❃ 100 років українській валюті ❃

5 січня 1918 року Українська Народня Республіка випустила в обіг перші українські банкноти.

Після "фєвральской рєволюциі" 1917 року в Россійській Імперії та утворення у березні 1917 року Центральної Ради в Україні відразу ніхто й не вів мови про запровадження своєї національної валюти. Нова влада ставила перед собою завдання досягти лише права на автономію України у складі "фєдєратівной дємократічєской Россійской Рєспублікі". Отже, власні гроші для України в умовах федерації та єдиного економічного простору не передбачалися.
Проте, відсутність власних грошей стала одним із перших серйозних викликів для Української Центральної Ради та Генерального Секретаріяту. Податки з України відправляли у Пєтроґрад, а вже звідти Врємєнноє Правітєльство Россійской Рєспублікі розподіляло їх для організацій в Україні та українських органів влади. Ці транші, особливо восени 1917-го, часто ставали знаряддям політичного тиску на Центральну Раду та Генеральний Секретаріят України з боку россійської влади. Приміром, щоб викликати заворушення серед робітників заводу “Арсенал”, варто було затримати їм зарплатню.

Отже, протягом літа — осені 1917 року різка зміна політичної ситуації змусила молоду українську владу терміново вирішувати питання про Незалежність та суверенітет республіки.

Після проголошення Третім Універсалом утворення Української Народньої Республіки, Центральна Рада зініціювала розробку національної валюти. Власна валюта була одним із способів задекларувати виникнення нової держави, а також наповнити грошовою масою ринок, знекровлений революційними подіями, а згодом і большевістським переворотом в Пєтроґрадє. Перед цим серед переважно соціялістичних українських урядовців тривала довга дискусія — варто чи ні випускати в обіг нові грошові знаки. Група київських економістів наголошувала, що без золотого запасу зробити це неможливо. Створити його пропонували шляхом продажу селянам поміщицьких земель, врешті, обрали варіант секретаря земельних справ Бориса Мартоса. Він запропонував забезпечити гроші прибутками від державних монополій. Ще до проголошення в січні 1918 року IV Універсалом Самостійності УНР Центральна Рада встигла провести низку важливих соціальних та економічних реформ, спрямованих на захист суверенітету України. У листопаді-грудні ухвалюється низка важливих рішень: перетворити Київську контору державного банку на Центральний банк України, замовити малюнок грошових знаків, ціну грошей позначати чотирма мовами (українська, ідіш, польська, московітська), переговорити з видавцем Кульженком. 19.ХІІ.1917 Центральна Рада України ухвалила тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів. Першу емісію становили карбованці. А 1 січня 1918 року Мала Рада ухвалює закон про випуск власних українських грошей.

Ще влітку 1917 року Михайло Грушевський оголосив конкурс на кращі ескізи українських паперових грошей. У цьому конкурсі взяли участь такі відомі художники, як Г.Нарбут, А.Середа, Г.Золотов, О.Красовський, М.Романовський. Тоді ж на герб України були запропоновані Тризуб із хрестом, зображення козака з мушкетом і навіть свастика (Україна її не прийняла, натомість свастику використала на перших своїх грошах Совєтська Росія — перший випадок зображення свастики на грошових банкнотах разом з п'ятикутною "звєздою" та "сєрпом і молотом" — бажаючі можуть знайти самостійно ці зразки психоделіки, не будемо псувати ними цю публікацію, вельмишановне панство, даруйте).

Георгій Нарбут, ім’я якого тісно пов’язане з епохою відродження українського національного мистецтва, вивчаючи давні монети Київської Русі, вибрав Тризуб із хрестом і розпочав оформлення купюри у 100 карбованців. Георгій Нарбут використав вишукані орнаменти в дусі українського бароко XVII—XVIII століть, власні декоративні шрифти та зображення Тризуба.

Саме Тризуб і був зображений на першій паперовій валюті Української Народньої Республіки на 54 дні раніше, аніж Тризуб був офіційно затверджений як Державний Герб України (1 березня 1918 року).
Банкноти друкували в одній з найкращих тогочасних київських друкарень.
З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір Тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на Тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — злотників та срібників київського князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Київської Русі і князя Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст.
У народі ці 100 карбованців назвали „горпинками“ — через орнамент, який часто траплявся на жіночих фартушках (кияни називали фартушки „горпинками“).

Перші купюри УНР — 100 карбованців, прозвані у народі „горпинками“

Перші купюри УНР — 100 карбованців, графіка Георгія Нарбута

Грошова одиниця УНР отримала назву „карбованець“ — від слова „карбувати“.
Загальний обсяг емісії було встановлено на суму 500 мільйонів карбованців. Започаткували її білетом з номіналом у 100 карбованців.
Перші паперові гроші УНР були випущені, за різними джерелами, 24 або 26 грудня 1917 року за старим стилем, відповідно, 5 або 7 січня 1918 року за новим стилем; в обіг купюра вийшла 18 січня 1918 року за новим стилем.
Гроші пішли в обіг блискуче, маючи однакову вартість зі старими россійськими. Економісти вважали, що якби не прив’язка до россійського рубля, то вони навіть були б вищі за курсом.

Кліше для друку 50 карбованців УНР

Вартість карбованця дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота) і поділялася вона на 200 „шагів“. Усі особи та установи зобов'язувалися обмінювати українські гроші на россійські й навпаки без усякої вигоди для себе. За підробку українських грошей передбачалася кара: позбавлення громадянських прав і каторга. Утім, не вдалося уникнути ексцесів і зловживань, спекуляції. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. Через це та низку політичних причин Центральна Рада України 1 березня 1918 року прийняла Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю — гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала ½ карбованця.
Впродовж 1917–1918 років були надруковані банкноти номіналом 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців. Також протягом 1918–1919 років друкувалися грошові знаки номіналом 2, 5, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.

Хронологія
введення грошових знаків УНР та Української Держави

❃ 5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Георгія Нарбута)
❃ 6 квітня 1918 року — 25 та 50 карбованців (Народна назва — „лопатки“ (з-за зображеного на них селянина з лопатою), ескізи О.Красовського)
❃ 17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 („горпинки“) гривень (ескізи Георгія Нарбута)
❃ жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського)
❃ серпень 1919 року — 10 карбованців („раки“) та 1000 карбованців (ескізи Григорія 3олотова), 100 карбованців (ескіз Георгія Нарбута) та 250 карбованців („канарейки“, ескіз Б.Романовського)
❃ жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А.Приходька).

Гривні Української Народньої Республіки вважались одними з найкрасивіших купюр у тогочасній Європі.

Після підписання Берестейського Миру і повернення Центральної Ради до Києва, 1 березня 1918 року гривня стала основною грошовою одиницею. Та "грошовий голод" змусив вжити термінових заходів. У Києві Український державний банк почав друкувати тимчасові розрахункові білети, які надійшли в обіг ще до появи банкнот закордонного друку. Проте виготовлення грошей у Німеччині зволікалось, і через це тимчасові білети набули більшого, ніж передбачалося, значення. Так і відбулася ІІ емісія Центральної Ради (починаючи з 6.IV.1918). Були випущені паперові гроші у 100, 200, 400, 500 і 1000 карбованців, з водяними знаками, на високоякісному папері.

30.ІІІ.1918 вийшов закон про випуск паперових грошей номіналами у 5, 10, 25 і 50 карбованців (загальною вартістю на 100 мільйонів карбованців) Планувалося, що їх обіг буде більш-менш тривалим (до 1.ІІІ.1924 року). 5 і 10 карбованців так і не були друковані, 25 карбованців з’явилися 6.IV.1918, пізніше з’явилися 50 карбованців ("лопатки" — через зображеного на них селянина з лопатою).

2 гривні УНР, графіка Василя Кричевського

У часи Центральної Ради починається й історія перших українських марок з номіналом у шагах. Спочатку вони були задумані тільки як поштові мініатюри. Та згодом, через нестачу дрібної розмінної монети, за прикладом россійської влади, яка зробила це раніше, стали вживати їх як марки і гроші одночасно на підставі закону УНР від 18.IV.1918. Папір під марки використовували грубий, зручніший для тривалого вжитку. Але ці марки-шаги з’явились у обігу вже після падіння Центральної Ради УНР за часів гетьманату.

Формальне завершення формування структури системи українських грошових знаків відбулося 18 квітня 1918 року, коли Центральна Рада прийняла Закон «Про надання Міністрові фінансів права випустити розмінних марок». Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади у квітні 1918 року, зберіг систему номіналів: 1 гривня = ½ карбованця або 100 шагів та продовжив грошову реформу, але не завершив через прихід до влади Директорії УНР. На той час у вільному обігу на українському ринку були карбованці та гривні УНР, українські марки-шаги, карбованці місцевого випуску Житомира та Одеси, царські россійсько-імперські рублі та срібні монети і россійські "кєрєнкі", німецькі та австрійські марки.

4 січня 1919 року, вже за часів Директорії УНР, було покладено новий проект грошової реформи, яку запропонував вже Міністр фінансів Борис Мартос. Реформа Мартоса визначила єдиними засобами платежу на території України гривні та карбованці, випущені за Центральної Ради і гетьманату Скоропадського. Россійські рублі, випущені царським урядом, а згодом "Врємєнним Правітєльством Россіі" (так звані "кєрєнкі"), були анульовані і не приймались державними установами. До того ж, курс із россійським рубльом став плаваючим та "кєрєнкі" стрімко знецінились і фактично перетворились на звичайний папір.

Директорія оголосила про зміцнення золотого вмісту української валюти. Для цього у населення почали збирати усе наявне золото та срібло для випуску монет, а також було оголошено переплавку усіх мідних пам'ятників російським царям на дрібну монету. На золотих гривнях планувалось розмістити бюст Тараса Шевченка, а на срібних монетах — будинок Центральної Ради. Але розпочати випуск монет так і не вдалось через наступ "красной арміі" Совєтської Россії...

Совєтська окупація

Совєтські окупанти намагались захопити кліше для другу українських грошей, інколи це вдавалось.
Під час першої совєтсько-української війни большевицькі війська захопили в Одесі кліше для випуску банкнот 50 карбованців, якими й користувалися для випуску грошей на окупованих теренах. Фальшування будь-якої валюти для пролєтарієв також було нормою, що не дивно, власне.
Під час наступу на УНР (коли під впливом свого фаворита Омельки Волоха Симон Петлюра віддав наказ розстріляти легендарного полководця Петра Болбочана, що стало одним з наслідків деморалізації українських військ, а згодом Омелька Волох викрав державну скарбницю УНР разом з кліше і втік до большевіків) большевики вивезли в Москву кліше для друку банкноти 10 гривень. 10 гривенні банкноти большевиків відрізнялись від українських лише тоном кольору і також штампувались для розхитування фінансів УНР.
Наприкінці 1920 року Совєти почали вводити совєтський окупаційний "карбованєц", наштампований ще у 1919 в Совєтській Россії. "Большевицькі тисячки", запроваджені "совнаркомом" на окупованих теренах України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5.457.000.000 совєтських рублєй — п'ять мільярдів 457 мільйонів совєтських рублєй). Тобто, совєтські окупанти навмисне висмоктували все з хлипкої української економіки, що можна було висмоктати, "оцінивши" свій дерев'яний совєтський рубль, не визнаний в жодній країні світу, в 5,5 мільярдів вище за вже визнану у Світі українську валюту! Це становище спричинило до проведення у 1922–1924 роках совєтської "дєнєжной рєформы", наслідком якої стало введення в обіг совєтського "чєрвонца". 1924 року було встановлено курс нового совєтського рубля, який дорівнював 1/10 "чєрвонца".
Тобто, Українців на окупованих теренах совєтські окупанти обдерли як липку, до того ж, влаштувавши вже перший Голодомор 1921—1923 років!
Знецінення українського карбованця, заміна на совєтські окупаційні "карбованцы" та "чєрвонцы" були перехідним етапом остаточного утвердження совєтського рубля.

До речі, про етимологію та деякі маркери.
На совєтських рублях українською писалось "карбованець", а на перших окупаційних совєтських банкнотах квазіреспубліки "УССР" навіть московітською писалось "карбованєц". Схоже, той, хто запропонував совєтам перенести з українських карбованців це слово на совєтські рублі в якості перекладу кацапського слова "рубль", або вчинив це свідомо, щоби в українській мові не вкорінилось слово "рубль", або ж це самі кацапські большевікі так вирішили перекласти. Адже, як відомо, карбованець походить від слова "карбувати", а "рубль" від слова рубати (коли в московському улусі почали закінчуватись срібні гривенники Київської Русі, то московіти їх рубали й ті обрубки звали "рубль".) Навряд чи кацапські пролєтарії змогли би перекласти українське слово "карбувати" чи бодай зрозуміти, що це взагалі таке. Тому, або просто вирішили, що "карбованєц" це "рубль", або хтось свідомо їм це "підказав" і завдяки цьому в українській мові, майже вщент скацапленій за час совєтської окупації, все ж не закріпилось кацапське слово "рубль", хоча навіть через чверть століття після краху СССР всі ментально "совєтскіє ґражданє" все ще обзивають українську гривню "рублямі".

Коли совєтський рубль остаточно затвердився у 1924, обіг усіх українських грошей заборонили.
Повернути українську гривню вдалось лише з відновленням Незалежності України, після введення перехідного від совєтського рубля тимчасового купоно-карбованця (який взяв на себе весь інфляційний удар). З 1996 року Україна має в обігу українську гривню, яку теж визнано однією з найкрасивіших валют світу.

Вшанування 100-ліття української валюти

Національний Банк України наприкінці 2017 року до 100-ї річниці української валюти і на вшанування 100-річчя Української Революції виготовив сувенірну банкноту „Сто карбованців“ номіналом 100 гривень і сувенірний набір „До 100-річчя подій Української Революції 1917–1921 років“.
Сувенірна банкнота „Сто карбованців“ відтворює дизайн першої української банкноти — державного кредитового білета номіналом 100 карбованців (автор ескізу банкноти — Георгій Нарбут). Зображення на цій банкноті Тризуба стало одним із головних чинників утвердження великокняжого знака Володимира Великого як Державного герба УНР і майже на два місяці випередило відповідний закон Центральної Ради про Державний Герб України. Під час виготовлення сувенірної банкноти використано спеціальний захищений папір, який складається з волокон льону — до 85% та бавовняної целюлози. Папір банкноти містить локальний водяний знак у вигляді Тризуба, середній зуб якого увінчаний хрестом.
Розміри банкноти: — 80 х 170 мм.

Сувенірна банкнота „Сто карбованців“

Сувенірна банкнота „Сто карбованців“ — аверс.
Основне зображення лицьового боку сувенірної банкноти — стилізований державний кредитовий білет 1917 року номіналом 100 карбованців (лицьовий бік), ліворуч від якого написи: „УКРАЇНА“ (угорі), До подій Української революції 1917 — 1921“ (унизу); над написом ліворуч — Тризуб, історичний символ, який розташований на кредитовому білеті 1917 року.

Сувенірна банкнота „Сто карбованців“ — реверс.
Основне зображення зворотного боку сувенірної банкноти — стилізований державний кредитовий білет 1917 року номіналом 100 карбованців (зворотний бік), праворуч від якого написи: „УКРАЇНА“ (угорі), „До подій Української революції 1917 — 1921“ та „100 РОКІВ“ (унизу).

Набір у сувенірній упаковці
„До 100-річчя подій Української Революції 1917–1921 років“

Сувенірна банкнота буде мати тираж 80000 штук з якого 20000 будуть входить в набір у сувенірній упаковці „До 100-річчя подій Української Революції 1917–1921 років“, що складається з пам’ятної медалі „100 років від дня заснування Українського державного банку“ і сувенірної банкноти „Сто карбованців“ (до 100-річчя подій Української Революції 1917–1921 років)“.
Художники: Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук.
Скульптори: Роман Чайковський, Володимир Дем`яненко, Анатолій Дем`яненко.

«Не дивлячись на всі несприятливі умови, українські гроші цілком добре виконали призначене їм завдання. На протязі 1918 і 1919 років, а почасти і в 1920 році, на ці гроші удержувався весь державний апарат, пошта й залізниця, які не давали прибутку, та армія. 1918 року тими грішми платилося за продукти сільського господарства, що їх держава постачала Німеччині й Австрії; на ці гроші Українська Центральна Рада придбала мільярдові суми в німецькому та австрійському банках, а це дало нам можливість протягом трьох років удержувати дипломатичні місії майже в усіх європейських державах і в Злучених Державах Америки, навіть після втрати території...»
Борис Мартос. «Українська валюта 1917-1920 років»