✠ Наше Військо ✠
українська армія 100 років тому

До Дня Збройних сил України видання «VежА» спільно з Центром історії Вінниці презентують спецпроект “Наше військо”.
У цьому проекті винничани розповідають та показують особливості одностроїв українських вояків доби I Визвольних Змагань 1918-1919 років, коли тривала Українська Революція. У проекті представлені юнак Української військової школи імені Богдана Хмельницького, артилерист Залізної Дивізії, боєць Автопанцирного дивізіону Української Галицької Армії, козак Групи Січових Стрільців Дієвої Армії УНР та сестра-жалібниця Польової лічниці № 1 Галицької Армії.
Це — наше військо, яке виборювало Незалежність України 100 років тому.

Юнак 1-ої Української військової школи
імені Богдана Хмельницького
(січень 1918)

Наприкінці січня 1918 року окупаційна совєтська "красная армія" під командуванням міхаіла муравйова прямувала на Київ. Для стримування аґресора до станції Крути разом з іншими підрозділами було відправлено юнаків 1-ї Української військової школи імені Богдана Хмельницького. Вихованці школи винесли на своїх плечах основний тягар бою, але змушені були відступити, залишившись назавжди в історії України як Герої Крут. Утім завдання було виконано — вдалося виграти додатковий час для української дипломатичної місії на переговорах у Бересті, в результаті яких укладено перший мирний договір Великої Війни — Берестейський Мир, а Українська Народня Республіка отримала міжнародне визнання та військову допомогу союзників у боротьбі з большевіками.

• шинель зразка 1911 року для нижчих чинів піхоти РІА (Россійської Імперської Армії)
• кашкет зразка 1910 року без кокарди
• башлик (шарф кавказького типу)
• торба-сухарка зразка 1910 року
• алюмінієва фляга у шерстяному чохлі
• гвинтівка Мосіна-Нагана зразка 1891 року
• шкіряний патронний підсумок для набоїв до ґвинтівки Мосіна

Артилерист 7-го гарматного полку
ІІІ-ї Залізної пішої дивізії Дієвої Армії УНР
(літо 1919)

Історія створення ІІІ-ї Залізної стрілецької дивізії розпочалася в травні 1919 року, коли в районі містечка Скала, на західному березі ріки Збруч, зосередилася невелика група українських військ, що відступали під натиском більшовицьких загарбників.
1 червня 1919 року у ході успішного Проскурівського наступу Армії УНР ці частини зайняли Кам’янець-Подільський, куди переїхав Уряд УНР. У липні 1919 року за безпрецедентну відвагу та стійкість, проявлені в боях під Вапняркою на Вінниччині, дивізія дістала офіційну назву Залізної Дивізії.
Легендарним очільником Залізної Дивізії був полковник Олександр Удовиченко.

• похідна піхотна рубаха РІА зразка 1911 року
• кашкет англійського типу ("петлюрівка")
• кокарда з Тризубом, запроваджена 6 червня 1918 року
• червоний колір нарукавного Тризуба — артилерія
• речовий мішок туркестанського типу
• карабін системи Мосіна-Нагана
• бебут (кинджал кавказького типу)
• німецька ручна граната

Командир екіпажу броньовика Автопанцирного дивізіону Української Галицької Армії
(листопад 1919)

Галицька Армія — збройні сили Західньо-Української Народньої Республіки, створені в листопаді 1918 року з вояків Леґіону Українських Січових Стрільців. (Документальний фільм „ЛЕГІОН — Хроніка Української Галицької Армії 1918—1919“)
Під тиском переважаючих польських сил Українська Галицька Армія в липні 1919 року перейшла на терени Наддніпрянської України для допомоги Українській Народній Республіці в боротьбі з большевиками. Автопанцирний дивізіон спочатку належав до ІІІ, а пізніше до ІІ Галицького корпусу. В липні-серпні 1919 року за його участі від большевиків звільнено терени Поділля, а Вінниця стала осідком Начальної Команди (Генерального Штабу) Галицької Армії.

• шкіряна куртка бронепідрозділів РІА (Россійської Імператорської Армії)
• штани крою напівгаліфе з легким бриджем
• англійська офіцерська портупея
• французький військовий шолом M1915 ("каска Адріана")
• французький бінокль "Lemaire Fabt Paris"
• револьвер системи Нагана зразка 1895 року

Козак Групи Січових Стрільців Дієвої Армії УНР
(літо 1919)

Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців був сформований в листопаді 1917 року з військовополонених галичан, які в роки Першої Світової війни служили в австро-угорській армії. Курінь придушував большевицький заколот у січні 1918 року на київському заводі "Арсенал" та обороняв столицю від загонів "красной ґвардіі" муравйова. У 1919 році Курінь переформований у Корпус, а згодом у Групу Січових Стрільців. У листопаді 1919 року Група СС вела бої на Вінниччині з частинами "Вооружённых Сіл Юґа Россіі" (бєлая ґвардія" дєнікіна), захищаючи Жмеринський напрямок.
Командувач Групи Січових Стрільців — Євген Коновалець.

• френч із стоячо-відкладним коміром і 4-ма кишенями
• блакитний колір нарукавного тризуба – піхота
• ранець для нижчих чинів піхоти РІА зразка 1910 року
• піхотна шанцева лопата Ліннеманна
• чохол до шанцевої лопати зразка 1882 року
• гвинтівка Мосіна-Нагана зразка 1891 року з багнетом

Сестра-жалібниця Польової лічниці № 1 Галицької Армії
(вересень 1919)

Після звільнення Вінниці від большевиків 10 серпня 1919 року частинами Дієвої Армії УНР та ГА на базі Вінницької окружної лікарні для душевнохворих розмістився польовий шпиталь 1-го Галицького корпусу ГА. Під опіку сестер-жалібниць восени 1919 року потрапили не лише поранені воїни, але й постраждалі від епідемії плямистого тифу, яка стала головною загрозою українських вояків. Після остаточного відступу Української Галицької Армії у вінницьких шпиталях залишалось багато важкохворих вояків УГА, яких продовжували лікувати сестри-жалібниці.

• стрій сестри милосердя товариства Червоного Хреста зразка 1900 року
• білий фартух з червоним хрестом
• апостольник — бавовняний головний убір
• пелерина — накидка на плечі
• нарукавна пов’язка з червоним хрестом
• медична сумка з ліками

Автори: ідея – Центр історії Вінниці, зйомка – Андрій Завертаний, графіка та монтаж – Роман Ступак.
У зйомці брали участь: Олександр Федоришен, Олеся Коваль, Сергій Гула, Вячеслав Желіховський та Максим Грибінник.
Виробництво «VежА».