за потреби нагнітається істерія навколо COVID-19, а потім обидлюють народ "бидло-сєріальчікамі" та "квартальним бидло-юмарком". Кожен з них має свої "атрібути власті" типу "смотрящіх", "смотрящіх над смотрящімі", "кошелькі", "блаґотворітєльниє фонди", купки своїх "мерів", "нардепів" різного рівня, від місцевих і обласних до верховно-радянських, себто, у ВР, і звісно ж, свої "малєнькіє арміі" у вигляді або тітушні, або якихось там напівлеґалізованих "нац.дружин", якщо з авакяном дружать. Відповідно, "паханчикі" й "пахани" також різного штибу, від дрібних місцевих, до значних криміналізованих оліґархів, ключові з котрих вище перераховані.

Бо "крєпкіє хозяйствєннікі прішлі всєрьёз і надолґо — ґрабіть"!

За часів кримінальної окупації України половина Запорізької області в народі звалась "пшонний паханат". Тут, як і всюди, відбувались всі необхідні "рітуали" для лохтората: "празднованіє совєтскіх праздніков", "побєдобєсіє", "маслєніца". Величезні бюджетні кошти вбухувались в якісь "тотемні" "мєморіали павшим от рук нємєцко-фашистскіх зохватчіков", замість того, аби скерувати ці кошти на ремонт доріг, наприклад, й причому, більша половина бюджетних коштів осідала на офшорах "крєпкіх хазяйствєнніков"!

Так само, з метою порозкрадати бюджетні кошти й замазати очі "лохторату", під вибори ставились дешеві пластмасові "дєцкіє площядкі" — ота "пшонкіна площядка" нині стоїть розтрощена якраз позаду щойновстановлених новеньких "красних жоп". Ну й фонтан відремонтували — там теж, не стільки було вкладено, скільки було вкрадено!

Ну а бидлу на "дєнь асвабаждєнія" давали безплатну пшонку з котєлка, прокисше "піво з бочкі", "фронтовиє сто ґрамм", привозили якісь "поющіє рти" типу повалійки чи маґілєвской, і фіґачили салют! О, які бешені були салюти! Аж вікна випадали в центрі міста від канонади! Десятки тисяч бюджетних гривень просто вилітали у повітря, бо пшонка-младший змагався з азіровим-младшим (той був "хазяіном" Краматорська) у кого салютік кручє!

На посаду міського голови, обізвавши його "мером", "риґіонали" всадили "крєпкоґо хазяйствєнніка", уродженця Новошахтінска Ростовской області РФ, іґоря котєлєвскоґо, відомого в місті тим, що доклався до розкрадання стратегічно важливого і найбільшого дизелебудівельного заводу "Південдизельмаш" зі 120-річною історією. Щоправда, головним "бєняфіциантом" розкрадання й знищення заводу "Південдизельмаш" є оліґарх-злочинець бєня каломойскій. "Південдизельмаш" був стратегічним військовим підприємством і мав би забезпечити двигунами БТРи, коли почалась війна, але завод було розграбовано й розпродано москалям — він під назвою "Юждізєльмаш" спокійно собі існує в Санкт-Пєтєрбурґє і Барнаулє.

За часів "пшонноґо паханата" була "успєшно опробована" й схема викачування багатомільйонних бюджетних коштів з Держбюджету "на подолання депресивності" — для цього "мер" подавав "заявку на надання місту статусу депресивного", а далі з Держбюджету йшли багатомільйонні кошти, котрі "успішно" розкрадались.

За час "першої депресивності" місцевий "мер" зміг "наскребти" на кілька об'єктів дрібного бізнесу у вигляді кафе-риґайлівки "Ёлкі", "стікляшок" під оренду на ринковому комплексі (+ "мзда" з ринку), ну і "скромнєнькі заводіки" з продажу води із міської свердловини, з виготовлення низькоякісної тротуарної плитки. Цю свою трухляву плитку "мер-прєдпрініматєль" за бюджетні кошти купує сам у себе і укладається нею центр міста за бюджетні ж кошти, котрі сплачуються підрядникам фірм, що дотично також належать "меру".
Власне, ветеран АТО Геннадій Баздирь детально розповів за "бізнес" "бєднєйшеґо мера дєпрєссівноґо ґорода":

https://www.youtube.com/watch?v=9GUcwGD4ek4

Активне укладання тротуарною плиткою і тротуарів і проїзджих частин центральних вулиць Токмака почалось вже під час "другої депресивності". Тобто, замість асфальту кладеться трухлява тротуарна плитка, котру доведеться невдовзі знову міняти за бюджетні кошти. При цьому, ця низькоякісна плитка купується за бюджетні кошти міста "мером" у самого себе за вартість у шість разів завищену! До того ж, під час укладання вулиць плиткою ширина проїзджих частин вулиць стала вужчою на півтора-два метри, та й тротуари теж здебільшого такі вузькі, що удвох не розминутись — це ж з метою економії плитки. Старий же асфальт, вишкрябаний бульдозерами, вивозили й брилами розкидували по неасфальтованих віками вулицях приватного сектору, де раніше можна було втопитись в багні, а тепер спочатку переламати ноги, а потім втопитись. Нахабні місцеві чиновники в особі деяких хамовитих ісполкомовскіх тьоток ще й гримали на "нєблагодарних", мовляв, "чё ждётє? тєхніку? рукамі взялі і растащілі вдоль по уліце! ішь, єщо ані тут вазмущаюцца!"

Щоб видушити вдруге "дєпрєссівний статус" для Токмака "крєпкіє хазяйствєннікі" роздмухали цілу інформаційну кампанію, замовили маніпулятивні й мерзенні телесюжети у продажних журнашлюшок центральних теле-аналів "интер", "г+г" та реґіональних, в цих телесюжетах знімались руїни "Південдизельмашу" й видавались як "самий дєпрєссівний ґорад на Украінє, хуже Пріпяті", через що ці ж огидні телесюжетики підхоплювали навіть ворожі "наваросскіє" та кацапські хуйлоЗМІ.

Це ж як треба ненавидіти місто Токмак, щоб так спаплюжити!

Але "крєпкіє хозяйствєннікі прішлі всєрьёз і надолґо — ґрабіть" — їм не до сентиментів чи патріотизму, та й звідки патріотизм у зайд та злочинців?

Ну а нині, напередодні чергових місцевих виборів, активно прокинулась вся "блаґодєтєль" у "крєпкіх хазяйствєннікав", активно попіднімали свої голови всі анти-державні українофобні сили й рвуться до влади!
(Дарма так сфінктери рвете, ці вибори ймовірно перенесуть на весну, збільшивши показники по "коронавірусу", бо зє-коллаборантам треба виконати умови кремля й внести зміни в законодавство, аби дати можливість "голосувати" ОРДЛО, ввести "формулу штанмайєра" і федералізувати Україну!)

Ну а тим часом, безліч "партій" обтицяли кожен метр вздовж доріг недешевими біллбордами та сітілайтами, з усіх шпарин шпарить махровий попу-лізьм, а всі місцеві можновладці активно "засівають" виборчі округи подачками, встановлюють дешеві пластмасові "дєцкіє площадкі" та "красні сєрдца-жопи" — "простой народ ватэто любіт!"

"Я ♥ ТОКМАК"
"сєрдєчная любовь крєпкіх хозяйствєнніков"

З самого рання 20 вересня 2020 року, на "дєнь асвабаждєнія ґорада ат фошистов" місцева сєпар-"власть", як водиться, "в торжествєнной обстановочькє" відкривали "долґожданную фото-зону" "Я ❤️ ТОКМАК"!

Цеє дійство відбулось "традіционним пєрєрєзанієм лєнточькі" у присутності купки "ісполкомовскіх сотрупніков" та місцевих "журналістов". Всі були без масок, попри те, що "мастеріца заґоловков журналістка" арман щодня видає "на-гора" істеричні статейки з гучними моторошними заголовками про страшну епідемію COVID-19 в Токмаку. (Чого лиш вартий весняний заголовок-мем "В Токмаку без масок саджають!", де "бдітєльная журналістка" шастала по горóдам та чіплялась до людей, чому без масок картоплю саджають?)
До речі, в Токмаку постягували штрафи в 17000 гривень з простих містян та з підприємців, але чомусь обійшли стороною ганделики, що належать місцевим "крєпкім хазяйствєннікам". Тобто, з простих містян за відсутність "намордніка" можна здерти три шкури, а самим можновладцям можна й без масок світитись на офіційних заходах під час страшної смертельної пандемії!
Ну, то таке, мо' швидше повиздихають.

Першими на тлі пластикових "красних жоп" переселфились члени та членкині цього незабутнього дійства. Так би мовити, "для історіі", щоб показати всю свою "крєпко-хазяйствєнную любовь" до Токмака!

Особливо епічно виглядає "крєпко-хазяйствєнная любовь" до Токмака на тлі обшарпаної стіни будинку культури на Центральному Майдані міста.

Отже, "торжествєнне откритіє" цих "Рутен Герцен Дуп" відбулось.
"Уря, таваріщі! Да здравствуют крєпкіє хазяйствєннікі!"
Ну а далі, як завжди, почалось "традиційне" вже для сєпаратні "побєдобєсіє".
Місцева сєпар-"власть" аж захєкалась бігати від одного тотемного об'єкту до іншого. Звідкись повиколупували "вєтєранов" (хто кепсько рахує — справжнім ветеранам ІІ Світової війни має бути щонайменше 95 років), знову місцевий сєпар-воєнком вєтєр шастав у незрозумілій "уніформє" донскоґо казачка (це однозначно НЕ український однострій), знову все ті ж побєдобєсні рітуали…

Тобто, знову окупанти влаштували собі "празднік"!

Ну а вже після "традиційного" "праздніка на площяді і концерта под патронатом", знову "как в старыє добрыє пшонныє врємєна" шандарахнув бешений салют…
Й це попри війну, попри те, що салюти під час війни заборонені взагалі-то, щоб не травмувати Захисників України і ветеранів нинішньої війни та біженців, які мають ПТРС і від кожного вибуху ці люди інстинктивно падають на землю, рятуючись від вибухів…
Які ж ви недолюдки, риґотня!

Ну а після салютіка місцеві бидлуваті аборіґєни до опівночі стояли в черзі щоб перефотоґрафуватись біля дешевих пластмасових "красних жоп" з підсвіткою.
Що ж, відпер місцеві любителі бидло-стайлінґу можуть селфитись біля цього пластикового арт-об'єкту і фоточьки можна навіть не підписувати, бо всьо ж ітак ясно: "Я — "красна жопа" ❤️ …

А тим часом місцеві журнашлюшки посеред ночі вивалювали по місцевим групам в соцмережах сраковилизувальні репортажики!

…але щось пішло не так, і під постом ісполкомовської "позітівної" групки свідомі Українці почали іронізувати, а містяни, в тому числі й навіть ватніки, почали чомусь сердитись через встановлення цієї арт-інсталляції.

Навіть українофобні ватяні сентенції колишніх мешканців міста, котрі потікали на РФ і звідти регулярно у місцевих групах роздмухують українофобію, — навіть на них ніхто не звертав уваги, бо мешканці міста чомусь реально злі на "крєпкіх хазяйствєнніков".
Втім, відомі місцеві сєпари та ватніки, звісно ж, в коментарях ставали на захист сєпар-"власті" та всіляко вихваляли "красні дупи", їх підтримували невибагливі ходячі шлунки, котрим "всєґда всьо наравіцца".

Проте, цього разу навіть у ватяних групах хвалебний та "позітівнєнькій" пост з "торжествєнним откритієм" пластмасових "красних жоп" не викликав звичної ейфорії. Навіть ватніки обкладали матюжжям "крєпкіх хазяйствєнніков".
Зрештою, у соцмережах "позітівнєнькій" пост з "торжествєнним откритієм" настільки втицяли прутнями по самі вíнця, що з усіх місцевих груп цей пост повидаляла сама адмінша ісполкомовської "позітівної" групки.

Що ж сі трапило? )))

Чому серця несправжні?

Чому встановлення арт-інсталяції обурило більшість містян?
Чи доречна на Центральному Майдані міста ця дешева інсталяція?
Тризуб чи "сєрдєчько"?

Наостанок варто розглянути ці та дотичні питання.

Отже, вартість цього арт-об'єкту обійшлась міському бюджету у 170 000 ₴ (сто сімдесят тисяч гривень).
Загальна вартість цього об'єкту обійшлась у 300 000 ₴ (триста тисяч гривень)!
Тобто, дешева пластикова конструкція з підсвіткою, плюс декоративна плиточка з "мерського заводіка" і роботи по встановленню обійшлись громаді міста Токмак у 170 000 ₴ \ 300 000 ₴…
Чи не занадто?

Салютик обійшовся міському бюджетові у 50 000 ₴ (п'ятдесят тисяч гривень). Причому, за повідомленням сайту «061» з посиланням на електронну систему закупівель «ProZorro», салютик спочатку відгатили, а потім подали заявку від міського відділу культури на його закупівлю, й до кінця 2020 року постачальник має виконати цю заявку.
"Згідно з угодою, міськрада закупила у підприємця Левченко К.С. 327 піротехнічних виробів "для проведення святкового феєрверку з нагоди святкування Дня визволення і заснування міста Токмака" за 49 500 гривень.
Термін поставки вказано до кінця року, при цьому День міста в Токмаку відсвяткували 20 вересня. Повідомлень про масові святкування Дня міста в Токмаку на сайті мерії немає."
50 000 ₴ на салют — чи не занадто?

Ще раз: з кишень громадян міста було взято 170 000 ₴ на дешеву пластикову конструкцію з підсвіткою, котра вочевидь не може коштувати таку суму. Фактично це така ж проста конструкція, як вивіски з підсвіткою на крамницях, і коштувати сотні тисяч гривень така проста конструкція аж ніяк не може, якщо тільки це не вивіска на "ісполком" або "сєрдцá"!
Потім сума взагалі зросла до 300 000 ₴!
300 000 ₴ + 50 000 ₴ = 350 000 ₴
350 000 ₴ вкрадено як мінімум!

Тобто, замість того, аби ці кошти громади скерувати на нагальні потреби міста, котрих в місті більш аніж вдосталь, ці кошти витрачаються (ніби-то) на дешеву арт-інсталляцію! При цьому, в місті абсолютно немає нормальних доріг; в місті відсутнє вуличне освітлення; в місті відсутній нормальний громадський транспорт, а села взагалі відрізані від міста; в місті немає нормального громадського туалету; зрештою, в місті, де найдорожча у Світі вода (60 ₴ за m³), з кранів тече коричнева жижа замість води — на вирішення всіх цих кричущіх нагальних проблем і потреб міста у "крєпкіх хазяйствєннікав" чомусь "нєт" коштів, а на кітчеву й дешеву бидло-"фото-зону" раптом звідкілясь "знайшлось" 170 000 ₴ \ 300 000 ₴…
Здається, більшу частину з них вкрали! )))
Як "маслєніца" — "фьють!"

Збагнули, мешканці Токмака? Вас нахабно та показово обікрали, насцяли вам у очі, поставили вам дешеву кітчеву пластмасову сраку, насміялись над вами! Вкотре!

Тепер вгадаймо, чи поставили цей арт-об'єкт на муніципальне обслуговування за рахунок міського бюджету? Адже істукан лєніну, стирчавший на цьому місці, числився за міськвиконкомом як об'єкт, на котрий щорічно виділялись кошти з міського бюджету на утримання: по документам виділялось тисяч 20-25, вони зникали, а натомість "раз в пятілєтку" істукана підмазюкували серебрянкою та дешевою сірою фарбою й цементом мазюкали постамент. Цікаво, до речі, скільки коштів щороку виділяється на утримання інших пам'ятників міста, включно з міським меморіалом "Книга Пам'яті" і фальшивим "танком"? А ще ж є тотемний "чапаєвскій мєморіал пшонкі" на Пришиб-висоті і з десяток совєтських пам'ятників та братських могил по місту й району (вже бувшому). Вочевидь, на утримання всіх цих закріплених за місцевою владою об'єктів щороку виділяються доволі значні суми, якби не сотнями тисяч бюджетних гривень, але вони хутко зникають у невідомому напрямку! А об'єкти та їх утримання за бюджетні кошти — лишаються!
Тобто, красти можна вічно!

Для порівняння, розташована поруч стела з Тризубом на честь полеглих Захисників України була встановлена з ініціятиви творця кованого Тризуба — це коваль з Молочанська, пан Сергій Ященко. Майстер власними силами й коштами власноруч викував два Тризуби, які встановлені в містах Токмак і Молочанськ на честь Захисників України, в тому числі й полеглих земляків. Всього 3000 ₴ — три тисячі пішло на перенесення, реставрацію кованого Тризуба, який своїми руками створив коваль Сергій Ященко з Молочанська, а також на фарбування і побудову цегляного стовпчика, що символізує собою стелу…
Уклінна вдячність панові Сергію Ященко за дійсно гідне вшанування Захисників України!
При цьому талановитий коваль воліє лишатись невідомим волонтером.
Це несправедливо — наш край має знати ім'я творця кованих Тризубів.

У міськвиконкома вдалось вибити лише дозвіл на встановлення Тризуба.
З інших джерел вдалось дізнатись, що дозвіл на встановлення символічної стели з Тризубом міськрада надала, але міський голова взяв з міського бюджету 14500 ₴ на заливку цементом металевого стовбчика і за умови, що частину робіт виконають працівники управління комунального господарства. Про це також у коментарях вихвалялись "ісполкомовські журналісти". Чи поставлено цей об'єкт на утримування міськради — наразі невідомо. Дивно хоч дозвіл на встановлення дали!
Щоби мати змогу встановити Тризуб, довелось прийняти умови місцевого "мера". Але, як бачимо, навіть і на цьому "крєпкій хазяйствєннік" вкрав…
Тож, символічний стовпчик скраєчку Центрального Майдану Токмака, який символізує стелу з Тризубом, фактично й насправді обійшовся у сто разів менше пластикових "сєрдєц" — всього в суму близько 3000 ₴ (три тисячі гривень), й це ті кошти, що були вкладені працьовитим ковалем.
Решту, зверх необхідного, вже з міського бюджету взяв "крєпкій хазяйствєннік". Собі. Такий собі "відкат" за те, щоби була можливість вшанування Захисників України Тризубом…
Але місцеві ватніки накинулись на Тризуб та на роботягу-коваля, який власними руками створив ці ориґінальні Тризуби на честь тих юнаків, які віддавали свої життя за Україну…
Як же ж корчами корчило місцеву вату костурбату, коли Тризуб було встановлено на Центральному Майдані! Ватніки пару тижнів корчились в усіх місцевих групах, верещали що їх обікрали, що "в ґородє куча друґіх проблєм", що "бандеровщіна нє прайдьот"!
Верещанню місцевих ватніків в соцмережах не було меж!
"Друґіх праблєм в ґорадє нєт?"
"Ватэта нє наша вайна!"
"Бандеровщіна!"
"УЖОС!!!"

Щодо "красних жоп" за 300 000 ₴ і щодо салютику за 50 000 ₴ місцева вата так сильно не верещить і корчами не корчиться, але цього разу все ж половина місцевих мешканців втицяли "мера" прутнями до стану Йожика!
Щось пішло не так.

Й це, до речі, місцеві любітєлі "крєпкіх хазяйствєнніков" не бачили, скільки тисяч долярів США витрачають на одну лиш рекляму в фейсбуці ці "нєсущіє русскій мір", а вдесятеро більше витрачають "слуґі народа"!
За неповні три місяці риґотня витратила тільки на фейсбук-рекламу 20 000 $ (двадцять тисяч долярів США), а лиш за останній тиждень риґотня витратила майже 2 000 $ (дві тисячі долярів США).
За кожну тушку сєпарка-нардепа платять по 100 баксів.
Навіть вони у них — дешеве лайно!

Чи доречна на Центральному Майдані міста ця дешева пластикова інсталяція?

Точно не на Центральному Майдані міста як головний домінуючий об'єкт!
Арт-інсталляція "Я ❤️ ТОКМАК" — звичайний простенький і недорогий поп-арт, нéсмак без особливої естетики. В якості фотозони — чом би й ні?
Та чи варто дешевий нéсмак "призначати" головним символом міста?

Власне, за великим рахунком немає нічого поганого в самій цій інсталляції та їм подібним арт-об'єктам "I ❤️… \ Я ❤️…". Так, це відомий світовий символ, започаткований в 1970-х в США, підхоплений ЛҐБТ-активістами в Амстердамі й отримавший неабияку популярність на пост-совєтському просторі саме за свою дешевизну й можливість корумпованим чиновниками покрасти грошенят на встановленні цих дешевеньких інсталяшок під вибори (причому, цим "нєнавістнікам всєґо западноґо" не муляє західне походження цього символу). Коштує арт-інсталляція недорого, вкрасти можна вдесятеро більше, гучно пропіаритись, заслужити любов "лохтората" й голоси на вибори, щоби красти собі далі. Всьо просто.

Якби не ця корупційна складова, то в принципі до цієї інсталяції з серцями в Токмаку не було би жодних нарікань. Ці серця були би справжніми, і навіть простотá арт-інсталяції викликáла би радше симпатії, а не злість. Містяни б говорили: "Дивіться, простенька й мила інсталляція, економ-варіянт, бюджету обійшлась в кілька тисяч, а решту коштів скеровано на потреби міста!" Простенька, мила, встановлена не з метою пошити всіх в дýрні! Тобто, якби вона обійшлась міському бюджету у свою реальну вартість і була би встановлена, все ж, у більш доречному місці. Але…

Розтиражований у кожному місті поп-арт-об'єкт ну аж ніяк не може бути головним символом міста й стояти домінуючим символом на головній площі міста — це вкрай недоречно, принижує імідж міста і його мешканців, вказуючи на нéсмак та відсутність справжніх символів міста. А невже Токмак не має своїх історичних символів?
Ця поп-арт-інсталляція цілком доречна, наприклад, у сквері, чи біля того ж фонтану, або на вході у ту ж саму "Алею Кохання" замість тих страхолюдних і огидних металевих "казáка і укрáінкі" з дірками замість обличь. А не на височезному порталі, куди, наприклад, інвалідам точно не забратися.
Але ж корумповані хитрозроблені місцеві казнокради в першу чергу думали про "распіл бабла", а не про чесність.
Відтак, ця інсталяція скоріш стала символом корупції й розграбування міста Токмак…

Захисники України з Токмака пропонували на цьому місці, що височіє над Центральним Майданом, створити великий Меморіял на честь полеглих земляків Захисників України…
Але ж не при цій українофобній "владі"…

Що й казати, коли пропозиція вшанувати леґендарного земляка, генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка до 100-річчя оборони Замостя місцеву сєпар-"власть" корчами покорчила! Ні про яке виділення коштів з міського бюджету не йшло й мови! При тому, що питання вшанування Марка Безручка було питанням міжнародного престижу міста Токмак — адже в Польщі нашого земляка Марка Безручка гідно вшанували за державні кошти, назвавши на його честь один зі скверів Варшави. А в рідному для Марка Безручка Токмаку лиш спромоглись дозволити встановлення найдешевішої "цвинтарної" таблички на будівлі міського краєзнавчого музею, та й то, за умови, якщо на цю табличку дадуть гроші якісь волонтери.
Про який Меморіял на честь полеглих земляків Захисників України, про яке вшанування борців за Україну в Токмаку може йти мова?…
Не при цій українофобній "владі"…
… … …

UPD 23.ІХ.2020:
Немов у підтвердження цієї публікації, черговим свідченням нахабного розкрадання міських бюджетних коштів стала інформація про черговий дерибан, намічений на сесії "іспалкома" (міськвиконкомом це наразі язик не повертається назвати).
Ветеран АТО Геннадій Баздирь (той самий, на кого напали кримінальні тітушки під орудою сєпара-нардепа капінуса) вкотре звертає увагу містян на факти розкрадання міських бюджетних коштів.
Кошти на ОСББ потрібні, але дивна пропорція розподілення (лояльним до "мера" більше?), та й чи дійдуть взагалі ці кошти до ОСББ? Ще більш дивні статті витрат далі: "на полив зелених насаджень" аж 100 000 ₴ і 90 000 ₴ …"на прибирання снігу" (!) Сніг у вересні?

Варто усвідомлювати, що подібне (із "затвердженням" на сесіях) нахабне розкрадання бюджетних коштів відбувається регулярно, постійно й невпинно роками! Сотні тисяч міських і державних бюджетних коштів просто зникають щомісяця, мільйони зникають щороку, осідаючи потім на оффшорах казнокрадів-можновладців, котрі роками грабують той народ, котрий роками постійно голосує за тих, хто їх грабує…

Резюме й висновків не буде…
Арт-інсталляцію встановлено, бюджетні кошти язиком злизано.
Як довго простоять ті пластикові "красні дупи"? Так само як та пластикова "дєцкая площадка імєні пшонкі", що позаду, чи як фонтан, чи як плиточка?
Це не так вже й важливо.
Зрозуміло лиш одне: це свавілля буде тривати до тих пір, доки знаходяться при владі анти-державницькі українофобні сили…

ОНОВЛЕННЯ: "Я ❤️ ТОКМАК" 17.Х.2020

© Степан Бондаренко
© «Український Визвольних Рух Запорожжя»
2020.ІХ.22