Одна єдина Соборна Україна, або “єдіная страна”

Одна єдина Соборна Україна, або "єдіная страна"

100 років тому Соборна Україна практично змогла відбутись після Акту Злуки.
Велика Україна, «Одна єдина, Соборна Україна — від Карпат і до Кавказу!»... Таким було гасло тих часів...
І доки політики того часу чублися за владу, прості Українці від Карпат і до Кубані чітко усвідомлювали, що треба боротися за Волю, самостійність і Незалежність Соборної України!
Українці кров'ю стікали, але перемагали!
...а потім Україну втопили у крові...
...Перша Незалежність була втрачена...
...втрачено суттєві етнічні терени як на сході, так і на заході...
Велика Війна триває по цей день... і знову кров'ю стікаємо, але перемагаємо!..

 

Та чи перемагаємо?..
"Одна країна - Єдіная страна" — такий слоган з'явився десь через рік з початку війни РФ (Россії Фашистської) проти України.
Дивно, та чомусь після другої половини слогану відчувається якась недомовленість, чи-то пак, "нєдосказанность" — яка це "єдіная страна", з ким вона "єдіная"?
І чому не "Єдина Україна", а якась неназвана "країна"?
І що за сумніви в територіяльній цілісності України? Звісно ж Україна унітарна, без всіляких там "юґо-вастокав"!
Ба більш того, термін "єдіная страна" чомусь асоціюється з россійсько-імперським "Одна страна, одін народ!", або, якщо ще точніше — "Ein Volk! Ein Reich! Ein Führer!""Один народ! Один Райх! Один фюрер!". Доктор Йозеф Геббельс вигадав!
Навіть якщо перекласти англійською заголовок цієї публікації, то одразу стане помітна сенсова різниця, між одною єдиною Україною та "єдіной страной": One single United Ukraine or "unified country" — "уніфікована страна"!
Це майже як "фєдєралізованная", причому, зрозуміло на чию користь і в якому сенсі, бо є федерації у нормальному сенсі цього слова, а є "россійская фєдєрация", де сенс терміну "федерація" знівельований нанівець.
Що ж це за слоган такий "уніфікований" нам підсунули?
Коли на телеекранах України з'явилось всюдисуще "Одна країна - Єдіная страна" якраз остаточно завершилась россійсько-фашистська окупація українського півострову Кирим, активно переслідувались Киримці, окупанти будували вздовж Сивашу укріплення та стягували військову техніку до Перекопу й Чонгару...
Слоган мав на меті підтримку усіх громадян України? Тоді чому саме в такі складні для Киримців часи цей слоган не мав третьої частини киримтатарською мовою? Це ж логічно? Киримці вже б напевно були впевнені, що їх підтримують...
Але ні, слоган був "двухязычным""а какая разніца, і так паймут".
Мовне питання тоді й близько ще не піднімалось!
Певно, не дарма цей слоган з'явився в Україні...
З огляду на те, що сумнозвісний "языковый закон Ка-Ка" так і не було скасовано, поява терміну "Одна країна - Єдіная страна" стартувала новий і зухвалий оберт кацапізації.
Після появи слогану "Одна країна - Єдіная страна" так звані "русскоязычныє ґражданє" раптом активізували свою аґресію та хвилею почало підніматися мовне питання...
Звісно, ж Українці і раніше боролись за рідну мову, адже останні 350 років доводиться боротися за право розмовляти рідною мовою, але "єдіная страна" підкреслила, що "русскоґаварящіє чєлюсті" відтепер мають карт-бланш!
Спроби Українців боротися та захищати рідну мову були марними і всіляко придушувались з боку попередніх режимів.
Й без того загнана в кут за роки совєтської окупації українська мова і в часи відновлення Незалежності України не змогла вибратись з міцних "объятій братскоґо языка", а нетривалий термін донбасской кримінальної окупації з прийняттям "закона Ка-Ка о рєґіанальных языках" взагалі поставив українську мову на межу виживання.
Після Майдану замайоріла надія...
Проте, сподівання виявились марними і вщент розбитими слоганом "Одна країна - Єдіная страна".
Якщо навіть в роки кримінальної окупації в теле-радіо-етері та медія було присутньо приблизно 25% української, а решта було кацапської, то з появою "єдіної страны" обсяг кацапської досяг 90%!!! Кацапська витіснила і дотискає залишки української мови в етері та медія...
І будь-які спроби Українців благати повернути рідну українську мову в медіяпростір зустрічаються зухвалим "Да вы чьто, нєльзя же так, у нас же ЄДІНАЯ СТРАНА! Чьто за укронацизм?"
Будь-які спроби Українців відстояти своє право на рідну українську мову зустрічаються зухвалим шквалом: "ууу, нацызды, вышыватнікі, куґуты, раґулі, западенцы, ґаліцаі, бандеравцы, НЄ СМЄЙТЄ навязывать нам сваю мову!"
Більш помірковані та інтеліґентні "русскоґаварящіє" ліберально починають стверджувати: "Какая разніца, на каком языкє! (Ґлавноє, чьтоб на русском!)"
При всьому тому, що українську мову чудово розуміє практично все населення України.
Абсурд — в Україні необхідно проводити українізацію, позаяк переважна більшість населення категорично не сприймає нічого українського! При тому, що 75% населення ідентифікують себе Українцями за походженням! Проте, свідомих Українців не так вже й багато, на жаль, лишилося... Решта — покручі й етнічні кацапи.
В жодній країні Світу немає такого, щоб мову титульної нації потрібно було рятувати. Хіба що Біларусь таки досягла тотальною кацапізацією тієї межі, коли біларуська мова потрапила в категорію вимираючих і володіють нею лише 5% Білорусів!
Україна теж опинилась в ситуації, коли терміново потрібно розпочинати українізацію!
Арґументація про те, що ця штучна кацапська говірка є мовою окупанта, і носії кацапської говірки вбивають Українців саме через ненависть до нас, вбивають в тому числі й за українську мову та вишиванки, за сам факт приналежності до українського етносу, вбивають задля того, щоби остаточно знищити все українське і остаточно затвердити разом із так званим "русскім языком" і свій "русскій мір" — всі ці арґументи россійськомовні співгромадяни не хочуть навіть і чути.
Натомість, як мантра повторюється роздмухана деякими "обєрвалантёрамі" брехня про "70% русскаґаварящіх байцов в акопах", і про те, що ніби-то "адні лішь русскоязычныє защіщают страну"...
Коли чуєш таку маячню, хочеться запитати — "защіщают КАКУЮ страну?!?"

Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

 

 

100 років тому була приблизно аналогічна ситуація, з той лише різницею, що тоді не було таких можливостей для ведення пропаґанди — телебачення ще не існувало, радіо лише починалось, а газети читала не така значна аудиторія, щоби пропаґанда могла мати тотальний успіх. Тож, "русскоязычный" альманахъ "Кієвлянінъ" навіть при всьому бажанні не зміг сформувати суспільну думку щоденною писаниною про "Єдіную Россію" та "ісконно русскій Кіевъ".
Блоґерів тоді, на щастя, зовсім не було!
Кацапів в Україні 100 років тому було всього 1 мільйон, а не 11, як зараз.
Проте, все одно, навіть цього було вдосталь, щоби на тлі внутрішніх чвар українського політикуму того часу нечисельна кацапська меншина дочекалась своїх "асвабадітєлєй", котрі дерлися в Україну як з боку Совєтской Россіі, так і з боку "бєлоґвардєйскоґо Юґа Россіі".
І щоразу, коли приходили кацапи — "красныє" чи "бєлыє" — ріками лилась кров Українців!
Українців вбивали за вишиванку — бо всі носили тоді вишиванки, за українську мову — бо всі розмовляли українською, за те, що Українці...
Одним з найбільш яскравих і показових епізодів І Визвольних Змагань була Київська катастрофа 1919 року — визволення і втрата столиці. Героїчний і водночас трагічний епізод...
30 серпня Армія УНР вдруге звільнила Київ від большевістських окупантів.
31 серпня "Бєлая Ґвардія Юґа Россіі" увійшла в столицю України та, щоб брехливо підкреслити, що це саме вони "асвабаділі от красных Кієв", влаштували свій "парад" із вивішуванням "трікалора".
Полковник Запорожського Корпусу Володимир Сальський зірвав цей кацапський "трікалор" та жбурнув на бруківку під ноги свого коня!
Кацапи обурились, здійнялась стрілянина, Армія УНР була витиснута зі столиці, а кацапська наволоч влаштувала в Києві антиукраїнські та антиєврейські погроми! Здійснювались облави на Українців, грабувались крамниці, коїлись масові пограбування, мародерство, зґвалтування, вбивства, а на ранок вивісили "указ" про заборону української мови, в якому було зазначено: "Отнынѣ і навсѣґда Киев возвращается в состав едіной и нѣделімой Россіі!"
"Єдіная страна" зразка 1919 року...

Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

 

Щоправда, мрії "бєлоґвардєйцев" не збулись, Київ ще неодноразово переходив з рук у руки, доки столицю України остаточно не захопили 20 червня 1920 року Совєти...
Втім, варто зауважити, що кацапи — і "бєлыє", і "красныє" — залюбки об'єднувались задля того, щоб повбивати Українців!
Власне, головною помилкою "бєлоґо двіженія Россіі" було те, що замість порятунку залишків Россійської Імперії від "красной чумы", вони скерували своє "двіженіє" саме на захоплення України і винищення Українців! І якщо Чорний Барон Вранґєль розумів цю стратегічну помилку "бєлоґвардєйцев", позаяк був поміркований та припускав самостійність України, то чорносотенний ґєнєрал Дєнікін зі своїми імперсько-шовіністичними поглядами навіть й слухати не хотів нічого про якусь там самостійну Україну! Тому увесь свій потенціял "Бєлая Гвардія Юґа Россіі" витратила на Україну, та замість того, щоби рушати на Москву і Пєтроґрад, "дєнікінцы" скерували всі сили на Київ та Крим! А коли наостанок Чорний Барон Вранґєль спробував врятувати "бєлоє двіженіє" — вже було запізно! Половина "донскіх казАков" не бажала воювати за бєлых ґаспод афіцеров та бігли до красных коміссаров, або швендяли до своїх станіц в надії пересидіти до кінця остогидлої навіть їм війни.
Зрештою, "красная чума" буквально зжерла "бєлоє двіженіє", навіть не вдавившись, а половина "бєлоґвардєйцев" з тих, хто вижив і не встиг втекти до Франції, потому ставали краснымі коммісарамі!
Адже окупація і винищення Українців продовжувались!..
І катували Українців зі смачним "русскім матом"!
 

Українців винищували за те, що Українці, за українську мову, за українську вишиванку, за любов до України...
Погляньте на мапу України 1929 року — це етнографічна мапа Кубійовича і Кулицького, на якій станом до 1930-х років зображено етнічний ареал Українців. Українські етнічні терени сягали із заходу Неману, Дорогичина, Бересті, Сяну, Перемишля, Бескид і Дунайця на Лемковині, Сіверщина на півночі, а на сході — середній Дон на Східній Слобожанщині, Калитва над Донцем, Таганріг, степи вздовж Манича і звісно ж, Передкавказзя та Кубань!
До Голодомору 1932-1933 не лише Донецька Україна та Слобожанщина, але й Кубань та Підкавказзя були вщент етнічно українськими! А окрім того, український етнічний ареал сягав Поволжжя.
Внаслідок Голодомору-1933 майже повністю знищено Українців на Кубані, Східній Слобожанщині, Передкавказзі, Поволжжі.
В самій Україні кількість жертв Голодомору 1932-1933 сягала до 7 мільйонів!.. І суттєво зменшилась українська етнічна частка населення на півдні і сході...
Кацапи цинічно заявляють "а ґолад нє толька на Украінє был, вот Паволжьє тоже", та мовчать про те, що більшість померлих від Голодомору були Українцями...
До Голодомору Українці на Кубані сягали 75% населення, після залишилось менше 5%...
Спустошені українські землі швидко заселялись кацапами!
...є в сучасному "Краснодарском крає РФ" така собі велика "станіца Лєнінґрадская" (не дивуйтесь, у кацапів в топоніміці лєнін всюди йдосі) — до 1934 року це було курінне селище Уманське...
Курінне селище Уманське засновано запорожськими козаками у 1740 році!
У 1913 в Уманській мешкало 23 800 мешканців (13 751 козаків, 10 049 іногородніх). З козацького населення Уманської й інших станиць полкового округу формувалися 1, 2 і 3 Уманський кінні полки, 17 Кубанський пластунський батальйон.
Пізньої осені 1932 станиця Уманська була внесена в "Чорні дошки"...
У 1934 виживших Українців товарняками вивезли до Сибіру та Казахстану.
У станицю були заселені військовослужбовці "Бєлорусскоґо і Лєнінґрадскоґо воєнных окруґов" із сім'ями.
Уманська була перейменована в Лєнінґрадскую (постанова Президії ВЦИК від 20.VI.1934).
...аналогічна трагічна доля у курінного селища Ведмідівка, заснованого у 1748 році.
Після Голодомору 1933 року виживших вивезли до Сибіру, а заселене кацапами стародавнє козацьке селище називається "станіца Мєдвёдовская", і лише назва залізничної станції викриває українське минуле — "станция Ведмідовка"...
Така ж трагічна доля у сотен українських козацьких селищ, кожне з яких нараховувало по п'ять, десять, двадцять тисяч осіб населення... Попухли з голоду, померли, виживших вивезли до Сибіру...

 

Тепер лише чисельні українські назви кубанських козацьких станиць, сел і хуторів є німим свідченням того, що колись це була українська Кубань — Київська, Канівська, Переяславська, Корсуньська, Запорожська, Брюховецька, Іркліївська, Стародерев'янківська, Довжанська, Бриньківська, Стародубська...
Часто ці українські назви вже спотворені кацапами, позаяк вимовляти українською вони їх не вміють: Гривеньська перетворилась на "Ґрівєнскую", Варениківська — "Варєніковская", Бриньківська — "Бріньковская", Гарбузова Балка — "ҐАрбузовая Балка", Джерельна — "станіца Новоджерєлієвская", хутір Незайманий — "станіца Нєзаймановская", хутір Мальований — "Іноґороднє-Малєванный"(!), Ахтарі — "Пріморско-Ахтарск", Пластунське — "Пластуновская", Сіверське — "Сєвєрская", Різдвяна кацапізувалась на "Рождественскую станіцу" і лише залізничний роз'їзд "Рыздвяный" свідчить про українське минуле козацького селища у Передкавзказзі.
Аналогічно на Сіверщині українські назви Сіверськ та Рілля кацапізувались в "Сєвск" і "Рыльск", позаяк кацапи не знають, що таке рілля! Та й топонім Сіверський кацапів ставить в тупік і вони не можуть збагнути, "а паччіму на юґє у падножия Кавказа вдруґ станіца Сєвєрская, ватэта патамушта Сєвєрный Кавказ!"
Саме тому у нас в Україні є такий топонімічний абсурд, як Сєвєродонєцк, хоча вірно буде Сіверсько-Донецьке, але позаяк місто збудували за часів СССР як додаток до хімкомбінатів, а назву давали кацапи, то й вийшов "Сєвєродонєцк".
Втім, за часів совєтської окупації половину назв взагалі давали на честь совєтських ідолів та ідеологічних "праздніков"...
Це приклади того, як кацапи не лише не розуміють українських назв та українською мови, але й саме з цієї причини намагаються знищити все українське, щоби, як ота сарана, остаточно колонізувати наші терени і перетворити їх на мертву кацапську Орду...
«Коли наїсться сарана?» — питання, радше, риторичне...

Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

 

Україна заплатила страшну ціну за втрату Першої Незалежності...
Ціна Незалежності — десятки мільйонів життів Українців: полеглих у І Визвольних Змаганнях, закатованих, замучених голодом у Великий Голодомор, полеглих у ІІ Світовій війні та ІІ Визвольних Змаганнях...
Українці завзято й звитяжно чинили опір в лавах ОУН-УПА.
Українці опирались в роки совєтського застою.
Українці й після відновлення Незалежності змушені були боротись за своє право бути Українцями і говорити рідною українською мовою.
Українці на третій рік війни РФ (Россії Фашистської) проти України змушені не лише захищати Україну на лінії фронту, але й боротися на решті території своєї рідної країни за право бути Українцями, за право говорити рідною українською мовою, за право назвати свою Неньку країною, а не "страной"...
 

Свідомі Українці чітко усвідомлюють, звідки ростуть вуха, ноги й роги у відверто провокативного слогану "Одна країна - Єдіная страна"! Про Україну в цьому слогані ані слова! Всі чудово усвідомлюють, какая єдіная страна зазіхає на Україну і бажає зробити нашу країну частиною їх "єдіной страны", з єдіным ̶с̶о̶в̶є̶т̶с̶к̶і̶м̶ россіянскім народом!
Навіть через це усвідомлення "узкоязычныє" все ще обзивають Українців "свідомыє свідоміты", вважаючи, що ображають тим самим, хоча вони чудово знають, що на кацапську говірку слово перекладається як "сознательный".
Але Українці свідомі, і нехай дійсно свідомих залишилось менше, аніж тих, у кого голови загиджені совєтсько-россіянскою "кашей із тапара", та ми будемо опиратися вашій "єдіной странє", "єдіной рассіє", ми будемо боротися і перемагати!
Кров'ю стікаємо, але перемагаємо!

© Dmytro Dƶûba
2017.ІІ.5