✠ Берестейський Мир ✠
річниця підписання

(27.Ⅰ.)9.Ⅱ.1918 відбулось підписання Берестейського Миру
Берестейський Мир — перша мирна угода Великої Війни (Ⅰ Світової війни), яка дозволила дипломатично визнати Незалежність України.

✠ Берестейський Мир — 100 років

(27.Ⅰ.)9.Ⅱ.1918 у місті Берестя (Берестя-Литовське) підписано Берестейський Мир — мирну угоду між Українською Народньою Республікою з одного боку та Осередніми Державами (Центральними Державами) Четверного Союзу: Німецькою Імперією, Австро-Угорською Імперією, Османською Імперією і Болгарським Царством з іншого — перший мирний договір у Першій Світовій війні 1914-1918 років.

Берестейський Мир, відомий також як "Der Brotfrieden mit der Ukraine" ("Хлібний Мир") був одним з етапів перемовин у Бересті-Литовському між Центральними Державами і невизнаним квазідержавним утворенням большевиків "РСФСР — Совєтская Россія", загальним підсумком яких був вихід большевицької Росії з Першої Світової війни.
Втім, "Совєтская Россія" затягувала і неодноразово зривала хід перемовин з метою встигнути окупувати Україну.
Відтак, саме з Україною Центральні Держави першими уклали мир, як з Незалежною Державою!
Саме Берестейський Мир став дипльоматичним визнанням Незалежності України.

Ніким не визнане квазідержавне утворення "РСФСР — Совєтская Россія" мусило визнати Незалежність Української Народньої Республіки, після чого большевики перервали мирні переговори з Осередніми Державами, армії яких продовжили продовжили наступ на Пєтроґрад, і лише через місяць Совєти змушені були знову сісти за стіл переговорів та укласти мир на доволі невигідних для себе умовах.

Важливо розрізняти укладений Україною Берестейський Мир і "Брєст-Літовскій Мір" підписаний лише через місяць квазідержавним утворенням Совєтская Россія — це абсолютно різні процеси, які поєднує лише місце підписання.
➥ Берестейський Мир і “Брєст-Літовскій мір” — дивись не переплутай!

Укласти Берестейський Мир, який врятував молоду Українську Державність, дозволила затримка совєтсько-россійських загарбників у бою під Крутами.

Причини підписання Берестейського Миру:
— загроза для України з боку квазідержавного утворення большевиків "РСФСР — Совєтской Россіі";
— спроба Української Центральної Ради порозумітися з Антантою.
Умови договору:
— Українська Народня Республіка виходила з Першої Світової війни;
— Українську Народню Республіку було визнано Незалежною, рівноправною Державою;
— Холмщина та Підляшшя входили до складу України;
— Німецька Імперія і Австро-Угорська Імперія зобов'язувались допомогти Українській Центральній Раді звільнити територію УНР від большевиків;
— УНР зобов'язалась постачати в Німецьку Імперію та Австро-Угорську Імперію їжу, що була потрібна для населення;
За умовами договору суверенітет УНР мав поширюватися на всі етнічні українські межі, за винятком українських земель у складі Австро-Угорщини.
Передбачалося приєднання української частини Східної Галичини до Буковини і створення Коронного краю, який мав би автономію у складі Австро-Угорщини.
Договір від 9 лютого 1918 року врятував Українську Народню Республіку від поглинення Совєтською Росією.

Варто нагадати перебіг основних подій Берестейських мирних перемовин.
(Дати, виділені жирним шрифтом, наведено вже за новим стилем)

Берестейські мирні перемовини відбувалися в три етапи:
— від 9(22).ХІІ. до 15(28).ХІІ.1917;
— від 27.ХІІ.1917 (9.І.1918) до 28.І.(10.ІІ.)1918;
— від 1 до 3 березня 1918 року за новим стилем — підписання з "РСФСР".

— 24.ХІІ.1917 — український уряд — Генеральний Секретаріят — звернувся до воюючих і нейтральних держав із нотою про те, що Українська Народня Республіка є самостійною Державою і бажає вислати своїх представників на мирні переговори. Країни Четверного Союзу (Центральні Держави, Осередні Держави, Центральний Блок — у різних джерелах) погодилися прийняти представників УНР.
На першому етапі (22—28 грудня 1917) голова совєтської делегації А.Йоффе запропонував проводити відкриті засідання з правом публікації їхніх протоколів і обговорити умови демократичного миру "без анексій і контрибуцій" згідно з лєнінскім "Дєкрєтом о мирє" 😉

— 9.І.1918 — розпочалися Берестейські мирні перемовини за участю делегації Української Народньої Республіки.

Як відомо, австро-угорсько-німецький блок поставив перед делегацією Совєтської Росії жорсткий ультиматум. Треба було підписувати мир. Відповідно до вказівки лєніна, троцкій запропонував у переговорах перерву з 18 по 29.І.1918 з тим, щоб совєтська делегація могла провести консультації із своїм "совєтскім правітєльством", щоб визначити, як поставитися до "тяжкіх условій міра", включаючи великі територіальні втрати. Крім того, затягуючи переговори, "Совнарком" бажав виграти час, сподіваючись на "пролєтарскую рєволюцию" в Німеччині і щоби завершити захоплення більшої частини території України, включаючи її столицю Київ, що давало би Совєтам можливість замінити делегацію УНР делегацією проголошеної наприкінці грудня 1917 року "Совєтской УНР", яка згодом стала квазідержавним утворенням "УССР" із "пєрвой сталіцей" в Харкові.
Большевікам нагадують їх же "Дєкрєт о мирє" і пункт про самовизначення народів, після чого участь делегації УНР совєтська делегація погоджується визнати: "Ми в цілковитій згоді з принципом визнання права кожної нації на самовизначення аж до цілковитого відокремлення, не бачимо жодної перешкоди до участі українських делегатів у мирних переговорах".
Отже, УНР була визнана як "Совнаркомом", так країнами Антанти і австро-німецького блоку.

— 1.ІІ.1918 — до Берестя прибули Єфім Мєдвєдєв і Васілій Шахрай — представники совєтського Харківського "центральноґо ісполкома Совєтской УНР". Вони заявили, що "большая часть Украіны контроліруєтся совєтскім правітєльством Совєтской Украінской Народной Рєспублікі". Українською мовою ці "укрАінскіє дєлєґати" не володіли взагалі! Їм доводилось перекладати на "общєпанятный", а тексти українською від імені "дєлєґациі СУНР" вони просили написати українською одного з поляків, що був присутній на перемовинах.

— 3.ІІ.1918 — "нарком" совєтської делегації лєв троцкій заявляє, що в разі падіння Центральної Ради в Києві переговори припиняться, тут же отримує отримує радіограму про "побєду в Кієвє большевіков" та радісно оголошує про перемогу Совєтів та неправомірність ведення перемовин з делегацією УНР. Керівник німецької делегації Ріхард фон Кюльман приймає рішення залишити Берестя. Але згодом з'ясувалося, що троцкій збрехав! Насправді, заколот большевиків на "Арсеналі" було придушено силами Січових Стрільців. Совєти пропонують відправити представників від усіх учасників переговорів до Києва, щоб з'ясувати — чия влада в місті. Делегація УНР погоджується. Граф Чернін телефоном хоче узгодити з троцкім, хто поїде до Києва від Совєтів, проте Троцкій відмовляється назвати прізвище представника і вирушати до Києва.
Стає остаточно зрозуміло, що большевики брешуть та всіляко затягують і зривають мирні перемовини.

— 9.ІІ.1918 — представники Австро-Угорської Імперії, Болгарського Царства, Німецької Імперії, Османської Імперії й Української Народньої Республіки підписують Берестейський мирний договір. УНР виходила з Першої Світової війни, її визнали Незалежною і рівноправною Державою. Західноукраїнські землі Холмщина й Підляшшя входили до складу УНР. Німецька та Австро-Угорська імперії зобов'язувалися допомогти Центральній Раді звільнити територію України від совєтських окупантів. Центральна Рада мала постачати до Німеччини й Австро-Угорщини продовольство. Таємним протоколом передбачалося об'єднання Східної Галичини й Буковини і створення Коронного краю з автономією у складі Австро-Угорщини.

Берестейський Мир на відміну від укладеного пізніше (3 березня 1918 року) "Брєст-Літовскоґо міра" з Совєтами, не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов'язувалися відновити взаємні економічні відносини…

Василь Вишиваний і Берестейський Мир

Значний внесок в укладання першого мирного договору Великої Війни вклав Ерцгерцоґ Австрійський Вільгельм фон Габсбурґ, знаний як полковник Леґіону Українських Січових Стрільців Василь Вишиваний.
Завдяки Василю Вишиваному та австрійському графу Оттокару Черніну вдалось підписати Берестейський Мир включно з таємним договором, але це далось нелегко…

Докладно:
✠ Василь Вишиваний і Берестейський Мир

Наступного дня після підписання Берестейського Миру Вільґельм фон Габсбурґ, він же Василь Вишиваний, зустрів своє 23-річчя разом з побратимами Леґіону Українських Січових Стрільців на лінії фронту, де він здебільшого й перебував з 1916 року.
Про свою значну участь в справі укладання Берестейського Миру Вільґельм фон Габсбурґ скромно замовчував і лиш де-неде згадував у щоденниках та мемуарах, попри те, що ця справа була для нього неабияк важлива.

Василь Вишиваний (Вільгельм фон Габсбурґ) у своїх мемуарах згадував наступне (цитується мовою ориґіналу):

„Убитого в Сараєві престолонаслідника Франца-Фердінанда знав я також особисто. Був це чоловік розумний і енергійний, знав Австрію і для Українців був прихильний. Носився з замірами відбудови великої Української держави.“

„З політичних подій в часі війни обходив мене найбільше Берестейський Мир (і перед тим відокремлення Галичини). Вже перед заключениям Берестейського миру найрозумніші державні мужі в Астрії і Німеччині знали, що Осередні (Центральні) держави будуть побиті… Граф Чернін отверто заявив цісареві: «Wir haben uns zum Tode gesiegt» (Ми смертельно «побідили»). Чернін, чоловік розумний, говорив вже тоді, що вже велика територія, занята Осередними державами, розсадить їх. Тільки більшість німецьких рішаючих кругів не бачила катастрофи, яка наближалася. І тому в Німеччині Чернін мав багато ворогів. Якраз для того, що погром центральних держав був певний для розумнійших політиків, постановили вони вирішити справедливо питання великої української держави. Вони думали так: національний розвиток України не підлягає найменшому сумніву. Його можна тільки припинити і то тільки на якийсь час. Але убити неможливо. Для того треба визнати Україну як самостійну державу в етнографічних границях, а навіть з певними заокругленнями. Вже сам факт такого визнання матиме велике значіння прінціпіяльне, а в будучині навіть практичне, в першій мірі негативне: бо кожда держава, яка перечитеме українському народові його права до самостійносте в відповідних границях, скорше або пізнійше відпокутує за це при будучих комбінаціях, як це вчить історія. Противники української справи підносили вже тоді, що Україна в найлучшім разі буде невтральна в великій боротьбі між Антантою і центральними державами, а навіть може звернутися проти центральних держав із-за дуже важної для неї Східної Галичини, якої Австрія, розуміється, не думала їй відступати. Щоб до цего не допустити, Німеччина заздалегідь приготовила замах стану на Україну, з яким німецький генерал Айхгорн, шурин Скоропадського, вже дуже вчасно носився. Словом, Німці від самого початку думали не провадити української політики на Україні, а Австрія не оцінювала добре ні української справи, ні німецького становища в цій справі.

На вістку про визнання самостійної Української держави всі Українці в австрійській армії незвичайно втішилися, а моя сотня уланів справили собі великий пир у Кодлубисках.