Реванш Пшонноґо Паханата 2017


 

Реванш Пшонноґо Паханата 2017

Об'ємний матеріял про реванш антиукраїнських сил на Запорожжі.
 

2017: Україна фактично не контролює Запорізьку область — ключовий і стратегічно важливий край на півдні країни, між окупованими теренами — Кримом і Донбасом.
На четвертий рік війни РФ (Россії Фашистської) проти України цей факт стає дедалі очевиднішим, адже важелі влади на місцях після Майдану залишились в руках антидержавних сил. Незначні ротації не змогли усунути від влади на місцях відвертих кремлівських коллабораціоністів. Більш того, коллабораціоністи, підтримувані з Москви щедрим фінансуванням, за три роки війни стали ще могутнішими і на місцях мають практично необмежену владу та неабиякий вплив на місцеве населення за допомогою пропагандистських інформаційних технологій у засобах масової інформації, котрі контролюються цими ж коллабораціоністами.

 

Ретельно дослідити та загально висвітлити реванш кремлівських коллабораціоністів на Запорожжі змусили події навколо містечка Більмак, де вже другий рік не вщухає ґвалт навколо перейменування.
Більмак — ключ до “крымскоґо корідора”, або Реванш “куйбышевських ватніків”!
Інспірована вчорашніми "рєґіоналами" інформаційна війна проти назви Більмак та процес повторного перейменування затвердженої Верховною Радою України назви Більмак з метою поставити під сумнів рішення держави Україна й створити прецедент для повторних перейменувань декомунізованих населених пунктів — це лише невеличкий епізод цілої низки антидержавних процесів на Запорожжі.
Саме вивчення питання, хто стоїть за інформаційною війною проти топоніма Більмак, дало змогу побачити вельми загрозливу загальну картину, що склалась в ключовому для України Запорожському краї.
Виявилось, що Більмак — лише незначний епізод дуже великої і важливої для Кремля гри, котра має на меті відкрити так званий "крымскій корідор" для РФ (Россії Фашистської), щоб суходолом поєднати окуповані россійсько-фашистськими військами терени України — Крим і Донбас.
Більмак — це ключ для "крымськоґо корідора"!
З великою ймовірністю колабораціоністам вдасться здійснити повторне перейменування Більмака, створити прецедент, поставити під сумнів рішення держави Україна і тим самим запустити процес россійсько-фашистської окупації Запорожського краю з метою "пробіванія крымскоґо корідора".
Український Визвольний Рух Запорожжя зробив заяву в зв'язку зі вкрай загрозливими діями коллабораціоністів на Запорожжі.
Втратимо Запорожжя — втратимо Україну!
 


 

Уявіть собі центр Запорожського краю — землі між затопленим Великом Лугом та Озівським морем — те саме Лукомор'я, про яке згадав "імператорський любімєц" Алєксандр Пушкін, закріпивши тим самим за Лукомор'ям статус "ісконно русской зємлі", позначивши ще тоді цей самий "крымскій корідор" важливою для імперської експансії територією. Втім, московська "історіографія" постійно називала землі Запорожжя "Дікоє Полє", підкреслюючи, що там ніби ніхто не жив, і заселення буцім-то почалось лише після московської окупації Криму у 1783 році, з початком створення "новороссійскоґо намєстнічєства".
Так, Лукомор'я це не кацапське слово, а козацька назва, бо саме так називали запорожці степові землі між морем і луками Великого Лугу — Лукомор'я, або Залужжя. Запорожжя мало на Озівському морі лише одну козацьку фортецю Домаха на місці нинішнього міста Маріуполь (до речі, місто носить назву на честь московської царіци Марії Фёдоровни, а не на честь моря, як вважається — чи не час декацапізацію проводити?)
В степах Запорожжя запорожці і Українці поступово почали розселятися по долинам річок, багатих на зелень, трави у плавнях. Так утворились Токмак ("ситне місце" в перекладі з тюркської), і той же Більмак (головна гора) та безліч сіл, куди переселялись, тікаючи від москальских окупантів, Українці з Гетьманської України.
Та попри те, що запорожці до останнього звитяжно опирались московській окупації, як ми знаємо, кацапи змогли окупувати Україну, і ця окупація продовжується до наших днів...
 


 

Головним каталізатором антидержавних процесів на Запорожжі є клан Пшонок.
Ще вчора всесильні "рєґіонали" та можновладці донбасського кримінального режиму після Майдану змушені були стрімко та зовсім некрасиво тікати, вивозячи фурами награбоване в Україні за роки кримінальної окупації. Тікали, звісно ж, на РФ (Россію Фашистську) — хто в Ростов, хто в Москву. Те, що не вдалося вивезти відразу, допомогли зберегти вже різні команди залишившихся в Україні чисельних подільників, котрі стрімко перефарбовувались та вбудовувались в гілки нової влади.
Бажання кримінального режиму утримати вплив і контроль в Україні залишилося. Окрім того, треба було засвідчити кремлівському Плєшенфюреру свою корисність та потрібність. Адже головний чєкіст Кремля був дуже незадоволений тим, що донбасський кримінальний режим не зміг запобігти Майдану і втопити Майдан в крові, як того вимагав Плєшенфюрер.
Саме на адресу "отпрысков" Пшонки та Азарова, Курченка, Клименка, Арбузова та решти "мажоров донбасской банды" Путін кинув звинувачення: "Украину у Януковича сожрали аппетиты жадных молодчиков".
 

Зустріч Артёма Пшонки і Царёва в Москві

 

Тож, мажорним "отпрыскам" донбасського криміналітету необхідно було тепер доводити свою потрібність, щоб мати змогу не лише залишатись безперешкодно у палацах елітних підмосковних дачних "посёлков", а й утримати ті регіони України, які вони все ще фактично контролювали.
Відтак, почалась активна робота по "окучіванію" цих територій, тепер вже з Москви.
Коли Запорізька область отримала "жовтий" рівень терористичної загрози, питання впливу Артёма Пшонки на півдні Запорізької області постало особливо гостро. І на Запорожжі з самого початку війни була помітна постійна присутність "крєстніка" Януковича (Пшонка-старший та Янукович є кумами, Пшонка-молодший є "хрещеним" для любителя страусів): підриви залізничних мостів в Оріхові та між Більмаком і Розівкою на ключових залізничних магістралях, що пов'язують з прифронтовим Маріуполем; зростання впливовості місцевих коллабораціоністів та обрання їх до парламенту від виборчих округів Запорізької області, посилення коллабораціоністів одіозними і дуже впливовими особами, котрих десантом висадили в степах Запорожжя.
Саме ці факти й розглянемо нижче.
 

"Пшонный Паханат"
— феодальне "князівство" Пшонки

 


 

Захопивши владу в Україні, донбасський кримінальний режим "Партії Рєґіонов" почав активно і стрімко будувати свою "вєртікаль власті на мєстах" за зразком РФ (Россії Фашистської).
У 2009 році на місцевих виборах в Запорізькій області "убєдітєльную побєду" отримали "ставлєннікі Партії Рєґіонов".
Невеличке місто Токмак в центрі Запорожського краю отримало на посаду "мэра" виходця з ростовського Новошахтінска, "молодоґо крєпкоґо хазяйствєнніка" Іґоря Котєлєвскоґо. На передвиборчих постерах персону "молодоґо крєпкоґо хазяйствєнніка" презентував особисто Віктор Фёдоровіч Януковіч, міцно стискаючи руку Іґорю Вікторовічу.
Одразу з появою Іґоря Котєлєвскоґо в деґрадуючому степовому містечку з'явились бізнес-схеми впливових столичних персон: кумом Іґоря Котєлєвскоґо був тодішній міністр юстиції Лавринович, кращими друзями стали брати Клюєви та "крєстнік Януковіча" Артём Пшонка.
 

В Запорізькій області метастазами починають рости чисельні компанії та корпорації донбасського криміналітету, переважно в енергетичній та індустріальній сфері, стрімко "отжималісь" державні підприємства в усіх галузях, насамперед в енергетичній і промисловій. Були створені корпорація "Газ України 2004" ніби для видобутку газу з азовського шельфу в Ботєво, там же Пшонка збудував і вітрову електростанцію. (Пізніше, у 2009 році, "Газ України 2004" було перереєстровано в Сімферополі на двадцятирічного мажора Курченка під назвою "ГазУкраїни-2009", а згодом утворилась мега-корпорація "Газ України" з мережею дрібних компаній, котрі отримали нафтогазовий ринок та займались контрабандою нафти і газу, зараз це "ВЕТЕК".)
В Токмаку почалось будівництво сонячної електростанції на європейські інвестиції, причому, згодом європейських інвесторів тупо "кинули" — зараз це компанія "Токмак Солар Енерджі", якою керує донецький екс-СБУшник Алєксандр Рєпкін. Створювались чисельні оффшор-схеми з виведенням через зареєстровані в Токмаку фірми-одноденки на кіпрські оффшори багатомільярдних коштів з України.
В області все розподілялось між головними паханами та кланами донбасського криміналітету: Рінат Ахмєтов, клан Пшонок, клан Азарових, брати Клюєви, Портнов, Лавринович і так далі. Область була поділена між "смотрящімі", котрі конкурували між собою. Якщо місто Запоріжжя і північна частина області були віддані ахмєтовському "смотрящєму" Анісімову та особам на кшталт Боґуслаєва, Сухоґо, Сіна, то південь області зайняв Пшонка.
Були переформатовані і виборчі округи. До бердянського округу включено пов'язаний з Токмаком Чернігівський район, натомість до Токмаківського округу приєднали пов'язаний з Бердянськом Приморський район — таке переформатування відбулось на користь майбутнього кандидата в парламент від округу №81 Артёма Пшонки.
Готувались амбітні проекти по створенню "економічної зони Таврія", або "Новая Таврія", як пафосно перед війною обзивали майбутній "мєґарєґіон" мажорні "хазяєва" — планувалось об'єднання Запорізької, Дніпропетровської та Херсноської області в "пріднєпровскій спєцрєґіон", що свідчить про те, що "рєґіонали" чудово знали про підготовку Кремля до війни з Україною. Адже ще у 2005 році на так званому "Донбассє" було зареєстровано організацію "Донєцкая Рєспубліка" з відомим чорно-красно-синім "тріколором". Тож переформатування регіонів півдня країни, спроби медведчуковських адміністративно-територіальних реформ, спроби утворення якихось "Нових Таврій", "Пріднєпровья", починаючи з проекту "ПіСУАР" — це все свідчить про те, що добасська кримінальна банда чудово знала плани Кремля стосовно майбутньої війни, і ця війна їх зовсім не бентежила.
Як і на Донбассі, на Запорожжі фактично була тотальна кримінальна окупація.
 

Артём Пшонка "окучіваєт" Токмак

 

Артём Пшонка мав далекоглядність, коли обирав для себе під майбутній "паханат" виборчий округ. На відміну від інших донбасскіх мажорів, "крєстніка" не зацікавили округи рідного "Донбасса" чи столиці, Одеси чи Криму та Севастополя. Замість багатих та перспективних округів "крєстнік" обрав собі "скромно" сільський і вщент деґрадований виборчий округ в центрі Запорізької області, якраз посередині між "Донбассом" і Кримом.
Вже тоді мажор Пшонка знав, нащо йому саме ця територія і яке в майбутньому значення бути мати ця територія.
Клан Пшонок знав про майбутню війну задовго до її початку.
 

Ще до парламентських виборів і висування по виборчому округу в Токмаку, Пшонка почувався в запорожських степах як у себе вдома.
Готуючись до парламентських виборів, вибочий округ №81 з центром у місті Токмак "Партія Рєґіонов" почала активно "окучівать, засєвать і затачівать" під "крєстніка Фёдорыча" та "отпрыска" тодішнього генпрокурора Пшонки.
У степовому запорожському затишші, де вже закріпився "крєпкій хазяйствєннік" Котєлєвскій і фактично "хазяіном" почував себе "крєстнік Януковіча", висадився десант політтехнологів "Партії Рєґіонов" та розпочалась активна "прікормка лохтората", як не приховуючи між собою казали "ставлєннікі". Стрімко вибудувалась "провластная вєртікаль" в місті, районі та районах виборчого округу — "окучівалісь" бюджетники, бюджетні установи: відділи освіти змушували вчителів шкіл і вихователів дитсадків приймати "патронат крєпкіх хозяйствєнніков", службовці сільрад, соціальні працівники — всі вбудовувалися в "вєртікаль" під вибори. Для збіднілого населення кожна подачка, кожні сто гривень чи продпайок в пакетику "Партії Рєґіонов" не були зайвими, хоча з іншого боку, свідомі люди все ж усвідомлювали, що ця "роздача пшонки" відбувається не просто так. Але переважна більшість залюбки продавала своє майбутнє за ці подачки та голосували за донецький кримінальний режим і "отпрыска" Пшонки, який ніколи раніше до 2009 року не бував в цих краях.
Так звана "мажоритарна система виборів" надавала донбасскім мажорам необмежене поле діяльності, самі вибори перетворювались на фарс і завдяки такій "мажоритарній системі" мажори остаточно захопили владу в Україні.
На парламентських виборах 2012 року від виборчого округу №81 з центром у місті Токмак за підтримки "Партії Рєґіонов" з рекордними явкою та 65% голосів проходить "самовисуванець", уродженець Краматорська Артём Пшонка.
Артёма Пшонку активно підтримували пророссійські фашистські "партії", котрі були представлені в рахувальних комісіях по виборчому округу — це насамперед "партія" кримського Аксёнова-"ґобліна" "РУССКИЙ БЛОК", також "Русскоє Єдінство", "Русь Єдіная", "Союз Анархістов Украіны", ну і звісно ж, КПУ та інші, орієнтовані на Москву "партії".
 


 

Звичайно ж, на підтримку Пшонки в провінційний Токмак було скеровано цілий музичний десант, від Таісії Повалій до всіляких Козловських та чисельних "пєвцов русскоґо шансона", щотижнева феєрія мега-салютів, "праздніков на площаді", "півныє фєстівалі" з безкоштовним пивом та жрачкою-пшонкою, "мєждународний кінофєстіваль Бріґантіна", Ян Табачнік, рок-фестивалі, байкєр-фестивалі — навіть "Ночныє Волкі" заїхали в Токмак "по путі" з Севастополя на Москву і разом з Артёмом Пшонкою та Іґорєм Котєлєвскім відкрили "байкєрскій храм-часовєнку" біля байкерського кафе на околиці міста.
Все "под патронатом" Артёма Вікторовіча Пшонкі і Іґоря Вікторовіча Котєлєвскоґо та "блаґотворітєльноґо фонда Творі Добро", яким керував місцевий аптечний магнат Олєґ Суржан.
 

Суржан — доволі колоритна персона, стрімко вирвався "із ґрязі в князі".
Вельми цікаву інформацію по "смотрящєму" Пшонки зібрав "Антикор".
Простий а̶в̶т̶о̶м̶о̶й̶щ̶і̶к̶ "валютчік" раптом "под патронатом крєпкоґо хозяйствєнніка" Іґоря Котєлєвськоґо зміг придбати за копійки комунальну аптеку і будівлю центрального універмагу в центрі міста. Аптеку перетворив на свою власність і почав контролювати фармацевтичний бізнес в місті, а будівлю універмагу продав за вигідну ціну "АТБ".
Аж тут з'явився Пшонка і "аптєкарь" швидко став "смотрящім" у впливового донбасскоґо мажора.
 

Власне, Суржан і є "правой рукой" Пшонки в Токмаку, "смотрящій", який займався фінансовими потоками Пшонки в області, і всі місцеві підприємці повинні були платити "дань" в "блаґотворітєльний фонд", а хто відмовлявся, то мав великі неприємності.
З початком війни і після втечі Пшонок до Москви, "блаґотворітєльний фонд" ще рік активно "творіл добро" від імені Артёма Пшонки, змінивши назву "Творі добро" на "Дєлай добро", а згодом був переоформлений на Суржана і отримав назву "Благодійний фонд Суржана", працює й досі.
 

Біографія Пшонки — клікабельно

 

Поодиноких місцевих блоґерів та журналістів, котрі мали сміливість розповідати про "Пшонний Паханат", пшонні окупанти переслідували, оголошуючи "охоту", погрожуючи "публічно казніть как журналіста Алєксанрова в Славянскє". Полюванням на людей займався все той же Суржан. Люди змушені були швидко й назавжди виїхати з міста Токмак, а дехто й з України...
 

Аналогічно все відбувалось і в сусідніх виборчих округах, а "мажори" відкрито "сорєвновалісь" хто кого переплюне по кількості салютів та "вліванію бабла в лохторат". Наприклад, Пшонка "сорєвновался" з молодшим Азаровим кількістю салютів, котрі гатились немов "Град" просто з центру міста, нехтуючи безпекою.
 

Власне, це й були перші дзвіночки війни. Та й пролунали вони одразу із захопленням влади в Україні донбасським криміналітетом, коли почали вибухати артсклади по всій країні, починаючи з Новобогданівки, бо звідти розкрадалась зброя і вивозилась на північний Кавказ, для підготовки війни РФ проти Грузії.
Вже тоді було зрозуміло, що кримінальна окупація України гарним не завершиться.
 


 

Після втечі до РФ Артём Пшонка заявив, що він давно вже є громадянином РФ.
17 липня 2015 року Служба безпеки України оголосила в розшук сина колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки, колишнього депутата Верховної Ради України від "Партії Рєґіонов" Артёма Пшонку. Підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (присвоєння, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем).
20 квітня 2016 року Інтерпол повідомив про відмову оголосити в міжнародний розшук колишнього депутата Верховної Ради України від "Партії Рєґіонов" Артёма Пшонку.
Ця відмова Інтерполу наче відростила крила "крєстнічку" і він почав діяти.
 

З початком війни РФ (Россії Фашистської) проти України, чисельні мажорні втікачі в Москві всіляко доводили свою подальшу корисність Кремлю. Кремль надавав їм можливіть "рєабілітіровать довєріє", віддаючи контроль бізнес-схем по окупованому Донбассу, тощо.
 

Але Артём Пшонка пішов іншим шляхом.
Артём Пшонка не простий мажор, його кошти "нє для вшивых аґєнтов".
Пшонка-молодший є найбагатшим і наймогутнішим серед всіх донбасскіх мажорів, керівник тіньової "ґєнпрокуратуры" добасського кримінального режиму. ("В офісє на Гончара,35", де розташовувалась ця тіньова "ґєнпрокуратура", Пшонка навіть покинув награбовані гроші, котрі довелось вивозити декількома вантажівками! Звісно, подальша доля цих коштів також невідома, як невідома доля майна з маєтку Пшонки.)
Ймовірно, не дуже багато втратив по своїм міркам Артем Пшонка, позаяк дуже швидко з початком війни активізувався і вже оперативно відновив та посилив свій контроль над півднем України.
 

У кабінетах путінської адміністрації Пшонка розповів, що в Україні він контролює південь Запорізької області, необхідний для створення того самого "крымскоґо корідора", і свій вплив він готовий задіяти в інтересах Кремля — для "раскачкі" ситуації в прифронтовій області в потрібний момент. Розповіді треба було чимось підтверджувати, і позачергові парламентські вибори виявилися дуже доречними. "Пшонний Паханат" був ідеальним для створення коллабораціоністської антиукраїнської бази, та ще й в такому стратегічно важливому місці! Потрібно було лише знайти відповідних особ, котрими можна було замінити присутність Пшонки "на мєстах". Цими особами виявилися бердянський олігарх Алєксандр Пономарёв зі своїми подільниками, один з яких, Валєнтіров, був посаджений на округ замість Пшонки; а також "хазяін Мєлітополя" Євґєній Баліцкій.
 

Паханат в паханаті

 

Знову уявіть собі сучасний Запорожський край — безкрайні степи, одне майже мільйонне місто, два стотисячних міста на півдні і декілька невеликих міст по області, решта — невеликі міста, містечки і суцільні села.
Населення в етнічному складі нерівномірне, адже край активно заселявся московітами. Ці метастази "русскаґо міра" дають про себе знати на кожних виборах і постійно утримують запорожську землю в сфері впливу Кремля.
 


 

Мелітополь є фактично "ватной століцей" на Запорожжі, район також щільно заселений московітами ще Єкатєріной-Второй. Енергодар та Кам'янка-Дніпровська з районом також є етнічно московітськими. Колишні німецькі колонії після етнічної чистки Совєтами також заселялись "ґражданамі із центральных областєй РСФСР". Біля того ж Більмака єдиною громадою в сільському українському середовищі з переважно "русскоґоворящім насєлєнієм" є Ґусарська сільрада. Такі дані згідно останнього перепису населення від 2001 року. Цей фактор має неабиякий вплив на електоральні вподобання.
Власне, мапа вище ілюструє причини постійних наслідків "виборів" на Запорожжі.
Окрім цього фактору, стратегічно важливий Запорожський край має розвинуту транспортну мережу, котра зв'язує так званий "Донбасс" з Кримом.
 

Ключовим містом, "воротами Криму" є Мелітополь.
Всередині округу, котрий за час володарювання Пшонки отримав народну назву "Пшонний Паханат", розташований Мелітопольский виборчий округ, де повновладним "хазяіном" почуває себе Євґєній Баліцкій.
Такий собі паханат в паханатє.
 

Євґєній Баліцкій — нащадок одного з організаторів Голодомору, НКВДіста Всєволода Баліцкоґо (котрий в свою чергу витягнув з Мелітополя до Москви "ценного кадра" — мелітопольця Судоплатова, майбутнього керівника НКВД, вбивцю Євгена Коновальця і багатьох інших визначних Українців).
Баліцкій дуже полюбляє "уніформу чєкіста", неодноразово позував в цій "уніформє" з колорадськими "лєнточкамі". Вважає себе "потомствєнным чєкістом"!
 

ЄБаліцкій
 

Ще до війни Є.Баліцкій затвердився в Мелітополі повновладним "хазяіном".
В Мелітополі проспекти і магістралі були завішані біллбордами з яких сумно споглядав імператор Ніколай-ІІ на тлі чорно-жовто-білого імперскоґо трікалора, стеллу на головній "площаді Побєди" навіть на другий рік війни прикрашав червоний совєтський прапор з серпом і молотом, та й у 2017 місто Мелітополь було завішано біллбордами в стилі совєтських плакатів "23 фєвраля! Наш празднік!" з "красноармєйцамі" та притаманною совєтсько-чєкістською естетикою.
 

Баліцкій вважає себе чєкістом, "воплощєнієм Яґоды і Єжова".
Дивним чином в Мелітополі, саме при Баліцком, один за одним гинули поставлені ним же "мэры": Дмітрій Сичов раптово загинув в аварії, Сєрґєй Вальтер так само раптово "совєршил самоубійство" після того, як став непотрібним. Також, ще до війни, в Мелітополі постійно відбувались якісь теракти з вибухами.
Мабуть дуже полюбляє Баліцкій гратися у войнушки.
Втім, мелітопольцям він мабуть до вподоби...
 

Євґєній Баліцкій є зразком найбільш екзальтованого і упоротого совка-ватніка, який на додачу до своїх психічних розладів має в руках значні важелі влади і сидить під ВерховноРадянським Куполом.
 

Саме Баліцкій був ініціатором чисельних коллабораціоністських акцій та процесів, від оголошення Мелітополя "россійскім ґородом" із запрошенням "россійскіх турістов" весною 2014 року, коли Балікцій проголошував "русскую вєсну" в Мелітополі, до оголошення "спєцстатуса Запарожской області" вже на третій рік війни РФ (Россії Фашистської) проти України.
Прямо зараз, "по поручєнію Суркова" Баліцкій будує в Мелітополі "Российский культурно-исторический центр на юго-восточной Украине", про що радісно повідомляє мелітопольський філіал кісілёвскоґо РИА"Новости" — РИА"Мелитополь".
Чєкістський "отпрыск" вперто і упорото будує "русскій мір" в Мелітополі.
Чому за три роки війни ця потвора не заарештована?
Чому СБУ не помічає такого калірованого колорада?
Це питання вже риторичні...
 


 

Тепер дуже серйозно!
Ще раз погляньте на мапу Запорізької області і півдня України.
Якщо поглянути на мапу Запорізької області, то можна побачити, що виборчі округи Пшонки-Валєнтірова, Пономарёва і Баліцкоґо якраз займають південну половину Запорізької області і утворюють той самий "крымскій корідор"!
І все це утримує баблом Пшонка і хуйлокум Мєртвєчук.

 

"Полєзный оліґарх"

 


 

Амбітний бердянський олігарх Алєксандр Пономарёв давно мріє стати новим Ротшильдом і дуже хотів розширити свій вплив при новій владі, та й старим друзям допомагати треба, адже свого часу Артём Пшонка фактично й зробив Пономарёва цим самим олігархом та допоміг "відбитись" від домогань ахмєтовського "смотрящєґо" Анісімова у 2012 році.
 

В Бердянську Пономарёв контролює буквально все: морський порт, нафтоперепобний гігант "Азмол", підприємства. Тобто, буквально все! Звісно ж, всі підприємства орієнтовані тільки на ринок РФ.
 

Після Майдану і втечі клану Пшонок до Москви зв'язки бердянського олігарха з Пшонками лише укріпилися.
"Друзьям нужно помоґать!"
Та й округи сусідні, а залишати "бесхозним" такий важливий округ не варто. Крім того, для подільників донбасського кримінального режиму представляти "самоґо Артёма Пшонку это чєсть!"
Тож, напередодні дострокових парламентських виборів-2014 Пономарёв тихенько вийшов зі вже фактично мертвої "Партії Рєґіонов" і влітку 2014 вступив до парламентської фракції "За мір і стабільность!", швидкоруч створену на кошти Курченка — молодшого бізнес-партнера "сєм'ї" Пшонки і Януковича.
 

"За мір і стабільность!"
За "русскій мір" і стабільность!

 

Пономарёв і "Валєт" Валєнтіров під ВерховноРадянським Куполом

 

У вересні 2014 року члени курченковської фракції "За мір і стабільность!" (народні депутати України, на хвилинку) зробили скандальний візит до Ґосдумы РФ. Офіційно, Пономарёва з ними не було. Але неофіційно...
Головним предметом розмови прибулих до Москви нардепів ВеликоРадянського Купола були переговори з Артёмом Пшонкою щодо дострокових парламентських виборів в Україні. За свій бердянський 78-й округ Пономарёв був спокійний — йому вдалося знайти спільну мову з новою владою і довести свою лояльність. А щоб поставити "надёжную замєну Артёму Вікторовічу" на його 81-му окрузі необхідно було презентувати цього "ставлєніка". Пономарёв обрав таким "ставлєніком" свого найближчого подільника та "бізнес-партнёра" Сєрґєя Валєнтірова з кримінальним "поґонялом" "Валєт".
 

Після узгодження кандидатури "заміни", потрібно було відзвітувати перед кремлівськими кураторами Пшонки про подальші плани утримання контролю над ключовим для Кремля регіоном, розташованим між Донбассом і Кримом.
 

"Пшонный Паханат 2.0"

 


 

Кремль схвалив проект "Пшонний Паханат" в рамках ідеї-фікс "Крымскій Корідор".
Для Кремля ця територія між Донбасом і Кримом є неабиякою важливою, а найбільш важливими об'єктами є Запорізька АЕС (для забезпечення Криму енергією), Каховська ГЕС (забезпечення Криму водою) та ключовий військовий аеродром в Мелітополі. Звісно ж, суходольне транспортне і залізничне сполучення.
Відтак, Пшонка зі своїм "пшонним паханатом" виявився неабияким корисним!
Адже недарма Артёмка в далекому 2009 році поставив саме на цю територію свої ставки і саме тут створив свій "Пшонный Паханат"!

 

Створена під Пшонку "вєртікаль власті" та "прєдвыборная сєтка" під вибори дали змогу за рекордно короткий термін вивести абсолютно невідомого в Токмаку Валєнтірова в "лідери" передвиборчих перегонів. Фактично, "вибори" проводились як "в старыє добрыє врємєна" — "мажорітарочкой", тільки замість мажора Пшонки був мажор Валєнтіров, а найближчим "сопєрніком" був ще один пшонний "ставлєнік" Алєксандр Рєпкін — донецький екс-СБУшник і "директор" сонячної електростанції "Токмак Солар Енерджі".
 

Пшонкина репка 2015 «Казка про Рєпку»
 

Проукраїнських сил ні в окрузі, ні в області, звісно ж, не було.
Закамуфльовані під "українські патріотичні партії" проекти вважати проукраїнськими просто смішно, особливо купу технічних "партій" Ляшка.
БЮТ в Токмаку вже представляв "смотрящій" Пшонки Суржан.
"Валєт" проходив як "самовисуванець", підтримувався "Оппо.блоком" та чисельними "партіями", створеними на базі "Партії Рєґіонов": "Наш край", "За мір і стабільность", тощо.
Тож, власне, обирати електорату було ні з чого.
 

З початком передвиборчих перегонів дострокових парламентських виборів-2014 в непримітний виборчий округ №81 раптом підтягнувся цілий десант доволі впливових та одіозних персоналій "донбасской сєм'ї".
 

Округ №81 — це шість сільських районів і місто обласного значення Токмак із 35-тисячним населенням, декілька містечок по районам.
Попри недовге володарювання Пшонки, округ №81 не отримав ні нових доріг, ні інфраструктури, ні всіх тих обіцяних золотих пшонних гір, якими "прікармлівалі лохторат", навпаки, все ще більше деґрадувало.
 

І в такому доведеному до зубожіння виборчому окрузі раптово з'являється депутат Верховної Ради двох скликань Юлія Ковалєвская! Так, та сама Ковалєвская, яка кума Артёма Пшонки і Єлєны Лукаш! Та сама Ковалєвская, що є в списках "чорної бухгалтерії" "Партії Рєґіонов". Та сама Ковалєвская, що тримала у себе на зарплаті куховарку Януковича в якості фіктивного помічника депутата.
 


 

Юлія Ковалєвская (в дівоцтві — Ляховіч) фігура колоритна навіть за мірками "Партії Рєґіонов". Медсестра за освітою, Ковалєвская зробила стрімку кар'єру партійного функціонера у "рєґіоналов", не без допомоги покійного прем'єра Криму Васілія Джарты. (Примітно, що окрім цієї мадам в системі виконавчої влади Запорізької області недавно з'явився цілий десант соратників Джарты.)
 

Юлія Ковалєвская після переїзду до Києва (2006) двічі ставала депутатом ВР, працювала у Андрєя Клюєва — відповідала за "інформационныє спєцкампаніі". У 2011-му увійшла до складу створеного молодшими Януковичем і Пшонкою міжфракційного депутатського об'єднання "Молодёжный выбор" (молодіжне крило "Партії Рєґіонов"). А в 2012-му за допомогою Лукаш і Пшонки стала керівником відділу навчання партактиву і агітаторів Центрального апарату "Партії Рєґіонов".
 

Після Майдану Ковалєвская не зникла, а за допомогою впливових екс-рєґіоналов втрималася на посаді першого заступника/в.о. Голови Національного агентства України з питань державної служби — органу, який мав повноваження проводити службову перевірку і розслідування будь-якого державного органу або чиновника. Призначення Ковалевської замкнуло добре підготовлену корупційну схему "Прокуратура-СБУ-Нацдержслужба" зі створення "доїльного апарату" з високих посадових осіб, яких спеціально доводили до правопорушень, а потім нещадно "вибивали" гроші.
 

Як бачимо, Юлія Сєрґєєвна Ковалєвская — непроста мадам, зовсім не публічна, і причетна до тіньових розкладів "сєм'ї". Тонкий психолог і маніпулятор, досвідчена в інтригах, Ковалєвская може керувати політиками, а також зберігати багато таємниць.
 

Юлія Ковалєвская має широкі зв'язки в Центральній виборчій комісії, що дозволяють впливати на процес підрахунку голосів. Примітно, що її чоловік Артём Ковалєвскій займає керівні посади в ТОВ «ДИАД» — кондитерської фабрики, що перебралася після 2014-го з Горлівки до Пєнзєнской області РФ. А ви кажете "липецька фабрика" — тут "пєнзєнская фабріка"!
Сама ж Ковалєвская завжди займається неоднозначною політичною діяльністю. Наприклад, зараз працює разом з одіозним "Украінським Выбором" кума Путіна Віктора Медведчука від імені своєї громадської організації.
І ось така чудова дама, ймовірно, за вказівкою Артёма Пшонки, починає восени 2014 року "работать" у виборчому штабі "простого самовисуванця" по округу №81 Сєрґєя Валєнтірова "по клічкє" "Валєт", котрий одразу після "побєды" чомусь "забув" підтримку "Оппоблока" і стрімко входить до фракції БПП під ВерховноРадянським Куполом.
 

Смішно, але громадськість Запорізької області помітила Юлію Сєрґєєвну Ковалєвскую лише через рік, восени 2015, коли ця колоритна особа з'явилася в списку "Опозиційного блоку" в Запорізькій облраді як новоспечений депутат від Токмаківського району. В обласному центрі почали дивуватися — як таку непросту ґоспожу занесло аж в маленький Токмак? Лише небагатьом було відомо, що "ґоспожа Юлія Сєрґєєвна" з'явилася "в этой ґлуши" не випадково і набагато раніше.
 

Фірма Ковалєвскої «ВІП-Консалтинг» в 2014-му стає підрядником у виборчій кампанії "Валєта". Формально, «ВІП-Консалтинг» навчає членів виборчих комісій від кандидата-самовисуванця Валєнтірова. Фактично ж, Юлія Ковалєвская працює "людиною-ключем" по відновленню і запуску тієї мережі Артёма Пшонки, що понад рік перебувала в бездіяльності. Навчання виборчкомівців — ідеальне прикриття для такої роботи.
З собою Ковалєвская привезла також Татьяну Ґрабал і Наталью Корнєйчєнко. Працюючи в штабі Валєнтірова в якості менеджерів «ВІП-Консалтингу», вони потім стали його штатними помічницями у Верховній Раді на постійній основі ...для нагляду. На своїй фейсбук-сторінці Татьяна Ґрабал, офіційний помічник Валєнтірова, вказує місцем роботи ще й інформаційну фірму в Москві.
А чом би й ні?
До речі, мадам Ковалєвская не вилазить з соцмереж, має доволі багато аккаунтів з прізвищами "Ковалєвская" та "Ляховіч".
Є чим займатись помічницям ВІП-рєґіоналкі!
Але навіть з вірними помічниками з «ВІП-консалтингу» Юлія Ковалєвская не змогла б достукатися до кожного голови сільради і директора школи, тому вона залишилася на "пшонному паханаті" та влаштовує по необхідності сеанс зв'язку з "паханом в ізґнаніі".
 

В підсумку, до виборчої кампанії "Валєта" ВІП-ґоспожа Ковалєвская залучила всі "провєрєнныє пшонныє кадры":
Людміла Любім — уродженка Краматорська, землячка і давній партнер Артёма Пшонки, керівник комунальної установи «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». В якості подяки їй забазпечують легке проходження до Запорізької облради від "Оппозиційного блоку" Токмаківського району разом з Ковалєвской.
Анатолій Казанцев — заступник Л.Любім.
Анатолій Блоха — екс-керівник Якимівського району, який займався збором будівельних відкатів на території округу Пшонки.
Вадім Сухіна — екс-керівник Приазовської РДА.
Іріна Куковінєц — екс-керівник Веселівської РДА.
Алєксандр Вєрбіцкій — екс-помічник Артёма Пшонки.
Олєґ Суржан — керівник "благотворітєльноґо фонда Артёма Пшонкі Творі Добро", аптечний магнат Токмака (мережа аптек "Піґмаліон"). Єдиний з "бойцов Пшонкі", котрий пройшов до Запорізької облради не від "Оппозиційного блоку", а від БЮТ.
 

Суржан і Пшонка

 

Покінчивши з "виборами" та розставивши "нужных людєй в нужныє мєста" Юлія Сєрґєєвна Ковалєвская активно зайнялась двіженієм "Женщіны за мір", осередки якого почали метастазами розростатись по Запорізькій області.
В цій справі Ковалєвской активно допомагає Людміла Любім.
 

Сьогодні "Женщіны за мір" збираються, п'ють чайок, пліткують і говорять про здоров'я. Але завтра, якщо не дай боже, почнеться "пробіваніє крымскоґо корідора", це "двіженіє" "Женщіны за мір" миттю активізує сотні ватних тёток і бабок, котрі почнуть "мірноє" блокування колон військової техніки, як це вже було у 2014 на Донеччині. Ну, ми ж типу жінки, ми типу за мир, приберіть руки і не заважайте нам лежати на асфальті.
Враховуючи, що серед місцевого населення коллабораціоністські та антидержавні настрої давно перевалили за 50%, якщо не за 80%, це вкрай небезпечна "мірная женская організация", та ще і створена такою тонкою маніпуляторшою, як Ковалєвская!
 


 

Отже, ніхто не завадить використовувати пророссіянськи налаштованих членів "пшонной сєткі" для збору інформації чи тихого саботажу, або для того, щоб прийняти і поселити групу диверсантів.
Власне, ніхто й не заважає.
 


 

Ті ж чисельні "самооборони", що знаходяться на фінансуванні Пшонки, навряд чи при загостренні ситуації кинуться на фронт добровольцями. А ось вписатися на "охрану стратєґічєскіх об'єктов" — "всєґда пожалуста". Щоб в потрібний момент запустити на ці об'єкти диверсантів.
 

Одним з таких об'єктів є швидкоруч створений "под патронатом" Іґоря Котєлєвскоґо у 2015 році "уґольный склад" зареєстрованої в "ДНР" фірми "ЮЗ-уґоль", котра має філіал в Токмаку, яким керує дрібний криміналітет азербайджанського походження Заур Іґбаловіч Аґаєв, котрий також є керівником обласного відділу "партії" "Союз Правих Сил" (технічна "партія" массажиста Олега Ляшка). Яке "соупадєніє"!
Ще у 2015 році про цей закамуфльований під "уґольный склад" об'єкт, створений ймовірно як база для окупаційних військ РФ, публікували розслідування в центрі розвідки «Inform Napalm» — “ДНР тихо оккупирует Запорожье” та “Токмак: ползучая оккупация из "Новорoссии"”.
 


 

Волонтери «Inform Napalm» на чолі з Іраклі Комахідзе, намагались привернути увагу СБУ, та марно.
Практично всі медія України, від регіональних до національних висвітлили тоді цю інформацію.
Ці публікації тоді лише налякали місцевих коллабораціоністів, не більше.
У відповідь на інформацію «Inform Napalm» Заур Аґаєв замовив аж 40-хвилинний відеосюжет під назвою "Наклеп на місто Токмак", де, прикриваючись "заботой о старіках і дєтях" на всі лади вихвалялись "крєпкіє хозяйствєннікі рєґіона, которыє за мір", ролик активно розповсюджувався серед місцевих по соцмережам. Це "кіно" без сліз і сміху дивитись було неможливо, тож переконати "пересічних" містян ні в чому не вдалось — в місті всі знали, що то ніякий не вугільний склад, бо вже й так є два склади, а газифікованому місту вугілля не дуже й потрібне. До того ж, під час виборів міського голови, на які також висувався Заур Аґаєв, цей дрібний криміналітет і без того намозолив містянам очі, гасаючи по місту на автівках та позуючи зі зброєю в "одноклассніках". В народі він отримав прізвисько "пупс котєлєвскоґо" (за свою надмірну вагу).
Після появи розслідувань на «Inform Napalm» і провалу з "уґольним складом" Заур Аґаєв відсунутий подалі за непотрібністю, сайт "ЮЗ-уґоль" з рік не працював, а тепер за цим лінком відкривається "УкрАнтрацит", зареєстрований в Києві на Січових Стрільців.
За два роки ніякого вугілля на "складє" "ЮЗ-уґоль" так і не з'явилось, збудовано лише ангар для ремонту техніки та височенну огорожу з колючим дротом, залізнична гілка від станції також не прокладена. Цей "уґольный склад" просто чекає свого часу щоб зустріти окупаційні РФ-війська.
Попри те, що СБУ повідомляли, жодної реакції СБУ не було.
 


 

Через рік після публікацій розвідцентру «Inform Napalm», у квітні 2016-го, «UINP» публікує аналогічну публікацію по слідам цих розслідувань і з новими фактами про "пшонний паханат" — «UINP»: „Оккупация Токмака. Миф или реальность? Мечты Александра Репкина про Токмакскую Народную Республику“. Також розповідалось про зростаючий вплив коллабораціоністів на Запорожжі, підготовку до окупації та дивний "уґольный склад" зареєстрованої в "ДНР" фірми "ЮЗ-уґоль".
 

До речі, доставка контрабандного вугілля з так званої "ДНР" також керувалась Олєґом Суржаном.
Схоже, "крєпкій (але жадібний) хозяйствєннік" Іґорь Котєлєвскій почав "нє оправдывать высокоґо довєрія" і, можливо, його чекає доля мелітопольського Вальтера, коли "хазяін" влаштує якесь "самоубійство", або "жадность фраєра поґубіт".
Адже Суржан і "Валєт" виявилися набагато корисніше для клану Пшонки!
 

"Валєт" Валєнтіров і "Аптєкарь" Суржан

 

"Парамілітарноє подкрєплєніє"

 

Артём Пшонка, ще перебуваючи повновладним "хазяіном" в Токмаку, дуже цікавився всілякими парамілітарними організаціями, переважно, россіянсько-фашистскими, неонацистськими, імперсько-шовіністичними. Позаяк всі "донбасскіє пацаны-мажоры" зазвичай опікувались "молодёжью і спортом", то в першу чергу в Токмаку особа увага була прикута до спорту: проводились міжнародні та всеукраїнські змагання, "под патронатом" були "дворєц спорта" і "юношеская спортівная школа" (під час Майдану саме звідси також возили озброєну тітушню в Запоріжжя і Київ, яких організовував синок місцевого воєнкома-ватніка).
Трішки не встиг Артём Пшонка створити в Токмаку "школу русскіх єдіноборств Коловратъ" з відповідним "православно-русскім" колоритом. (Обидва Пшонки маніакально схиблені на "православіі" РПЦ). Не давали спокою мажору Пшонкє створені в Криму "дєтскіє православныє лаґєря" (під Севастополем в Чуфут-Кале декілька років успішно працювали бази з підготовки підлітків до війни проти України — саме їх вихованці стали основною силою кримських "самооборон" під час россійсько-фашистської окупації Криму).
Майдан завадив втілити пшонні мрії про створення власної армії.
Втім, ці мрії, здається, потрошку втілюються вже після Майдану.
Щоправда, схоже, чисельні місцеві "самооборони" навіть не здогадуються, що їх використовують всліпу, "в тёмную", і зрештою, не пошкодують кинути їх на "пушечноє мясо".
 

Щоб підкріпити політичний вплив своїх "ставлєнніков", не вистачало силового ресурсу. Позаяк створити власний Пшонка не встиг, а відверто антиукраїнську тітушню з числа вже перевірених "спортсмєнов бє прізнаков інтєллєкта" не особливо й використаєш без зашквару, увагу було кинуто на чисельні патріотичні "самооборони", котрі почали утворюватись по всій країні з числа патріотичних громадян та учасників АТО.
Враховуючи, що держава вщент програла інформаційну війну і практично не має контролю над процесами у прифронтових зонах, маніпуювати людьми тут дуже легко. А таким досвідченим ляльководам, як кремляді та рєґіонали й тим паче.
 

Зараз на півдні Запорізької області, якраз на округах Пшонки-Валєнтірова, Пономарёва і Баліцкоґо продовжують цвісти буйним цвітом всілякі "самооборони", котрі часто вже й не відають, на користь кого працюють.
В Токмаку "самооборонівців" очоює такий собі Лукаш без ознак наявності інтеллекту на обличчі, який є лідером місцевого осередку Радикальної партії Ляшка. (вибачай, боєц, був би інтеллект, не бігав би ти на побігушках у пшонної шестёрки Суржана.)
 


 

Складно повірити, що "самооборонівці", особливо місцеві, не усвідомлюють, що Суржан це "смотрящій" Пшонки, бо про це знає кожна бабця в місті! Втім, нічого дивного — "лідєр самообороновцев" Лукаш у 2012 році обирався депутатом від ..."Партіі Рєґіонов" та "под патронатом" Артёма Пшонкі в Токмаківську районну раду від Новеньскої сільради, де якраз почала будуватись та сама сонячна електростанція Пшонки "Токмак-Солар-Енерджі". І тому не дивно, що коли "самооборонівці" збираються після акцій "попоїсти" в кафе "Дагестан", а туди приїздить смотрящій Пшонкі Суржан "с зарплатой"!
Вочевидь, клан Пшонки створив псевдо-патріотичне і псевдо-українське воєнізоване угрупування, котре прикривається Прапором України, патріотизмом і вишиванками, але беруть гроші Пшонки і жеруть пшонні подачки в кафе БЮТівки Лєри. Звісно ж, ця банда не є Захисниками України, вони не на фронті, хоча дуже хизуються "ксівамі УБД" та тим, що "я в АТО ваєвал".
 

Пшонні "ставлєннікі", ніби розважаючись між собою, граються у таку собі "рєґіональную войнушку": Валєнтіров і Суржан проти Котєлєвскоґо, Баліцкій проти Вальтера, тощо. Показово, для картинки, влаштовуються дебоші, захоплення місцевих рад чи "кошмарінґ" газеток все того ж "Оппоблоку". Причому, "самооборонівці" не в змозі скласти цілком очевидний паззл: який сенс Валєнтірову й Суржану воювати проти Котєлєвскоґо та Ковалєвской, якщо всі перелічені особи працюють на Пшонку? Те ж відбувається в Бердянську, Мелітополі. Нерідко, мелітопольскі "самооборони" привозять в Токмак, бердянські в Мелітополь і так далі — більшість цих "самооборонівців" навіть не усвідомлюють, що є жертвами маніпуляцій та розваг "рєґіоналов", котрі просто граються між собою і створюють атмосферу хаосу на півдні Запорожжя.
 

І дійсно, в обласному центрі на півночі області, де гарячих голів набагато більше, таких ексцесів особливо не спостерігається. Більш того, тут напіввійськові структури від безгрошів'я саморозпускаються. У південних же округах області вони спеціально "раскармліваются" і час від часу показують потрібну картинку. І хто їм підкидає гроші на офіси, бензин, і зарплатню?
З урахуванням географії — основними спонсорами функціонування численних "самооборон", схоже, якраз є "ставлєннікі" Пшонки, хоча рядовим "самооборонівцям" про це знати не обов'язково. Їм якщо треба, дозволять пройтись смолоскипною ходою чи за власний кошт повісити патріотичний баннер, який вночі зіпсують червоною фарбою тітушки і на ранок виникне черговий галас та привід до протистояння.
 

Уважний спостерігач помітить, як тісно переплелись між собою "рєґіонали", "бютівці", "радікали ляшка" — пшонна "сєтка" є яскравим тому прикладом!
Пшонка має на меті постійно тримати місцеве населення в режимі хаосу і протистояння, на тлі якого такі коллабораціоністи, як Ковалєвская, Любім, Баліцкій, будуть підкреслено розповідати населенню що "до пєрєворота майдаунов такоґо нє было".
 

За організацію цих шоу, за контроль і фінансування чисельних "самооборон" відповідає "аптєкарь" Олєґ Суржан — права рука Артёма Пшонки в Токмаку.
Зараз Суржан фактично керує осередком БЮТ в Токмаку, хоча офіційно очільницею місцевого осередку БЮТ є така собі Лєра Матвієнко, місцева "юля тімошенко", власниця двоповерхового комплексу "Дагестан" в самому центрі міста, де постійно помітно джип Суржана.
 


 

Доки пшонні "ставлєннікі на мєстах" граються з "самооборонами", Пшонка в Москві також підключає до справи своїх друзів "по православной лініі" і ґундяєвські аґенти РПЦ планувють перетворити Запорожжя на буферну зону з інтербригадами і комендатурами.
Лише перехоплене хактівістами «Inform Napalm» листування вчасно викрило ці плани, які оприлюднив сайт «Миротворець».
Планувалось "провєсті опєрацию в направлєніі Маріуполь - Мєлітополь - Каховка, созданіє буфєрной зоны от ґраніц Запорожской області до Крыма, созданіє плацдарма в районє Каховкі, созданіє опорных пунктов" в Каховці, Великій Білозерці і Токмаку!
"РПЦ" любить Пшонку!
 

"Пшонная Новая Таврія"

 

Так, як Плєшенфюрер відчуває себе Владіміром-Таврічєскім, вочевидь, Артём Пшонка відчуває себе таким собі "князєм потёмкіным" нашого часу, "намєстніком імпєратора в Тавріі"!
 

Схоже, свою ідею-фікс мати власне "княжество" у вигляді "Новой Таврії" з морськими портами, транспортною мережею, АЕС та ГЕС, індустріальним комплексом та містами Дніпро, Запоріжжя і Херсон — територію, котра б водночас межувала і з Донбасом, і з Кримом, і з Харьковом, і з Одесою — ідею мати таке "княжество" у власності Артём Пшонка "лєлєєт" як цюцюрку!
Тому не жалкує награбованих в Україні коштів.
Щоб повернути "потєрянную мєчту"!
 

Під час "виборів" в Запорізькій області буквально пачками скуповувались партії та депутати. Наскільки щедро "вклався" Артём Пшонка в скуповування всього, що можна — достеменно невідомо, але масштаби, певно, чималі.
Скупка "портфелів" відбувалась руками бердянського олігарха і нардепа Пономарёва. У "портфель" Пономарёва лягли БПП, "Наш край" з "Аграрною партією" в межах всієї області. Потім Пономарёв чимало витратився на фінансування їхніх виборчих кампаній в області, а також своєї "політпєхоты" в місцевих радах 78-го і 81-го округів (12 територій). Ну і в рідному Бердянську, купивши перемогу швидкоруч підібраному в мери Чепурному, а також дюжині своїх людей в крісла місцевих депутатів.
 

Ті, хто знають обережного і розважливого Пономарьова, кажуть прямо — Пономарёв любить "розкласти яйця в різні кошики", але вже дуже багато витрачати на політику для нього абсолютно не типово, та й немає у нього таких вільних грошей. А ось фінансовий потенціал клану Пшонок оцінюється щонайменше в півтора мільярда доларів США.
З огляду на візит "гонців" до Москви та пройдешні там переговори щодо "корідора", очевидно, щедре фінансування Пономарёв отримав з Москви.
Якщо згадати недавній скандал в Херсоні з "Нашим краєм", де спливли куратори і фінансування від ФСБ, то стає більш ніж очевидним, звідки у Пономарёва кошти на безмежну скупівлю пачками партій в Запорізькій області.
І яка тоді ступінь впливу Пшонки в скуплених Пономарёвим партіях і територіях?
Тільки прямих "соратніков" Артёма Пшонки в Запорізькій облраді п'ять: 4 в "Оппо.Блок" (Ковалєвская, Любім, Сухіна, Баліцкій) і від БЮТ Олєґ Суржан.
Потенційно в розпорядженні Пшонки ще 10 нардепів фракції "Наш край" і один від БПП.
Загалом в Запорізькій облраді Пшонка контролює 16 мандатів.
Непогано? Звичайно!
 

А тепер варто ще додати нещодавно куплену з потрохами фракцію БПП в облраді, і вишенькою на торті — персону голови Запорізької ОДА!
 

Тричі "свадєбний ґєнєрал" Мєдвєдчука

 


 

Ключова і стратегічно важлива, розташована між окупованими теренами України Запорізька область керується не менш одіозною особою, аніж вищезгадані.
Константін Бриль — наймолодший тричі генерал СБУ, персона з репутацією "смотрящій Хуйлокума" Медведчука.
 

Уродженець Донецька, тричі генерал-майор СБУ і Податкової поліції, державний радник митної служби Константін Бриль все життя провів "на ґосударєвой службє". Саме "на ґосударєвой службє", тому що державною її назвати язик не повертається. І служив всі ці роки Бриль, як з'ясовується, ґосударю цілком конкретному — Владіміру Путіну. За що і отримав в тридцять з невеликим генеральські погони від путінського кума Медведчука, який очолював тоді Адміністрацію Президента України. За які такі заслуги? А, головне, перед ким?
 

За часів донбасського кримінального режиму К.Бриль "крышевал" кримінальний бізнес "за откаты", займаючи посаду першого замначальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального апарату СБУ. До цієї посади був налоговим інспектором і знаходився під слідством по різним кримінальним справам аж 9 разів!
Після Майдану вирішив "пересидіти" під ВерховноРадянським Куполом, висунувшись "самовисуванцем" в Київській області по округу №93, але програв. Тоді ж, обурений програшем, організував нічний підпал військово-медичних автівок батальйону "Айдар", які готувались передати на лінію фронту для евакуації поранених Захисників України.
 


 

Втім, це не завадило комусь запропонувати цього паркетного тричі генерала-олігарха очолити найбільш важливу і ключову прифронтову область.
Дивує, як Головнокомандувач і Президент України міг підписати указ про призначення "хуйлокумівського смотрящєґо" на посаду голови Запорізької ОДА? Невже не було інших, більш проукраїнських і продержавних персон?
 

Лише під час нетривалого керування Запорізькою областю цей "хуйлокумовскій смотрящій" вже встиг накоїти безліч злочинів.
13 грудня 2016 року вже очолювана Луценком ГПУ ініціювала розслідування діяльності голови Запорізької ОДА Бриля. Звіт у 200 сторінок зібрав інформацію про земельні махінації на території області: у селян відібрали пасовиська загальною площею більше 10 тисяч гектарів. Справу зареєстрували в ГПУ та НАБУ, але далі реєстрації справа не зрушила.
 

Тим часом, Бриль покриває цілу армію кремлівських коллабораціоністів на Запорожжі: Пономарёв, Валєнтіров, Ковалєвская, Суржан, Баліцкій та інші.
Тим часом Бриль віддав землі під Запоріжжям (Вільнянськ) невідомій промисловій компанії з россіянськими вухами для видобутку уранових руд! Мало в Запоріжжі екологічного лиха, ще й тепер кацапи будуть видобувати уран для втіхи своїх ядерних амбіцій, за що "спасібо" скажуть мєртвєчуковскому тричі-ґєнєралу СБУ!
Тим часом, у вищезгаданому Більмаку Бриль і Пономарёв планують здійснити повторне перейменування декомунізованого населеного пункту, порушивши тим самим закони України і поставивши під сумнів рішення держави Україна, створюючи прецедент для інших декомунізованих населених пунктів.
Тим часом, Пономарёв і Бриль дають команди прибрати блокпости на кордоні з Донецькою областю, а ще раніше саботували укріплення блокпостів і захисних фортифікаційних споруд.
Перераховувати можна ще довго...
 

Вже більш ніж цілком очевидно, що нетривала діяльність Бриля є абослютно антидержавною і несе в собі загрозу державній безпеці України.
Рішення призначити головою найбільш стратегічно важливої і ключової області особу, на якій ніде тавро ставити, було вкрай помилковим.
 

Отже, Бриль, Пономарёв, Валєнтіров, Баліцкій — ключові коллабораціоністи, за якими стоять Пшонка і Медведчук.
 

Резюме

 

Схоже, реванш "Пшонноґо Паханата" зовсім не помічають в Києві!
Або ще гірше — в столиці свідомо не помічають реванш прокремлівських сил на півдні України. В це не хочеться навіть вірити...
 

Якщо Головнокомандувач і Президент України, голова РНБО та інші керманичі держави не бажають повторення трагічних історичних подій 100-річної давнини, коли Україна втратила спочатку вихід до моря, а потім Незалежність, якщо не бажають втратити за одну мить не лише південь України, а й взагалі Незалежність — варто негайно звернути увагу на реванш антиукраїнських сил на Запорожжі!
Наразі, Україна вже фактично не контролює коллабораціоністські процеси на Запорожжі, які зайшли вже аж надто далеко. Пшонка вже готовий "качнуть" південь країни так, щоб заслужити собі почесне місце під Крємлёвской стєной. То може варто відправити його туди швидше? І пшонних подільників також бажано відправити разом із Пшонкою до пекла.
Не зволікаючи і не чекаючи, доки втратимо ще половину країни..
 

На жаль, за три роки війни чисельні спроби багатьох людей докричатись до Києва про зростання могутності кремлядських коллабораціоністів на Запорожжі залишились непочутими. І це вельми пригнічує.
Це ж не вимога "услышать домбасс", а вимога почути українське Запорожжя!
Запоріжжя не потрібне Україні?
 

Втратите Запорожжя — втратите Україну!
Доведено Історією.

 

 

© Степан Бондаренко
© Український Визвольний Рух Запорожжя
2017.VI.2