Більмак чи Бельмак?
Що із назвою не так?

 
Повернíмось до походження топоніму Більмак.
Днями з мапи України зник Більмак…
Реванш коллаборантів відбувся…
Порушуючи “Закон про декомунізацію” коллаборанти знищили унікальну назву містечка Більмак через те, що на їхню "думку", мовляв, "ця назва принижувала гідність жителів селища бо більмак це людина з більмом на оці", і взагалі, мовляв, "у назві була помилка, бо Більмак не Бельмак-Могила".
При цьому, поруч багато років існують: річечка Більманка, село Більманка і залізнична станція Більманка, і ніколи ні у кого раніше не виникало асоціяцій з "більмом на оці", аж доки місцеві коллаборанти, ватніки й сепаратисти не роздмухали істерику вселенського штибу навколо "більма"!
Отже, розберемося, звідки взялись Більмак і Бельмак.
І чому так сталось.

Дослідження присвячено світлій пам’яті пана Віктора Вернигора — справжнього запорожського козака з Більмака…

ДОВІДКА:
Більмак, як і Токмак — топоніми тюркського походження, й донедавнього на Запорожжі було два міста зі співзвучними іменами, названі за багатовіковими назвами найвищих висот Лукомор’я — Бельмак і Токмак, та ріки Токмак.
Тобто, містечко Більмак було названо за іменем висоти, під якою знаходиться, а місто Токмак названо за гідронімом ріки Токмак, яка бере свій початок з-під гори Токмак.
І тут ми помічаємо розбіжність в топонімах Більмак і Бельмак.
Отже, метою цієї публікації є дослідження топоніму Більмак.

Топонімічна війна за Більмак

В рамках декомунізації 2016 року райцентр "куйбишево" було перейменовано у Більмак за назвою гори, під якою розташоване містечко. Топонім Більмак рекомендовано та підтверджено як вірний Національною Академією Наук України та Українським Інститутом Національної Пам’яті.

Втім, коллабораціоністи миттєво здійняли "топонімічну війну" навколо декомунізованої назви з метою скасування перейменування або ж ініціювання нового перейменування, щоби тим самим поставити під сумнів рішення Держави Україна і створити прецедент, за котрим можна буде порушувати “Закон про декомунізацію” й надалі скасовувати декомунізовані назви.
Відтак, 6.Ⅹ.2021 коллаборантам вдалось знищити топонім Більмак!
Причиною вони назвали "прикру помилку у назві".
Мовляв, висота зветься Бельмак-Могила!
А Більмак це "більмо на оці"!
При цьому, поруч багато років існують: річечка Більманка, село Більманка і залізнична станція Більманка, і ніколи ні у кого раніше не виникало асоціяцій з "більмом на оці", аж доки місцеві коллаборанти, ватніки й сепаратисти не роздмухали істерику вселенського штибу навколо "більма"!

І дійсно, на мапах у око кидається незначна різниця у назвах між містечком Більмак і висотою Бельмак-Могила — так офіційно зветься гора Бельмак.
При цьому, повторимось, поруч існують: річечка Більманка, яка витікає безпосередньо з гори Бельмак, село Більманка на однойменній річці та залізнична станція Більманка у кількох кілометрах західніше.
Що не так з цими назвами? У чому різниця?
Звідки розбіжність? І чому?

Для цього озираємось назад, у історію.
І ось тут починається найцікавіше.

Bel’mak — “Головна Гора”

Тюркський топонім Bel’mak (Бельмак) означає — “Головна Гора”.
Воно й не дивно, адже Bel’mak — справді найвища і головна гора Лукомор’я та Лукоморської височини (нині відомої під невірною назвою “Приазовська височина”), і це найвища висота між луками й морем — Великим Лугом Запорожським і Озівським морем, тобто, найвища гора Лукомор’я.
(То вже інше питання, що старовинну і козацьку назву Лукомор’я у нас вкрав афроарап сяся пушкін — у цьому дослідженні мова взагалі не про москвинського придворного писаку).
Отже, семантика назви Bel’mak: bel’ — "головна", mak — "гора".
То, виходить, Бельмак — вірна назва?
Так! Тюркська первісна назва!
Бельмак.

Звідки ж тоді взялась Більманка? Чому не Бельманка?
Село Більманка засноване в 1803 році начеб-то "селянами-втікачами від московського кріпацтва зі Смоленської, Тамбовської, Курської та інших губерній Россійской Імпєріі". (Принаймі, так вказувала "Большая Совєтская Энциклопедия", "Історія міст і сіл УССР" і нинішня Вікіпедія.) Пізніше населення села Більманка поповнилося наче як поляками — після революційного повстання в Польщі (1830—1831).
Назва села Більманка ніколи не змінювалась.

Чому "біль", а не "бель"?
Мо` це якось пов’язано з біллю, який пережили селяни-втікачі від кріпацтва?
Оце вже навряд чи! З іншого боку гори Бельмак вже давно знаходилась "дѣржавная слобода Царѣ-Константіновка", неподалік збудували залізничну станцію "Царѣ-Константіновка", обабіч якої заснувались станційні села: москальський Камиш і українська Зоря (нині це селище Комиш-Зоря з однойменною вузловою залізничною станцією). Тобто, там куди переселяли "дѣржавныхъ крѣстьянъ" з мєщорскіх болот — цілком спокійно давались "вѣлікоросскіє названія" — село Гусарка тому яскраве свідчення! У українських сіл були українські назви. А також всі чудово знали стародавню тюркську назву гори Бельмак, від цієї ж назви гори походять і назва річки, що з неї безпосередньо витікає, і назва села, що на цій річці утворили біглі селяни.
Чому ж тоді Більманка, а не Бельманка?
А все пояснюється просто.

Підступна літера “ять” “Ѣѣ”

Дозвольте, Вельмишановнє Панство, на хвильку трішечки відволіктись і заглибитись в історію та етімологію, щоби стало зрозуміліше.

В Россійской Імпєріі у москалів в їхньому штучному так званому "русском язикє" іншомовні слова та назви зазвичай записувались і промовлялись "на слух", бо "какаяразніца, как слышем так і пішем, а чо!" А позаяк їхня москвинська говірка всього лиш 300 років тому наказом царя Пєтра-І була вигадана, а на початок 1800-х років цій штучній говірці була якась сотня років, то й писемність в тодішньому "русском язикє" була "чєрєз пєнь-колоду", бо ж "а чо такова?"
Москалики ще не вміли тоді вірно писати й розрізняти свої ж церковні літери “ять” “Ѣѣ” і “єрь” “Ъъ”!
Доводилось тодішнім московитським "вченим" вигадувати мнемонічні віршики, щоби москаликам легше запам'ятати у яких словах писати літеру “ять” “Ѣѣ”, а де наприкінці слова ставити “єрь” “Ъъ”.

Бѣлый, блѣдный, бѣдный бѣсъ
Убѣжалъ голодный въ лѣсъ.
Лѣшимъ по лѣсу онъ бѣгалъ,
Рѣдькой съ хрѣномъ пообѣдалъ
И за горькій тотъ обѣдъ
Далъ обѣтъ надѣлать бѣдъ.

Вѣдай, братъ, что клѣть и клѣтка,
Рѣшето, рѣшетка, сѣтка,
Вѣжа и желѣзо съ ять, —
Такъ и надобно писать.

Наши вѣки и рѣсницы
Защищаютъ глазъ зѣницы,
Вѣки жмуритъ цѣлый вѣкъ
Ночью каждый человѣкъ…

Вѣтеръ вѣтки поломалъ,
Нѣмецъ вѣники связалъ,
Свѣсилъ вѣрно при промѣнѣ,
За двѣ гривны продалъ въ Вѣнѣ.

Днѣпръ и Днѣстръ, какъ всѣмъ извѣстно,
Двѣ рѣки въ сосѣдствѣ тѣсномъ,
Дѣлитъ области ихъ Бугъ,
Рѣжетъ съ сѣвера на югъ.

Кто тамъ гнѣвно свирѣпѣетъ?
Крѣпко сѣтовать такъ смѣетъ?
Надо мирно споръ рѣшить
И другъ друга убѣдить…

Птичьи гнѣзда грѣхъ зорить,
Грѣхъ напрасно хлѣбъ сорить,
Надъ калѣкой грѣхъ смѣяться,
Надъ увѣчнымъ издѣваться…

Проф. Н. К. Кульманъ.
"Методика русскаго языка". — 3-е изд. — СПб. : изданіе Я. Башмакова и Ко, 1914. — С. 182.

І ось в цій самій літері “ять” “Ѣѣ” і криється та виникла різниця літер у топонімі Більмак \ Бельмак.

Як відомо, в Россійской Імпєріі Українська мова була під лютою забороною. Розмовляти звісно поміж собою могли, але українськомовна писемність і друкарство були люто заборонені "емскім указом". Імперська цензура вважала, що "нєт нікоково украінскаґо язика, а єсть малорóсскоє нарєчіє", й це при тому, що їхнє штучне москвинське "нарєчіє" лиш у XVIII столітті вигадане було.
Відтак, Українці мусили користуватись "вѣлікорусскім пісьмомъ"!
І якраз літера “ять” “Ѣѣ” ставилась в українських словах там, де нині пишуться літери “Іі” та “Єє”, адже літера “ять” “Ѣѣ” означала пом’якшену “є” в москвинській говірці.

“Бѣльмак” — помилки прочитання

Тепер повертаємось до гори Bel’mak!
Бельмак — топонім тюркського походження.
За часів Запорожської Січі у степах між Великим Лугом і Озівським морем мешкали ногайці, та офіційно тоді цей терен належав до Киримського Ханства, хоча неофіційно Лукомор’я і все Запорожжя Низове аж до Дніпрового Лиману й Сиваша контролювалось запорожськими козаками. Запорожці цілком мирно уживались і з тюркськими назвами і з кочовими ногайцями. Частенько славні запорожські козаки щось переймали у сусідів, від предметів побуту до назв. Тож, наприклад, топонім Томаківка мав тюркське походження і Томаківська Січ нікого з козаків не бентежила тюркським походженням у назві. Базавлук теж не бентежив тюркським походженням запорожців, як і Базавлуцькі Луки, як і Базавлуцька Січ. Не бентежили непозбувною бентегою запорожських козаків і такі тюркські назви, як: Кушугум, Кічкас, Бабурка, Кучугури, Янчекрак, Чокрак, Карачокрак, Чингул, Куркулак, Токмак, Бельмак, чи Більмак — тут вже називали як було зручно. І навіть Берда запорожців не бентежила.

Зрештою, Мамай-гора теж має тюркську назву, і леґендарний козак Мамай оспіваний запорожцями та українським фолькльором.
У запорожських козаків навіть леґенда про козака Більмака з-під гори Більмак була, мовляв, жив під горою козак, чатував ворогів з гори, вчасно попереджав вогнем інших чотових на сусідніх горах, але якось зненацька напали зі сходу вороги, бився з ними до останнього козак Більмак, щоби не дати загасити сигнального вогню на горі, та так і згинув у нерівному бою, а тіло його вороги спалили у тому вогні… Проте, вогонь зміг попередити запорожців про наступ ворога… Ось таким був леґендарний козак з-під гори Більмак…
(Запорожську леґенду “Про козака Бѣльмака” записав у своїх дослідженнях про Запорожжя краєзнавець Дмитро Яворницький.)

Як бачимо, у запорожських козаків не було жодних бентег щодо тюркських назв, розкиданих Лукоморським степом та Лукоморською височиною.
Запорожський козак спокійно брав запозичену у турків люльку, забивав у люльку тютюн — це теж запозичене турецьке слово tütün, брав запозичену у османів шаблю з дамаської сталі, сідав на коня й вирушав через Токмак і Більмак на козацький форпост Домаха, названий на честь тої ж шаблі з дамаської сталі. На шляху посильний козак зупинявся в козацьких зимівниках на Великому Лузі, у старих козаків на хуторах в березі річок Янчокрак і Карачокрак, Чингул і Куркулак, у плавнях річки Токмак, здіймався до чотових козаків на гори Токмак і Більмак, разом курили тютюн у люльках, переповідали козацькі байки та леґенди про славетних козаків Мамая і Більмака, можливо згадували походи чайками на Константинополь, а далі посланець вирушав на дальній козацький форпост Домаха, щоби довезти туди грамоту від полкового писаря. А вже повертаючись назад міг і затриматись в корчмі під Лисою Горою над річкою Карачокрак у татарина-корчмаря, бо ж там братчики-чумаки гуляли, а як не погуляти коли гульня гарна?
І ніяких вам непозбувних бентег від тюркських назв чи слів, хіба що від слова "яничар" козацький вус міг смикнутись, та шабля свиснути, бо ж "яники" не пряники, щоби їх любити.
І ніхто не сахався й не хрестився від тюркських топонімів.
І ніхто не верещав про "більмо на оці"!
Еге-ж?…

Але 1775 року Запорожську Січ зруйнувала шльондра-цариця Єкатєріна-ІІ, терени Запорожжя обізвала "новорóссієй", а згодом, коли спільно з коханцем ґрішкой потьомкіним почала маразматично вигадувати псевдогрецькі назви для "новорóссіі", щоби прив'язати "правонаслєдіє россійской імпєріі к Візантіі і Афону", з'явилась ще й така безґлузда назва як "Тавріда" або "Таврія".
(Ось чому в 2016-му одна зі 100500 запропонованих "житєлямі куйбишево" назв "Таврійське" була такою ж безґлуздою, як і ними ж пропоновані "мирнопіль", "златополь", "доброполь", "добродар", "доброслав" та решта "добропуків", бо насправді ватніки жадали лишити "куйбышево", а деякі взагалі марили "царѣконстантіновкой"!)

Бельмак в Россійской Імперії звісно лишився, це вже в СССР додумались знищити найвищу гору на Запорожжі. А в Россійской Імперії давати нові назви горам і рікам лінувались, обмежувались лиш перейменуванням заграбастаних населених пунктів, тому гора Бельмак, як і сусідні Токмак, Корсак та Обі-Таш — всі гори й ріки краю лишились з тюркськими назвами. Хіба що у поодиноких випадках тюркські назви москалі переінакшували на свій лад, наприклад, річка Обі-Таш перетворилась на "Обіточную".

Відтак, позаяк москалі писали своїм "вѣлікорусскім языкомъ" "на слухъ", а літери “Ээ” ще не було, то й назву гори “Бельмак-Могила” писали як “Бѣльмак-Могила”, а вимовляли москалі “Бєльмак” (замість “Бэльмак”).
І хоча на тому ж окупованому Кавказі ту ж гору Бештау кацапи писали “Бештау” через свою літеру "е", а не “Бѣштау”, відповідно й вимовляли “Бэштау”, а не “Бєштау”, то з якогось переляку на окупованому Запорожжі гору з тюркською назвою Бельмак кацапи чомусь вирішили написати як “Бѣльмак”, і так само на своїх мапах прописали назву села “Бѣльманка”. Зверніть увагу на старовинні россійсько-імперські мапи (“Спец.Карта Изд. Воен. Топ. Отдѣла Генеральн. Штаба”, 1914 і 1919 рік друку) — тюркський гідронім Берда прописано не через літеру “ять” “Ѣѣ”.

Можливо, якийсь там "статскій совѣтнікъ" вирішив що назва гори Бельмак означає "бѣлый мак", а річка Бельманка це якась "бѣлая манка"? Або й взагалі вішали локшину на вуха тим "бѣглым крѣстьянамъ" про "манну нєбєсную" на спустошених кацапськими окупантами теренах Запорожжя, мовляв, "вот, відітє, тут даже рєка із бѣлой манкі!" Бо кацапи тями не тямили, що ж означає тюркська назва Bel’mak, тому асоціювали цю назву з білим кольором і писали так, як вимагала тодішня їхня "дорєволюционная ґрамматіка" іхнього штучного "русскоґо языка" писати через літеру “ять” “Ѣѣ” слово "бѣлый", вважаючи що це "бѣлый мак", абощо.

І, відповідно, Українці читали цю назву або як “Бєльмак”, або як “Більмак”.
Позаяк до проголошення Незалежності України в 1918 році Українська мова була затиснута в клітку "вѣлікорусскаґо языка" — Українці мусили у писемності користуватись не українською абеткою, а окупаційною кацапською "азбукой вѣлікорусскаґо языка" через літери “ять” “Ѣѣ” і “єрь” “Ъъ”. Повторюючи ще раз, літера “ять” “Ѣѣ” ставилась в українських словах там, де нині пишуться літери “Іі” або “Єє”.
Тож, засноване у 1803 році село Більманка вочевидь було прописане "вѣлікорусскім языкомъ" як “Бѣльманка” (тобто, “Бєльманка”), а Українці звали “Більманка”, бо літера “ять” “Ѣѣ” читалась в Українській мові як “Іі” або “Єє”.
Саме тому і в сучасній мові топонім Більманка пишеться через “і”, хоча за логікою, як похідний топонім і гідронім від назви гори Бельмак, мала би бути Бельманка. (Для особливо тупеньких "по-русцкі" — “Бэльмак”, “Бэльманка”).

Ось так тюркський Бельмак (Bel’mak) трансформувався у Більмак.
Так, "сталась прикра помилка" — саме через невірне написання москалями тюркського слова Bel’mak як “Бѣльмак”, Українці читали його як “Більмак”; і похідні від “Бѣльмак” гідронім і топонім Більманка теж писались як “Бѣльманка” й читались як Більманка, і на цьому й ґрунтувалось рішення НАН і УІНП про декомунізацію "куйбишева" на Більмак, позаяк через москвинське написання тюркське слово Бельмак українізувалось у Більмак.
Ось і все…

З мапи України зник Більмак…
Реванш коллаборантів відбувся…

6.Ⅹ.2021 з мапи України зник Більмак…
Реванш коллаборантів відбувся…

Від ідеї перейменувати Більмак коллаборанти не відмовлялись ні на мить!
Вже після остаточного рішення Дніпровського апеляційного суду, у 2018 році коллаборанти продовжили спроби перейменувати Більмак вже на Кам'янку. Мета нового роздмухування топонімічної війни — поставити під сумнів рішення Держави Україна, домогтися перейменування вже декомунізованого топоніму Більмак на щось інше, наразі, це "історична назва Кам'янка", і тим самим створити прецедент для інших декомунізованих топонімів по всій Україні та порушити “Закон про декомунізацію”, згідно якого, декомунізовані топоніми не підлягають повторному перейменуванню.

Варто нагадати чинне законодавство:

ПОВТОРНЕ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ
ДЕКОМУНІЗОВАНИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
СУПЕРЕЧИТЬ ЧИННОМУ ЗАКОНОДАВСТВУ

Проте, 6-7.Ⅹ.2021 коллаборанти-реваншисти в порушення “Закону про декомунізацію” перейменували разом з Більмаком ще низку декомунізованих населених пунктів по всій Україні. Це сталось тому, що нині при владі знаходиться антидержавницький антиукраїнський кремлівський маріонетковий режим зє-коллаборантів.
“ЄС” — єдина партія, яка не голосувала за злочинні перейменування декомунізованих топонімів у порушення “Закону про декомунізацію”.

Що ж, сєпари й коллаборанти свого добились…
Збулись "хотєлкі" купки коллаборантів і купки місцевих "хуйбышевскіх ватніків", містечко Більмак під найвищою горою на Запорожжі втратило свою унікальну назву й стало 1500-ю Кам'янкою. Ворогам України чудово вдалось заліпити "більмом" очі мешканцям колишнього "хуйбышево"… На жаль, більшість населення вашого селища цьому активно посприяли… Містечко втратило не лише статус районного центру, але вже навіть перестали називати селищем — "селом" називає сєпар-газетка "районка"! Невігласи тішаться перейменуванню! Бо навіщо стаду унікальність і власне унікальне Ім’я? Вони б, звісно, залюбки повернули старе й звичне для них "хуйбышево", але може ще буде така нагода невдовзі.

Як там, "ліш бы нє Порошенко!"
"Ліш бы нє Украіна!"
"Ліш бы нє Бєльмак!"
Прикро…
🙁

Озирнíмось трохи назад, в хід "топонімічної війни". Є деякі факти.
Коллаборанти спочатку вчепились у "тюркське слово, негідне вух христіян"!
Та позаяк увесь південь України всіяний тюркськими топонімами й гідронімами, й з висоти Бельмак та поруч беруть початок такі ріки з тюркськими гідронімами, як Гайчур і Берда, та й від назви ріки Берда походить назва міста Бердянка (кацапська версія "Бєрдянск" — Бердянськ), а "топонімічну війну" навколо Більмака роздмухував нардеп-сєпар і "бєрдянскій оліґарх" панамарёв, то тоді довелось би "ізбавлятца от тюркскоґо наслєдія" вкупі з Бердою і Бердянськом.
Тож невдовзі місцевим "хуйбышевскім ватнікам", котрі грали в масовці роль "возмущонных житєлєй", прийшла нова "мєтодічька".

Коллаборанти вчепились за зачіпку в "прикрій помилці назви" Більмак.
Головною підставою для перейменування Більмака коллаборанти назвали "прикру помилку" у назві селища, мовляв, "назва Більмак не стосується географії та історії селища, адже об’єкт Бельмак-могила розташований поблизу має інше написання, а жителів назва ображає, оскільки "більмак" – це людина з більмом на оці. Натомість назва Кам’янка має безпосереднє відношення до селища. Воно розташоване у верхів'ї річки Кам'янка, і найдавніша його назва також була Кам'янка."

Варто нагадати, що у експертному висновку НАН України наголошує, що назва Кам’янка не має історичного підґрунтя до назви населеного пункту (документ з експертним висновком НАН викладено вище в цьому матеріялі).
Гора й справді зветься Бельмак-Могила, хоча на встановленому камені з позначкою заповідної зони вказано Більмак-Могила, і саме ця невідповідність у назвах, на "думку жителів селища" є головною причиною для перейменування "неправильного" Більмака, хоча поруч розташовані річка Більманка, село Більманка і залізнична станція Більманка — всі ці назви є офіційно прийнятими в Українській мові.

Насправді ж, так звані "житєлі селища" (це як "житєлі дамбаса") й ті коллаборанти, що ними прикривалися немов отим "більмом на оці", прагнули просто скасувати рішення Держави Україна й створити прецедент з перейменуванням декомунізованого топоніму, що їм і вдалось зробити. Вони три роки шукали "прикру помилку у назві" і зманіпулювали розбіжністю назв Більмак\Бельмак, умисно не згадавши топонім Більманка, натомість акцентуючи увагу на забобонній маячні про "більмо на оці" й старожитньому слові "більмак", яке нині давно вже забуте і не вживається настільки, що навіть електронні редактори підкреслюють це слово як помилкове, на відміну від топоніму Більмак.

Й, до речі, це ще добре, що коллаборантам не втрапила на очі хоча б і та россійсько-імперська мапа 1914 року, фраґмент якої вище опубліковано, бо на околиці тодішньої Царєкостянтинівки у березі річки Кам’янка на мапі позначено хутір “Сталинскаго”! Хоча це точно не на честь товаріща сталіна, бо молодий прищавий осетин йосік джуґашвілі тоді ще по тюрьмам валандався за теракти і вбивства, але нинішнім сєпарам-коллаборантам ну точно така назва "зайшла" б, і точно б запропонували!
Або ще запропонують!

Варто також нагадати, що під час "топонімічних війн" на Запорожжі навколо декомунізованих назв в хід йшов адмінресурс та будь-які брудні методи.
Наприклад, чудовим свідченням цього факту є відкритий лист від 27.Ⅸ.2017 одного з тих, хто активно допомагав нардепу-коллаборанту пономарьову роздмухувати ці "топонімічні війни" — це редактор газети "Рідний Край" костянтин прічінєнко.

Як видно з відкритого листа, к.прічінєнко відкрито пропонує від імені нардепа-коллаборанта пономарьова посадовим особам "підняти рейтинг" перед тодішніми виборами шляхом протидії рішенню Держави Україна про декомунізацію райцентру. При чому, зверніть увагу, попри декомунізовану з весни 2016 року назву райцентру, редактор районної газети к.прічінєнко навмисно пише "куйбишево" й пише тоді ще назву Більмак-Могили через літеру "і", бо ж не було ще "методічки" про "прикру помилку". Акцент робиться на "неприйнятній тюркській назві". В цьому ж листі к.прічінєнко викриває посадовий злочин ще одного нардепа-коллаборанта свириденка, котрий вплинув на перейменування села "кірове" в "Таврійське". Варто зауважити, що історична назва села — Жеребець, бо в цій місцевості з часів Запорожської Січі такі добрі коні були, що й ріка Конка і річка Жеребець вочевидь не дарма такі назви отримали, а в місці злиття цих рік і знаходиться велике село Жеребець. УІНП рекомендувало повернути історичну назву, але ж на "думку" змоскалених коллаборантів "це слово в українській мові по-россійському звучить як кобєль" — арґумент так собі, але чомусь спрацював! Аналогічно звучить маячня про "більмо", вигадана цим самим к.прічінєнко. Причому, його маячню про "більмо" зусиллями нардепа-сєпара пономарьова на перших шпальтах друкували навіть “Урядовий Кур’єр” та “Сільські Вісті” — а це, на секундочку, видання Верховної Ради України!
У цьому ж листі к.прічінєнко ще раз зашкварює нардепа-сєпара пономарёва тим, що той "знайде спільну мову з Головою Комітету С.Власенком" (БЮТовець і прихвостень жЮльки, котрий тоді виступив проти перейменування Більмака, а 6.Ⅹ2021 голосував "за"!)
Ще варто зауважити, що к.прічінєнко — пенсіонер і якийсь там страшно-заслужений "журналіст", бо все своє нікчемне життя присвятив, даруйте за прямоту, вилизуванню срак совєтської партійної номенклатури на рівні області, вилизуючи їх до такого блиску, шоб сяяли на всю УССР! Тож, досвід має! Ну і судячи з обліковки к.прічінєнко в "одноклассніках", його діти мешкають в Ростовє-на-Дону, РФ. Що вже багато про що говорить.
І це факти лиш про одного з роздмухувачів "топонімічних війн"!…
І це лиш дрібна маріонетка…

Невтішні висновки

Зрештою, якщо Більмак не Бельмак, що ж треба було робити?
Дійсно, первісний тюркський топонім Бельмак відрізняється від українізованого топоніму Більмак. І якщо необхідно було виправити "прикру помилку", то назва населеного пункту мала змінюватись шляхом зміни Більмака на Бельмак, але ніяк не на іншу назву, що суперечить “Закону про декомунізацію” та експертному висновку НАН.

І оскільки вже коллаборанти й "хуйбышевскіє ватнікі" ініціювали "виправити прикру помилку у назві" Більмака перейменуванням у Кам'янку, щоб не "принижувати свою гідність" (о, Майн Ґотт, ну звідки у ватніків "гідність"?), то варто було не вводити у оману державні органи влади й не приховувати існування назв річки Більманка, села Більманка і залізничної станції Більманка! Адже висота зветься Бельмак-Могила, чи не так? Відповідно, варто було просити Верховну Раду виправити назву селища Більмак на Бельмак, щоби відповідало назві гори Бельмак, а також просити "виправити прикру помилку" з назвами річки Більманка, села Більманка і залізничної станції Більманка, бо це похідні топоніми і гідронім від назви гори Бельмак, а відповідно вони теж мають називатися: річка Бельманка, село Бельманка і станція Бельманка (для тупеньких "по-русцкі" — “Бэльманка”) — ну, щоб вже остаточно у невігласів "зняти більмо з ока"!

Але і місцеві "хуйбышевскіє ватнікі", і ті коллабораціоністи-депутати, котрі маніпулювали невігласами з "житєлів селища", і депутати-сепари Запорізької ОДА, і зє-коллаборанти під Верховно-Радянським Куполом — всі скоїли злочин — порушили “Закон про декомунізацію”, зманіпулювали і створили прецедент для подальших перейменувань декомунізованих назв для подальшого знищення леґітимних рішень Держави Україна, прийнятих в добу Революції Гідності!

Не встигли нардепи-коллаборанти "проголосувати" за незаконне перейменування декомунізованих топонімів, як миттєво була переписана вікістаття та офіс “Google Україна” (насправді, філіал московського "Ґуґла") змінили назву на ґуґл-мапах!
Відтепер безґлузду "причину" від "журналіста"-сєпара прічінєнка було прописано у відредаґованій вікістатті “Кам'янка (смт)”, на котру відтепер перенаправляє з вікістатті “Більмак”.

Скоріш за все унікальний топонім Більмак втрачено якщо не назавжди, то надовго, принаймі, до тих пір, доки при владі будуть знаходитись антиукраїнські антидержавницькі сили. Адже при нинішньому режимі коллаборантів, сєпарів і українофобів нічого не змінити…
Доведеться почекати, доки режим коллаборантів буде знесено й повертати назад все те що ці тварюки сєпарські зараз витворяють… І бажано знаходити всих причетних до ліквідації леґітимних рішень Держави Україна в рамках декомунізації та жорстко карати в межах чинного законодавства як коллаборантів і державних зрадників України!
Будемо сподіватись, що незаконні рішення зє-коллаборантів будуть скасовані, коли влада в Україні повернеться до українських державників і націоналістів.

Захисник Більмака, справжній запорожський козак,
пан Віктор Вернигор…

Змагання за маленьке містечко Більмак в топонімічній війні, роздмуханій кремлівськими коллабораціоністами, було не менш звитяжне за Визвольні Змагання, хоч і не помітна була широкому загалу ця лінія фронту боротьби за рішення Держави Україна. Проти декомунізованої назви райцентру і району справжню війну затіяли впливові антидержавні коллабораціоністи, за спинами яких клани пшонок та гори вкрадених у Українців грошей.
На захист назви Більмак сміливо піднялись небайдужі мешканці Більмака на чолі зі справжніми патріотами України, Запорожського краю і рідного Більмака. Етнознавці, інтелектуали, попри свій вік, постали проти небезпечного ворога коллабораціоніста.

Проти пана Віктора Вернигора з 2016 року здійнялась ціла орда місцевих ватніків, сєпарів і коллаборантів вкупі з покручами, манкуртами й невігласами.

Справжній запорожський козак Віктор Вернигор захищає Більмак на "народному суді" серед розлюченого натовпу "земляків"-невігласів

Панові Віктору Вернигору довелось практично самотужки стояти на захисті декомунізованої назви Більмак, немов той леґендарний козак Більмак з-під гори Більмак…

Всі місцеві ЗМІ в Більмаку і Пологах знаходились під контролем бердянського оліґарха нардепа-сєпара панамарёва, і, використовуючи адмінресурс, вони транслювали місцевому населенню виключно замовні бздури проти топоніму Більмак та рішення Держави щодо декомунізації. Реґіональні та головні телеканали типу "1+1" знімали довгі замовні телесюжети та пускали у вечірніх новинах в прайм-тайм, де несли маячню про назву Більмак та патякали про "народноє восстаніє протів названія Бєльмак". Навіть на урядові видання “Урядовий Кур’єр” та “Сільські Вісті” мав вплив нардеп-сєпар панамарёв, і навіть на перших шпальтах цих урядових видань публікувалась маячня про "бєльмо".

Єдиною відповіддю, яку змогли дати свідомі патріоти України і Більмака — був випуск за власний кошт простої єдиноразової інформаційної газети-листівки «Голос з Більмака»…

6.Ⅻ.2017 в місті Дніпро відбулось слухання в апеляційному суді за апеляцією захисників декомунізованої назви Більмак щодо незаконних спроб повторного перейменування декомунізованого населеного пункту.
В апеляційному позові наголошувалось, що всі прийняті рішення щодо перейменування декомунізованої назви Більмак не відповідають чинному законодавству України і приймались з його порушенням та під тиском.
Захисники Більмака зазначили, що назва "Кам'янка" не є історичною, як про це стверджують ініціатори повторного перейменування. Це підтверджено експертними висновками Національної Академії Наук України, Українським Інститутом Національної Пам'яті та рядом іншим авторитетних вчених і експертів.
Крім того, було надано докази застосування адмінресурсу і роздмухування інформаційної кампанії проти назви Більмак з боку нардепа-коллабораціоніста пономарьова та його прибічників. Доказом став лист роздмухувача істерії, редактора районної газети до районних чиновників, в якому викрито замовника топонімічної війни.
Значну роль в рішенні суду зіграли публікації сайту «Порохівниця», які вивчались судом.

Завдяки публікаціям на історико-освітньому майданчику «Порохівниця» ми спільно змогли відстояти назву Більмак — саме завдяки цим публікаціям вищий апеляційний суд і Верховна Рада України підтвердили заборону "пєрєімєнованія взад".
Таким чином було врятовано топонім Більмак.
Від імені мешканців і захисників Більмака пан Віктор Вернигор дякував колективу сайту «Порохівниця».

Дніпровський апеляційний суд визнав, що немає жодних підстав для повторного перейменування декомунізованої назви Більмак.
Захищати Більмак у Дніпро вирушив Захисник Більмака, справжній запорожський козак, пан Віктор Вернигор…
Декомунізовану назву Більмак вдалось тоді відстояти!

Проте, постійний тиск з боку односельчан, постійні переживання й нерви — всі ці переживання зрештою дались взнаки й коштували панові Віктору життя…

Запорожський козак Віктор Вернигор пішов у Зáсвіти 2.ХІ.2019…
Запорожський козак з народження й по духу Віктор Вернигор, гідно відстоявши свій рідний Більмак, неначе втілений у нашому часі наживо той леґендарний козак Більмак із запорожських леґенд, який захищав свою Більмак-Гору від чисельних ворогів та поліг у нерівному бою…
Пан Віктор Вернигор виграв свій нерівний бій!
Козак захистив Більмак!

В соцмережі пан Віктор Вернигор був присутній тут:
Віктор Вернигор
Віктор Вернигор

* * *

Мав честь стати поруч з паном Віктором Вернигором на захист Більмака!
Не можна було дозволити знищити топонім Більмак! Не можна було дозволити поставити під сумнів рішення Держави Україна! Не можна було дозволити невігласам, совкам, ватнікам, коллабораціоністам і сєпарам вирішувати, які назви й топоніми будуть на наших теренах України! І не можна було полишити у нерівному бою справжнього запорожського козака Віктора Вернигора наодинці з багаточисельною нечистю, котрі напали на нього всюдибіч…

У цьому дослідженні ретельно досліджено питання і у вільній та зрозумілій формі розтлумачено, як саме протягом історії тюркський топонім Бельмак трансформувався в українізовані похідні Більмак і Більманка.
Всі попередні матеріяли історико-освітнього майданчика «Порохівниця» за теґом “Більмак” містять у топонімі українізовану форму Більмак, а не Бельмак, виправляти немає сенсу, по-перше, тому що українізована форма тюркського топоніму Бельмак — Більмак — офіційно прийнята в Українській мові (див.: річка Більманка, село Більманка і залізнична станція Більманка), а також офіційно містечко Більмак називалось до 6.Ⅹ.2021 саме Більмак і було перейменоване з порушенням “Закон про декомунізацію” коллаборантами злочинного антидержавницького режиму якраз з метою знищити всі здобутки Революції Гідності, включно з декомунізацією. Позаяк Більмак був і є офіційним топонімом, а також є українізованою формою тюркського топоніму Бельмак, то немає сенсу редаґувати всі попередні матеріяли чи виправдовуватись за "неправильну назву" або "прикру помилку" перед тими коллаборантами, у котрих вже кілька років поспіль стадно-масово "більмо на оці"!

Це дослідження навколо топоніма Більмак \ Бельмак присвячується світлій світлій пам’яті пана Віктора Вернигора — справжнього запорожського козака з Більмака…

© Dem’än Dzüba
Dnipro-Sičeslav, Nadporožžä
Tokmak, Zaporožžä, UKRAЇNA
© «Porohivnyçä»
2021.Ⅹ.13