Старі козацькі хрести на Запорожжі
…знищують?…

 
В місті Оріхів на Запорожжі на центральному цвинтарі вандали пошкодили і звалили старовинний козацький хрест…
Унікальні старовинні козацьки хрести "корсунського типу" були встановлені у 1616 році на місці поховання невідомих запорожців гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, які поверталися з морського походу і на цьому місці поблизу річки Кінської знищили військову залогу турків. Бій був звитяжним, козацькі чайки на Кінських водах бились з турецькими, козаки на конях, бились з турками суходолом, проте, кілька козаків склали свої голови… Їх тут і поховали…
400 років хрести на козацьких могилах запорожців простояли, переживши не один окупаційний режим, але пережити сучасних вандалів не змогли…
На цьому ж цвинтарі в занедбаному та напівзруйнованому стані знаходиться ще кілька старовинних хрестів, які сучасники завалили цвинтарним сміттям…
Славні козацькі предки на Запорожжі тепер не в пошані?
Чи нащадки не ті?…

 

Світлини, а згодом і телесюжет про акт вандалізму над старовинними козацькими могилами в Оріхові оприлюднив телеканал «UA: Запоріжжя»:

 

25 березня 2019 року в місті Оріхів на Запорожжі на центральному цвинтарі невідомі пошкодили і звалили старовинний козацький хрест. Два інших подібних хреста залишились неушкодженими…
Цей більш ніж двометровий вапняковий хрест було зламано біля самої основи…

За словами директора центрального оріхівського цвинтаря Михайла Мартиша, точний час події встановити неможливо — лежачий хрест помітили у понеділок, 25.ІІІ.2019. Як саме це трапилося — можна лише здогадуватися.

— Мені буквально подзвонив директор цвинтаря два дні тому, і я зразу сюди прилетів і займаємося ось зараз з вами цією справою. Звичайно одна людина його не могла зламати, це дуже тяжко — ви ж бачили. Злам свіжий. Я думаю, що це диверсія якраз проти нашої історії… Десь уже на протязі мабуть уже 10 років я борюся щоби це була пам’ятка, яка охоронялася державою… — розповів краєзнавець Іван Панченко.

До поліції про можливе скоєння акту вандалізму заяву поки не писали, бо три старовинні хрести, що стоять поруч у цій частині цвинтаря, не мають офіційного статусу історичної пам’ятки.
Колишній фахівець відділу культури з розвитку туризму Оріхівської міськради (2015—2017) Анатолій Завгородній збирає матеріали для занесення цих хрестів до державного реєстру пам’яток більше трьох років.

— Відповідно за правилами оформлення об’єкту я підготував документацію, вона ось у мене в руках і цілком витримує всі параметри оформлення подібних документів і тут усе готове, щоб просто зафіксувати все на рівні влади і зробити об’єктом охорони. Але тут якраз почалася ситуація переходу з одної форми влади в іншу, від міської влади до громади. І цей період затягся настільки, що ось ми і маємо результат. Чому? Не було конкретно відповідальних осіб у громаді, які б могли це належно оформити і зробити охоронним об’єкт, тобто унеможливити руйнацію його — виділити кошти, зробити огорожу, пам’ятні написи, і це б уже працювало, і це б не завершилося цим актом вандалізму, тому що до цього б можна було конкретних людей закріпити… — підкреслює Анатолій Завгородній.

Анатолій Завгородній повідомив про поламаний хрест до відповідних інстанцій міської ради Оріхова. Після втручання в ситуацію знімальної групи телеканалу «UA: Запоріжжя», долею унікальних хрестів вирішили опікуватися депутати запорізької обласної ради та представники громадськості.
Станом на березень 2019 року статус історичної пам’ятки в Оріхові мають чотири об’єкти — колишні торгові ряди, міська управа, будівлі чоловічого та жіночого реальних училищ.

В коментарях до цієї тривожної звістки на сторінці телеканалу «UA: Запоріжжя» у соцмережах місцеві мешканці лишили ще світлини розташованих неподалік інших старовинних хрестів на могилах, розташованих неподалік від групи трьох "корсунських" хрестів (один з яких вже зруйновано) — ті старовинні хрести можливо козацької доби, можливо й пізнішої, знаходяться геть в жалюгідному стані — напівзруйновані, завалені кладовищенським сміттям…

Знищена спадщина…

Офіційно Оріхів був заснований у 1775 року, після падіння Запорожської Січі та россійсько-імперської окупації теренів Запорожжя із подальшим перейменуванням імператрицею Єкатєріной ІІ славного козацького краю на "новорóссію". Назва міста також має суперечливе походження: за однією з версій назву дали переселенці з Полтавщини (тоді чому не Горіхів?), за іншою, більш популярною версією — назву дала Єкатєріна Вторая, "ібо рассыпала здєсь орєхі". З огляду на неукраїнське походження, ймовірно, топонім Оріхів є однією з чисельних абсурдних назв на Запорожжі доби єкатєрінінско-потёмкінской окупації.

«Порохівниця» має окрему велику публікацію про змоскалення теренів України, зокрема, теренів Запорожжя — славетний козацький край піддавався кілька разів хвилям змоскалення, від Єкатєріни ІІ до часів совєтської окупації.
Метастази “русскаґо міра” на Запорожжі поширювали чи не найбільш завзято, і наслідки тепер будемо ще довго вигрібати…

Отже, вочевидь, якщо місто Оріхів засноване у 1775 році, козацьке поховання вже існувало в цьому місці аж півтора століття! Вочевидь, навколо козацького поховання згодом почали ховати небіжчиків і поселенці, перетворивши це місце у цвинтар.
Центральний цвинтар Оріхова розташований в центральній частині невеликого міста поблизу залізничної станції під місцевим елеватором, відділяючи від центру міста його східну частину. Складно сказати, як за часів совєтської окупації після Голодомору і Другої Світової війни відбувалась забудова навколо цього цвинтаря, можливо під час будівництва елеватора південно-західний кут прямокутного цвинтаря було "зрізано" під склади й при цьому було знищено якусь частину старовинних козацьких могил… Наразі, це невідомо.
Проте, дивом вціліло декілька козацьких хрестів, які простояли 4 століття!

Взагалі, на Запорожжі таких старовинних козацьких могил з хрестами практично не лишилось! А ті що є — в жалюгідному стані, як ось ці, в Оріхові…
Невідомо ще, скільки козацьких могил і хрестів було знищено під час так званого "днєпростроя", затоплення Дніпрових Порогів та затоплення Великого Лугу Запорожського штучним "каховскім морєм" — ці сталінські "стройкі вєка" в першу чергу мали на меті знищення всього українського, козацького і запорожського, щоб і згадки не лишилося!
Тож, залишились де-не-де поодинокі й покинуті козацькі могили й хрести, яких стає дедалі менше й менше, позаяк сучасні манкурти й покручі їх знищують…

Варто також нагадати, що з часів відновлення Незалежності України на Запорожжі відбулась ціла серія знищення козацьких святинь… Одразу з відновленням Незалежності України чомусь стрімко всох 700-річний Запорожський Дуб… Можливо його отруїли перед проведенням святкових заходів до 500-ліття Запорожського Козацтва, коли ще совєтська влада міста Запоріжжя злякалась багатотисячних гостей — Українців з усієї України й Світу, які проголосили про бажання відсвяткувати 500-ліття Запорожського Козацтва…
А скільки було знищено пам’яток на Хортиці, в місцях розташування Запорожських Січей?…
Під загрозою й існування Тарасової Груші в Запорожжі поблизу Набережного шоссе, яка поодиноко стоїть за огорожею раптово виниклого будмайданчику.
А скільки маловідомих старовинних козацьких могил і хрестів знищено або під загрозою зникнення як на Запорожжі, так і по всій Україні?…

Місцеве населення на Запорожжі не надто переймається збереженням української козацької ідентичності, бо за часів совєтської окупації по-перше, відбулось заселення московськими окупантами теренів Запорожжя, а по-друге, на жаль, більшість вижившого після Голодомору українського населення перетворено в покручів — відтак, загалом для більшості сучасного населення Запорожжя цінностями є "совєтская історія", а Україна чи Запорожська Січ для них нічого не варті…
Яскравим прикладом є історія топонімічної війни навколо містечка Більмак — попри те, що місцеві свідомі Українці й краєзнавці намагались доводити місцевому населенню, що назва Більмак була шанованою серед запорожських козаків, і є навіть легенда про козака Більмака — все одно покручені совєтською окупацією місцеві мешканці не сприймають декомунізовану назву Більмак, хоча все життя прожили під горою з такою назвою.

Маючи унікальні історичні артефакти у себе вдома, місцеві мешканці їх не цінують, позаяк не бажають знати справжньої української історії…
Старовинні козацькі хрести, яким 400 років, також мало цікавили й мешканців Оріхова, позаяк знаходяться у вкрай занедбаному стані на цвинтарі, завалені сміттям з сусідніх прибраних могилок.
Славні козацькі предки на Запорожжі тепер не в пошані? Чи нащадки не ті?…
Це — наслідки тотального змосковщення козацького Запорожжя…

Сотні років простояли козацькі церкви, хрести й кургани…
З початком совєтської окупації їх здебільшого знищили… І знищують нині…
Українська спадщина знищується…

Риторичні питання…

Що сталось на Оріхівському цвинтарі?
Можливо — цілеспрямований акт знищення козацького хреста.
Можливо — "замовили" хреста на декоративне облаштування якогось чергового ганделика "в укрáінском стілє", бо нині на Запорожжі модно створювати бухайлівки "с малоросскім колорітом"; або якийсь "крутий" собі на віллу "замовив" "старіну малоросскую" для прикраси. Хоча, якби це було так, то зламаного хреста не покинули б, а забрали би "заказчіку".
А можливо — це банальні цвинтарні вандали в пошуках металу зламали, позаяк їх деґрадовані ватяні куці мізки навіть не в змозі усвідомити ані вік, ані цінність цих старовинних козацьких хрестів. Воно побачило, вирішило, що такий масивний хрест повинен мати всередині металеву основу, а зламавши й переконавшись, що ніякого заліза там немає, просто покинуло.
Тим паче, що в Оріхові "процвітає" цвинтарний вандалізм, судячи з сусідньої ж новини телеканалу «UA: Запоріжжя» (це вже цвинтарних вандалів Оріхова почали ловити після зруйнування хрестів).

Окреме зауваження до "стандартів ВВС-журналістики" нашого «Суспільного Телебачення», частиною якого є «UA: Запоріжжя».
А звідки такий безглуздий заголовок: "Старовинний козацький хрест впав днями на центральному цвинтарі Оріхова"
Отак, стояв собі, стояв 400 років, а потім взяв — і "впав"?
То що виходить, "хрест сам винуватий" що "впав"? Чи може козацький хрест винний, що "прівлёк вніманіє"? Добре хоч не написали, що й тут "Порох вінават"!
Ну невже складно називати речі так як є насправді?
Хрест зламали вандали.
Що складного?
Риторичне питання.

Не ображайтесь на зауваження, панове журналісти, але ви краще за інших знаєте, яку роль грають заголовки у наш час інформаційної війни! Краще прийміть зауваження до уваги, позаяк ви «Суспільне Телебачення».
Насправді, величезна подяка за оперативний телесюжет «UA: Запоріжжя» — він змусив заворушитись місцевих чиновників і поліцію. Інше питання, що якби райвідділки поліції ще з міліцейських часів не покривали приймачів металобрухту, то не було би й повального цвинтарного вандалізму в містах і селах на Запорожжі…
Та це також питання риторичне…

Погано що не було подано заяву до поліції за фактом руйнування старовинного козацького хреста! Той факт, що старовинні козацькі хрести на Оріхівському цвинтарі не занесені у реєстр історичних і культурних пам’яток не означає, що злочин потрібно замовчувати й не подавати заяву до поліції. Адже навіть школярики знають, що подача заяви до поліції фіксує злочин в Єдиному реєстрі злочинів. Чому вирішили не подавати заяву до поліції — також питання риторичне…

Не менш риторичними є питання, чому за чверть століття відновленої Незалежності України ці унікальні старовинні козацькі хрести не набули статусу охоронних історичних пам’яток? Адже їх цінність неймовірна!
Проте, зрозуміло чому — в часи совєтської окупації такі козацькі хрести намагались знищити, а не охороняти; а після відновлення Незалежності України, в попередні роки при владі не було українських патріотів, зацікавлених у збереженні українських історичних цінностей, а тим паче тут, на змоскаленому вщент Запорожжі, де й нині, даруйте за прямоту, при владі сєпар на сєпарі й сєпаром поганяє…
Незалежність України чверть століття була номінальною, перші паростки відродження українства спробував пробити Президент України Віктор Ющенко, їх розчавила донбасская кримінальна окупація України… Почин Віктора Ющенка підхопив і продовжив чинний Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко, відроджуючи українство в умовах війни проти України! Тож, лише зараз, п’ятий рік поспіль, ми боремось за справжню Незалежність України й від нас залежить, чи збережемо ми 31.ІІІ.2019 надбання цих 5 років та, власне, Державність і Незалежність України…

Збережемо Державу Україну — зможемо нарешті розпочати збереження тих поодиноких і майже втрачених козацьких могил з хрестами…
Хто не береже свого Минулого — той не має Майбутнього…

© Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2019.ІІІ.29
Титульна ілюстрація містить двовзор Олега Шупляка „Козацькі могили“ (2016)
© Олег Шупляк
За матеріялом:
© «UA: Запоріжжя» — «Суспільне Телебачення»
© «UA: Запоріжжя»