Національно-державницька позиція

Національно-державницька позиція

 
Наша позиція — національно-державницька! За Україну! За її Волю!
Державність — запорука Незалежності України!
Національно-державницьку позицію «Порохівниця» проголосила у меморандумі

 

Вельмишановне панство!
Коротко свою національно-державницьку позицію «Порохівниця» проголосила у меморандумі (дивіться попередню публікацію). В цій публікації буде розлого розглянуто що таке національно-державницька позиція, що таке Державність та які наслідки втрати Державності пережили Українці у кривавому ХХ столітті, що треба, щоби не повторити помилок минулого...
Отже, до Вашої уваги черговий лонґрід, як нині модньо казати, або ж, великопис для роздумів: кому не цікаво — гортайте далі, кому цікаво — читайте й міркуйте.

Сайт «Порохівниця» здебільшого оглядає історію України, тож ми знаємо, що таке Державність і які страшні наслідки від її втрати на собі відчули Українці...
Ми не маємо права повторити помилок минулого і втратити Державність.
Втрата Державності у ХХ столітті ледь не призвела до знищення Нації!

Що для свідомого Українця має бути пріоритетом?
Україна понад усе!
Україна — це Держава! Відтак, головним пріоритетом свідомого Українця має бути державність України.
Що таке державність і які наслідки втрати державності ми пережили протягом кривавого ХХ століття, ми розглянемо нижче, та спробуємо визначити національно-державний орієнтир.

З початком війни РФ (Россії Фашистської) проти України суспільство втратило національно-державні орієнтири.
Причин і наслідків, через які сталась втрата національно-державних орієнтирів, цілий оберемок, і тягнуться вони з часів совєтської окупації України. Попри крах СССР та відновлення Незалежності України в 1991 році, суверенітет був лиш номінальним, позаяк чверть століття Україна перебувала у сфері впливу Москви, а Кремль засмоктував Україну у всілякі закамуфльовані продовження совєтської імперії, як-то "СНҐ", членом якої Україна остаточно так і не стала, і "таможенный союз", в який з такою настирливістю затягували Україну "партнёры по СНҐ".
Нетривала трирічна кримінальна окупація донбасскоґо рєжима "крєпкіх хазяйствєнніков" увірвала терпець Українцям і Нація вийшла на Майдан!
Сплеск національної свідомості серед Українців налякав Кремль, проте, як вже відомо, до війни проти України Москва готувалась буквально з початку 2000-х років, якщо не з 1991 року... Тож, Майдан не став для Кремля несподіванкою і чєкісти вже знали, як будуть діяти...

Натомість, на кінець 2013 року Україна вже фактично не мала Державності, донбасскій кримінальний режим перетворив нашу країну на сировинний придаток РФ, було вщент знищено армію України, вщент знищено український інформаційний простір, тривала активна кацапізація...
Фактично, станом на 2013 рік ми майже втратили Україну...

Наприкінці листопаду 2013 року розпочався ЄвроМайдан, який переріс у Революцію Гідності і започаткував глобальні процеси світового історичного масштабу.

З початком Майдану, звісно, Кремль активізував давно готовий план війни проти України і активізував в дію цей план в ніч, коли відбулось побиття студентів ЄвроМайдану. Фактичним початком війни став розстріл Героїв Небесної Сотні 18-20.ІІ.2014 і висадка окупаційного десанту РФ (Россії Фашистської) в Севастополі того ж 20.ІІ.2014 з подальшою окупацією українського півострова Крим россійсько-фашистськими військами без розпізнавальних знаків. Український півострів Крим було анексовано, після чого РФ (Россія Фашистська) роздмухала військові дії на сході України і спробувала поширити полум'я війни на теренах сходу і півдня України, від Харкова до Одеси, де кремлядська пропаґанда вже проголошувала так звану "новороссію"...

Нинішня війна Кремля носить характер гібридної, власне, як і кожна війна, роздмухана кацапами.
Подібну тактику ведення війн Совєтський Союз застосовував протягом всього свого існування, починаючи з першої війни РСФСР проти України в листопаді 1917 року! І війни Совєтів проти Фінляндії, і окупація Грузії та Азербайджану та остаточна совєтська окупація України у 1921 році, і совєтська гібридна війна 1936 року в Іспанії — всюди використовувався всім нам знайомий сценарій...
100 років кривавих Совєтів...
Методи гібридних війн чєкісти перейняли у Россійской Імпєріі, яка також гібридно роздмухала Велику Війну 1914 року, і по суті нині ця Велика Війна триває...

Особливістю гібридних війн Кремля є потужна інформаційна війна, в якій Кремль не гребує жодними методами. Досвід у веденні інформаційних війн та поширенні кремлядської пропаґанди у Кремля неабиякий з 1917 року!
Українці в цьому пересвідчуються щодня!

Однією з головних причин втрати Українцями національно-державницьких орієнтирів є якраз потужна кремлядська пропаґанда, що невпинно поширює ворожу ідеологію не один десяток років.

100 років тому національна свідомість Українців була доволі міцною, Українці усвідомлювали важливість державності і боролись за Українську Соборну Самостійну Державу — від Карпат і до Кавказу!
Та попри свідомість і звитяжність Перших Визвольних Змагань, все ж, ворожі метастази під виглядом большевістського популізму, схованого під маскою українського соціялізму, буквально роз'їли зсередини тодішнє українське суспільство. Не в останню чергу й через недалекоглядність тодішніх політиків та мавпування низки політиканів, котрі озирались на "старшоґо брата" і прагнули "построіть социалізм". Результатом поширення ворожих "красных" метастаз стала втрата Державності України. Хоча, варто зауважити, що суттєву роль у втраті Незалежності України зіграла все ж більшою мірою недалекоглядність тодішніх західних політиків і політиканів, котрі на ганебній Паризькій мирній конференції 1919 року фактично виставили за двері делегацію України і відмовились визнавати вже дипломатично визнану у 1918 році Українську Народню Республіку...
Найстрашнішим наслідком втрати Державності України став Голодомор...

Під час Других Визвольних Змагань за Незалежність України національно-державницька свідомість Українців була ще більш потужною. Втративши Державу, оговтуючись після Голодомору, Українці змогли консолідуватись під крилом Організації Українських Націоналістів (ОУН), а згодом в загонах Української Повстанської Армії (УПА).
ОУН і УПА звитяжно боролись за Україну, за її Волю!
Але, ресурсів проти гігантської Совєтської імперії не вистачило...

Після поразки Других Визвольних Змагань на окупованих теренах України совєтский окупаційний режим жорстоко знищував будь-які прояви національної свідомості Українців, перетворюючи всіх на "совєтскіх ґраждан", на "адін народ"...
Значну роль в цьому "перетворенні" відігравала щоденна совєтська пропаґанда Кремля.
Крім того, окупована Україна активно заселялась кацапськими окупантами, українська мова заборонялась і витіснялась "языком" окупантів, інформаційний простір був тільки "совєтскій", а якщо щось українське й дозволялось, то мало виглядати як карикатурне "шароварнічєство".
Якщо на початку ХХ століття на теренах України мешкало до 1 мільйона кацапів, то на початок ХХІ століття в Україні мешкає від 7 до 11 мільйонів кацапів, а половина населення України тепер "руссцкоязычноє".
Кацапські ворожі метастази суттєво поширились теренами України...

Варто зазначити, що Соборна Україна з втратою державності втратила третину своїх теренів, як на сході, так і на заході.
Коли Антанта віддала на поталу аґресорам Україну і Совєти з Польщею пошматували навпіл терени України, одвічні вороги Українців — кацапи й ляхи почали геноцид Українців. Голодомор і "пацифікація".
Українські Західні Терени були окуповані Польщею: Галичина, Волинь, Берестейщина, Підляшшя, Холмщина, Надсяння, Лемківщина. Частина Західних Теренів України все ще окупована Польщею, як і частина Східних та Південних Теренів України окуповані РФ (Россієй Фашистской).
Український етнічний ареал на окупованих теренах знищено...
Українська Кубань була знищена після Голодомору 1933 року, знищене українське населення Підкавказзя, Східної Слобожанщини, Поволжжя, Стародубщини. Виморена Голодомором Україна заселялась кацапами "із центральных областєй РСФСР", котрих завозили ешелонами у вимерлі українські села. Проводячи для себе "індустріалізацию", совєтські окупанти завозили кацапьё в українські міста. Внаслідок цього маємо суттєве поширення ворожих метастаз в наші дні...
Такі страшні наслідки втрати державності у ХХ столітті...

Україна відновила Незалежність у 1991 році і тільки зараз триває справжня боротьба за справжню Незалежність України — Треті Визвольні Змагання, Національно-Визвольна війна за Незалежність України...
Ціною Незалежності України стали життя сотень тисяч Героїв Визвольних Змагань за ці 100 років Великої Війни, десятки мільйонів життів Українців, вбитих совєтськими окупантами, життя тисяч сучасних Захисників України...
На стилізованій мапі Соборної України недарма втрачені терени позначені кривавою плямою...

Головна мета зараз — не втратити знову державність!
Саме цього прагне ворог. Саме задля цього ведеться масована інформаційна війна по всіх фронтах, яку ми програємо...
Ворожі метастази, немов отруйний газ, проникають в кожну шпарину, маючи для цього всі умови. Інформаційний простір нашої країни фактично окупований ворожою кремлядською пропаґандою, яка швидко мімікрує і маскується під псевдоукраїнські та псевдопатріотичні ресурси. В країні фактично немає жодного українського телеканалу, 90% медія теж ворожі. В інтернет-просторі взагалі точиться справжня війна. Застосовані всі методи чєкістської пропаґанди, замішаній на методах пропаґанди Йозефа Гьоббельса: "метод 40%60" (40% правди і 60% маніпуляцій), "метод гнилої риби", "маскіровка под патріотізм", тощо. Ці методи завжди ретельно вивчались у спецшколах КҐБ та на "журфакє МҐУ" — тож вкрай обережно сприймайте інформацію від "русскоязичних журналістов", а краще взагалі оминайте.
Під час Другої Світової війни популярна англомовна радіостанція, яка вважалась суто британською і антинацистською, насправді виявилась однією з радіостанцій відомства Гьоббельса. В наші дні таких замаскованих "суто українських та укрАінскіх" медіяресурсів більш ніж вдосталь, половина псевдопатріотичних сайтиків взагалі мають хостинґ на РФ і розпізнати їх можна лише за суто россіянськими реклямними баннерами, котрими вщент забиті такі сайтики-смітники...
Запам'ятайте: якщо сайт вщент забитий огидними реклямними баннерами, розрахованими на кацапську авдиторію — це кацапський сайт, навіть якщо виглядає як український, має україномовний контент і замотаний по вуха в українську символіку.
(Зверніть увагу, вельмишановне панство, «Порохівниця» не схожа на смітник: наш сайт ніким не фінансується, ні від кого не залежить і ніколи тут не буде жодного реклямного баннера!)
На жаль, переважна більшість інтернет-користувачів не вмикають логіку і легко потрапляють на гачок таких псевдоукраїнських ресурсів, поширюючи звідти купу фейкових "новостєй" та викривлену, немов у кривому дзеркалі, інформацію.
Більшість Українців просто дезорієнтовані і вже не знають, кому й чому вірити...
Щоденна, в режимі нон-стоп, важка ворожа інформаційна обробка і кремлядська пропаґанда — огидна й густа, як рязанскіє щі...

Ворог підсовує Українцям швидкоруч зліплених, немов "якутскій пєтух", вдягнутих у вишиванки "укрАінскіх лідєров", від комбата-вомбата до надєжды, від россіянина єґоркі соболєва до якихось "полєвих атаманов". І скрізь стирчать як не хвости Хуйлокума Мєртвєчука, так кремлядські вуха. Активізовані всі антидержавні ресурси: секта "перевертнів", ґрантожери-"антікоррупционєры", активізовані всі продажні журнашлюхи...
Даруйте за різкі висловлювання, але речі названо своїми іменами.
Ворожа пропаґанда в режимі нон-стоп, чотири роки поспіль...

Інформаційну війну Україна програє, на жаль, позаяк ресурси і досвід ворожої пропаґанди є набагато більшими. Створене міністерство інформаційної політики виявилось недієздатним. В Україні вщент відсутня державна українська пропаґанда!
Боротьба за свідомість Українців точиться в інформаційному просторі. Українського телебачення фактично не існує, у віртуальному просторі суспільство розділено між так званими "порохоботамі" і "зрадофілами", проте ці рухи також не мають чітких національно-державницьких орієнтирів, займаючись переважно чубленням одне з одним... В кожній з цих груп цілий ґрадієнт поглядів: одні не сприймають українську мову, інші не сприймають синьо-жовтий Державний Прапор України, треті взагалі мають в головах якусь малозрозумілу суміш, і на ґрунті цих протиріч всі один з одним чубляться. Не дивно, адже навіть терміни "порохобот" і "зрадофіл" мають кацапську семантику і принесені зовні, вочевидь, з метою змусити Українців чубитись один з одним, як це було вже сто років тому...
Консолідації на ґрунті національно-державної свідомості не відбувається...

Не дивно, що за таких умов, втративши національну свідомість після десятиліть совєтської окупації, більшість Українців зараз вщент дезорієнтовані та не можуть віднайти свою національну свідомість і часто втрапляють у ворожі тенета, замасковані під будь-що псевдоукраїнське "патріотичне".
Ситуацію намагаються виправити поодинокі активісти з чіткою національною свідомістю, але складно діяти проти такого монстра, як кремлядська пропаґанда.
Складно також захищати державність, коли в державній владі також вистачає осіб із зовсім недержавницькими поглядами. Аналогічна ситуація була і сто років тому.
Але є одне але.

Сьогодні, на відміну від доби сторічної давнини, Україна має керівника Держави з чіткими державницькими позиціями.
Головнокомандувач і п'ятий Президент України Петро Порошенко, на відміну від попередників, за ці 4 роки війни неодноразово довів свої чіткі державницькі позиції.

Хто сказав, що ця публікація є черговою осанною Порошенку?
Ні, співати осанну керівнику Держави свідомий Українець ніколи не буде, бо Україна не Россія, як казав один з попередників, а Українці не кацапи, для котрих хоч вусатий вбивця, хоч плюгавий плєшенфюрер — все одно "царь-батюшка"!
Українці не мають такої риси, як плазування перед керівником Держави, а свідомий керівник Держави не дозволить створювати культ особистості. Українцям не потрібен "царь-батюшка", а гетьманів Українці завжди могли змінити через Віче на Майдані, якщо гетьман діяв не на користь Державі. Так було й буде.
Президент України — це посада менеджера країни, і наразі, в умовах війни, Порошенко довів, що знаходиться на своєму місці на цій посаді.

Повернімося на початок війни й згадаймо позачергові вибори Президента України 2014 року.
Початок війни: українська армія розграбована під час керівництва всілякими гриценками, кузьмуками — хто там ще був в добу кучмізма, прем'єрства "газової принцеси" і кримінальної окупації?
Українські солдати і добровольці з Майдану навесні 2014 року стримують наступ окупаційних россійсько-фашистських військ і бойовиків у шльопанцях, в залізних совєтських касках зразка 1946 року і з одним автоматом калашнікова на двох, за свій кошт купують якісь там кепські броніки...
Волонтери з усієї України везуть все що можуть...
Президентсьтка кампанія: Добкін — 3,03%, Тігіпко — 5,23%, Ляшко — 8,32%, Юлія Тимошенко — 12,81%, Петро Порошенко — 54,70% голосів виборців.
Уявімо ці вибори без Порошенка. Уявили?
Так, війна давно б завершилась, позаяк хіхікающа "газова принцеса" Юля здала би своєму дружку Хуйлу Україну ще до своєї інавгурації! Ну, а щоби було би, якби раптом "виграли" Ляшко або ренеґат Добкін — теж нескладно уявити, скотиняки ви отакі! Або цирк на дроті, або колорадський шабаш, або й те й інше разом.
Обирати було ні з кого, тому, на щастя, переважну більшість голосів отримав саме Петро Порошенко.

Варто зазначити, після Майдану Україна змінила форму правління з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську, максимально обмеживши повноваження Президента України. Це відбулось ще до президентських виборів, щоби запобігти будь-яким спробам узурпації влади, як це сталось під час кримінального донбасського режиму януковича.
П'ятий Президент України, хто б ним не став, отримував максимально обмежені повноваження.
Такою була вимога Віче Майдану, вона виконана.
Ave, Пастор!
Отже, відповідальними за стан речей в країні зараз є депутати Верховної Ради України, бо у нас тепер парламентсько-президентська республіка.
П'ятий Президент України, яким став Петро Порошенко, чітко дотримується рамок свої повноважень.

Щойно Порошенко отримав посаду Президента України, Кремль, в якому розраховували на "побєду" Юльки, запустив потужну і брудну інформаційну кампанію проти Порошенка, яке не вщухає з тої пори ні на мить. В своїй брудній кампанії чєкісти не гребуть нічим: якщо на РФ все ще щодня мусоляться картинки "пьяноґо" Порошенка (хоча Порошенко взагалі не вживає алкоголь, позаяк страждає на цукровий діабет), то для української авдиторії невпинно розганяється месседж про "ліпєцкую фабріку", яка давно заарештована режимом РФ і Порошенко давно втратив її.
Втім, щоб там не верещали за порєбріком — „А нам своє робить!“(©)

Головнокомандувач і Президент України довів, що в рамках своїх повноважень знаходиться на своєму місці та гідно виконує свої обов'язки. Єдиний момент, коли Головнокомандувач вийшов за рамки своїх повноважень — забезпечення Збройних Сил України з власних ресурсів задля підвищення обороноздатності. Суми з багатьма нулями були оприлюднені цього року, їх легко знайти у відкритих джерелах. Позаяк Армія України була вщент розграбована і не мала можливості оборонятись від РФ (Россії Фашистської), котра розпочала неоголошену війну, а бюджет країни був пограбований донбасскою бандою, Головнокомандувач Порошенко прийняв рішення забезпечити Армію з власних коштів! Як Гетьман Іван Мазепа, який теж був "олігархом" свого часу, забезпечував обороноздатність козацтва, так і Порошенко повівся в умовах загрозі Державі як справжній Гетьман.
Цьому варто віддати належне.

На міжнародній арені, як дипльомат, Порошенко довів, що набутий в дипльоматичному корпусі досвід вміє використовувати з користю для України. Долаючи потужний спротив Кремля на міжнародній арені, Президент України зміг за короткий термін згуртувати провідних політиків Світу навколо України, пояснивши неодноразово наочними прикладами рівень небезпеки для Європи і Світу, який несе в собі РФ (Россія Фашистська).
Якщо 2015 року РФ було вигнано з G8, яка перетворилась на G7, то 2018 року Україна запрошена на G7 в якості учасниці!
Ще раз, Україна запрошена на G7, хоча чотири роки тому россіянє аж захлиналися, рохкаючи " хрю, страна 404!"
Ініційований Україною санкційний зашморг для РФ (Россії Фашистської) зашморгується дедалі міцніше.
Армія України вже вийшла на позицію однієї з найбільш обороноздатних і досвідчених армій Європи.
ЄС узгодили Асоціацію і триває євроінтеграційний процес.
NATO воліє якомога швидше бачити Україну в Альянсі.
Це результат роботи команди Порошенка.

Внутрішня політика, хоч і кульгає, але рухається вперед.
Започатковано реформи. Так, проходять не гладко, але вони є. Більш-менш вдало проведено декомунізацію, хоч і не до кінця. (Ще б декацапізацію започаткувати — взагалі було би файно!) Українська національна валюта гривня нарешті відв'язана від россійського рубля і тому не впала разом з ним у провалля, а навпаки, стабілізується. Доки гривня була прив'язана до рубля, то падала разом з ним у прірву, тому й немає "долара по 8". В умовах війни вдалось втримати від падіння не лише національну валюту, але й національну економіку. Вдалось зупинити немотивований зріст цін і спекуляції на цінах. Поволі підвищуються соціальні виплати, зарплатні, пенсії. Де-не-де, але почався ремонт автодоріг, хоча б основних. В Україну заходять авіаційні лоукости, руйнуючи нарешті монополію одного "такі патріотічного олігарха". На хвіст антиукраїнському олігархату наступила медична реформа Уляни Супрун — вихованки українського «Пласту» зі США, яка прагне ввести в Україні американську медичну систему і вичавити кримінально-корупційну гідру зі сфери медицини.
Між іншим, Провід ОУН закликає підтримати реформу Уляни Супрун.
Перелічувати досягнення й недоліки можна ще дуже довго...
З важливого гуманітарного. Потихеньку зрушила з місця українізація — як це не парадоксально звучить, але в скацапленій країні доводиться починати українізацію для порятунку української мови, бо ворог використовує свій "язик" як зброю експансії.
В питаннях оборони України від зовнішньої аґресії Петро Порошенко гідно діє, як Головнокомандувач — від забезпечення Армії України, до звільнення з полону Захисників України.

Скептики справедливо зауважать: "Хіба немає критичних зауважень щодо внутрішньої політики?"
Та їх купа!!! Можна перераховувати без зупину до зелених віників!
Коляборанти у владі на місцях і під Верховно-Радянським Куполом, в МО і будь-де; недореформована поліція, яка по суті лишилась міліцією, змінивши лише вивіску і однострій. Провалена інформаційна безпека країни — в Україні фактично не існує українських медія! Купа задекларованих і нереалізованих проектів, купа обіцянок, купа всього-всього... Постійно піднімає голови гідра реваншизму: "православна сука" новінскій водить табуни колорадських бабць, є.баліцкій мріє про "мєлітопольскую народную рєспубліку", вілкули махають совком, шуфріча давно не товкли! Не сидять ахмєтов, фірташ, льовочкін, хуйлокум мєртвєчук, зрештою! На Запорожжі йдосі на місцях у владі сидять попихачі клану пшонок, а деякі навіть нардепами у ВР пробралися від запорожських округів! Та що казати, коли до ВР ці коляборанти заходили від "ренеґатів", а потім перебігали до БПП. Так-так, навіть Блок Петра Порошенка "Солідарність" більш нагадує салат олів'є, в який докупи зібрані звідусіль хто завгодно, бо необхідно було створити хоч бодай якусь коаліцію під Куполом, бо хоч якось треба на місцях представників від провладних сил розсадити, хоча деякі з них мають зовсім недержавницькі позиції.
І це мінус, звісно.
На кого можна покладатись, коли в країні страшний дефіцит кадрів, а "старі" кадри треба не те що відколупувати, а випалювати напалмом! На кого покладатись, якщо навіть друг юності і кум Порошенка, врятований і запрошений до України для проведення реформ, раптом почав діяти проти державних інтересів України, що найбільш прикро... Людина з репутацією світового політика за якийсь рік перетворила себе на посміховисько, зв'язавшись з россійскімі друзьямі — з представниками імперії, яка бомбила Грузію у 2008... Як можна бути таким безпринципним політиком?
І подібних прикладів наводити можна до ранку...
Хіба в усьому "Порах вінават"?

Чверть століття (!) формально суверенна Україна перебувала фактичним придатком постсовєтської РФ. Чверть століття нашу країну рвали на шмаття і розкрадали вчорашні комсомольци і камсамолкі (да-да, Юля, камсамолкі), хіхікая та виводячи мільярди на кіпрські і панамські оффшори. Останнім ударом була донбасская кримінальна окупація...
Антидержавна діяльність виїла нашу країну, немов корозія, максимально виснаживши перед війною, до якої увесь цей час ретельно готувався Кремль.
Коли РФ (Россія Фашистська) почала неоголошену війну проти України, Україна не мала навіть ресурсів для оборони, бюджет країни був викрадений ренеґатами-зрадниками, в країні не було Президента і Головнокомандувача.
На терміновій нараді РНБО Юля закликала "не пручатись, здати Крим і не пручатись"!
Дякувати, ситуацію більш-менш під контроль зміг взяти в.о. Президента Турчинов.
Ну а єдиним політиком високого рангу, хто вирушив до вже окупованого Криму, виявився Петро Порошенко...
Маючи перед війною значні статки, Порошенко міг просто забрати родину, виїхати з країни і спокійно та забезпечено мешкати десь у теплих краях, чи не так?
Проте, вочевидь, українська свідомість державника не дозволила так вчинити...

На п'ятий рік війни Україна не палає вся вогнем "ґражданскоґо конфлікта", про який так завзято, "с прідыханієм" та підхрюкуванням щодня торочили "братья із-за порєбріка"! Коляборантам не вдалось реалізувати всілякі "боснійскіє сценаріі", "юґославскіє сценаріі", "фєдєралізациі", тощо...
Армія України зупинила ворога на сході, рівно на тих теренах, де місцеве населення завзято гукало у свій дім окупантів. Далі окупованих теренів Криму і частини Донеччини ворог не пройшов, хоч скільки б вони не малювали "карт навароссіі" і не писали "На Львов! На Кієв!" на своїх танках — далі Донецька ці танки не пішли.
Так, в Україні вдосталь реваншистів-сепаратистів-коляборантів, як у владі, так і серед населення, проте коли гади вже аж занадто підіймають свої гадські голови, то отримують по шиї! Шиплять, плюються отрутою, але вже не лізуть так нахабно.
Ворожа пропаґанда верещить про "ґуманітарную катастрофу"?
Понад мільйон біженців зі сходу і з Криму знаходяться в безпеці на теренах України.
Біженці не заполонили Європу, як це останнім часом намагається з подачі Кремля постійно змалювати Польща, розповідаючи про "мульйон украйонцев", немає й "мілліонов укрАінскіх бєжєнцев в Рассіі", як постійно стверджують кремлядські пропаґандисти. Хто забажав шукати кращої долі на території РФ (Россії Фашистської) — їх право, сподіваємось, вони більше не повернуться — в Мордорі немає "ґуманітарной катастрофы", там режим чєкістів дозволив "собірать валєжнік", може дозволять і шишки з йолок збирати, але "ключі у охраны"!
Тим часом, всі громадяни України — українські націоналісти, україномовні, "русскоязичниє", пересічні "какаяразніца", ватніки, полуватніки, недоватніки, противники Порошенка, прихильники Порошенка — всі знаходяться в безпеці на теренах України. Не сталось ніякої "ґуманітарной катастрофы" та "зубожіння" — на свята скупляються так, що інколи заздриш, куди стільки їжі влазить деяким "зубожілим"!
По містам не бігають орки з гранатометами, міста не накривають кацапські "ґрады".
Гарантом безпеки громадян України є Держава Україна.
Гарантом Держави є Головнокомандувач і Президент України.
При тому, що повноваження Президента максимально обмежені.

Україна з 2014 року стримує россійсько-фашистську орду на сході, перетворившись на щит Європи!
Не останню роль в забезпеченні Армії України, як гаранта захисту Держави, в захисті України і в захисті Європи відіграє Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко.

Попри потужну і важку кремлядську пропаґанду і за умов відсутності української продержавницької пропаґанди, Українці потихеньку самостійно починають орієнтуватись і усвідомлювати, що таке національна свідомість, чим важлива державність, які фактори уособлюють державність.

Люди судять по справах.
Не обов'язково любити Порошенка — він не цукерка і не шоколад, щоби його любили, зрештою, у нього є близькі люди, родина, які його люблять як батька і чоловіка.
Для решти Українців Порошенко в першу чергу Головнокомандувач і Президент України, уособлення Держави на час його каденції на найвищих державних посадах.
Якщо людина, яка обіймає найвищу державну посаду, діє на користь Держави — це файний Президент.
Якщо особа, що зайняла найвищу державну посаду, має за плечима дві судимості і тюремні строки за огидні злочини, а на голові цієї особи пижикова шапка-ушанка (щоб "гіпофіз" не замерз) — то така особа не гідна навіть мати статус екс-президента, тим паче, що воно само втекло до РФ.
4 роки війни довели, що чинний п'ятий Президент України своїми справами довів відданість Державі Україна.
Наразі Петро Порошенко є найбільш проукраїнським Президентом України. Поруч хіба що можна поставити Ющенка, якому варто подякувати за проукраїнські позиції, хоча й помилок тоді було здійснено дуже багато, але Віктор Ющенко гуманітарій, і опинився не в той час не в тому місці. Втім, дякувати, що опинився, інакше би донбасскій кримінальний режим розпочався ще у 2004, а не у 2009... До речі, згадаймо отруєння Ющенка: як тільки стало зрозуміло, що Українці не сприймуть донбасскоґо зека на найвищій державній посаді, миттю сталось отруєння Віктора Ющенка! Добасскоґо Хряка чомусь ніхто не труїв, Юлю також ніхто не труїв, а ось Ющенко, будемо відверті, чудом вижив... Це зараз зрозуміло, що за всіма цими отруєннями полонієм, діоксином та іншими речовинами, стоїть Кремль. Ось і робіть висновки, вельмишановне панство...
Висновок простий: як тільки в Україні до влади приходить людина з чіткими державницькими позиціями — Кремль миттєво намагається всіма методами знищити цю людину, або дискредитувати.
Або вбити, як Чорновола...
Не вийде. Навчені вже.

Отже, озираючись на попередніх Президентів України, Порошенко дійсно є найбільш проукраїнським Головою Держави.
Який ще з керівників України на офіційному рівні міг спокійно називати москалів москалями? Отож...
Починаючи з іронічного цитування їх же Маяковського „Товаріщ москаль, на Украіну зуби нє скаль“ і завершуючи все більш різкими та чіткими висловлюваннями на адресу загарбників, в яких Порошенко не боїться якоїсь там політкорректності і цілком спокійно називає москалів москалями. Треба буде, й кацапами назве!
Цинічний бандеровець! 🙂
Завжди Порошенко звертає увагу на трагічну історію України, наводить приклади звитяжності Захисників України під час Визвольних Змагань, завжди приділяє увагу ключовим історичним подіям України, вшановуючи і Героїв Крут, і Героїв УПА і ОУН. Завжди Порошенко акцентує увагу на уроках історії!
Окрім того, Порошенко закликає громадян переходити на українську мову, повертатись до рідного українського коріння, відриватись нарешті від ворожого інформаційного простору. Згадаймо, який лемент стояв, коли Порошенко заборонив кацапські "соцсєті"!
Ледь не щодня Президент Порошенко діями доводить чітку державницьку і проукраїнську позицію.
Тільки сліпі, дурні або ж провокатори можуть вважати Порошенка не проукраїнським політиком.
Своїми діями Порошенко вже неодноразово довів свої чіткі проукраїнські державницькі позиції.
Парадокс, але доводиться підкреслювати фразою "проукраїнський Президент України" й доводити цей очевидний факт.
Петро Порошенко — дійсно найбільш проукраїнський Президент України...

Головнокомандувач і Президент України — уособлення Держави!
Тож, брудна інформаційна війна проти чинного Президента України — замах на Державність України!

Скептики зазначать, що більшість українських націоналістів, мовляв, "проти Пороха"!
На жаль, серед нинішнього строкатого націоналістичного руху з чисельними течіями, в тому числі псевдонаціоналістичними і псевдоукраїнськими, відчувається суттєвий ворожий вплив, що має на меті якраз повалення Державності. І, на жаль, багато хто з націоналістів, особливо серед молоді, знаходяться під цим впливом.
Історія, в тому числі історія ОУН, нічому не вчить...
Втім, це окрема тема для розмови.
Дійсно, якщо спостерігати за всіма цими шабашами під строкатими та перевернутими прапорами із закликами повалення чинної державної влади, складається враження, ніби український націоналізм єдиним фронтом виступає проти Держави.
Та чи так це?

Організація Українських Націоналістів — ОУН, заснована у 1929 році, ще минулого 2017 року закликала офіційно не ховатись під прапорами українського націоналізму на акціях, які скеровані на повалення Державності.

„Оцінка дій політиків має проходити за критеріями ефективності. Чи сприяє це консолідації нації перед обличчям агресора, чи залучає це до нас союзників, чи примножує наші сили, чи мобілізує народ до праці, чи веде це до перемоги?
Сьогодні питання стоїть руба: або переможе творчий дух будівництва, або знову хаос і поразка.“
„Дух руїни чи дух будівництва?“ — ОУН (2017.ХІІ.11)

Читаючи щотижневий офіційний часопис ОУН «Шлях Перемоги» — єдине українське видання з чіткими державницькими позиціями, яке друкується вже понад півстоліття — теж не знаходиться на шпальтах часопису жодних закликів "повалити Пороха". Навпаки, публіцисти і Провід ОУН закликають згуртуватись і підтримувати національно-державницький курс, запроваджені реформи, як-то медичну реформу Уляни Супрун.
Звісно, на шпальтах часопису ніхто не падає ніц перед Порошенком, бо це не гідна націоналіста поведінка, та й не притаманно Українцям падати ніц, ми ж не кацапи. Інколи лунає критика, як і належить, бо коли керівника країни не критикують, то це вже россіянське холопство. Критика є і має бути, коли це необхідно. Проте, закликів до повалення чинної державної влади, а відтак, Держави, від найстарішої Організації Українських Націоналістів (бандеровців) не лунає.
ОУН чітко визначає роль Головнокомандувачів під час війн проти України: Євген Коновалець, Андрій Мельник, Степан Бандера, Роман Шухевич — це ті Провідники, які стояли на захисті України під час втрати Державності. Нині існує загроза втрати Державності, гарантом якої є Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко. А вороги — все ті ж, одвічні...
Вочевидь, в Проводі ОУН усвідомлюють значення найвищої державної посади і роль особи, що її займає під час Третіх Визвольних Змагань, особливо в питанні забезпечення Збройних Сил України.
Позаяк інших альтернатив наразі не існує, а чинний Головнокомандувач вже гідно зарекомендував себе, цілком слушним є заклик ОУН не зазіхати на Державність і не сприяти утворенню кремлядського хаосу в Україні.

1929 року Конґрес Українських Націоналістів заснував Організацію Українських Націоналістів (ОУН) і прийняв світоглядний документ „Загальні означення“, в якому було визначено що таке Державність України:

„...Держава — це стан кожночасної окресленості Нації формою організованого співвідношення сил, замкнених в органічну цілість-систему, відмежовану назверх як самостійна збірна одиниця.
Через Державу стає Нація повним членом світової історії, бо що лиш у державній формі свого життя вона посідає всі внутрішні й зовнішні ознаки історичного підмету...
Український націоналізм висновує для себе з провідних засад державної організації практичні завдання, підготовчі для здійснення державного ідеалу соборними зусиллями Українців-державників, зорганізованих на принципах: чинного ідеалізму, моральної своєзаконності та індивідуального почину...“
ОУН — „Основи нашого світогляду“

Згодом, „Загальні означення“ лаконічно сконцентрувались в одному гаслі:
Україна понад усе!

Варто також відзначити «Пласт» — національна скаутська організація України, заснована 1912 року.
Серед найвідоміших пластунів — Степан Бандера, Роман Шухевич, Любомир Ґузар, Богдан Гаврилишин, вищезгадана Уляна Супрун. Богдан Гаврилишин взагалі людина-легенда світового масштабу, засновник Давоського економічного форуму, радник Президентів України, в тому числі Порошенка. До останнього подиху сеньйор Пласту з куреня „Лісові Чорти“ був з Україною...
Нині Українці часто бачать біля Президента України пластунів — саме юні пластуни доставляють Різдвяний Вогонь до України і щороку проходить офіційна різдвяна церемонія в Адміністрації Президента. Ну а один з найближчих радників Президента України — Ярема Дух з куреня „Лісові Чорти“, він зовсім непримітний, але вельми жвавий і часто на міжнародних заходах встигає дати відсіч нахабним кацапським "журналістам", котрі лізуть з провокативними питаннями до Президента України.
«Пласт», з якого вийшли Степан Бандера і Роман Шухевич, завжди біля Президента Порошенка.
А це щось та й значить!

Як бачимо, справді свідомі українські націоналісти дотримуються суто державницьких позицій!
Національно-державницьких позицій!

Підсумовуючи, визначимо основні символи Державності.
✠ Тризуб — Державний Герб України;
✠ синьо-жовтий Державний Прапор України;
✠ Державний Славень України „Ще не вмерла України ні слава, ні воля...“;
✠ недоторканні кордони і терени України, визнані Світом.
При цьому, не варто забувати про втрачені та окуповані терени України, етнічний ареал Українців і офіційно визначені у 1917, 1918, 1919 роках державні терени Соборної України.
✠ Збройні Сили України
✠ Головнокомандувач і Президент України — один з головних символів Державності.

Незалежно від того, хто законно і легітимно обраний народом України обіймає посаду Президента України — ця найвища державна посада є символом Державності, а відтак, будь яке зазіхання на один з державних символів є зазіханням на Державу.
В разі, якщо людина, що обіймає найвищу державну посаду, не виконує своїх обов'язків і не гідний перебувати на посаді Президента України — Українці завжди вміють сказати "Ні!" Доведено Майданом!
Жодного приводу зараз вимагати відставки чи імпічменту чинному Головнокомандувачу і Президенту України немає, позаяк Петро Порошенко гідно виконує свої обов'язки перед Державою і Українцями, не виходячи за рамки своїх президентських повноважень. За роки війни неодноразово доведена ефективність Порошенка, як Президента України, як Головнокомандуючого, гідно та ефективно Порошенко діє на дипльоматичній міжнародній арені, гідно забезпечує обороноздатність Збройних Сил України, є гідним Головнокомандувачем.
Чисельні та безперервні спроби Кремля роздмухати в Києві якесь "повстання" з метою повалення чинної влади із зазіханням на посаду Президента України щоразу доводить цілі аґресора.
Ціль проста — знищити Державу Україна.

Вищенаведені основні символи Державності — це і є ті основні національно-державні орієнтири, яких варто дотримуватись.
Звісно, окрім державних символів національно-державними орієнтирами свідомо Українця мають бути приклади звитяжної боротьби Українців за Незалежність України, за її Волю, за честь і славу, за народ!
Таким національно-державницьким орієнтиром є звитяжна боротьба Героїв Визвольних Змагань протягом ХХ-ХХІ століття, від І Визвольних Змагань і боротьби ОУН та УПА у ІІ Визвольні Змагання, до звитяги Захисників України у нинішніх ІІІ Визвольних Змагань.
Безперечно, ще одним головним чинником збереження Державності є українська мова!
Українська мова — це Берегиня Нації, Берегиня України, оберіг Державності!
Там, де українська мова була знищена — там зникла українська державність...
Де є українська мова — там є Українська Держава!

Ми не маємо права повторити помилок минулого і втратити Державність.
Втрата Державності у ХХ столітті ледь не призвела до знищення Нації!

Тож, давайте почнемо шанувати державні символи України і нарешті ставати на національно-державницькі позиції.
Коли національні інтереси Нації і Держави є пріоритетом для громадян України.
Коли найголовніше кредо у свідомості Українця — Україна понад усе!
Час ставати Нацією!

℗ Dmytro Dzüba
2018.IV.13
© «Порохівниця»

2 коментарі до “Національно-державницька позиція

  1. Сповіщення: «Порохівниця» — національно-державницька позиція [меморандум] – ПОРОХІВНИЦЯ

  2. Сповіщення: ОУН: основи нашого світогляду – ПОРОХІВНИЦЯ

Коментувати не дозволено.