✠ “Історію пишуть переможці” ✠

 
“Історію пишуть переможці”…
Історію пишуть у підручниках, та чи завжди вона правдива?…
Нині справжня історія України тільки відроджується й поступово, продираючись крізь метастази "русскоґо міра", з’являється у підручниках, пишеться наново на затертих ворогом скрижалях…
🇺🇦 Історія України — трагічна й звитяжна водночас!… І повчальна…
Україна має повернути свою справжню Історію…
І ми мусимо ретельно вивчити уроки Історії!
І ми мусимо не повторити помилок Минулого…
Ми мусимо перемогти в цій війні!
Бо “Історію пишуть переможці”…

Історія — найважливіша наука людства!
* передмова *

Історія — найважливіша наука людства!
Її Величність Історія має всі ключики від шухляд, в яких містяться відповіді на питання сьогодення!
Історія знає відповіді на всі запитання — варто лиш допитливо пошукати!
Історія — невичерпний колодязь знань!
Історія — машина часу!
Її Величність Історія вчить людство не повторювати помилки і не пробачає невивчених уроків Історії!
Її Величність Історія повторює свої уроки доти, доки людство їх не засвоїть, щоразу повертаючись на попереднє коло. І щораз повторення невивчених уроків Історії є болісними…

І, так, зазвичай історію пишуть переможці.
Інколи буває так, що перемагають аґресори, й тоді горе переможеним, бо аґресори зазвичай пишуть у побрехеньках свою, вигідну їм "історію" — пишуть часто кров’ю й життями переможених…

Втім, Її Величність Історія — пані сувора й холодна та неупереджена, і вона все одно повертає все перебріхане та перевернуте догори дриґом на свої місця. Адже Її Величність Історія — це не та написана по-різному на московських багнищах чи Єлісейських полях історія, ні, — Її Величність Історія написана кров’ю й життями на полях Фландрії, на чорних зораних полях України в голодному 1933-му, де в пошуках колосків помирали пухлі діти…

Бо Історія людства така, яка вона є, й жодні побрехеньки не зможуть надовго приховати правди.
Скільки б десятиліть не розповідали окупанти, що "нє была нікакова ґолода, был просто нєуражай" — проте все одно правди вони не сховали, і все одно доведеться відповідати за Голодомор та решту злочинів, як не перед судом, так перед Її Величністю Історією — і відповідати будуть нащадки вбивць! Скільки б не брехали, що "нє была і нєт такой страны Украйны" — Україна була, є й буде!

Тисячолітню Історію України-Русі не знищити!
Її Величність Історія не дасть збрехати — на Скрижалях Історії все записано!
Від Кія, Щека, Хоріва і Либіді до Хрещення Русі; від навали орди на Київ; від Руїни і Гетьманщини та Запорожської Січі; від шльондри-цариці і "валуєвскіх указов" до Кобзаря; від початку Великої Війни в 1914-му, від Перших Визвольних Змагань до Других Визвольних Змагань і до нинішніх Третіх Визвольних Змагань — на Скрижалях Історії все записано!
Записано і в чисельних книгах…

“Повернута спадщина”

23 квітня — всесвітній день книги…
Книга — це також те джерело, з якого ми можемо черпати знання з історії.

🇺🇦 Майдан і Революція Гідності дали неабиякий поштовх відродженню національної свідомості й справжньої історії України.
За 5 років Гідності буквально з-під завалів вдалось витягти цілі пласти справжньої історії України, яку совєтські окупанти намагались знищити всі ці 73 роки окупації й чверть століття після відновлення Незалежності України. Але тільки Майдан і Революція Гідності змогли нарешті скинути це остогидле ярмо москви!

І посипались "лєнінопадами" істукани! І десовєтізувалась топоніміка.
І проросли паростки Українства, і прокидалась свідомість справжніх Українців! Не "малорóссов", котрим лиш "квартал і свати" щодня подавай, а справжніх свідомих Українців!
Розриваючи ворожі тенета й шари метастаз "русскоґо міра", вириваючись на Волю, заживо похована справжня Історія України кричала:

„Я є! Я жива! Я справжня! Мене не вдалось сховати в підвалах НКВД-КҐБ-ФСБ на лубянкє! Мене не вдалось знищити в таборах ҐУЛаґу! Мене не вдалось заморити Голодомором! Мене не вдалось перемолоти у м’ясорубках Другої Світової війни! Мене не вдалось закидати гранатами в криївках УПА! Мене не вдалось знищити у спалених архівах та бібліотеках! Мене не вдалось втопити у штучних "морях", котрими затоплений наш сивий Дніпро, Дніпрові Пороги й Великий Луг! Мене не вдалось перетворити на манкурта й скацапізувати!
Жодні сталіни-андропови, путіни-суркови й сабашніки-портнови ніколи не зможуть вбити мене — СПРАВЖНЮ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ!!!“

І почала повертатись спадщина!

Історик Юрій Щур підписує примірники книжкової серії „Повернута спадщина“.

Книжкова серія „Повернута спадщина“, укладачем якої є запорожський історик, кандидат історичних наук, керівник запорожського науково-дослідного центру „Спадщина“ пан Юрій Щур (Yuriy Shchur​) — це унікальні свідчення про історичні події Української Революції та Перших Визвольних Змагань на Запорожжі.
І це лиш один з прикладів відродження справжньої історії України.
І свідомі Українці буквально розмітають книжні видання з історії.
Книжкова серія „Повернута Спадщина“ безкоштовно розповсюджувалась волонтерами на лінії фронту — Захисники України зачитують брошурки до дірок!

Захисники України на передовій з брошурами книжкової серії „Повернута Спадщина“.

„Наші книги з історії Української Революції на Запорожжі 1918 року потроху мандрують до місця призначення.
Боротьба за Україну триває!“
— Юрій Щур

Справа відродження справжньої історії України нині неабияк важлива і актуальна! Навесні 2019 року «Порохівниця» долучилась до цієї справи.
Величезна вдячність панові Юрію Щуру за можливість бути дотичним до відродження справжньої історії України. Верстка і дизайн книг здійснюються тільки в якості волонтерства, бо відродження історії це не про прибутки, це про набагато цінніші речі! Вони виміряються не в грошовому еквіваленті.

Це закладання підвалин Майбутнього України!
Бо хто не знає Минулого — той не має Майбутнього!

Відродження справжньої історії України — справа не з легких…
Державної підтримки особливо чекати не варто, тож, вся справа тримається лиш на ентузіазмі й свідомості тих Українців, яким душа болить за історію України. Це ж стосується й видання книг на історичну тематику — тільки спільнокóштами та завдяки фінансовій підтримці меценатів, таких, як був Євген Чикаленко в роки Української Революції. А видання книг теж справа не з дешевих! Мізерний наклад маленьких брошурок вже коштує немалих коштів, що й казати за друк бíльших книг та бíльших накладів.
Та ж книжкова серія „Повернута Спадщина“ виходила завдяки спільнокóштам.

Більш ніж очевидно, що без підтримки Держави справжню історію України відроджувати по друзках на ентузіазмі будемо ще довго…
В добу Гідності ще якось більш-менш почалась підтримка з боку Держави, але після 2019 року ми фактично втратили Державу, бо вона сама втрапила у полон кремлядських зє-коллаборантів, а від цих не те що підтримки годі й чекати, а взагалі краще б вони не пхали свої п’ятаки в царину історії! (Втім, вони вже це роблять).
На превеликий жаль, і більшість суспільства не цікавить "якась там історія", бо її ж "на хлєб нє намажеш".
Звитяжна, трагічна та повчальна Історія України цікава лише тим небагатьом свідомим Українцям, з яких проростають паростки українства і національної свідомості, паростки відродження Нації…

Саме тому хочеться уклінно дякувати за відродження справжньої історії України чисельним сучасним достойниками, історикам, дослідникам, публіцистам, блоґерам, хто по краплинці відроджує історію й знищує ворожі метастази "русскоґо міра".
Віктор Рог Михайло Романюк, Юрій Юзич, Роман Коваль, Олександр Сич, Микола Посівнич, Юрій Сиротюк, Федір Турченко, Іван Патриляк, Володимир В’ятрович, Павло Подобєд, Олександр Пагіря — можна перераховувати ще безліч імен сучасних українських істориків та дослідників, які по краплинці відроджують справжню історію України.
Але історики потребують уваги і підтримки!

Друже Юрій Щур — єдиний історик, з яким знайомий особисто. Також, знову завдяки Другу Юрію, маю честь бути познайомлений з істориком і публіцистом паном Віктором Рогом — редактором часопису ОУН(б) «Шлях Перемоги», який заснував і першим редаґував Провідник Степан Бандера. Велика честь знати таких достойних сучасників — це надихає!

✠ Історія України 🇺🇦 …моїми очима виглядала би так…

Позаяк я трішечки дотичний до створення книг, зокрема, в царині дизайну обкладинок, то ось такою би я створив обкладинку підручника з історії України.
Саме так, з мапою Соборної України! 🇺🇦
І з героями Визвольних Змагань! 🇺🇦
І з Тризубом! 🇺🇦

На ілюстрації — лиш фантазія. Такої обкладинки не існує.
Цю обкладинку я створив випадково, накидавши буквально за 5 хвилин зі вже готових у мене елементів. Просто, мені для оздоблення ілюстрації в одну з публікацій «Порохівниці» знадобилась картинка підручника з історії, а у "нашого міністєрства злокачіствєннава абразаванія" вони всі такі страхолюдні, що простіше було сісти й самому на колінці накидати за 5 хвилин простенький макет обкладинки. Просто, щоб вставити в ілюстрацію серед іншого сюжету.
А обкладинка вийшла ще й нівроку…

Чому я зміг випадково створити непогану стилізовану обкладинку для підручника з історії України за 5 хвилин, просто накидавши ключові елементи та підібравши шрифт Нарбута, а у "нашем міністєрствє злокачіствєннава абразаванія" на такі справи як дизайн підручників виділяються десятки\сотні тисяч бюджетних коштів і на виході ми отримуємо як не контур України без Криму, так ще якісь костурбаті страховізії, такі що й дорослому гидко в руки взяти, не те щоб дітям давати?
Це було довжелезне риторичне питання!
Відповідь відома…

Історія і ґеоґрафія…
…і "міністєрства злокачіствєннава абразаванія"

Аналогічна ситуація була з мапами.
Якось до мене звернувся Друг Юрій Щур з проханням зверстати для чудової студентки макет величезного баннеру для захисту з дуже цікавою темою порівняння методів ведення гібридної війни проти України 100 років тому й нині. Вельми актуальне дослідження! Для наукової роботи необхідні були мапи, бажано контурні і у великій роздільності, бажано історичні мапи доби Української Революції і Перших Визвольних Змагань з позначеними совєтськими квазіреспубліками на теренах України.
Ага! Ач чого забажав!

Справа в тому, що мені потрібні були мапи України в контурі бажано станом на початок ХХ століття, щоб Дніпро не було затоплене каскадом водосховищ, бо у 1918 році на Дніпрі не було жодних "морєй", а були цілком природні плавні. Історичні мапи про події 1917—1921 років з совєтськими "морямі" виглядають щонайменше глупством, погодьтесь.

Наґуґлити у вільному доступі будь-яких нормальних мап України, та ще й у великій роздільності та високій якості, звісно ж нереально. В Ґуґл-пошуку завжди видає "на-гора" цілу купу кастрованих "карт" України без Криму чи без Буджака, наштампованих "сєвєрнимі алєнямі" у неймовірній кількості. Саме ці костурбаті кастровані "карти" й потрапляють зазвичай у шкільні презентації, у студентські та вчительські роботи, заняття, захисти, тощо, а також на принти футболок, кепок та іншу ширпотребну продукцію.

Не увінчалась успіхом і спроба знайти бодай який методичний і дидактичний матеріял на сайті Міністерства Освіти і Науки (МОН). Хіба що натрапив на якесь зовнішнє посилання, що стосувалось мап, пропонованих студентам і викладачам, вийшов на сайт якогось інституту картографії, де було викладено список гіперпосилань на якісь контурні мапи, але цей список виявився всього лиш …прайс-листом з космічними цінами.
Як Ви гадаєте, Вельмишановнє Панство, скільки коштує "цифровий екземпляр контурної мапи України для 5 класу"? Звичайний скан простої контурної "карти" зі шкільних контурних мап, який можна все ж вільно наґуґлити.
35 000 ₴! Тридцять п’ять, трясця, тисяч гривень, Карле!
Цю контурку що, ельфи з фєями МОН золотими й платиновими пікселями витинали під ударами батогів?
Викладач чи тим паче студент зможе придбати за таку суму просту контурну "карту у повному розмірі" (насправді ніт, бо там звичайна картинка середньої якості) для своєї наукової роботи чи захисту? При цьому, пропонується лиш одна, стандартна контурна "карта" з сучасними межами областей, нарізаними Совєтами в 1939-му, і з каскадом водосховищ по Дніпру. А якщо кому для наукової роботи потрібні контурні мапи України доби Перших Визвольних Змагань чи козацької Гетьманщини? Етноґрафічна мапа України? Ніт?
Мапи України в якості можна знайти хіба що в Архіві ОУН.
То нащо тоді нам таке "міносвіти"?
Питання риторичне…

Зрештою я збагнув, що МОН не створив за чверть століття жодної методичної і дидактичної бази для викладачів і студентів. І не збирається створювати, бо це "міністєрства злокачіствєннава абразаванія". Ваші проблеми — вчитесь і навчайтесь, викладайте й захищайтесь як хочете, "а у нас нєт дєнєх".
Невже за 25 років так складно було створити бодай щось для розвитку освіти?
Теж риторичне питання…

Тож, гірко зітхнувши, я сів і почав створювати макети для мап…
За задумом мапи мали бути презентабельними, ефектними і перфектними.
За три місяці неспішної роботи вдалось створити багатошаровий макет-основу для мапи України, створити з нього необхідні для наукової роботи студентки мапи доби Перших і Третіх Визвольних Змагань, а також закласти підвалини для створення інших подібних мап на майбутнє з цього вихідного макету.
Наукова робота студентки зайняла Ⅰмісце на всеукраїнському конкурсі, у тому числі й завдяки дизайнерській презентабельності та унікальним мапам, представленим у науковій роботі (на жаль, без дозволу не можу оприлюднювати цю роботу).
Ну а серію мап, створених вже окремо від наукової роботи, частково я вже презентував і ще презентую на своєму історико-освітньому майданчику «Порохівниця».
➔ ✠ „Ukraїna 1918—1920“ — перша мапа
➔ ✠ „Ukraїna 1918—1920“ і „Ukraїna 2014—2020“ — оглядові мапи України доби Ⅰ і Ⅲ Визвольних Змагань

Знаю, що мапа недосконала, в ній не вирахувана проекція, це ілюстративна мапа і все таке… Проте, мені з першого разу вдалось створити мапу України доби Перших Визвольних Змагань (бо у нас немає міністерства освіти, а є "міністєрства злокачіствєннава абразаванія", котре за чверть століття не створило дидактичної бази з історико-освітніми мапами, й доводиться все створювати самотужки), хоча й довелось залюбки просидіти три місяці над створенням багатошарового макету для відтворення аналогічних мап.
Трясця, чому я, аматор, можу створювати мапи, а всі оті бюджетні "мінрєґіони" та "мінабразаванія" з багатомільйонним фінансуванням з наших кишень, ніц не здатні зробити!?!
І знову риторичне питання…

Вельми приємно було бачити схвальні відгуки Українців.
Ґречно вдячний всім, хто дає приклад і надихає!
Проте, історія України цікава лиш небагатьом свідомим Українцям, а більшість взагалі не цікавиться справжньою історією України та їх навпаки корчами корчить від відродження української національної свідомості.
Відтак, „19-й рік минув… 19-й рік відбувся…“

Власне, тому й відбувся реванш антиукраїнських сил у 2019 році.
І миттєво під загрозою опинилась українізація, українська мова та відродження справжньої історії України. Ренеґати піднялись проти історії України! Ренеґати піднялись проти України!
Ренеґати диктують свої умови так званому "міністерству освіти" й вимагають переписувати "взад" підручники з історії, витирати звідти цілі історичні періоди доби Перших, Других і Третіх Визвольних Змагань, Майдан та Героїв Небесної Сотні, Героїв Визвольного Руху за Незалежність України…
Це при тому, що і в нинішніх підручниках, виданих МОН вже після 2014 року, не все гаразд: як не контури України без Криму, так купа совєтсько-россійських метастаз і тез про "неоднозначність героїв" на адресу справжніх борців за Незалежність України при одночасній присутності совєтських ідеологічних персонажів, котрі чомусь не є для МОН "неоднозначними".
І на вимогу ренеґата портнова "міносвіти" вже готує "учєбнікі портновской історіі"! І половина суспільства це підтримує!…
"Нінада пєрєпісивать нашу історєю!"
"Бандеравщіну нада убрать!"

І це все також наслідки бездіяльності "міністєрства злокачіствєннава абразаванія" протягом чверті століття.
Як рятувати нашу справжню історію України?
Як спонукати суспільство почати боротись за нашу Україну?
Втім, переважній більшості суспільства це не цікаво…
Як, власне, й звитяжна, трагічна та повчальна Історія України…

“Історію пишуть переможці”…
* післямова *

P.S.:
Цей текст мав бути коротким…
Спочатку я х`тів лиш скопіювати спонтанну думку до дня книги, напередодні написану у власній обліковці в соцмережі, додавши звідти картинку. Але вертикальна картинка уявного підручника історії не підходила для титульної ілюстрації, тож я уклав ілюстраційний титульний постер.
Втім, ілюстрація мала нести якусь фабулу, в неї потрібно було закласти сенс, бо просто картинка з Василем Вишиваним і двома підручниками історії ні про що не говорила… Тому я додав перше, що прийшло на розум — крилатий вислів “Історію пишуть переможці”. Ці три слова одразу надали ілюстрації вельми глибокого багатошарового сенсу: Василь Вишиваний ніби звертається до глядача цим висловлюванням, у якому гірко закладено всі ті незбуті надії й сподівання Перших Визвольних Змагань, втрачені з їх поразкою та з Державністю і Незалежністю України в 1921 році; цей вислів водночас є закликом до наших поколінь — не повторити помилок 100-річної давнини, бо у 2021 році ми висимо над тією ж прірвою, що і в 1919—1921-му…
100 років тому Україна втратила Державність і Незалежність…
Жахливими наслідками були мільйонні жертви Голодомору, етнічних чисток з боку польських і совєтських окупантів, "красный тєррор", репресії, депортації, "коллєктівізация і індустріалізация" ціною життів Українців, асиміляція й кацапізація, знищення української культури, спадку та історії…
Тож цей вислів наголошує, що в цій столітній Великій Війні ми маємо перемогти, бо “Історію пишуть переможці”!…
Бо якщо не переможемо ми — то "пабєдят" нас!…

Відтак, я усвідомлював, що короткий допис доведеться розширювати.
Пара сотень слів про те, як спонтанно уклалась обкладинка для підручника історії не могла розкрити всього того, що х`тів би донести. Бо проблема у нас не лише у фактичній відсутності міністерства освіти та решти інституцій — у нас чверть століття після відновлення Незалежності всі інституції існують лиш формально, а за справжню Незалежність ми боремося тільки зараз, вже восьмий рік поспіль на цю мить. І нам важливо не повторити тих помилок, що відбулись 100 років тому…
Я спробував укладати міркування якомога лаконічніше, хоча ніколи не вмів доносити думки лаконічно. Я намагався донести цілий спектр думок про важливість усвідомлення нами подій сьогодення крізь призму уроків Історії — нашої справжньої Історії України — звитяжної, трагічної і повчальної… Хоча, геть не впевнений, що мені вдалось передати бодай дещицю з того виру, що вирує в моїй голові всі ці 8 років…
Ні, я не повторював вкотре ті свої великі довгописи про Велику Війну, наводячи у хронологічному порядку події з 1914 року до сьогодення, не проводив паралелей і не писав довгих розтлумачень, наче малим діткам. Довгописи на 5000 слів у нас не люблять читати, тут хоча б цей хто прочитав… (Бо все одно вийшов довгопис на 2500 слів.)
Але я спробував донести хоча б основну фабулу…

Щоб ми не наробили помилок, хоча їх і так вже нароблено вдосталь з 2019…
Щоб ця публіцистика не стала потім черговим і вкотре гірким невивченим уроком, над яким доведеться гірко зітхати нам, якщо кому пощастить вижити, і через сотню років читати вже нашим нащадкам, якщо такі будуть… Читати так само, як нині ми читаємо попередження з Минулого від бойового генерала Армії УНР Олександра Вишнівського у його книзі „Повстанський рух і отаманія“, де славетний Герой Перших Визвольних Змагань буквально закликає нащадків: „Не повторіть наших помилок!“…
Щоб ця й решта публіцистик історико-освітнього майданчика «Порохівниця» не стали також гірким попередженням нашим нащадкам через сотню років „Не повторіть наших помилок!“…
Бо “Історію пишуть переможці”…
А нашу історію знищували й переписували "пабєдітєлі", і вони дуже хочуть "снова павтаріть"…
Історія вже почала йти по сторічному колу, бо ніхто не вивчив уроки Історії!
Європа знову зливає Україну — як і в 1919 році — це вже очевидно…
Європа не вивчила уроки Історії…
Ми не вчимо уроки Історії…

Українці! Запам’ятайте!
“Історію пишуть переможці”!…
І тому ми маємо перемогти!

Україна переможе!
Вірте в Україну!

Слава Україні!
Героям слава!

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

 
З ПОВАГОЮ
публіцист сайту «ПОРОХІВНИЦЯ» — Дмитро ДЗЮБА
℗ Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2021.Ⅳ.25