Мадярщина у вирі Великої Війни

 
Як Мадярщина поводилась під час Великої Війни?
Австро-Угорська Імперія з початком Великої Війни, нагадувала "тягнитовкай" — позаяк одна половина Імперії діяла всупереч і на шкоду іншій!
Тобто, в ході Першої Світової війни Королівство Угорщина за спиною Австрії вела колаборантські дії з ворожими країнами, підбурювала мадярський сепаратизм по відношенню до Австрії, а коли шальки терезів схилялись на бік Австрії, то Угорщина флюгером поверталась і вимагала від Відня приєднати до своєї території нові землі, не полишаючи при цьому вести таємно справи з ворогами, і все це робилося лиш з однією простою метою — утримати гігантську територію Угорського Королівства, половина земель котрого належало іншим народам…

Мадяри проти Європейської Унії

Нинішня Велика Війна триває вже понад 100 років, з 1914-го, розтягнувшись ланцюгом кривавих війн крізь криваве ХХ століття й затьмаривши вже майже чверть ХХІ століття.
Позаяк ми розглядаємо наслідки та поточні події, що прямо чи дотично витікають з русла цієї столітньої Великої Війни, перегорнемо сторінки історії Мадярщини у Середньовіччі, під Османською Імперією та під владою Австрії, зупинившись вже на початку ХХ століття.

Цислейтанія і Транслейтанія

Австро-Угорська Імперія була дуалістичною й складалась з двох Королівств — Австрійського (Цислейтанія) і Угорського (Транслейтанія). У 1867 році Австрійську Імперію було поділено на два Королівства — Цислейтанію, де домінували Німці, та Транслейтанію — де влада належала Мадярам (Угорцям). До початку XX століття стало явним те, що такий державний організм, де дві нації домінують на дев'ятьма в принципі нежиттєздатний, що стверджувалось численними терористичними актами, повстаннями, демонстраціями та заворушеннями.
Попри спільну імперію, Угорська корона постійно опонувала Австрійській — Транслейтанія завжди проти Цислейтанії! Ось і напередодні Великої Війни, коли вже неприховано роздмухувалось її полум'я, коли над Австро-Угорською Імперією вже зависла чорна хмара небезпеки, Угорське королівство пóтай діяло проти Відня, колаборуючи з ворогами монархії Габсбурґів.

Дуалістична Австро-Угорська Імперія

Варто зауважити, що у складі Австро-Угорської Імперії вочевидь більші терени знаходились під Транслейтанією, себто, Угорським Королівством. В територію Угорської Королівства входили етнічні терени Румун (Трансільванія), вся Словаччина, майже вся Горватія окрім Далмації, Банат і звісно ж Карпатська Україна. Саме про ці території нині так палко мріють чисельні мадярські шовіністи, саме про цю "Велику Мадярщину"!

Ерцгерцоґ Австрійський Франц Фердинанд з 1905 року виношував плян перетворення Австро-Угорщини на триєдину австро-угорсько-слов’янську унію (триалізм) — створення під Австрійським скіпетром великої слов’янської, католицької держави, яка би стала противагою православній Россії та вивела би слов’янство з-під россійського впливу.
Концепція прообразу майбутньої Європейської Унії отримала "робочу" назву „Сполучені Штати Великої Австрії“ („Vereinigte Staaten von Groß-Österreich“).

Ідея Ерцгерцоґа Франца Фердинанда щодо реформування Австро-Угорської Імперії
„Vereinigte Staaten von Groß-Österreich“

Франц Фердинанд плянував радикально перекроїти мапу Австро-Угорської Імперії, створивши за національно-етнічними і мовно-лінґвістичними принципами коронні краї — напів-автономні штати, кожен з яких би представляв одну з 11 націй Імперії. Разом вони мали б утворити велику конфедерацію — Сполучені Штати Великої Австрії.
В подальшому не виключалось перетворення коронних країв, чи то-пак, штатів, на держави та королівства під австрійським скіпетром. Таким чином Дунайська конфедеративна монархія перетворилась би в Європейську Унію держав і королівств.

Ерцгерцоґ Франц Фердинанд далекоглядно усвідомлював, що створення такої унікальної на той час унії закладає підвалини для майбутнього поєднання Європи у велику Європейську Унію держав і королівств, які будуть поєднані поміж собою економічними й політичними зв'язками та не стануть вже воювати поміж собою щоразу через якісь дрібні приводи.
Франц Фердинанд розмірковував, що перетворення Імперії на Унію вільних держав не лише знизить градус невдоволення національностей, а й дозволить переосмислити у національному усвідомленні рух своїх націй, змінивши з про-московського на про-європейський. Така реформа спонукала би народи до національного усвідомлення себе саме як європейських народів, а не йти сліпо в бік россійсько-імперських оман. І, можливо, якщо на польському етнічному терені Ґаліції утворити окремий польський край, а згодом і Польське Королівство, — то може Поляки нарешті схотіли би звільнити окупований россіянами польський терен? А якщо надати першу державність Українцям, то це спонукало би решту Українців, окупованих московітами, здійнятись на боротьбу за злуку з європейською Українською Державою… Королівство Ґаліції і Лодомерії та Герцоґство Буковина поєднувались у коронний край (штат) Ost-Galizien — Східна Галіція…
І за такою ж методою обмірковував Франц Фердинанд пляни щодо кожного національно-етнічого терену великої Імперії, сидячи ночами з каганцем і олівцем над мапами та паперами…

Крім того, перетворення дуалістичної монархії на триалістичну унію дозволила би зменшити вплив мадяр в Імперії. Таким чином Ерцгерцоґ Франц Фердинанд хотів виправити дисбаланс політичного впливу як всередині Імперії, так і зовні зменшити вплив та експансію Россійської Імперії.

Проєкт Ерцгерцоґа Франца Фердинанда викликав різке незадоволення як серед мадярської еліти Австро-Угорщини, так і за кордоном, насамперед в Россійській Імперії та Сербії.
Россійсько-імперська пропаґанда запустила через пресу тезу "клаптіковая імпєрія Ґабсбурґов".
Тобто, пляни подальшого розвитку держави у спадкоємця імперського престолу були надзвичайно небезпечними для Россійської Імперії. Його смерть стала б не тільки приводом для війни і розгрому Австро-Угорщини — давнього суперника московитів у Центральній і Східній Європі, а й усунула б небезпечного конкурента в царині впливу на слов’янство.

В самій Австро-Угорщині проєкт отримав вкрай різку реакцію з боку мадярської еліти Угорського Королівства, позаяк мадярська монархія суттєво втрачала в території та населенні, а головне — втрачала вихід до моря, адже Горватія тоді була частиною саме мадярської Транслейтанії. (Й понині ірредентісти "Великої Мадярщини" малюють мапу саме того Угорського Королівства, частинами котрого були і Горватія, і Карпатська Україна, і половина Румунії…)
Гостроту протиріч з Ерцгерцоґом Фердинандом продемонстрував його головний політичний супротивник — прем’єр-міністр Угорщини граф Іштван Тиса: „Якщо престолонаслідник надумає здійснити свій план, я підніму проти нього національну революцію мадярів і зітру його з Землі!“
Ця обставина робить ймовірною причетність Іштвана Тиси до підготовки замаху в Сараєво влітку 1914 року — цілком можливо що й мадяри доклались до виконаного руками сербських бойовиків і сплянованого Россійською Імперією Сараєвського вбивства…

Австро-Угорська Імперія станом на 1914 рік

Концепція Ерцгерцоґа Франца Фердинанда не була реалізована…
28 червня 1914 року Ерцгерцоґ Франц Фердинанд вбитий разом зі своєю дружиною Софією в Сараєво…
Сараєвське вбивство стало безпосереднім приводом до початку Першої Світової війни 1914—1918 років, внаслідок якої Австро-Угорська Імперія припинила існування, а її територію було поділено між новоутвореними на її теренах національними державами та країнами Антанти…

Терени Австро-Угорщини після 1918 року, розділені згідно умов Версальського миру.
Червоним кольором позначено нові кордони і назви держав згідно Версальского миру.
Сербія отримала терени сусідніх народів, утворивши Королівство Сербів, Хорватів і Словенців.
Квазідержавне утворення Совєтська Россія (з 1922 СССР) отримало міжнародне визнання лише в 1933-му.

Австро-Угорська Імперія на тлі сучасних кордонів Європи

Угорщина, що входила до складу Імперії, саботувала всі заходи, спрямовані на переозброєння армії та підготовку до вже неминучої війни. Причім, угорська частина парламенту робила рівно те, що угорські делеґації нині роблять в ЕС і НАТО — саботують найважливіші рішення, зловживаючи своїм правом вето.
Власне, Угорщина чи не найбільше доклалась до поразки Габсбурґів.

Угорське Королівство так старанно старалось зруйнувати Австро-Угорську Імперію, що не прорахували наперед невеличкої дрібнички: уламками імперії було знищено й саме Угорське Королівство!
Але на початку Великої Війни Буда-Пешт ще про це не думав.

© Keith Thompson «Leviathan trilogy» © Scott Westerfeld

Мадярщина у вирі Великої Війни

Велика Війна спалахнула у 1914…

Про цілі Королівства Угорщина у війні трохи згодом.
Спочатку поглянемо, як Угорщина відзначилась у І Світову війну.
Упродовж Першої Світової війни з угорськими полками не пов'язана жодна важлива битва, не було жодного документально підтвердженого наступу виключно угорських за етнічним складом військ, але угорські війська приймали участь та інколи внесли вирішальний вклад у результати таких битв, як-от:
— 3-15.ХІ.1914 — битва під Лімановою;
— ХІ.1915—ІІІ.1916 — облога Перемишля;
— V.1915 — Горлицький прорив;
— VI.1915 — битва при Ізонцо;
— VI.1915 — битва при П'яве;
— VI.1916 — Брусилівський прорив.

Війська, набрані в Королівстві Угорщина, присвятили небагато часу обороні власне Угорщини, за винятками Брусиловського прориву в червні 1916 року та вторгнення румунської армії у Трансільванію кількома місяцями пізніше. В обох цих випадках супротивника було відбито. Невелика кількість військ з Австро-Угорщини також брала участь на більш віддалених театрах воєнних дій, які виходили за межі кордонів Австро-Угорщини, в тому числі в Галліполійській кампанії та на Синайському півострові і у Палестині.

На відміну від Німецької Імперії, Італії або ж Франції чи Россійської Імперії, у випадку з Угорщиною питання про її цілі в Першій Світовій війні залишається майже недослідженим. Однак, Королівство Угорщина сильно впливало на воєнні плани дуалістичної Монархії Габсбурґів. Й тому, за спиною Австро-Угорської Імперії Королівство Угорщина вело фактично сепаратистську діяльність.

Основні турботи уряду в Будапешті були продиктовані побоюваннями за цілісність територій Королівства Угорщини, попри те, що половина цих територій були етнічними теренами інших народів.

Тактика угорських політиків вирізнялась непослідовністю дій.
У липні 1914 року угорський прем'єр-міністр Іштван Тиса переконав Раду Корони Монархії не вимагати нових територій від Сербії. (В дуалістичній Австро-Угорській Імперії було два Королівства і два прем'єр-міністри з боку Цислейтанії і Транслейтанії відповідно).
Паралельно з цим угорська опозиція таємно повідомила Антанті, що може бути проголошена незалежна Угорщина, яка готова підписати сепаратний мирний договір, якщо Антанта гарантує її кордони як "Великої Мадярщини". Лідер опозиції Міхай Карої налагодив зв'язки з італійцями, британцями і французами.
Восени 1915-го, з успіхами австро-угорської армії, сепаратистські настрої у Будапешті охололи. Натомість, угорські політики повернулися до питання анексії Північної Сербії, Боснії-Герцеґовини та, можливо, Чорногорії.
Тобто, спочатку Будапешт вмовляв Відень не чіпати Сербію, бо ж таємно вели сепаратні перемовини з Антантою, а коли вітерець змінився, то "кинулись у бій" із зазіханням на нові для себе території!

Коли Австрія передбачала приєднання Польщі, Іштван Тиса наполягав у Відні на включенні до складу Королівства Угорщини Боснії-Герцеґовини включно вже з Далмацією! Та й Чорногорія не завадить! Апетити зростали!

Коли Румунія у серпні 1916 року оголосила війну Австро-Угорщині, уряд Іштвана Тиса розраховував вже й на анексію румунських земель, тоді як угорська радикальна опозиція у парламенті (самостійники на чолі з Міхаєм Карої) посилила сепаратистську пропаганду серед мадяр вже проти Відня.
У березні 1917 року Іштван Тиса запропонував Раді Корони Монархії "розділити Румунію" між Угорщиною та Россійською Імперією, залишаючи "невеличку румунську буферну державу". Однак, згідно з Бухарестським мирним договором (7.V.1918), Румунія відступила Угорщині тільки карпатські перевали. Наступним "успіхом" угорського територіального експансіонізму була згода Ради Корони Монархії на приєднання до Королівства Угорщини Боснії-Герцеґовини та Далмації в жовтні 1918 року.

Тобто, в ході Першої Світової війни Королівство Угорщина за спиною Австрії вела колаборантські дії з ворожими країнами, підбурювала мадярський сепаратизм по відношенню до Австрії, а коли шальки терезів схилялись на бік Австрії, то Угорщина флюгером поверталась і вимагала від Відня приєднати до своєї території нові землі, не полишаючи при цьому вести таємно справи з ворогами, і все це робилося лиш з однією простою метою — утримати гігантську територію Угорського Королівства, половина земель котрого належало іншим народам.

Очікуючи падіння Центральних Держав і, власне, краху Австро-Угорської Імперії, Цісар Карл Ⅰ дозволив Міхаю Карої сформувати уряд у Будапешті. Цей уряд 31 жовтня 1918 проголосив незалежність Угорщини. Проте, це не завадило Антанті та її союзникам висунути до Угорщини територіальні претензії. Врешті-решт, Тріанонським мирним договором (4.VІ.1920) Антанта відділила від Угорщини три чверті її довоєнної території. Таким чином від "Великої Мадярщини" було відрізано всі немадярські етнічні терени інших сусідніх народів. Мадярщина лишилась у своїх етнічних межах.

Мадяри бігали як солоні зайці, підступно зраджуючи власну спільну з Віднем Монархію, заради жадібної амбіції утримати чужі терени сусідніх народів. Натомість, зрадники отримали належне і справедливе покарання. Інколи "іуди" не отримують навіть своїх "тридцяти срібляників".
Мадяри страшно образились!

Антанта з ініціятиви Французької Республіки з метою захисту від угорського ревізіонізму та запобігання реставрації Монархії Габсбурґів утворила навколо Мадярщини Малу Антанту (Чехо-Словаччина, Юґославія, Румунія), для того щоби унеможливити відновлення попередніх кордонів. Угорську армію було скорочено до 35 000 осіб, Угорщині було заборонено мати військову авіацію, танки і будь-яку складнішу зброю.

Кордони, як вважали мадяри, було встановлено "несправедливо" і таким чином, щоб вони перетинали всі природні лінії оборони, призводячи до повної уразливості і слабкої захищеності території. Чехословацький кордон, мовляв, проклали за 30-40 км від Будапешта з тим, щоб місто потрапило в зону досяжності розміщених уздовж кордону чехословацьких гармат. Можливо й так, враховуючи французькі інтереси щодо Малої Антанти та "свого улюбленого дітища Антанти" — Чехо-Словаччини. Втім, першочергово кордони уклались за етнічним принципом.

Мадярщина після Першої Світової війни

По завершенню Ⅰ Світової війни постала Угорська Демократична Республіка.
Цісар Карл Ⅰ дозволив опозиціонеру Міхаю Карої сформувати уряд в Будапешті, 31.Х.1918 "революція айстр" проголосила про створення республіки, офіційно ж Угорську Демократичну Республіку проголошено 16.ХІ.1918, її президентом став Міхай Карої.

Після революції на перший план виступило національно-територіальне питання, оскільки немадярські народи — Румуни, Серби, Горвати, Словаки, Українці — рішуче прагнули відокремлення.
На Закарпатті угорський уряд навіть дозволив автономне утворення — так звану Руську Країну. Однак Всекарпатський конґрес, що відбувся у січні 1919-го в Хусті, висловився за возз'єднання Закарпаття з Українською Народньою Республікою. Одночасно на Рахівщині та Мармарощині утворилася Гуцульська Республіка. У 1919—1920 у Будапешті перебували українські дипломатичні місії: УНР (голова М.Ґалаґан) і ЗУНР (гол. Я.Біберович).

Втім, існувала Угорська Демократична Республіка недовго, і вже наступна "революція" 21.ІІІ.1919 скасувала Угорську Демократичну Республіку та проголосила Угорську Совєтську Республіку ("Вєнґєрскую Совєтскую Рєспубліку"), котру очолив мадярський коммуніст гебрейського походження Бела Кун. "Совєтская Вєнґрія" протрималась ще менше, всього 4 місяці.

Антикомуністи і монархісти жорстоко чистили Мадярщину від гебреїв, комуністів, лівих та інших загроз. У 1920 році коаліція правих політичних сил об'єдналась і знову оголосила Королівство Угорщину. Вибір нового короля затримувався через політичну боротьбу, тому було вирішено обрати реґента. Колишній адмірал австро-угорського флоту Міклош Горті був обраний реґентом і залишався ним до падіння свого режиму.

Адмірал без флоту Міклош Горті

Мадярщина Горті

Міклош Горті формально відновив монархію і став реґентом.
Адмірал без флоту Міклош Горті до кінця свого правління пихато самоназивався "контр-адміралом", носив адміральський однострій і старі ще імперські відзнаки контр-адмірала військово-морської фльоти Австро-Угорьскої Імперії, волів титулюватись як "контр-адмірал", хоча його "королівство" не мало ніякої морської фльоти і взагалі не мало виходу до моря, позаяк Горватія не входила до складу Угорщини.

За Тріанонським Миром 1920 року територія довоєнного Королівства Угорщина скоротилася на дві третини: Словаччина і Закарпаття включені до Чехо-Словаччини; Трансільванія, Східний Банат, Мармарощина — до Румунії; південнослов'янські землі — до Королівства Сербів, Горватів і Словенців (майбутня Юґославія); провінція Бурґенлянд — до Австрії, а населення скоротилося приблизно на 60%. Тобто, всі немадярські народи, що були у складі старого Королівства Угорщини, опинились за межами повоєнної Угорщини.
Це викликало зародження серед угорських правлячих кіл і частини угорського суспільства реваншистських настроїв. І вже на початку 1930-х років для мадяр зажевріла "нова надія"! Постав Третій Райх! Сподіваючись, що гітлерівський уряд допоможе Угорщині повернути "втрачені території", гортистський режим пішов на встановлення союзницьких відносин з Третім Райхом.

Гітлер радо вітав таких чудових союзників, як Мадярщина і Польща!
Для плянів Третього Райху були дуже зручні і вчасні такі чудові й вірні союзники, як Мадярщина і Польща.
Вчорашня Антанта, у особі британського прем'єра Невілла Чемберлена та французького прем'єра Едуарда Даладьє, радо віддали на пошматування "своє улюблене дітище Антанти" Чехо-Словаччину, аби тільки "заглянути у очі Гітлеру і побачити там мир"!
Коли у 1938 році, після нацистського Аншлюсу Австрії, дійшла черга до пошматування Чехо-Словаччини, союзниця Третього Райху Польща так завзято кинулась шматувати сусідню країну, що аж Гітлер завидками зайшовся!
Мадярщина теж обіцяла дивувати!

4.Х.1938 уряд Мадярщини запропонував Третьому Райху приєднати Закарпаття до "Королівства Святого Іштвана" — так пафосно "адмірал" Горті величав Мадярщину. В цьому Будапешт активно підтримала Варшава, виходячи з того, що існування української автономії активізує незалежницьку діяльність Українців на окупованих Польщею західніх теренах України.

Гітлер обіцяв допомогу Горті — Гітлер виконав обіцянку.
За першим Віденським арбітражем 2.ХІ.1938 до Мадярщини Горті відійшли всі південні райони Словаччини й південна частина Закарпатської України з містами Ужгород (Унґвар), Мукачево (Мункач), Берегів (Береґсас).
На решті земель Закарпаття 14-15.ІІІ.1939 була проголошена Незалежна Українська Держава — Карпатська Україна.
З огляду на те, що пошматована Чехо-Словаччина перестала існувати, іншого виходу Українці Закарпаття просто не мали.

У ніч із 13 на 14 березня 1939 року Мадярщина Горті за підтримки Третього Райху та польських диверсантів віроломно напала й розпочала війну проти Карпатської України. Напад пронацистської Мадярщини на Карпатську Україну був першим збройним конфліктом Другої Світової війни.

Українці перші прийняли удари Другої Світової війни!
Українці першими в Європі дали відсіч нацизму і стояли до останнього!
Для Українців II Світова розпочалася не у вересні, а в березні 1939 року.
Українці першими в Європі дали відсіч Третьому Райху і нацистським приспішникам Гітлера з Мадярщини. На жаль, сили були не рівні…
Мадярщина Горті жорстоко втопила в крові Карпатську Україну, долаючи впертий опір Збройних сил Карпатської України — “Карпатської Січі”, і окупувала терен Карпатської України…

17 березня 1939 року на третій день окупації Карпатської України пронацистською Мадярщиною Горті спільно з польськими диверсантами, мадярські жандарми і ґонведи гнали полонених Українців — вояків “Карпатської Січі” — на Верецький перевал через села Нижні Ворота, Верб'яж, Завадка, 7-8 колонами по 70-80 осіб, і передали їх окупаційній польській "прикордонній службі", а польські окупанти розмістили полонених Українців у підвалах своїх казарм.
18 березня 1939 року до сходу сонця полонені були розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії "кордону" приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб'яж, та між Петросовицею, Жупанами і Лазами…

1939 — Ясіня, Татарський перевал

Мадярські ґонведи розстрілюють полоненого січовика

Мадярський терор проти січовиків

Такі розстріли відбувались в березні 1939 року всюди на карпатських перевалах між Галичиною і Карпатською Україною, на межі, по якій польські і мадярські окупанти встановили свій "польсько-мадярський кордон".
Українців з Хуста та інших місцин Карпатської України катували і вбивали в долині Тиси, а ось Українців з Галичини, що прийшли на допомогу братам-Українцям, мадяри і поляки погнали на перевали, до "кордону", ніби, щоб "передати польській стороні".
Полонені Карпатські Січовики — Захисники Незалежності України — були навмисне привезені сюди польсько-мадярськими окупантами, щоб символічно, на новоутвореному "польсько-мадярському кордоні" жорстоко закатувати знесилених і зранених Українців. Розстріли відбувались вздовж всього "кордону", по всьому хребту Карпат… Звіряча жорстокість ляхів і мадярських нацистів нічим не відрізнялась від жорстокості недолюдків-кацапів, та в "мадярській кампанії" 1939 року ляхи особливо хизувались перед мадярами своєю звірячою подобою, катуючи Українців…
То так "пшевєлєбна шляхта" показувала, як треба поводитись з "украйонцями-холопами".

Лишилось багато свідчень про жорстокість мадярських і польських окупантів.
Старожили в Хусті розповідали, що мадярські й ляшські окупанти були найжорстокішими з усіх чужинців, які топтали своїми чоботами Срібну Землю Карпатської України-Русі. Навіть нацисти Третього Райху не були такими недолюдками і не вдавались до таких звірств, як ляхи й мадяри. Схоже, у кацапів є справжні "братья". Показуючи дерев'яний хрест, що стояв при дорозі на Хустський замок і його совєтська влада не наважилася знести, старожили розповідали про полонених у 1939 році Січовиків, яких зв'язували по кілька колючим дротом і кидали на пором, що ходив між двома берегами Тиси. Посеред річки скидали їх у воду. Це місце при виїзді з Хуста на Ужгород, де зараз автомобільний міст до села Крива.
Історики мають чисельні докази і свідчення старожилів про розстріли Українців на карпатських перевалах…

1939 — Мадярщина Горті з окупованою Карпатською Україною

У 1939 Мадярщина Горті приєдналася до "Антикомінтернівського пакту", а в 1940 — до Берлінського пакту (Третій Райх, Японія, Італія). Віддякою за "сумлінність" став другий Віденський арбітраж 1940 року, за котрим Мадярщина Горті отримала значну частину Трансільванії без війни з Румунією. Але Гітлер вимагав, щоб угорський режим Горті дотримувався нацистських законів у військовій і расовій політиці, "щоб уникнути вірогідних конфліктів у майбутньому". Антисемітизм був офіційною політикою ультраправих в Угорщині, угорський уряд допомагав Третьому Райху в депортації Гебреїв до концтаборів під час Голокосту.

Мадярщина Горті приєдналась до Третього Райху та Італії під час їхнього вторгнення у Юґославію в 1941 році. Угорщині було дозволено приєднати край Бачка у Воєводині, де мешкала сербська більшість, а також краї Прекмур'я і Меджимур'я, які мали словенську й горватську більшість відповідно. Амбіції щодо Горватії були припинені після створення Незалежної Держави Горватія в союзі з Третім Райхом і королівською Румунією. Мадярщина Горті направила угорські війська для підтримки Вермахту проти Совєтського Союзу. Угорське військо вирізнялось неймовірною жорстокістю на окупованій нацистами Україні, зокрема, спаливши місто Корюківка на Чернігівщині з усіма 8 тисячами Українців, проте зазнало значних втрат під час "сталінґрадської битви".

1944 року совєтські війська швидко просувались на захід.
11.Х.1944 боягузливий і хитрий Міклош Горті спішно намагався укласти сепаратний мир з державами антигітлерівської коаліції, але ці спроби були зірвані нацистами і вже 16.Х.1944 "адмірал" Горті перебував у Берліні під домашнім арештом та склав повноваження на користь Ференца Салаші, за погодження з котрим Третій Райх відразу ж окупував Угорщину і створив маріонеткову державу.

4.V.1945 у Тіролі Міклош Горті здався американським військам. Союзницьке командування, на жаль, не розглядало Горті як військового злочинця і дозволило тому оселитися у Західній Європі.
1946 року Міклош Горті виступав на Нюрнберзькому процесі як свідок, але "контр-адмірала" до відповідальності притягнуто не було. Пізніше, у 1949 році, на запрошення портуґальського диктатора Антоніу Салазара Горті разом з родиною Горті переїхав до Портуґалії де оселився у місті Ешторілі й де помер у похилому віці, встигши написати об'ємні побрехеньки-мемуари. Похований в Ешторілі, 1993 року з почестями перепохований в Угорщині, у рідному селищі Кендерешт, комітат Сольнок.
На жаль, покарань за свої злочини проти України, Чехо-Словаччини, Румунії та Горватії мадярський шовініст і військовий злочинець Міклош Горті не поніс…

Під час совєтської окупації доля Королівства Угорщина була вирішена. Вища національна рада була колективним керівником держави до 1 лютого 1946 року, коли монархія була офіційно скасована. Реґентство було замінено Другою Угорською Республікою, котру також незабаром скасовано й утворено комуністичну Угорську Народну Республіку ("Вєнґєрскую Народную Рєспубліку — ВНР") — фактично, маріонеткову совєтську республіку-сателліт, одну з низки "соцлаґєря" окупованої Совєтами Європи.

І наостанок…
На вищезгаданому Верецькому перевалі, зовсім поруч зі щойно відкритим Меморіялом Карпатським Січовикам, бовваніє тотемний і "скрєпный" для всіх мадяр пам'ятник, складений з кам'яних брил — "Меморіал Завоювання" називається! Утримується ця брила мадярських "завоєватєлєй" за державний кошт України (!), себто, за наш з вами, щоправда, час від часу Будапешт обіцяє "платити навпіл", але платить Україна. Останні роки ця похмура брила була завішана мадярськими прапорами та вінками, проте останнім часом страждає від вандалізму переважно кремлядських провокаторів, що видають акти вандалізму за "українсько-нацистські". Цей тотемний істукан важливий для мадяр тим, що вказує за Нестором-Літописцем на місце переходу мадярського фіно-угорського племені через Карпати в низину Дунаю, де й заснувалась Мадярщина. Так це чи ні, складно сказати, бо, як доводить історія, довіряти сотні разів викривленим московітами джерелам від всіляких несторів-літописців доволі складно тепер. Втім, це фіно-угорське плем'я з кацапських багнищ таки відокремилось від решти "соплємєнніков" та осіло в Європі, це факт. А ось де саме перетнули Карпати, це ще питання. Втім, мадяри вважають, що їх предки перетнули Карпати саме на Верецькому перевалі, й тому після відновлення Незалежності України, без дозволу України, збудували тут собі цю кам'яну брилу на місці розстрілу мадярами й ляхами Карпатських Січовиків. Так би мовити, "помєтілі тєріторію" своїх територіяльних зазіхань на майбутнє. Адже "Меморіал Завоювання"!

"КЬІШ! КЬІШ! Ні атдам маю вєлікую імпєрію!"

Як показало останнє століття, всі дії мадяр були спрямовані виключно на збереження своєї "мадярської імперії", й заради цього вони йшли на підступність, зраду, брехню, ладні були укладати союз хоч з нацистами, хоч з совєтами, хоч з дідьком, аби лишень-бо їм подарували назад їх "мадярську імперію".
Мадяри такі ж нікчемні й мерзенні, як їх найближчі родичі кацапи!

Фраґмент матеріялу “Велика Мадярщина” і мадярóнщина
Винесено окремо як огляд дій Мадярщини під час І Світової війни.

Матеріял укладено з відкритих джерел.
℗ Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»
Ⅻ.2020