❖ УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917—1921


 

❖ УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917—1921 ❖

 

ЩО ТАКЕ УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ?
Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Россійську Імперію у березні 1917 року. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності.

 

Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

 

Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура. Основні етапи революції: діяльність Української Центральної Ради, проголошення її Універсалів (березень 1917 – квітень 1918), правління гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня – 14 грудня 1918) та встановлення влади Директорії УНР, розгортання та придушення масштабного повстанського руху (грудень 1918 – листопад 1921).

У 1921 році, після кількох воєн Совєтської Россії з УНР, майже вся територія України опинилася під контролем окупанта. Ризький мир, підписаний у березні того ж року між Совєтською Россією, Польщею та Совєтською Україною (УССР), фактично поховав самостійницькі плани урядів УНР і ЗУНР.
Раніше, 1918-го Румунія окупувала Буковину, 1919-го до Чехо-Словаччини відійшло Закарпаття. Долю Східної Галичини було вирішено 1923 pоку на Паризькій конференції – її приєднано до Польщі. Як відомо, Франція зробила все можливе, щоб не допустити на Паризьку мирну конференцію делегацію Незалежної України (УНР).

Попри те, що до середини 1920-х років усі землі сучасної України опинилися під владою чотирьох держав, питання єдності української нації вже ніколи не ставилося під сумнів. Саме під час Української революції було проголошено Незалежність України, продемонстровано можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу — Соборну Україну. Це був вагомий і багато в чому трагічний досвід державницько-правової розбудови України.
 

Цікаво, що термін “Українська революція” був уведений в обіг самими учасниками подій. Це визначення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка та інших діячів доби.
Совєтська "історіографія" старанно викорінювала цю дефініцію та поширювала свої поняття – “Вєлікая Октябрьская Социалістічєская Рєволюция” та “Ґражданская война” (“Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”). Усе, що не вписувалося в рамки "ґєнєральной лініі партіі", подавалося як "буржуазная контррєволюция". Проте, тим часом українські історики в діаспорі досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Їх роботу продовжили вітчизняні науковці в незалежній Україні.
 


 

❖ ЕТАПИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 ❖

 

❖ березень 1917 – квітень 1918.
Утворення та діяльність Української Центральної Ради, проголошення її Універсалів;
❖ 29 квітня – 14 грудня 1918.
Правління гетьмана Павла Скоропадського;
❖ грудень 1918 – листопад 1921.
Встановлення влади Директорії УНР, розгортання та придушення масштабного повстанського руху.
 

Доба Української Центральної Ради
(березень 1917–квітень 1918)

 

Перший етап Української революції розпочався відразу після перемоги російської Лютневої революції у Петрограді. В цей час у Києві було створено національний представницький орган – Українську Центральну Раду (УЦР). Після Всеукраїнського національного конгресу вона з київської організації перетворилася на загальноукраїнську.

У І Універсалі УЦР заявила про політичну мету – здобуття української автономії у складі демократичної федеративної Російської республіки. Автономна Україна мала включати території, де Українці становлять більшість населення.

ІІ Універсалом Центральної Ради утворено виконавчий орган влади – Генеральний Секретаріат.

У багатьох містах колишньої імперії відбувалося українське національне піднесення. Українці, що входили до частини Російської імператорської армії та Російського імператорського флоту, збиралися на мітинги, українізувалися та визнавали УЦР.

Після захоплення в Петрограді влади більшовиками надії на демократичний устрій Росії поступово розвіялися.

ІІІ Універсалом УЦР проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Майже відразу вона зазнала більшовицької агресії з боку Росії. У розпалі бойових дій УЦР проголосила незалежність УНР (ІV Універсал). Незважаючи на героїзм під Крутами та в інших нерівних боях, українські війська відступили. УНР уклала перший в новітній історії України міжнародний договір у Бресті — Берестейський Мир. Дипломатичне визнання та військова допомога Центральних держав зміцнили УНР і дали змогу відвоювати окуповані більшовиками території.
 

❖ Доба Гетьманату
(квітень–грудень 1918)

 

Здобувши владу, гетьман Павло Скоропадський скористався нетривалим мирним періодом для зміцнення основ української державності. В період Гетьманату була розбудована дієва регіональна адміністрація. Вона контролювала найбільшу за весь час Української революції територію, а також вела перемовини про входження до складу Української Держави Криму та Кубані. Українська Держава була визнана 30 країнами.

За гетьмана в Україні було відкрито Кам’янець-Подільський університет, засновано Академію наук, закладено основи Української автокефальної православної церкви, здійснено інші важливі починання. Амбітна військова реформа не була завершена через несприятливу зовнішню та внутрішньополітичну ситуацію. Здобутками державотворення періоду Гетьманату скористалася відновлена УНР.
 

❖ Доба Директорії
(грудень 1918–листопад 1921)

 

Директорія відновила республіканський лад і демократичне правління в Україні. Акт Злуки Української Народної Республіки із Західно-Українською Народною Республікою (ЗУНР) засвідчив волю українського народу до Соборності. Скликаний Директорією Трудовий конгрес забезпечив широку представницьку основу української влади.
У Паризькій мирній конференції, де вирішувалася доля учасників Першої Світової війни, взяла участь українська делегація.
Важливе місце в роботі конференції займали питання визнання держав, які перебували в процесі утворення. Покладаючи великі надії на справедливе післявоєнне вирішення національного питання на конференцію держав-переможниць, у Париж приїхали делегації країн Балтії, Кавказу і спільна делегація України (УНР і ЗУНР).
В Парижі підтримку українській делегації надавали представники українців США та Канади.
Українська делегація отримала інструкції домагатися: визнання незалежності УНР, виводу з української території іноземних військ (польських, румунських та військ Антанти), надання допомоги Антантою в боротьбі проти Совєтської Росії та "Добровольчєской Арміі Юґа Россіі".
З самого початку роботи конференції впливові російські кола в особі окремих міністрів колишнього Тимчасового Уряду Россії, польська делегація провели антиукраїнську компанію, зображуючи представників України як колишніх австрійських союзників або пробільшовицьки настроєних політиків
Франція, за участі россійських і польских кіл, не допустила участі української делегації у остаточних, вирішальних і ключових питаннях конференції.
За Сан-Жерменським мирним договором Буковина залишалась у складі Королівства Румунія, а Закарпаття за Тріанонським договором передавалося Чехословацькій республіці. Всупереч запевнень переможців про справедливе вирішення міжнародних проблем в ім'я розвитку післявоєнного співробітництва, започаткована Паризькою мирною конференцією Версальська система договорів носила тенденційний і суперечливий характер, внаслідок чого українські землі на довгі роки були розділені кордонами чотирьох держав.

Увесь цей період УНР вела важкі бої за Незалежність і територіальну цілісність. Разом із Галицькою армією, Армія УНР демонструвала героїзм і не капітулювала навіть тоді, коли під українським прапором залишалися кілька невеликих повітів. Контрнаступи березня 1919-го, Офензива на Київ–Одесу, Перший Зимовий похід засвідчили волю Українців до боротьби. Укладання Варшавської угоди заклало фундамент тривалого українсько-польського альянсу і надало примарний шанс на перемогу навесні 1920 року. Проте навіть кинуті союзником напризволяще українські вояки не полишали спроб закріпитися на рідних землях. До листопада 1921 року тривав масовий повстанський рух.

❖ Західно-Українська Народня Республіка
(листопад 1918–липень 1919)

 

Розпад Австро-Угорської монархії, прозваної “клаптиковою імперією”, відкрив шлях до незалежності її народів. Галичина – східна частина австрійського коронного краю – від початку стала ареною суперництва українського та польського національно-визвольних рухів. Права на неї заявили одночасно Українська національна рада та Польська ліквідаційна комісія. Українці Закарпаття та Північної Буковини тяжіли до своїх братів-галичан, але їхні землі також були об’єктом зазіхання сусідніх народів і держав.

Змагання за першість у Львові виграли українці, які швидко і рішуче встановили контроль над краєм. Ці події увійшли в історію як Листопадовий чин. Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії запроваджував назву нової держави – Західно-Українська Народня Республіка (за правилами правопису того часу). Однак закріпити успіх галичани не змогли. Після місяця затятих боїв Українці були змушені залишити свою столицю. Утворився протяжний українсько-польський фронт. Спочатку бої носили позиційний характер. Це надало змогу ЗУНР облаштувати державні справи: провести реформи, сформувати дієвий уряд, адміністрацію, військо.

Допомога Києва, на яку розраховували державні мужі ЗУНР, підписуючи Акт Злуки 22 січня 1919 року, не допомогла виграти війну з Польщею. Зміцнілі польські війська за підтримки переможної Антанти окупували майже всю Східну Галичину. Відчайдушний контрнаступ – Чортківська офензива – лише ненадовго виправив ситуацію. Врешті уряд і армія ЗУНР були змушені перетнути Збруч і об’єднатися із силами Директорії на Поділлі.

У 1921 році, після кількох воєн Совєтської Россії з УНР, майже вся територія України опинилася під контролем окупанта. Ризький мир, підписаний у березні того ж року між Совєтською Россією, Польщею та Совєтською Україною (УССР), фактично поховав самостійницькі плани урядів УНР і ЗУНР.
Раніше, 1918-го Румунія окупувала Буковину, 1919-го до Чехо-Словаччини відійшло Закарпаття. Долю Східної Галичини було вирішено 1923 pоку на Паризькій конференції – її приєднано до Польщі. Як відомо, Франція зробила все можливе, щоб не допустити на Паризьку мирну конференцію делегацію Незалежної України (УНР).

Попри те, що до середини 1920-х років усі землі сучасної України опинилися під владою чотирьох держав, питання єдності української нації вже ніколи не ставилося під сумнів. Саме під час Української революції було проголошено Незалежність України, продемонстровано можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу — Соборну Україну. Це був вагомий і багато в чому трагічний досвід державницько-правової розбудови України.

Українській політичній еліті не вдалося повною мірою втілити в життя ідею відродження державності. Це обумовлено не лише зовнішніми геополітичними чинниками, небажанням держав – переможниць у Світовій війні бачити Україну самостійною, а й проблемами внутрішнього характеру. Йдеться про недостатню консолідацію суспільних верств, гострі ідейні протиріччя політичної еліти, недооцінку значення збройних сил у захисті державного суверенітету, кволість мобілізаційних зусиль урядів, прорахунки у виборі стратегічних союзників.
 

Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

 

Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

 

Плакат Української Народної Республіки: «Чужого не хочу, а свого не віддам!»

 

Плакат 1917 року: «Своїй хаті своя правда і сила, і воля»

 

❖ ПОДІЇ І ЛІДЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ❖

ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

 

Березень 1917 року.
Демонстрація на вулиці Хрещатик у Києві.

 

Червень 1917 року.
Проголошення І Універсалу Української Центральної Ради на Софійській площі.
У центрі – Михайло Грушевський.

 

1917 рік. Члени Генерального Секретаріяту УНР – першого уряду України.
Сидять справа наліво: Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко, Іван Стешенко, Микола Садовський.
Стоять: Борис Мартос, Микола Стасюк, Павло Христюк.

 

20 листопада 1917 року.
Маніфестація в Києві з нагоди проголошення Української Народної Республіки.

 

ДОБА ГЕТЬМАНАТУ

 

Купюра номіналом у 1000 гривень часів Гетьманату.
Дизайн перших купюр української гривні — Георгій Нарбут

 

Київ. 1918 рік.
Гетьман Павло Скоропадський з прем’єр-міністром Федором Лизогубом та офіцерами. У центрі ад’ютант Олександр Сахно-Устимович.

 

Київ. 1918 рік.
Гетьман Павло Скоропадський з Миколою Сахно-Устимовичем (ліворуч) – командувачем власного конвою. Київ, вул. Катерининська (нині – Липська).

 

1918 рік.
Урочисте відкриття Кам'янець-Подільського університету за участю Івана Огієнка – першого ректора.

 

ДОБА ДИРЕКТОРІЇ

 

1919.І.22. Проголошення Акта Злуки України на Софійській площі в Києві.
Соборна Україна

 

1919.VIII.
Складання присяги членами Директорії УНР. Кам'янець-Подільський.

 

1919.VIII.29.
Зустріч Симона Петлюри на залізничному вокзалі у Фастові після звільнення міста від більшовиків.

 

ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА

 

Святкування об'єднання з Великою Україною в місті Калуші. Січень 1919 року.

 

Уряд ЗУНР. Кам'янець-Подільський. Осінь 1919 року.
У центрі – Президент ЗУНР Євген Петрушевич, державний секретар закордонних справ ЗУНР Степан Витвицький, голова Державного Секретаріяту ЗУНР Сидір Голубович.

 

Перший курінь шостої бригади Української Галицької Армії.
17 листопада 1919 року.

 

© 2017 Український Інститут Національної Пам'яті
 

❖ ❖ ❖

 

«100 років боротьби» 1917-2017 — інфографіка
(повнороздільний постер)

 

Український Інститут Національної Пам'яті вшанує століття подій Української революції рядом заходів.
— «Серед цих заходів є ті, які вже стали певною мірою звичними для Інституту. Йдеться про міжнародну наукову конференцію «Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження», яку ми плануємо провести в червні цього року. Це фотодокументальна вулична виставка, яку ми будемо проводити в Києві, і відкриття якої плануємо на 24 серпня. Особливість наших виставок полягає в тому, що ми їх тиражуємо. Ми розсилаємо їх у всі регіони, після чого вони продовжують жити, мандруючи по областях», – зазначив Володимир В’ятрович.

Також Володимир В’ятрович розповів про Всеукраїнський пошуковий проект «Місця пам’яті Української революції 1917-1921», в рамках якого в усіх областях будуть створені робочі групи із краєзнавців. На основі даних, які зберуть ці дослідники, Український Інститут Національної Пам'яті створить он-лайн геоінформаційну систему, де буде розміщена інформація про встановлені місця пам’яті Української революції. Серед очікуваних результатів проекту: до 2021 року розмістити інформацію про 10000 об’єктів, а також встановити у кожному районі України не менше одного пам’ятного знаку на увічнення пам’яті учасників подій 1917-1921 років.

Впродовж року команда Інституту виготовить настільну дитячу гру за мотивами подій та місць Української революції. Також запланований запис аудіо альбому «Пісні української революції» у виконанні гурту «Хорея Козацька» та розробка окремого сайту «Українська революція 1917-1921». Зараз на сайті Інституту вже створена та наповнюється рубрика «Українська революція». Окрім того, разом з Апаратом Верховної Ради Інститут організовує виставку «100 років першого Українського парламенту», яка відкриється 15 березня 2017 року.
 


 

© 2017 Український Інститут Національної Пам'яті

Коментарі

Коментарі

1 коментар до “❖ УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917—1921

  1. Dmytro DzyubaDmytro Dzyuba

    Публікацію продубльовано із сайту Українського Інституту Національної Пам'яті з посиланням на першоджерело для збереження інформації на випадок чергових ворожих атак на сайт УІНП.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *