“Про Небожителів і Богів соцмереж”

 
Коли Боги торкаються смертних — смертні вмирають. Це метафора.
На щастя, у соцмережах до “Небожителів і Богів соцмереж” вмирає лиш повага та лишається неприємний осад…
Назавжди…

…Я не хотів цього робити…
Насамперед, надзвичайно підкреслюю й наголошую, що не ставлю мети облити брудом вельмишановних громадських діячів, чию діяльність всіляко підтримував і підтримую, поважаю та вклоняюсь за ту користь Державі, що несуть ці справи.
Підтримував і буду підтримувати справи на користь Держави, попри те, що стались якісь особисті неприємні миті, від яких лишився прикрий осад…

Насправді, все це дрібниці, і є речі набагато важливіше.
Цією редакторською колонкою я х'тів би звернути увагу громадських діячів на те, що не можна відштовхувати своїм зверхнім ставленням тих небагатьох Українців, які стають на підтримку проукраїнських ідей, що втілюються вами. (будьмо відвертими, за українські ідеї не так вже й багато вболівальників). Бо коли людей відштовхують ті, кого люди щиро підтримують, людей це дезорієнтує, люди не знають, кого ж в такому разі підтримувати, а це, вочевидь, не на користь українським ідеям і геть не на користь Державі! Адже, зверхнє ставлення одних Українців до інших, навіть якщо це однодумці, геть не сприяє консолідації Нації в добу національно-визвольної боротьби…
Ми це вже неодноразово проходили, Вельмишановне Панство…
Історія України неодноразово доводить, що великі халепи починались з малих дрібниць, адже кожна дрібниця може призводити до великих наслідків…
Кожна шпарина й тріщина може бути початком прірви…
І крилом метелика можна викликати буревій…

На превеликий жаль, дедалі частіше стикаєшся з випадками зверхнього ставлення відомих громадських діячів до “пересічних”, як все ще дехто називає Українців. Зверхність набуває різних форм, але всі вони болючі для людей…
І це варто усвідомлювати.
Ні, я не закидую звинувачень чи особистих образ тим громадським діячам, з ким виникали дрібні неприємності у соцмережах, хоча моє особисте ставлення до них, безперечно, змінилось, і, на превеликий жаль, не в кращий бік…
Ще раз наголошую, будь-які корисні для України справи варто підтримувати попри що! І будь-які особисті образи мають йти на другий плян, бо не можна особисте ставити вище національних українських ідей.
Бо ж — Україна понад усе!
Проте, варто зауважити, що кожен ось такий випадок знищує віру у людей і змушує триматись від них подалі…
На превеликий жаль…

“Небожителі й Боги соцмереж”

Є у нас Еліта, Небожителі — провладні персони, “народні” депутати, чисельна інтеліґенція, вчені, елітні журналісти, розкручені топ-блоґери…
А є “пересічні” — безліч “маленьких” Українців, які там щось бігають собі як мурахи у віртуальному й реальному просторі, гомонять різне, мають різні погляди, інколи намагаються докричатися до Небожителів…
Небожителі “снісходят” час від часу і можуть навіть відповісти в коментарях щось, або ж навіть поплескати по плечу віртуально, поставивши “Like”, еге-ж! Або ж навпаки — показати свою Силу Богів та показово принизити якогось “пересічного”, байдуже, чи того, хто завжди дратує, чи того, хто завжди підтримує — їх все одно багато у списку фолловерів, яка різниця, вони всі “бєзлікіє”, віртуальні, їх багато, хіба ж ото згадаєш, хто там дратує, а хто підтримує, — тому Богам дозволено зверхньо ставитись до “пересічних”. Що вони там пищать, що цвірінчать, про що гомонять — то таке, “хаотічний набор звуков” — бігають там, копошаться попід ногами, пищать щось, дратують своїми коментарям й теґами Небожителів, бачте, “срут в комєнтах” — за це можна й подавити їх трохи, задля розваги.
Небожителі взагалі вважають, що “оте все” — то не люди, а так, “бєзлікіє”, “боты”, “упоротыє”, або “вышывата”, “куґуты”, “раґулі” — це вже залежить від поглядів Небожителя.
Богам соцмереж дозволено все!
Небожителі мають право відчувати себе Богами!
Це нагадує короткометражний фільм Ніла Бломкампа “God: Serengeti”.

Звісно, дивлячись на Небожителів, таку ж модель поведінки обирають і більшість з цих “пересічних”.
А нашому народові як чубитись, то хлібом не годуй!
Вороги цим з насолодою користуються.
А ще ж у нас є доволі суттєвий прошарок “прінципіальна русскоґаварящіх” чужинців, котрі теж хотіли би стати “Боґамі”! То ж їх поведінка помножується ще й притаманною для плебса аґресією…
Втім, мова не про них наразі.

„Коли Боги торкаються смертних — смертні вмирають“…

„Коли Боги торкаються смертних — смертні вмирають“…
Коли неодноразово відштовхують ті, кого неабияк поважаєш, чию діяльність підтримуєш — це своєрідно вбиває…
Повага до тих, хто перетворюється на Небожителів і Богів соцмереж вмирає…

Прикро від того, що цураються нас, простих Українців ті, хто відомі чи наближені до влади, хто є локомотивами змін.
Прикро, коли ти щиро підтримуєш і намагаєшся бути корисним, постаєш на захист Ідеї і діяча, готуєш ночами якісь матеріяли на підтримку діяча, намагаєшся чимось допомагати, а виявляється — з тієї висоти, на якій знаходиться “Небожитель і Бог соцмереж”, твоє борсання та пищання десь там унизу схоже на пищання маленької сірої миші, яка плутається під ногами і вже почала дратувати Небожителя…
І Небожитель мусить нахилитись та пальцями дати ляпаса зухвалій сірій миші!
Небожитель порозважається й потролить в коментарях якогось свого читача чи дописувача, навіть якщо читач говорить слушну думку, а Небожитель вочевидь неправий і пише бздури та поводиться немов бовдур. Але ж, хто такий "пересічний" нікому невідомий юзернейм проти Найвеличнішого Небожителя з тисячами фолловерів! Після публічних розваг Небожитель звісно забанить невгодного юзера й виставить скріншоти на втіху решті фолловерів. Навіть якщо цей юзер був однодумцем і підтримував ідеї Небожителя, але десь в чомусь виявився розумніше, або ж порушив еґо Небожителя.
Небожитель втамував свою жагу публічної порки і йому байдуже, що там пищить цей чи-то бот, чи якась людина.
Богам соцмереж дозволено все!
Ось як це виглядає…
І це прикро…

З деяких Небожителів смертні вмирають від сміху

Богам соцмереж дозволено все!
Так-так, коли Боги торкаються смертних — смертні вмирають.
Іноді від сміху 😂

Спочатку за деякі випадки розчарування діячами було вельми прикро.
Нині навіть смішно згадувати.
Якось без деяких Нєбожитєлів земля не "налетіла на нєбєсную ось" 🙂
І без деяких “Небожителів і Богів соцмереж” життя триває собі далі…

А двічі було й таке — виходили з ФСБук-бану відомі журналісти та історики, плакали й жалілись, ось, мовляв, місяць відсиділи… А я ж хлопець з емпатією (як нині по-модньому кажуть) і з почуттям гумору — тож в якості підтримки чорт смикав мене лишити в коментарях свій постер, де Маркушу в пупік Хуйло цілує! Мовляв, ФСБук же кремлядський, хіба ви ще не усвідомили це?
І що? Обидва відомих "журналісти та історики" страшенно образились, плювались, казали шо "це огидно виставляти такі карикатури на цукерберґа", шо "нізя обіжать єґо святєйшество цуКҐБєрга", бо знову прилетить бан! Картинку миттю видаляли, від мене городилися огорожами, хрестилися й бризкалися святою водою…
Тю, банів боятися — в ФСБук не ходити!
Всі такі цнотливі у нас, аж страх!

Мене дивує останнім часом ця зверхність і пихатість всіх цих "іменитих істориків-політиків".
Коли всі ці імениті журналісти, політики, історики просять про підтримку — завжди підтримуєш їх, щось поширюєш від них, розповсюджуєш інформацію про їх безперечно корисну діяльність. Але в будь-яку мить кожен з цих пихатих снобів може принизити, дати ляпаса безпідставно, заблокувати просто так, або цензурувати чи накинутись з необґрунтованими претензіями.
В будь-яку мить Боги соцмереж, ці Небожителі віртуальності, можуть дати публічного ляпаса!
І я б не написав цю нудну публікацію, якби таке не повторювалось неодноразово з тими чи іншими відомими особистостями.

От справи корисні ви робите, панове громадські діячі, але дехто з вас перетворився на “Небожителів і Богів соцмереж”, проте, до людей по-людські все ж не навчились…
Навіть жартів не розумієте.
То й живіть зі своїми хробаками.
Тіштесь своїми “уютнымі міркамі”.
А без вас, пихатих снобів, дуже легко обійтись.
Сім год мак не родив і голоду не було.

Нормальні людські стосунки вмерли…

„Коли Боги торкаються смертних — смертні вмирають“.
Коли неодноразово відштовхують ті, кого неабияк поважаєш, чию діяльність підтримуєш — це також своєрідно вбиває…
Повага до тих, хто перетворюється на Небожителів і Богів соцмереж дійсно вмирає…

Певно, тому я мізантроп і відлюдник та тримаюсь від людей якнайдалі…
Чудово усвідомлюю, що ніхто з “Небожителів і Богів соцмереж” цю нудну колонку читати не стане — Богам соцмереж ніколи витрачати свій дорогоцінний час на цвірінькання якихось там дрібних “пересічних”!
А відтак, ця спроба закликати бути й лишатися людьми — марна!
Втім, на правах власника цього майданчика можу собі дозволити цей нудний довгопис, зрештою — хостинґ сайту мені сплачує на якийсь спонсор, а відтак — мій майданчик, про що бажаю, про те й пишу. Даруйте, окрім цього нудного допису на сайті купа цікавої інформації, історико-освітніх матеріялів, які, втім, мало кому цікаві, взагалі-то… Бо нині у нас всі існують у світі нескінченного срачу поміж собою у соцмережах, і здійснювати подорожі в історію та вчити уроки історії у нас нікому не цікаво…
З сумом констатую для себе, що нам складно буде консолідувати суспільство в умовах війни, якщо таке ставлення Українців і однодумців буде тривати й надалі. Все це вже було в Історії України, тільки 100 років тому не було інтернетів і таке ставлення один до одного було не у віртуальному, а у реальному просторі. Наслідки вигрібаємо сьогодні…
Ми це вже неодноразово проходили, Вельмишановне Панство…
Її Величність Історія вчить, що наш народ вона нічому не вчить…
Історія нас не вчить, а карає…

Чомусь, нормальні людські стосунки вмерли…
Спроба спілкуватись може обернутись доволі неприємними наслідками.
Спроба посміхнутись людині в наш час може мати наслідки…
Спроба пожартувати теж…
Moby, ти надзвичайно правий!…
Ось воно, наше суспільство…

Дмитро Дзюба
2018.Х.11

ОНОВЛЕННЯ:
Після перебування в рф-окупації значно скоротив цей довгопис, прибравши згадки, імена громадських діячів і скріншоти. Хтось з цих людей лишився на боці націонал-державницьких сил України, хтось вдягнув "біле пальто" (хоча ці "білі пальта" швидко забруднились), хтось взагалі поzєленів.
Втім, вирішив прибрати будь-які імена й лишити саму фабулу довгопису.