Болбочан і Залужний

 
“У кожного Петлюри має бути свій Болбочан”…
Усунення Головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного zє-узурпаторами нагадує події столітньої давнини з усуненням полковника Болбочана.
Трагедія полковника Болбочана — це трагедія України…
Після стрімкого Визволення України від совєтських окупантів, після низки перемог і майже повного Визволення Криму, полковника Болбочана було усунуто від командування, а згодом страчено, що призвело до деморалізації Армії та, зрештою, призвело до втрати Державності і Незалежності України…
Уроки Історії варто знати й пам'ятати, щоб не повторити помилок…

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

 

Урок Історії…

Століття тому Україна так само палала у вогні війни…
У 2024 році варто озирнутись на мить в Історію, щоб нагадати читачам, як століття тому Україна втратила Незалежність…

Століття тому Україна так само палала у вогні війни…
Так само, як зараз, тоді всі були втомлені від війни…
Так само, як зараз, тоді всі повірили популізму большевіков.
Так само, як зараз, з України тікали ті, хто "не народився для війни".
Й так само до влади дорвались любителі "просто пєрєстать стрєлять"!
І як наслідок — Україна втратила щойно здобуту Незалежність…
Через народне глупство, через недалекоглядність політиків і політиканів, через низку зовнішніх і внутрішніх факторів Україна була втоплена у крові…

21.ХІІ.1917 почалась совєтсько-українська війна — самопроголошене терористичне квазідержавне утворення "рсфср - совєтская россія" напало на щойнопроголошену Українську Народню Республіку.
16.Ⅰ.1919 почалась друга совєтсько-українська війна — терористичне квазідержавне утворення "рсфср - совєтская россія" вдруге напало на Незалежну Україну.
18.Ⅲ.1921, між Польщею і "Совєтской Россієй" було укладено сепаратний “Ріжскій мір”, котрим було пошматовано Україну, Литву і Білорусь.
Так поляки "віддячили" Армії УНР за порятунок Польщі від совєтської окупації, уклавши за спиною сепаратний “Ріжскій мір”.
Перші Визвольні Змагання Української Революції 1917—1921 років завершились поразкою…
Україна втратила Державність і Незалежність в 1921 році…
Пошматування дипломатично визнаних незалежних України, Литви і Білорусі між Польщею і ніким не визнаним терористичним квазідержавним утворенням "рсфср - совєтская россія" відбулось з мовчазної згоди Антанти — ще 8.Ⅻ.1919 на Паризькій мирній конференції Рада послів Антанти прийняла це кулуарне рішення, для початку встановивши “Лінію Керзона”
"Перша скрипка Європи" Франція пестила свою фаворитку Польщу!
15.Ⅲ.1923 Антанта остаточно передала Польщі окуповану Галичину…
Такою була кривава згода Антанти проти України…
Європа зрадила Україну!
І народ зрадив рідну Україну…
Наслідки: пошматування України, Голодомор, геноцид, 70 років окупації…
Історія повторюється?…

✠ ✠ ✠

 

Полковник Петро Болбочан

Полковник Петро Болбочан — один із найзвитяжніжих полководців України та водночас один із символів поразки України у Перших Визвольних Змаганнях…
Кримський похід Запорожців Болбочана — був одним із символів звитяги Українців у Перші Визвольні Змагання…
22 січня 1919 року полковника Петра Болбочана усунули від командування Запорізьким корпусом й помістили під арешт…
28 червня 1919 року, за політично вмотивованим вироком військового суду на станції Балин полковник Армії УНР Петро Болбочан розстріляний…
Вбивство полковника Болбочана деморалізувало Армію УНР і стало однією з ключових причин втрати обороноздатності, Державності і Незалежності Української Народньої Республіки…

„Полковник Петро Болбочан — найвизначніший отáман Української Армії того часу…“

Так відгукувались у споминах сучасники Перших Визвольних Змагань про постать полковника Болбочана.

Полковник Петро Болбочан був успішним полководцем і командиром, якого неабияк поважали і прості солдати, і старшини.
Повага полковника Болбочана серед вояків викликáла заздрість у бездарних воєначальників-кар'єристів та ненависть у ворогів.
Командир операції із звільнення Криму від большевиків, який попри політичні розбіжності з керівниками Директорії підтримав їх антигетьманський виступ, зрештою так і не отримав можливості реалізувати себе в повній мірі як полководець…

Після вимушеного відступу військ Петра Болбочана з Харкова полковника звинуватили у здачі міста "красноармєйцам" без бою. Ніхто не звернув увагу на об'єктивні обставини, в яких опинилася Українська Армія. Якби не цей відхід, то УНР втратила б найкращі військові частини. Саме тому полковник Болбочан прийняв рішення про відведення військ з метою збереження життів і ресурсів для подальшого опору. Натомість, соціялістичний уряд УНР звинуватив полковника Болбочана у "зраді". Однак, сам Петро Болбочан не мовчав, він навпаки різко критикував непослідовну, суперечливу політику уряду УНР та його міністрів. Вказував їм на явні помилки та прорахунки.

22 січня 1919 року полковника Петра Болбочана усунули від командування Запорізьким корпусом. Його заарештовують за наказом фаворита Петлюри — сотника омеляна волоха (котрий згодом вдався до низки антиукраїнських акцій і, зрештою, вкравши державну скарбницю, втік до большевиків).
Але Симон Петлюра безмежно вірив своєму фавориту омельку волоху…

„Ви не можете розібратися в самих простих життєвих питаннях, а лізете в міністри, отáмани, лізете в керівники великої держави, лізете в законодавці замість того, аби бути самими звичайними урядовцями і писарцями…“

Це цитата з відкритого листа полковника Армії УНР Петра Болбочана, який він надіслав 26 січня 1919 року Головному Отáману Симону Петлюрі, прем’єр-міністру, начальнику Генштабу та іншим членам Директорії УНР.

Цікаво, що одним з публічних закидів Болбочану стало те, що він скасував наказ Петлюри про ношення червоної розетки під українською кокардою.

Газети Директорії писали про це:
"На початку повстання балбачановці дуже хитро ховали свої думки, але їхня контрреволюційність помічалася в поводженню з козаками та з переведенням у життя наказів головного Отамана. Так, наприклад, наказ головн. Отамана, щоб республіканське військо одягло під кокарду червону розетку, Балбачан на Лівобережжні одмінив. З того часу за ним стали приглядаться і поволі виявили, що штаб його допомагає добровольцям (білогвардійцям); жорстоко поводиться з казаками, з населенням, і т.п. а помимо того вивозить усе військове майно на Миколаїв і дає провокаційні накази на фронт, де большовиків зовсім не чуть було. Полтаву Балбачанівці здали без бою. Евакуації зовсім не робили, а самі тікали, яко мога швидше, аби наробити більше страху".

Проти Петра Болбочана почалося "слідство", котре не дало підстав для його звинувачення. Хоча це "слідство" зайшло у глухий кут, однак, не припинилось. Представники лівих соціалістичних течій на чолі зі зрадником віннічєнком вимагали для Петра Болбочана суворого покарання, вбачаючи у ньому перешкоду на шляху порозуміння із "совєтскою россією", на бік котрої схилялися соціялісти.
Провідні соціялістичні партії України єднало програмне положення про недоцільність існування в недалекому майбутньому регулярних збройних сил як таких, що не потрібні демократичній державі і, безумовно, відімруть після перемоги соціалізму. Вони були переконані, що "дружній трудовий россійський народ не збирається воювати" з Україною.
Критикуючи ініціятора створення Української Армії Миколу Міхновського (якого в цьому підтримував Петро Болбочан), володимир віннічєнко, проголошував: "Нам не потрібна армія! Не своєї армії нам, соціал-демократам треба, а знищення всяких постійних армій. …демократія повинна в сей час добре пильнувати: українського мілітаризму не було і не повинно бути й далі".

Знищення Української Армії було головним завданням віннічєнка.
Бо віннічєнко — це тогочасний zєлєнскій.

Як бачимо, лівацьким соціялістам і віннічєнку найбільше дошкуляв бойовий полководець, який за весну-1918 бліц-кріґом визволив Україну від большевіків. А оскільки соціялісти тяжіли до союзу з большевіками, то такі визволителі України як полковник Болбочан дуже заважали любителям "братскоґо народа".
Причому, Симон Петлюра, відомий своїм висловлюванням про вошей і гнид, несвідомо чи свідомо йшов на поводу як у свого фаворита омельки волоха, котрий потім втік до большевіків зі скарбницею УНР, так і залежав від вимог віннічєнка, котрий після втечі з України пропонував лєніну очолити "усср".
Головний Отáман Симон Петлюра хоч і боровся за Самостійну Україну, проте, на жаль, наробив вдосталь рокових помилок…

9 червня 1919 року з'явився наказ, в якому Болбочана звинуватили у "самовільному захопленні влади". Розпочалося нове "слідство". Болбочан мав змогу втекти від слідства, але не зробив цього, маючи честь і гідність та прагнучи довести, що за ним немає жодної вини.

10 червня 1919 року Петра Болбочана заарештували без жодного опору.

Перебуваючи під слідством, полковник Петро Болбочан оприлюднив свого листа, в якому, зокрема, зауважив:

„Бідна Україна, ми боремося з більшовизмом, весь культурний світ піднімається на боротьбу з ним, а український новопосталий уряд УНР йде назустріч більшовизмові й більшовикам!…“

Показовим у цьому контексті є те, що через його тверду позицію та військові успіхи у боротьбі з "красной армієй" за полковника Болбочана ("живоґо ілі мёртвоґо") большевіки обіцяли 50 тисяч рублєй.

Проте, загинув полковник Петро Болбочан не від рук ворогів України — большевіков чи чєкістов, а за вироком надзвичайного революційного суду, який діяв від імені Української Держави, за право існування і Незалежність якої сам Петро Болбочан не жалів ні своєї крові, ні свого життя! Власне, цей факт і призвів до фактичного божевілля Петра Болбочана перед розстрілом — легендарний полководець не міг змиритись з тим, що його стратить уряд рідної України, за яку він боровся…
28 червня 1919 року о 22-й годині на залізничній станції Балин на Поділлі полковника Армії УНР Петра Болбочана розстріляли…

Як це часто буває в історії справжній патріот і професіонал став жертвою ганебних інтриг і елементарної людської заздрості.
Варто зазначити, що ні до справи Петра Болбочана, ні після, нікого іншого в такому швидкому режимі не розстрілювали. Можна припустити, що поспішали тому, що усвідомлювали, що реакція прихильників полковника Болбочана на вирок суду не дасть можливість реалізувати розстріл принципового отáмана, який, як видно з його листування, мав сміливість публічно звинувачувати бездарних начальників, якщо для цього були підстави.

З відкритого листа Петра Болбочана до керівництва УНР:

„Я просив аби до мене хто-небудь прийшов, аби запитати про мою зраду, та про мої злочинства, але видно всім вам соромно мені в вічі дивитись, бо Український уряд всі свої помилки рішив взвалити на мою шию, аби я за всі відповідав як зрадник і злочинець, а признатися в цім ніхто не хоче… Я не боюсь казати правду і не боюсь суда історії, мій погляд патріота. Я все сказав, тепер слова за Директорією. Моє прохання — не губіть Україну!…“

* * *

Абсурдність ситуації щодо Петра Болбочана стає очевидною, якщо уявити, що мова йде не про большевицького агента чи ворога Української Державності, а, навпаки, про справжнього патріота Незалежності Української Держави, активного учасника і одного з головних організаторів військового походу за визволення Криму від большевиків в квітні 1918 року, який виступав за об’єднання усіх військових формувань УНР для організації ефективного опору совєтській агресії.

А з відстані століття, крізь призму подій сьогодення, стає ще більш очевидна абсурдність ситуації з усуненням і вбивством полковника Болбочана…
Полковник Болбочан неабияк заважав соціялісту володимиру віннічєнку.

Знищення Української Армії було головним завданням віннічєнка.
Бо віннічєнко — це тогочасний zєлєнскій.

Знищення Української Армії є головним завданням zєлєнскоґо.
І zє-узурпатори із zєлєнскім повторили дії віннічєнка.

“У кожного Петлюри має бути свій Болбочан”…
Щоправда, не зовсім коректно порівнювати Симона Петлюру із zєлєнскім.
Головний Отáман Симон Петлюра свідомо боровся за Самостійну Україну, хоч і мав соціялістичні погляди, які й призвели Петлюру до рокових помилок…
А ось zєлєнскій — всього лиш маріонеткова лялька.
Але ляльководи віннічєнка і zєлєнскоґо — все ті ж…

Оскільки майданчик «Порохівниця» — вільний і незалежний медія-майданчик, який не є ЗМІ, тож можемо дозволити собі далі називати речі як є без "недорогеньких" реверансів та толерантно-політкоректного лушпиння.
Так швидше, простіше й зрозуміліше.

✠ ✠ ✠

 

“У кожного Петлюри має бути свій Болбочан”
Залізний Генерал Залужний

“У кожного Петлюри має бути свій Болбочан”…
Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного 8.Ⅱ.2024 зі своєї посади zє-узурпатори усунули…
Лишився Порошенко, якого zє-узурпатори дуже хочуть "посадіть"…
Вочевидь, zє-узурпатори виконують "оманскіє доґоворьонності" і поспішають до завершення леґітимності маріонеткового "прєzєдєнта" у травні, та й крємль "до дєвятамая" вимагає остаточно здати Україну…

➥ Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного
хочуть прибрати zє-узурпатори

➥ Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного усунули zє-узурпатори

Генерал Залужний з честю й гідністю прийняв від 4-разового ухилянта відставку, котра жодним чином не заплямувала бойового генерала. Хоча, ця відставка ще вилізе боком і zє-узурпаторам, і, на жаль, Україні…

„Якби не було складно, але точно не буде соромно.“
— генерал ЗСУ Валерій Залужний

Залізний Генерал Залужний, як і полковник Болбочан, має рацію.
Її Величність Історія розсудить, і соромно точно не буде.
І Болбочан і Залужний гідно увійшли в Історію України.
А ось zє-узурпатори і zєлєнскій — вляпалися!

Напружені стосунки між zєлєнскім та генералом Залужним уже досить давно стали секретом Полішинеля.
Негаразди між військовим керівництвом та zє-узурпаторами розпочалися ще у квітні 2022 року, щойно ЗСУ вдалось відігнати від Києва рф-окупантів.
Головнокомандувач ЗСУ генерал Залужний також провів успішні визвольні контрнаступи на Слобожанщині й правобережжі Херсонщини. Причому, успішними ці визвольні операції стали якраз завдяки тому, що про них мало що знали zє-узурпатори, а відповідно, й крємль!

Саме після успішних визвольних операцій ЗСУ на чолі із Залужним розлючений кремлядський zє-узурпатор zєрмак наказав "тряпошному прєzєдєнту" створити так звану "ставку" (за аналогією "сталінской ставкі"), а маріонеткового "прєzєдєнта" почали вдягати у квазі-сралінський френч з алюзією на карлікового сраліна. Відтоді карліковий сралін бубочька постійно проводить "ставку", де військове командування ЗСУ змушують розкривати всі свої подальші плани й дії, планування операцій, повідомляти про час і місце прибуття західного озброєння, тощо. Миттю вся інформація із zє-"ставкі" потрапляла в крємль! Як наслідок — точні атаки рашистів на об'єкти ЗСУ, підірвані склади із західним озброєнням, атаки на підприємства військово-промислового комплексу, на інші об'єкти ЗСУ, а також зірвані всі подальші військові операції ЗСУ, включно з кампанією визвольного контрнаступу-2023 на Півдні України…

Але прибрати ними ж призначеного Головнокомандувача ЗСУ було непросто.
Тож, zє-узурпатори почали шукати привід і "копати" під Залужного.
Спочатку zє-узурпатори вирішили повісити на Залужного Південь України, який zє-узурпатори "проєбалі". І хоч генерал Залужний і не фігурує офіційно в кримінальній справі "про неналежну організацію оборони півдня України", але мав з цього приводу бесіду зі слідчими ДБР.
Паралельно, на Залужного із zєОПи спустили всі свої помийні zє-канали і "позітівних ЛОМ-блохєров", а депутатка "слуґ народа" бєзуґлая взагалі ллє найбрудніший бруд так, що має стійкий імідж бешеної сучки!
Не стримував себе й 4-разовий ухилянт бубєнчік янєлох боневтік янєтряпочний у різких, на межі зі зневажливими заявами у бік Головнокомандувача ЗСУ.
На так званій "ставкє" 4-разовий янєтряпочний ухилянт бубєнчік постійно принижував Головнокомандувача ЗСУ своїми хрипато-гундявими випадами: "Валєра, помолчі, пусть умниє люді скажут".
Тобто, лиш за таку зневагу упороту тряпішну куклу варто вбивати!

З осені-2023 zє-узурпатори почали роздмухувати брудну кампанію проти Головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного.
Апогеєм став січень-2024, і дві спроби зняття з посади без причин.

Зрештою, 8.Ⅱ.2024 без причин і пояснень zє-узурпатори усунули з посади Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного.
Причому, zє-узурпатори побоялись навіть повідомити про це прямо.

Що є причиною такої неприхованої зневаги до Головнокомандувача ЗСУ?
Причина цілком очевидна — кремлядські zє-узурпатори загарбали владу в Україні й люто ненавидять тих, хто заважає знищити Україну.
На додачу ще й особиста дріб'язковість упоротої тряпічної кукли zєрмака.
Бо навіть куплені "соцопросікі" видавали стрімко падаючі рейтинги бубєнчіка й на противагу 95% підтримки Залужного!
Тому, zє-узурпатори аж землю рили рилами, щоб нарити бодай щось для формальної причини зняття з посади Головнокомандувача ЗСУ.
До того ж, вже у травні-2024 "тряпочний прєzєдєнт" втрачає леґітимність.
Вочевидь, zє-узурпаторів за яйця тисне ще й чєкіст патрушев з крємля і трясе компроматами з папки "оманскіх доґоворьонностєй", вимагаючи "до 9-мая", якщо не до "23 фєвраля" здати Україну…

Після усунення Головнокомандувача ЗСУ Залізного Генерала Залужного одразу zє-узурпатори почали тотальний погром у командуванні ЗСУ й керівництві Генштабу.
Генерали ЗСУ Наєв, Забродський, Миргородський, Литвинов, Тарнавський, Кириленко, Бокій, Миронюк, Коваль, Мойсюк та інші були усунуті без причин і пояснень zє-узурпаторами, причому, про свою відставку бойові генерали дізнались не з наказу, а останніми, через ЗМІ й соцмережі та помийні тєлєґрам-zє-канальчики.
Так само військові останніми дізнавались про відставки своїх командирів, як і про відставку Головнокомандувача ЗСУ дізнались останніми…

Тотальний погром zє-узурпаторами командування ЗСУ і керівництва Генштабу цілковито дестабілізував обороноздатність і оборону України… На катастрофу в Авдіївці у ці дні ніхто з новопризначеного "командованія" не звертав уваги — "всє праздновалі"!

На місце генерала Залужного було призначено фаворита zє-узурпаторів — генерала сырскоґо — етнічного кацапа, уродженця кацапстану, рідні котрого мешкають на "рф" й пов'язані з кґб\фсб.

Варто зауважити, що більшість вояків ЗСУ відверто зневажають сырскоґо, котрий має прізвисько "мяснік" і репутацію зрадника та ворога України.

Зі своїх посад в командуванні ЗСУ і в Генштабі zє-узурпатори усунули абсолютно всих дієвих і ефективних українських військових, натомість призначаючи відвертих колаборантів і навіть злочинців, що засвітилися у розгоні Майдану 2014 року…

Відбувся воєнний переворот і сталінські чистки в дусі 1937 року.
Цілком очевидно, що за діями zє-узурпаторів стоїть крємль!

Тотальний погром ЗСУ — остання фаза державного перевороту і узурпації влади кремлядськими zє-узурпаторами, після чого вже остаточно буде знищено Державність і Незалежність України…

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

 
Україна на 10-й рік війни опинилась над прірвою…
Україна перед загрозою втрати Державності і Незалежності, як і століття тому…

Звільнення Залізного Генерала деморалізувало Українців…
Звільнення Залізного Генерала деморалізувало і Захисників України…
Тотальний погром ЗСУ остаточно деморалізував і Армію, і Українців…
Від тотальної окупації й геноциду нас відділяла тонка смужка пікселю…
Щит над Україною і Українцями тримали Захисники України…
Після розгрому командування ЗСУ все посиплеться…
А далі нас чекають окупація і геноцид…
Бо після 19-го року завжди приходить 33-й…

Втім, вже запізно казати "А ми казали! А ми попереджали!"
Бо ми попереджали ще у 2019…

• • •

Історичні паралелі провів
укладач інформаційно-публіцистичного історико-освітнього майданчика «Порохівниця»
Дем’ян Дзюба
© ジュバ デミャン — Dem’än Dzüba
(Tokmak, Zaporožžä, UKRAЇNA)
Dnipro-Sičeslav, Nadporožžä, UKRAЇNA
© «Porohivnyçä»
2024.Ⅱ.9