Karl von Habsburg
„Unser Partner Russland?“

 

Die neuerlichen Angriffe Russlands gegen die Ukraine zeigen wieder einmal das Aggressionspotential Moskaus.

Für viele Beobachter war es nicht eine Frage ob, sondern wann Russland im Konflikt mit der Ukraine auf eine höhere Stufe der Aggression schalten wird. Schon seit längerer Zeit ist die Lage im Asowschen Meer angespannt. Immer wieder kam es in den vergangenen Wochen und Monaten zu gefährlichen Spannungen bzw. Schikanen von russischer Seite gegen ukrainische Handelsschiffe, aber auch gegen die ukrainische Marine (die nur aus ein paar Booten besteht). Zuletzt hatte Russland die Durchfahrt mit einem quergestellten Frachtschiff gesperrt. Die Straße von Kertsch verbindet das Asowsche Meer mit dem Schwarzen Meer. Über die Meerenge hat Moskau eine Brücke zur annektierten Halbinsel Krim gebaut. Die Besetzung der Halbinsel und der darauf folgende Anschluss an Russland entpuppt sich damit immer mehr als Angriff Moskaus auf die ukrainische Küste mit der wichtigen Hafenstadt Mariupol.

Die Stadt stand bereits zu Beginn des russischen Eroberungskrieges im Osten der Ukraine unter schwerem Beschuss. Erst die massiven Interventionen der westlichen Länder mit den folgenden Maßnahmen gegen die politische Führung Russlands führten zu einem Stopp des russischen Vormarsches. Nun scheint Moskau die Schlinge gegen die Region erneut enger ziehen zu wollen.

Gefährlich ist die Situation aus mehreren Gründen. Die russische Bevölkerung verliert zunehmend das Vertrauen in die Politik von Präsident Putin. Allerdings gelingt es der Propaganda des Systems Putin nach wie vor, bei der Bevölkerung eine Angst vor einer Einkreisung Russlands durch den Westen hoch zu halten. Diese nicht haltbare These wird auch in westlichen Ländern von den sogenannten Putin-Verstehern vertreten. Mit dieser Angst im Hintergrund scheint es für die Kreml-Führung nur logisch, von innenpolitischen Problemen mit kriegerischen Manövern gegen die Ukraine und den Westen ablenken zu wollen.

Russland hat unter Vladimir Putin sein Militär modernisiert. In großen Manövern wurde seit Jahren der schnelle Vormarsch in und durch Nachbarländer, also ein Angriffskrieg, geübt. Das russische Militär ist heute im Vergleich zu den Nato-Ländern deutlich stärker als es die Rote Armee in der Endphase der Sowjetunion war. Dazu kommt, dass das Bewusstsein über die Auswirkungen eines Krieges bei der Bevölkerung nicht mehr vorhanden ist. Sieht man von den Militärangehörigen und deren Familien, sowie den Familien jener Soldaten, die in Tschetschenien gefallen sind oder verwundet wurden, ab, so hat Russland selbst – ähnlich wie die meisten europäischen Länder – keine aktive Erinnerung mehr an einen Krieg. Keiner der vielen Kriege die Moskau seit Ende der Sowjetunion geführt hat, erreichte das russische Territorium selbst.

Angesichts der bevorstehenden Wahlen (Präsidentenwahlen und Parlamentswahlen) in der Ukraine im Jahr 2019 könnte die Aggression von Seiten Moskaus natürlich dazu führen, dass auch hier einzelne Kräfte versuchen die Lage für entsprechende Propaganda zu nutzen.

An all jene westlichen Politiker, die in den vergangenen Jahren von einer Normalisierung der Beziehungen zu Moskau geredet haben, die mit einer regen Besuchsdiplomatie versucht haben den Eindruck der Normalität zu erwecken, muss aber nun die Frage gestellt werden, wie man mit der neuerlichen Aggression Moskaus umgeht. Offenbar waren ja sämtlichen freundlichen Worte von Präsident Putin und seiner Regierung nur Ablenkungsmanöver. Mit Appeasement wird man Moskau nicht zur Einstellung seiner Aggression bringen. Dazu braucht es eine klare Strategie, die keine Schwäche zeigen darf. Denn jede Schwäche des Westens weiß Putin geschickt auszunutzen.

Karl von Habsburg
Veröffentlicht am 30. November 2018
© Karl von Habsburg
Der Artikel erscheint auch auf der Seite der «Paneuropabewegung Österreich»:
© «Paneuropabewegung Österreich»

Das Bild zeigt die Meerenge von Kertsch, die das Asowsche Meer (nördlich) vom Schwarzen Meer trennt.
© Europäische Union 2016

---

Карл фон Габсбурґ
„Наш партнер Россія?“

 
Нещодавні напади Россії на Україну ще раз показують потенціал аґресії Москви.

Для багатьох спостерігачів не стоїть питання про те, що зможе Россія, коли конфлікт з Україною перейде на більш високий рівень аґресії. Ситуація в Озівському морі вже дещо напружувалась. Знову й знову россійська сторона роздмухувала небезпечну напруженість, блокувала або переслідувала українські торговельні кораблі останніми тижнями та місяцями, а зрештою здійснила атаку проти кораблів українського флоту (рейд складався з кількох човнів). Зовсім недавно Россія заблокувала Керченську протоку поперечно розташованим вантажним кораблем. Керченська протока з'єднує Озівське море з Чорним морем. Москва побудувала міст через протоку до окупованого і анексованого Кримського півострова. Окупація півострова і наступний аншлюсс з Росією виявляються тим більше і більше як атака Москви на українське узбережжя Озівського моря з важливим портовим містом Маріуполь.

Місто Маріуполь вже було на початку загарбницької россійської війни на сході України під великим артобстрілом. Лише масове втручання західних країн з наступними заходами проти політичного керівництва Россії призвело до зупинки россійського просування. Тепер Москва, здається, хоче знову посилити петлю проти регіону.

Ситуація небезпечна з кількох причин. Россійське населення все більше втрачає довіру до політики Путіна. Однак, путинська пропаґандистська система досягає успіху, утримуючи страх населення перед суцільним оточенням Россії країнами Заходу. Ця нездійсненна теза також представлена ​​в західних країнах так званими путінськими пропаґандистами.
Більш ніж очевидно, що керманичі Кремля намагаються відвернути увагу населення від внутрішніх проблем шляхом шляхом військових маневрів проти України й Заходу.

Россія модернізувала свої війська під командуванням Володимира Путіна. У великих маневрах протягом багатьох років практикувався швидкий прорив у сусідні країни та через них, тобто аґресивна війна. У порівнянні з військами країн НАТО, россійський війська сьогодні набагато сильніші, ніж "красная армія" на завершальному етапі Совєтського Союзу.
Крім того, усвідомлення наслідків війни серед россійського населення більше не існує.
Окрім військовослужбовців та їхніх родин, а також сімей тих солдатів, які загинули або були поранені в Чечні, сама Россія, як і більшість європейських країн, більше не має активної пам'яті про війну. Жодна з численних воєн, які Москва здійснила з миті краху Совєтського Союзу не виходила за межі пост-совєтського простору.

У світлі майбутніх виборів (президентські й парламентські вибори) в Україні у 2019 році цілком вірогідна аґресія з боку Москви, звичайно, привести до деяких деяким силам намагаються використовувати ситуацію для такої пропаганди.
З огляду на майбутні (президентські й парламентські) вибори в Україні у 2019 році, безумовно, аґресія з боку Москви може призвести до того, що тут в Європі теж окремі сили спробують використати ситуацію для відповідної пропаґанди.

Для всіх тих західних політиків, які останніми роками говорили про нормалізацію відносин з Москвою, які намагалися створити враження нормальності з дипломатичними поїздками, потрібно зараз поставити питання про те, як боротися з недавньою аґресією Москви шунтів. Мабуть, всі добрі слова президента Путіна та його уряду були просто диверсійною тактикою. З заспокоєнням ви не принесете Москві зупинити свою агресію. Для цього потрібна чітка стратегія, яка не повинна демонструвати слабкість. Тому що кожна слабкість Заходу знає, що Путін вміло експлуатує.

Для всіх тих західних політиків, які говорять в останні роки нормалізації відносин з Москвою, які намагалися з дощовими дипломатичними візитами, щоб дати уявлення про нормальність, але тепер повинен бути поставлено питання, як боротися з недавньою агресією Москви? Мабуть, всі добрі слова президента Путіна та його уряду були просто диверсійною тактикою. Політикою умиротворення не зупинити московську аґресію. Для цього потрібна чітка стратегія, яка не повинна демонструвати слабкість. Тому що кожну слабкість Заходу Путін вміло експлуатує.

Карл фон Габсбурґ
Опубліковано 30 листопада 2018 року
© Karl von Habsburg
Ця стаття також з'являється на сторінці «Пан'Європейський Союз — Австрія»:
© «Paneuropabewegung Österreich»