Перейти до контенту

„Перша Світова: забута війна української історії“

Перша Світова:
забута війна української історії

 
Зранку 11 листопада 1918 року пролунали останні залпи Першої Світової війни — це був салют на честь переможців. Найкривавіша й найжорстокіша на той час в історії війна нарешті завершилася.
Офіційно, Перша Світова війна завершилась 11.ХІ.1918 об 11:00.
Насправді ж, Велика Війна триває…


 
Втім, офіційно історики вважають дату завершення Першої Світової війни 11.ХІ.1918, що власне, так і є, хоча Велика Війна спалахнула на теренах України, продовжилась і все ще триває…
Але нині важливо нагадувати за ту "забуту війну", позаяк всі ключі до подій сьогодення заховані там, в 1914-му, в шухлядах, де варто шукати причини початку Великої Війни і справжніх роздмухувачів цієї столітньої Великої Війни…

Отже, для тих, кому лінь читати цікаві довгописи — короткий огляд Першої Світової війни.
У тому, чим закінчилась для України Перша Світова та чому ми так рідко про неї згадуємо — журналістка “24 каналу” Євгенія Мазур розбиралась спільно із істориком Владленом Мараєвим.

Німецькі солдати Райхсверу в бою

Чому Першу Світову називають забутою війною

Цю війну часто називають "забутою". Попри те, що за масштабами вона поступається лише Другій Світовій. Вона була завершена після 4 років, 3 місяців і 2 тижнів невпинного, безглуздого жертвопринесення.

Танки у Лондоні на параді з нагоди завершення війни

В Україні пам’ять про цю війну систематично викорінювали з масової свідомості всі 70 з гаком років совєтського режиму.
Ленін та його послідовники вважали Першу світову "імперіалістичною" і "загарбницькою" (тут вони, з певними застереженнями, мали рацію). Ленін та його послідовники вважали Першу Світову тільки прелюдією до революції та "громадянської війни", в якій перемогли "правильні" герої – "красноармєйци" (щодо цього большевики були, м’яко кажучи, не зовсім праві). Таким чином, героїв Першої Світової війни замовчували, бо зарахували до категорії "неправильних". А самому конфліктові відвели другорядну роль у всесвітній історії.

Україна у Першій Світовій війні

Перша Світова війна на теренах України — мапа

Перша Світова війна була глобальним протистоянням двох військово-політичних блоків — Антанти і Троїстого (згодом Четверного) союзу. А Українці воювали за чужі інтереси по обидва боки фронту. Тому що українські землі були розділені між Россійською та Австро-Угорською імперіями, які представляли, відповідно, Антанту і Четверний союз.

Порахувати чисельність Українців — учасників Першої Світової війни — фактично нереально. Цифра була колосальною. Через россійську імперську армію пройшли від 3,5 до 4 мільйонів Українців, через австро-угорську — від 250 до 700 тисяч Українців. Сотні тисяч із них загинули, понад 1 мільйон дістали поранення, каліцтва й контузії.

Жахи війни. Поле битви після бою. Світлина з Бундесархіву.

Участь Українців у Першій Світовій війні

Більшість мобілізованих Українців брали участь у бойових діях на россійсько-австрійсько-німецькому фронті, що пролягав теренами Волині, Галичини, Закарпаття, Поділля, Буковини, Бессарабії. Тут відбулися такі грандіозні воєнні операції, як Галицька битва (1914), Зимова битва в Карпатах (1915), стратегічний розвиток Горлицького прориву (1915), Брусиловський або ж Луцький прорив (1916), "наступ Керенського" (1917), операція "Фаустшлаг" (1918).

Без участі українців не обходився практично жоден театр воєнних дій по цілому світу. "Австрійські" Українці масово воювали на Балканах, у північній Італії, на флоті в Середземномор’ї. "Російські" Українці — на всьому просторі від Балтійського до Чорного морів, на Закавказзі та в Ірані, у складі експедиційного корпусу в Македонії та у північній Франції. Представники української діяспори билися у лавах армій Канади, Австралії, США.

Військові россійсько-імперської армії на позиціях у Шампані (Франція), 1916 рік.
Серед них також були Українці

Леґіон Українських Січових Стрільців

Від 1914 до 1917 року єдиною національною українською військовою частиною був Леґіон Українських Січових Стрільців (УСС) у складі австро-угорської армії. За весь час бойових дій через його лави пройшли понад 9 тисяч осіб. Втрати вбитими, пораненими й полоненими перевищили 3 тисячі.

Українські Січові Стрільці в австро-угорському війську (листівка)
Українські Січові Стрільці на старих листівках

Січові Стрільці, або ж "УСуСи", брали участь в запеклих боях проти россійських військ. Особливо відзначилися в обороні гір Маківка (1915) і Лисоня (1916). (Бій за гору Маківка) У складі легіону була й жіноча чота (жінки-стрільці й санітарки – щонайменше 36 осіб). В подальшому "УСуСи" стали активними учасниками Української Революції, однією з найкращих формацій українського війська. Відіграли важливу роль у перемозі антигетьманського повстання Директорії УНР, у створенні Галицької Армії, і звісно ж, Листопадовий Чин.

Українці у россійсько-імперській армії

В россійській армії українізовані частини та з’єднання почали виникати тільки з початком Української Революції в 1917 році. Першими постали українські полки імені Богдана Хмельницького та Павла Полуботка. Влітку 1917-го на Поділлі було сформовано 1-й український корпус під командуванням генерала Павла Скоропадського. Українізовані частини і з’єднання невдовзі стали основою для створення Армії Української Народньої Республіки.

Перша Світова війна завершилась перемогою Антанти — Франції, Великої Британії, США, Італії, Японії та їхніх союзників. Вона призвела до краху чотирьох імперій — Россійської, Австро-Угорської, Німецької та Османської. Відбувся черговий переділ Світу, сформувалася Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин, виникла Ліга Націй (попередниця ООН). На мапі Європи з’явилися нові або відродилися старі держави: Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехо-Словаччина, Австрія, Угорщина, Держава Словенців, Хорватів і Сербів (Югославія). На переважній частині колишньої Россійської імперії запанував комуністичний большевицький режим (і утворилось квазідержавне утворення "РСФСР — Совєтська Россія").

Россійська пропагандистська листівка. Один австрійський полонений в оточенні россійських вояків

Українська національна Революція

Перша світова і розпад імперій дали безпосередній поштовх до початку Української національної революції 1917–1921 років. Під час неї постали Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка. Хоча їм не вдалося втриматися надовго, українці здобули безцінний досвід державотворення.

Повстанська боротьба тривала в Україні і по завершенні Революції, а представники політичної та військової еміграції до кінця життя залишалися носіями ідеї Української Незалежності. На чужині продовжував діяти Державний Центр УНР, який в серпні 1992 року передав свої повноваження урядові незалежної України.
Останні ветерани Першої Світової війни відійшли у засвіти відносно недавно — на початку 2010-х років. Це були канадець Джон Бебкок (1900–2010), американець Френк Баклз (1901–2011), австралієць Клод Шулз (1901–2011) і британка Флоренс Грін (1901–2012). Останнім учасником зі складу россійської армії вважається уродженець Полтавщини Мусій Кричевський. Він помер у Донецьку 26 грудня 2008-го на 112-му році життя.

Повернення ветеранів Першої Світової війни додому

Згадаймо принаймні кількох із мільйонів Українців, які уславилися під час Першої Світової війни. Всі вони гідні нашої пам’яті й поваги.

Українці — учасники Першої Світової війни

Яків Гандзюк

Яків Гандзюк

Виходець із селян з Вінниччини Яків Гандзюк (1873–1918) — герой ще японсько-россійської війни 1904–1905 років. Там він подвигами на полі бою вислужив спадкове дворянство — під час Першої Світової командував різними піхотними частинами і з’єднаннями царської армії.
В боях 9 разів діставав поранення і контузії, зокрема й тяжкі: шрапнеллю у праву частину тулуба, кулею в кисть лівої руки навиліт, контузію важким артилерійським снарядом із глибокою втратою свідомості. За бойові заслуги був підвищений до генерал-майора і нагороджений Георгіївською зброєю.
Президент Франції Раймон Пуанкаре вшанував його однією з найвищих військових нагород своєї держави — Військовою медаллю (Médaille militaire).
З початком Української Революції Яків Гандзюк вступив до Армії УНР і в лютому 1918 року був розстріляний большевиками в Києві. Ще живого генерала по-звірячому добивали багнетами.

Павло Скоропадський

Павло Скоропадський

Нащадок давнього гетьмансько-старшинського роду Павло Скоропадський (1873–1945) відзначився вже на самому початку війни.
19 серпня 1914 року в бою під Краупішкеном (Східна Прусія, нині окупована "РФ") він на чолі лейб-гвардії Кінного полку попри жорстокий артилерійський, кулеметний і гвинтівковий вогонь німців захопив їхні позиції та завдав противникові значних втрат. За це Скоропадського удостоїли ордена Святого Георгія 4-го ступеня.
Під час Української Революції в 1918 році він став Гетьманом Української Держави.

Олександр Козаков

Олександр Козаков біля свого винищувача

Дворянин із Херсонської губернії Олександр Козаков (1889–1919) став найкращим повітряним асом Россійської імперії, особисто збивши 17 німецьких і австрійських літаків. Кавалер россійських, британських, французьких орденів.
31 березня 1915 року в небі над Польщею здійснив другий (після Петра Нестерова) в історії повітряний таран. Козакову вдалося не лише знищити німецький аероплан, але й здійснити вдалу посадку — вперше у світовій практиці, адже Нестеров під час виконання тарану загинув.

Софія Галечко

Софія Галечко

Уродженка Лемківщини Софія Галечко (1891–1918) з початком війни добровільно вступила до Леґіону Українських Січових Стрільців.
Служила санітаркою, розвідницею, стрільцем, отримала звання фенріха (хорунжої). Відзначилася у боях проти россіян у Карпатах (зима 1914-15) та у бою за гору Маківку, була нагороджена срібною медаллю "За хоробрість".
Трагічно загинула потрапивши у вир під час купання в річці Бистриця Надвірнянська.

Петро Франко

Петро Франко

Молодший син славетного українського письменника Івана Франка, Петро Франко (1890–1941) служив поручником УСС.
Особливо відзначився в боях проти росіян під Семиківцями на Теребовлянщині восени 1915 року. Нагороджений офіцерською "Медаллю Воєнних Заслуг".
Відзначився в битві за Львів під час Листопадового Чину.
Під час Української Революції був організатором авіації Галицької Армії.

У міжвоєнний час став викладачем, науковцем-хіміком, писав художні твори. За основною версією, розстріляний совєтськими спецслужбістами.

Ярослав Окуневський

Ярослав Окуневський

Виходець із родини буковинських священиків Ярослав Окуневський (1860–1929) став адміралом, очолював медичну службу австро-угорського військово-морського флоту.
Розробив медичний статут флоту, який, з невеликими змінами, чинний і досі у багатьох європейських країнах.
Був кавалером орденів Австро-Угорщини, Німеччини, Іспанії, Китаю.
Жертвував значні кошти на легіон УСС, керував Українською санітарною місією у Відні.
1919 року організував поставки життєво необхідних медикаментів для Армії УНР.

Пилип Коновал

Пилип Коновал — національний герой Канади

Селянин із Поділля Пилип Коновал (1888–1959) напередодні війни еміґрував до Канади. Вступив добровольцем до Канадського експедиційного корпусу.
Протягом року брав участь у "траншейній війні" на півночі Франції, отримав звання капрала. Здійснив подвиг наприкінці серпня 1917 року в бою за висоту 70 поблизу міста Ланс: особисто "зачистив" два кулеметних гнізда, вбив щонайменше 16 німців (за іншими даними — 56), захопив один кулемет, а другий знищив гранатами. Цим самим надав можливість своєму батальйону продовжити наступ.

Удостоєний Хреста Вікторії — найвищої військової нагороди Великої Британії, яку йому в Лондоні особисто вручив Король Георг V (дідусь Єлизавети ІІ). Єдиний в історії кавалер Хреста Вікторії родом зі східної Європи. Меморіальні дошки на честь хороброго Українця встановлені в кількох містах Канади і Франції, а в Лансі 2017 року відкрили Алею Коновала.

1915. Бої за гору Маківка

1915. Битва під Козьовою

1915. Після бою за гору Лисоня

Першоджерело матеріялу:
© “24 канал”
© Євгенія Мазур © Владлен Мараєв