Токмак — на честь Василя Вишиваного названо найдовшу вулицю Європи

Найдовша у Європі 15-кілометрова вулиця в місті Токмак буде носити ім'я Василя Вишиваного — полковник Леґіону Січових Стрільців, Ерцгерцоґ Австрійський Вільгельм фон Габсбурґ, якого з 12 років готували до корони майбутнього Короля України — саме таке королівство в ході реформи Ерцгерцоґа Франца Фердинанда планувала утворити Австро-Угорщина.

Велика честь жити на вулиці з такою назвою!
Гідна назва для найдовшої європейської вулиці, а не якесь там хитромудре з "володáрскоґо" на "волóдарського"!
Щоправда, якби ж ще й вулицю до ладу привести…

Книга історика Тімоті Снайдера «Der König der Ukraine»

ДОВІДКА:
100 років тому Россійська Імперія дізналась, що австрійський Ерцгерцоґ Австрійський Франц Фердинанд працює над концепцією реформи Австро-Угорської Імперії в Європейську Унію Королівств під австрійським скіпетром. Це був прообраз сучасного ЄвроСоюза.
І в майбутній Європейській Унії під проводом австрійської корони мала з’явитись нова держава — Королівство Україна!
…Австро-Угорська Імперія переживала кризу, і навіть дуалістична система влади вже не рятувала, а радше, дедалі сильніше ускладнювала критичне становище в імперії. Посилились національно-визвольні рухи чисельних націй, які складали Австро-Угорщину.
Необхідно було розробити дієву реформу відновлення імперії.
І саме Ерцґерцог Франц Фердинанд розробив сміливу концепцію.
Концепція Європейської Унії!
За задумом, Австро-Угорщина хотіла створити ряд незалежних королівств з частин своєї імперії. Планувалось відновити незалежність Польщі (більша частина якої була окупована Росією).
Також планувалось з Галіції, Лодимерії та Буковини створити незалежне Королівство Україна, яким мав керувати Вільгельм фон Габсбурґ (майбутній полковник Леґіону Січових Стрільців Василь Вишиваний).
В подальшому планувалось приєднати іншу частину України, яка була під московською окупацією.
Це дуже не сподобалось Російській Імперії.
"Малорóссія — дєло прінципа!" — повторював щоразу Ніколай-ІІ.
Відтак, Россійська Імперія почала діяти на випередження.
28 червня 2014 року руками сербського терориста Ґавріли Прінципа в Сараєво були вбиті Ерцґергог Франц Фердинанд і його дружина Софія. Створювати Європейську Унію 100 років тому стало нікому…
Це поклало початок Великій Війні 1914 року, більш відомій як Перша Світова війна, в результаті якої загинули десятки мільйонів людей…
Велика Війна все ще триває…

В цьому матеріялі про перейменування найдовшої вулиці Європи і Токмака на честь Василя Вишиваного детально розповідається землякам хто такий Василь Вишиваний, потім розповідається про реакцію місцевої сєпар-"власті" на рішення Києва, а потім детально перераховано всі ці окупаційні совєтсько-россійскіє назви вулиць, котрі місцевій "власті" вдалось "сховати" від декомунізації.

✠ Василь Вишиваний — Король України

Він міг стати Королем України…
Василь Вишиваний — Ерцґерцог Австрійський Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен.
Справжній патріот України, закоханий в Україну і українську мову — Вільгельм фон Габсбурґ називав себе Василь Вишиваний і до смерті вважав себе Українцем…

· Дитинство і юнацька закоханість в Україну

Вільгельм фон Габсбурґ народився 10 лютого 1895 року у родинному маєтку австрійських архікнязів Габсбурґів-Лотаринзьких на далматинському острівці Льошінь в Адріатичному морі, що знаходився близько міста Пула (Австрійське Примор'я, Істрія, сучасна Хорватія) в тогочасній австро-угорській провінції Істрія.
Ерцгерцоґ Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен приходився троюрідним онуком австрійському Цісарю Францу Йосифу I.
Батьком Вільгельма фон Габсбурґа був австрійський Ерцґерцог (архікнязь) Карл Стефан Австрійський — син Карла Фердинанда Австрійського і Елізабети Франциски Австрійської. Його мати — австрійська архікнягиня Марія Терезія Австрійська-Тосканська.
З одного боку він прямий нащадок київської княгині Ольги і Великих князів Київських з роду Рюриковичів, а з іншого — Гедиміновичів.
Він був наймолодшим із шести дітей Ерцґерцога Карла Стефана фон Габсбурґа, який належав до найближчого кола роду, який правив імперією, терени якої розкинулись від Тиролю до Поділля, від Карпат до Адриатики.
Карл Стефан керував розбудовою австрійського флоту. З часом він почав шукати собі іншого шляху для кар’єри. Як спадкоємець габсбурзької власності в західно-галицькому містечку Живці, він наблизився до польської шляхти. "Чим корона польських королів гірша, ніж угорська корона святого Стефана?"

З 12 років Вільгельм фон Габсбурґ жив у місті Живець на Західній Галичині.
Юного Віллі з дитинства навчали польської мови. Батько вбачав у наймолодшому сині майбутнього польського шляхтича.
Але Віллі дивиться критичним оком на габсбурзько-польське "кохаймося". Чи то підлітковий бунт, чи то якийсь поганий досвід спілкування із самовпевненими польськими шляхтичами, підштовхнули його до іншого захоплення. Віллі, якому батько підкладав польські книжки, наперекір йому захоплювався українськими героями "Вогнем і мечем", запорожськими козаками!

Як пише український історик Василь Руднянський, Вільгельма начебто також заінтригували оповіді польських магнатів про гуцульських опришків — вони з повагою ставилися до їхньої мужності, але з презирством відгукувалися про їхню "дикість", звали гуцулів "бандитами".

Вільгельм вперше почув про Українців від польського князя Ольґерда Чарторийського. Не дуже принадні вислови польського маґната на адресу Гуцулів викликали зворотню реакцію юнака, який вирішив на власні очі познайомитися з їхнім побутом. Він пóтай вирушив поїздом до Ворохти і кілька днів провів в оселі заможного гуцула Доник-Шекерика (батька діяча Української радикальної партії Петра Шекерика), який не здогадувався про високе становище свого молодого гостя. Батьки Вільгельма, не знаючи, що сталося з їхнім сином, здійняли тривогу. По всій Імперії була піднята на ноги жандармерія для розшуку юного паростка родини Габсбурґів, що вже не один раз вражала аристократичну Європу романтичними пригодами своїх представників. Тривоги родини, як відомо, виявились небезпідставними. То був перший крок на шляху Вільгельма фон Габсбурґа від свого середовища до початків його Українства…
(Ю. Терещенко, Т. Осташко «Український патріот з династії Габсбургів»)

У 1912 році юний Вільгельм тікає з дому та інкоґніто вирушає потягом до гуцульської Ворохти, щоб пізнати той таємничий народ — Гуцулів! Інкоґніто юний Ерцгерцоґ подорожував Гуцульщиною. Уява підлітка ідеалізувала Українців, він захопився ідеєю очолити їх.

„В Галіції я перший раз почув про Українців. Поляки називали їх "Русіни" і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне…
У Ворохті зустрів гуцула-селянина… я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Відтоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав…“
— Василь Вишиваний — „МЕМУАРИ“

Вільгельм Габсбурґ в юнацькі роки

Вільгельма порівнюють із лордом Байроном, який анґажувався у визвольну боротьбу простих, але благородних греків. Віллі потім згадував, що з мандрівки в Ґорґани повернувся "іншою людиною". Він вивчає українську мову, поглинає книжки про історію українських земель і зустрічається з першими українськими народовцями, які розповідають йому про вимоги української автономії в державі Габсбурґів. Віллі починає вголос говорити про утиски Українців польськими панами.

Як стверджує біограф Вільгельма Тімоті Снайдер, українські захоплення молодого князя викликали доброзичливий інтерес австрійського Цісаря Франца Йосифа. Цісаря турбувала панславістська агітація Россії серед українських підданих. Габсбурзькі чиновники підтримували створення української орієнтації, лояльної до Відня, якою, окрім того, можна було б скористатися проти Россії. Спадкоємець трону Франц Фердинанд мав навіть спеціального радника з українських справ. Також було дано згоду на створення — паралельно до польських стрілецьких загонів — українських парамілітарних організацій «Січ» і «Сокіл». Вільгельм як покровитель лояльних Українців досконало пасував до цих планів.
Саме Ерцгерцоґ Франц Фердинанд (дядько Вільгельма) розробляв концепцію реформи Австро-Угорської імперії у союз держав, в якій було б місце і майбутньому Королівству Україна. Ймовірно, саме це було однією з причин вбивства Франца Фердинанда у Сараєво, яке організувала Россійська Імперія і Сербія руками сербських бойовиків, що призвело до початку Великої Війни…

king-of-ukraine-1

· Війна великих мрій

Коли вибухнула Велика Війна, яка пізніше увійшла в Історію як І Світова війна, Українці створили Леґіон Січових Стрільців, який у боротьбі з россіянами здобув бойовий досвід.
У березні 1915 року Вільгельм фон Габсбурґ закінчив військову академію і став командувачем підрозділу, який переважно складався з Українців. Він вбачав у них "націю майбутнього".
А ще він наказав називати себе українським ім’ям Василь і почав демонстративно носити під мундиром народну вишивану українську сорочку. Так постало прізвисько Василь Вишиваний — поляки до цього ставилися з іронією, але сам Вільгельм вважав це за честь. У свою чергу, австрійські командири, яких вражали демократичні стосунки в підрозділі Вільгельма вигадали інше прізвисько – "Червоний Князь".

Коли Цісар Франц Йосиф помер у листопаді 1916 року, Вільгельм з радістю сприйняв те, що трон посів його двоюрідний брат Карл І, старший від нього тільки на вісім років. Новий імператор Карл тактовно не гасив надій Вільгельма — він лише переконував його, що вони збудуться, коли "настане належний час".

Леґіон Українських Січових Стрільців на горі Маківка
1914

У вересні 1917 року Вільгельм фон Габсбурґ від імені цісаря привітав митрополита Андрея Шептицького, звільненого внаслідок революції із россійської неволі.
Більшовицька революція породила хаос, яким скористалися борці за самостійність України. У січні 1918 року виникла Українська Народна Республіка, з якою Берлін і Відень почали переговори. Вільгельм допомагає у цих переговорах лідерам УНР, він переконав їх у тому, що голодні внаслідок війни держави підуть на серйозні поступки, щоб тільки отримати поставки українського збіжжя.

9.І.1918 у Бресті розпочались перемовини в складі представників Німеччини, Туреччини, Болгарії, Австро-Угорщини, РСФСР та Української Народньої Республіки, право якої на участь в них 10 січня підтвердив голова делегації Совєтської Росії Лєв Троцкій.
У зв’язку з критичною для Совєтів ситуацією на фронті переговори з невизнаним терористичним квазідержавним утворенням велись в ультимативній формі, що дало можливість делегації УНР провести таємні зустрічі.
12.І.1918 — міністр закордонних справ Австро-Угорської Імперії граф Оттокар Чернін, як представник країн Четверного союзу, долучився до переговорного процесу.
Завдяки зусиллям австрійського Ерцґерцога Вільгельма фон Габсбурґа (Василя Вишиваного) і графа Оттокара Черніна вдалось підписати Берестейський Мир включно з таємним договором — через продовольчу кризу в Австро-Угорщині та Німеччині вони погодились в обмін на гарантовані поставки хліба, м’яса та промислової сировини оголосити протекторат над Україною, передати до її складу Холмщину та Підляшшя і виділити західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини в окремий коронний край Галіції і Буковини. Про об’єднання західних українських етнічних теренів з великою Україною поки що не йшлось, це питання було відкладено на пізніші терміни, позаяк першочергово необхідно було визнати суверенітет і Незалежність України та захистити від совєтсько-россійської окупації.
9.ІІ.1918 року було укладено першу мирну угоду Великої Війни — Берестейський Мир — “Brotfrieden” (“Хлібний Мир”).
Вільгельм ІІ і Карл І погодилися, щоб до вільної України було приєднано Холмщину, відірвану від польського Конґресового Королівства.
Графу Оттокару Черніну належить термін для Берестейського миру “Brotfrieden” (“Хлібний Мир”).
Концесії Україні у справі Холмщини і Галичини викликали протест поляків у Австрії і захитали позицію Черніна як міністра закордонних справ; у квітні 1918 він подався у відставку.
Після участі Вільгельма в переговорах у Бересті, стосунки з батьком різко погіршились. Карл-Стефан, котрий вже бачив себе Королем Польщі, розцінив допомогу Українцям як зраду… Надалі стосунки між батьком і сином погіршувались ще сильніше…

«Україна чарівна! Захід сонця над Великим Лугом казково файний, особливо як піднятись на гору. Знизу Царицин Кут, Великий Луг в промінях заходнього сонця, сьогодні мої Січовики із Запорожцями святкують Трійцю, а я захотів побути на самоті та пішов в гору…
Тепер розумію, чом Запорожці вольні в душі…»
(зі щоденника Василя Вишиваного)

· Король Запорожжя

Німеччина швидко повалила Українську Національну Раду та встановила владу своєї маріонетки — гетьмана Павла Скоропадського.
Австрійці, з якими у цій справі не порадилися, — до певної міри за принципом контр-демонстрації, — доручили Вільгельмові командувати українським корпусом, який складався із добровольців-самостійників і решток Леґіону Українських Січових Стрільців. Корпус був розміщений у районі Запорожжя — колишнього центру вільного козацтва.
Відтак, навесні 1918 року постає дивне неформальне королівство Василя Вишиваного, який приймає легендарні перемоги і військові паради закоханих у нього солдатів.

А перемоги були!
Не лише Леґіон Українських Січових Стрільців міг контролювати ситуацію на півдні України, але й славетні запорожські козаки Запорожського Корпусу полковника Петра Болбочана пройшлись двома переможно-визвольними рейдами теренами України: з Полісся до Харкова, звільнивши Київ від більшовицьких банд, а потім з Харкова на Запорожжя і Крим, повністю звільнивши Кримський півострів від россійських військових формувань — як червоних, так і білих!

Василь Вишиваний зі штабом УСС в Запорожжі (Олександрівськ)
1918

Мало хто нині знає що Майдан Волі в місті Запорожжя запропонував так назвати саме Василь Вишиваний.
Пізніше совєтські окупанти встановили там гігантського ідола дзєржинскоґо і перейменували площу на честь головного чєкіста…

16 квітня 1918 року об’єднані війська Українців розгромили россійського наркома антонова-овсієнка і звільнили місто Запорожжя від большевиків.
17 квітня вулиці 13-тисячного Запорожжя (Олександрівська) були переповнені людьми з хоругвами і прапорами. Вони заполонили все навколо Народного дому: площу Пушкіна, Дуньчин сад. Тут відбувся спільний військовий парад і перегляд українських частин. Полковник Петро Болбочан поцілувався з полковником Василем Вишиваним, а Січові Стрільці та запорожські козаки клялися у вічній згоді в боротьбі за Українську Державу.
У вітальному слові Ерцгерцоґ назвав місце зібрання Майданом Волі. Тоді спільним рішенням визволителів та місцевого населення стало перейменування площі Пушкіна на Майдан Волі. Підписано це рішення було у Народному домі, де містилась запорожська "Просвіта"…

Василь Вишиваний на цей момент був комендантом міста Запорожжя і підтримував Кримський похід Запорожців Болбочана з тилу. Перед виходом на Крим Запорожці стрімко звільнили від большевиків терен Лукомор'я, що лежить між Луками й морем — між Великим Лугом і Озівським морем. Стрімкими марш-кидками звільнено Бердянку, Великий Токмак, Оріхів і терен навколо Великого Лугу. Дісталось і махновцям, котрі бігали мов солоні зайці від "красних" до "білих" і знову до "красних", аби лиш проти України! Блискуче було звільнено Мелітополь, захоплено літаки й моторні катери, що стали в нагоді під час переправи через Сиваш. А полковник Болбочан, розмістившись у залізничному двірці Мелітополя (нині приміські каси вокзалу Мелітополь) і захопивши радіопередавач большевиків, ще дві доби дезінформував ворогів.
Запорожців Болбочана з тилу прикривали Січові Стрільці Василя Вишиваного, утримуючи місто Запорожжя і Великий Луг.

Січові Стрільці перебували в Запорожжі до 8 червня 1918 року. Василь Вишиваний був комендантом гарнізону Запорожжя, мав дружні зв’язки з місцевими українськими організаціями та із Запорізьким корпусом Центральної Ради, який прибув з Криму після розгрому там "красной арміі".
Допоки тривав Кримський похід, Василь Вишиваний розгорнув у Запорожжі справжню українізацію: започатковано культурно-освітницькі заходи, відкрито читальню "Просвіти", Стрільці привезли українських книжок і роздавали безкоштовно, а Українці Запорожжя розмітали ті книжки враз! Налагодили друк українського часопису «Січ» (першої української газети на Запорожжі). За цей час вони провели чимало лекцій, вистав, концертів у Народному домі. Вояки організували курси українознавства. У літньому саду почав грати духовий оркестр і містяни почали приходити потанцювати. Всі ці події відбувались за дуже короткий термін квітня-травня 1918 року.
Українська весна на Запорожжі…
На Хортиці на Трійцю Запорожці і Стрільці відслужили панахиду, поставили пам’ятний металевий хрест…

А яке козацьке свято на Великому Лузі влаштували на Трійцю!
Визволителі України дійсно буквально були закохані у молодого командуючого Січовими Стрільцями Василя Вишиваного.
Відбувається навіть символічна інтронізація — перед лавами "нової козаччини" Василя урочисто одягають у бурку — традиційний козацький плащ — і "коронують" козацькою папахою. Офіцери — гарячі голови з його корпусу — переконують Вільгельма повалити непопулярного, слухняного Німеччині та ще й "русскоґоворящєґо ґєтьмана" Скоропадського і оголосити себе Гетьманом чи Королем України!
Втім, збентежений Вільгельм відмовляється…

Докладно про події Української весни 1918 року на Запорожжі Вельмишановне Панство може дізнатися з наших цікавих публікацій у спеціяльному розділі „Історичні прогульки по Запорожжю“

1918: Запорожці Болбочана і Леґіон Українських Січових Стрільців у Запорожжі
Попереду полковник УСС Василь Вишиваний і полковник Запорожців Петро Болбочан

Австрійські генерали б’ють на сполох у Відні, що Вільгельмова Запорожська Січ стає збірним пунктом "усіх бунтівних елементів". Німеччина також вимагає приборкання "експериментів Вільгельма". Врешті імператор Карл І ухвалив покінчити із цією забавою у власну державу. У травні 1918 року Український Корпус отримав наказ зайняти нові позиції на півночі, а самому Вільгельмові залишили невеликий загін у тисячу вояків. У червні 1918 року його відкликали до Відня.
Некоронований Король України опинився поза грою…

Втім, ще одну доволі важливу історичну місію Василь Вишиваний зміг виконати — допоміг відбутись Листопадовому Чину.
1 листопада 1918 року Василь Вишиваний без зайвих роздумів та зволікань і повідомлень до Відня, своєю владою відправляє з Чернівців на Львів корпус Українських Січових Стрільців. Саме вони відіграли основну роль у боях за Львів і дали змогу відстояти незалежність Західно-Української Народньої Республіки. Якби не втручання Ерцгерцоґа Вільгельма, то хтозна, як би склалася далі історія Західної України, та й Акт Злуки у Соборну Україну не відбувся би…
Пізніше, восени 1919 року, після полону та інтернування до Румунії, Василь Вишиваний у званні полковника служить у штабі Армії УНР, а після остаточної поразки війни за українську Незалежність стає еміґрантом.
Родина, батько, Ерцгерцоґ Карл Стефан, брати, сестри, рідні — всі зрікаються Василя Вишиваного саме через те, що він назвав себе Українцем…

· Громадянин Габсбурґ

Після втрати Україною своєї Першої Незалежності, Василь Вишиваний спочатку повернувся у Відень.
Він мріяв про створення європейського Королівства Україна.
То були нездійсненні мрії…
Серед української діяспори Вільгельм-Василь вже не відігравав такої ролі, як за часів Австро-Угорщини. Бракувало людей, які б симпатизували монархічному ладові майбутньої України.
У 1920-х роках Віллі переселився до Еспанії.
Пізніше Вільгельм перебрався в Париж.
Втім, окрім розваг у Парижі та Мадриді, Вільгельм фон Габсбурґ не забував, що він Василь Вишиваний — завжди користувався українським ім'ям, постійно підтримував стосунки з українською діяспорою, залишками Запорожського Корпусу, які осіли в Парижі, з українськими націоналістами і політичними діячами. Вільгельм далі жив під своїм українським іменем і говорив українською мовою до друзів у французькому екзилі. Його володіння письмовою українською за час вигнання навіть покращилося.
Вільгельм їздив до Лондона і робив все, що було в його силах, для дипломатичного визнання України, порятунку України від совєтської окупації, вирішення українсько-польського питання (через яке батько Вільгельма розірвав з ним усі стосунки, бо прагнув стати королем Польщі, хоча так і не став зрештою).
Також Василь Вишиваний глибоко переживав жахливий Голодомор 1933 року і збирав кошти для допомоги…

Запорожці і Василь Вишиваний в Парижі
1931

1933 року, вражений чутками про Голодомор в Україні, Вільгельм постановив повернутися в українську політику. Втім, всі ці спроби були невдалими…

Під час Другої Світової війни війни Вільгельм фон Габсбурґ, як і всі Габсбурґи, рішуче відмовився від співпраці з нацистами і знаходився під наглядом Гестапо.

Після війни Вільгельмові сподобалася співпраця з французькою розвідкою, він виконував шпигунські місії в окупованому совєтами Будапешті. Він був певен, що позаяк проживає у британському секторі окупованого Відня, йому ніщо не загрожує, проте глибоко помилявся…

· Загибель…

Вільгельм фон Габсбурґ перед викраденням і арештом чєкістів
Відень 1946

Сталінська розвідка СМЕРШ вела таємне стеження за ним.
26 серпня 1947 року серед біла дня совєтські чекісти викрали Ерцгерцоґа у Відні й таємно доставили до Лук'янівської в'язниці НКВД в Києві.
Саме за таких жахливих обставин опинився Василь Вишиваний в столиці України, в якій так і не встиг побувати свого часу…
До серпня 1948 року австрійського Ерцгерцоґа Австрійського Вільгельма фон Габсбурґа катували совєтські чекісти…
Василь Вишиваний принципово на допитав говорив виключно українською мовою, наголошуючи що не володіє мовою московитів.
12 травня 1948 року Совєти "засудили" Ерцгерцоґа Австрійського Вільгельма фон Габсбурґа на 25 років в’язниці за "шпіонаж в пользу брітанской і французской развєдкі".

Вільгельм фон Габсбурґ незадовго до смерті
фото зі слідчої справи НКВД, 1947

18 серпня 1948 року Вільгельм фон Габсбурґ (Василь Вишиваний) помер у тюремній лікарні начебто від туберкульозу…
Місце поховання архікнязя невідоме…
Не збереглося навіть відомостей про місце його захоронення — ймовірно, його поховали десь біля огорожі Лук'янівського цвинтаря Києва без будь-яких позначень місцезнаходження тіла.
До кінця життя Василь Вишиваний вважав себе Українцем…

II► «(Не)знані. Wilhelm Habsburg — Василь Вишиваний»
https://www.youtube.com/watch?v=Q1wqCXaizOA

✠ Василь Вишиваний — Король України

✽ ❃ ✽

Токмак — це Україна!

Токмак Василя Вишиваного

Вулиця Василя Вишиваного на мапі Токмака
(Google Maps так і не оновили декомунізовані назви вулиць і населених пунктів)

Реакція коллабораціоністів в місті Токмак

Сайт міської адміністрації Токмака відреагував на повторне перейменування вулиць цілком очікувано.
Адже влада в місті Токмак все ще належить ґауляйтеру клана Пшонки, виходцю з Новошахтінска (РФ) Іґорю Котєлєвскому.
Під заголовком «"Подарунок" з області, або як токмацькі вулиці перейменували вдруге» маніпулятивно подається інформація щодо вимоги центральної влади позбавитись від коллабораціонтських хитрощів з "перейменуванням" вулиць, коли назви лишались незмінно старими, совєтськими, але ніби-то "вносілся новый смысл"!
Місцева сєпар-"власть" була вельми незадоволена тим, що довелось назвати на честь Василя Вишиваного найдовшу вулицю міста.
Цитата:
"Якщо з чотирма вулицями більш-менш зрозуміло, то з Василем Вишиваним – далеко не всім.
Отже, якщо вірити інтернет-джерелам, Василь Вишиваний – це псевдонім Вільгельма Габсбурга, який походив із відомого австрійського імператорського роду Габсбургів. Це український військовий діяч, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських Січових Стрільців. Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Дуже тісно повязаний з Прикарпаттям – як своїми помислами, так й життєвим шляхом."

Як бачимо, пророссійський окупаційний пшонний ґауляйтер міста Токмак зі своїми приспішниками вкотре вводить в оману.
Жодного слова про те, що Василь Вишиваний тісно пов'язаний із Запорожжям, звільняв місто Запорожжя від першої совєтської окупації большевиків та махновців, був комендантом міста, прикривав з тилу Кримську визвольну операцію Петра Болбочана…
Натомість, коллабораціоністи підкреслюють: "тісно повязаний з Прикарпаттям", ніби Галичина і Карпати це щось страшне, а до Запорожжя Василь Вишиваний і не має жодного стосунку! (так спішили, що навіть апостроф у слові "пов’язаний" проґавили). І ця недолуга апеляція "якщо вірити інтернет-джерелам" — а що, підручники з Історії відкривати не намагались? Хоча, це риторичне питання… Ну які українофоби та любителі "русскоґо міра" будуть вивчати Історію України?

Схоже, статейку дряпала напівграмотна "ісполкомовская жорналістка" арманша ))) — судячи з заголовку та кількості маніпуляцій і помилок. Маніпуляції щодо особи Василя Вишиваного та ця сепарація заходу і сходу — ниці та українофобні!
Не кажучи вже про маніпулятивну брехню щодо "мороки з документами" — жодної мороки з документами ні у кого не виникло під час декомунізації, нікому з громадян не потрібно було нікуди сплачувати жодної копійки, в усьому документообігу та реєстрах поступово змінюються окупаційні совєтські назви на нові українські. Є лише штучні маніпуляції з боку провладних коллаборантів та аґресивна істерика місцевих ватніків. Їх корчами корчить від всього українського!

Отже, замість того, щоб розповісти мешканцям міста Токмак за леґендарного Василя Вишиваного, окупаційний россійсько-фашистський кримінальний режим міської "влади" продовжує грати на руку Кремлю.

Хочеться вірити, що зрештою понесуть справедливе покарання всі россійсько-фашистські коллаборанти та кримінальні окупанти, які вже декілька років поспіль безмежно грабують і "володарюють" в місті Токмак і на Запорожжі…

Десовєтізація "по-пшонному" в місті Токмак

До речі, варто звернути увагу Вельмишановного Панства на всі умисно "непомічені" й не десовєтізовані вулиці в місті Токмак.
(В лапках курсивом подано саме совєтські окупаційні назви мовою ориґіналу — кацапською говіркою але українським транслітом, щоби підкреслити окупаційний характер їх назв.)
(Вибачте за великий перелік).

➥ "Уліца 9-є Января"… Ганебно залишилась в Токмаку "уліца 9 января в чєсть январьскоґо восстанія 1905 ґода"! Який стосунок до Токмака має виступ проти монархії Романових через ганебну поразку в "русско-японской войнє"? Ну захитався трон Ніколая-ІІ, в Токмаку труха посипалась, чи що?
Українських персоналій і подій немає, на чию честь називати вулиці? Можна рекомендувати назвати цю вулицю на честь Героїв Крут, Січових Стрільців чи Запорожського корпусу Петра Болбочана.
➥ "Уліца 14 сєнтября" поруч — це дата ніби-то "расстрєла рабочіх токмакского завода "Красный Проґрєсс", котрі вийшли "за совєтскую власть" так, як в наші дні виходили "рабочіє дамбасса за русскій мір".
➥ "Уліца 9-є Мая"… Весь Світ 8 травня вшановує жертв Другої Світової війни, а "дєвята-мая" це совєтський "дєнь пабєдабєсія".
➥ "Уліца 8-є Марта"… А інакше вшанувати жінок ніяк? Берегиня, Мамо, Бабуся — це не вписується в "скрєпы"? Тільки "дєнь 8 марта"?
Ну хоч "уліцу Клары Цеткін" прибрали.
➥ "Уліца Карла Лібкнєхта" (колишня Гофманштрассе).
➥ "Уліца Карла Маркса", Карл!
➥ "Уліца Энґєльса"…
Якщо ключові ліві ідеологи соціялізму, оспівані совєтською ідеолоґією, не походять з московії, то їх не варто декомунізувати?
➥ "Уліца Олєґа Кошевоґо"… Вигаданий персонаж сталінсько-пропаґандистської "Молодой Ґвардії" від пісатєля-пропаґандиста Фадєєва.
➥ "Уліца Зоі Косьмодємьянской"… Диверсантка "красной арміі", підпалювала хати в дєрєвнях, за що россійські ж крєстьянє спіймали її та віддали нацистам.
➥ "Уліца Ватутіна" — член компартії РСФСР, учасник встановлення совєтського окупаційного режиму в районі міст Луганське і Старобільське, проте більш відомий цей персонаж як м'ясник і воєнний злочинець, котрий разом із ґєорґієм жуковим погнали форсувати Дніпро "к 7 ноября" без зброї сотні тисяч Українців — дідів, калік, юнаків і зовсім дітей — всіх, хто був в окупації. Ці десятки тисяч невідомих і безіменних полеглих увійшли в історію під загальною назвою "чорносвиточники"…
Дякувати, хоч не було в місті вулиці кліма ворошилова — луганського слюсаря, прототипа сучасних сєпар-жмуриків "мотороли" і захарчєнка — у 1920 році саме клім ворошилов особисто влаштував каральну операцію в місті Великий Токмак і влаштував розстріл близько 300 мешканців міста в центральному сквері, де й закопані тіла в чисельних ямах, поверх яких встановлені "памятнік погібшим освободітєлям" та стелла "воінам-інтернационалістам-афганцам".
➥ "Уліца Алєксандра Матросова"… Яке відношення до міста має Мухамєд'янов Шакір'ян Юнусовіч, він же Алєксандр Матросов? Дезертир, штрафбат, згідно совєтської пропаґанди "закрыл грудью нємєцкую амбразуру", "ґєрой Совєтскоґо Союза". Може, краще — вулиця Фінська, бо вже склалось, що той район називають Фінський (через забудову фінськими будинками).
➥ "Уліца Лєванєвскоґо" — льотчік, "ґєрой Совєтскоґо Союза", продукт совєтської пропаганди, яке відношення до міста і України взагалі?
➥ <"Уліца Чкалова" — льотчік, "ґєрой Совєтскоґо Союза", продукт совєтської пропаганди, яке відношення до міста і України взагалі?
➥ "Уліца Ґастелло" — міфічний льотчік, ще один продукт совєтської пропаганди.
➥ "Уліца Ґаґаріна" — перший космонавт, оспіваний Совєтами й Совєтами ж вбитий "за нєнадобностью"! Хлопця жаль, звісно, бо Юрій Ґаґарін не винний, що став інструментом совєтської пропаґанди, але саме тому, що його ім'я використовують як "сімвол вєлічія СССР", на жаль, варто позбутись, аби не давати любителям Совка постійно бухтіти "какую страну патірялі"!
➥ <"Уліца Сєрёґіна" — космонавт, що загинув з Ґаґаріним, яке відношення має до міста?
➥ "Уліца Вєрєтєннікова" — россіянин, "Ґєрой Совєтскоґо Союза", загинув під селом Хрещатик на Черкащині. Яке відношення має до міста?
➥ "Уліца Ґрішунова" — россіянин Єґор Ґрішунов, "ґєрой Совєтскоґо Союза", загинув під Мелітополем. Ну, в музеї увічнити ім'я, ну на стелі "Книга Пам'яті" біля "танка" чи в іншому тотемному для пшонного пророссійського контингента місці — "мєморіала на Чапаєвкє". Вулицю назвати нормальною назвою, щоб діти не питали, що то за Гриша.
При цьому, український дитячий письменник Микола Трублаїні у 1941-му загинув під Токмаком, між тодішніми німецькими селами Rückenau і Tiegerweide (нині Козолугівка і Мостове, відповідно), там обабіч дороги стоїть невеликий пам'ятник. Але в Токмаку немає вулиці Миколи Трублаїні!
➥ "Уліца Максіма Ґорькоґо" — головний совєтський "пролєтарскій пісатєль" олёша пєшков на дєрєвню дєдушкі тьопав пішки через Токмак? Муравським шляхом шкріб "в стєпі Таврійскіє, в пєскі Олёшковскіє", да?
➥ "Уліца Владіміра Маяковскоґо" — головний совєтський "пролєтарскій поэт" — в залежності від стану алкогольного сп'яніння це вічно п'яне двохметрове одоробло могло або писати схвальні віршики про Україну, або навпаки обізвати Українців "хохлами" та всіляко попринижувати. Мешканцям цієї вулиці подобається жити на вулиці імені вічно упоротого алкаша?
➥ "Уліца Королєнко" — оспіваний Совєтами "русскоязичний пісатєль малороссійско-польськоґо проісхождєнія", захоплювався "вєлікороссійской літєратурой", писав виключно москвинською говіркою, Україну вважав "малороссієй", у своїй найвідомішій повісті "Слєпой музикант" зневажає, ображає й принижує Українців. Совєтами був оспіваний "за нєпрімірімость к царскому рєжиму", як це відзначив лєнін, але згодом сам Короленко розчарувався в "совєтской власті" й помер з голоду у злиднях в Полтаві під час Першого Голодомору 1921 року.
100 років тому вулиця Короленка була передмістям Токмака під назвою Причепилівка.
➥ "Уліца Лєйтєнанта Шмідта", "Пєрєулок Шмідта" — керівник Севастопольського збройного повстання 1905 року на крейсері "Очаків" Пьотр Пєтровіч Шмідт особисто побував у нас на Бабаківці? А "дєті лєйтєнанта Шмідта" бува не розсіяні по Токмаку від Бабаківки й Ріжка до Лугівки? Крейсер "Очаків" з "очаковцамі" ніде там не застряг в степах України на річці Токмак? Тоді чому аж два топоніми на честь лейтенанта Шмідта?
➥ "Пєрєулок Пєрвомайскій" — "пєрвамай" був головним "праздніком" лише в СССР і Третьому Райху! "Зіґ Хайль, товаріщі!"
➥ "Уліца Красная" стала вулицею Червоною…

Також щось варто вирішувати з "ісконно русскімі імєнамі культурных дєятєлєй": Пушкін, Лєв Толстой, Нєкрасов, чорносотєнєц та антисеміт Достоєвскій, Маяковскій, Максім Ґорькій, псевдо-"учониє" Ломоносов і Мєндєлєєв, психопат Ціолковскій…
Бо у нас в місті іменем Олександра Довженка названо провулок на околиці, а мєндєлєєви-достоєвскіє аж рясніють!
А саша пушкін так і взагалі вкрав запорожську назву Лукомор’я — це якраз той терен за Дніпровими Порогами між Великими Лугом і Озівським морем — між Луками й морем — Лукомор’я, де найвищі гори Більмак і Токмак — тобто наш запорожський терен!

Поза увагою лишились назви парків!
➥ "Парк імєні С.М.Кірова" — занедбаний і покинутий парк в балці Салган, мав офіційну совєтську окупаційну назву на чєсть Кірова, як і знищений завод — така вже була пропаґандистська мода в "странє совєтов", ліпити "святих" з тих, кого вони самі ж і прибрали (Кірова вбито за наказом сталіна, щоб не заважав, так само, як і першого совєтського пропаґандиста володарскоґо-гольштейна).
Офіційно цей покинутий парк не перейменовувався під час декомунізації.
➥ "Парк імєні Чапаєва" — Прибережний парк між вулицями Володимирська (колишня "лєніна") і Паркова (колишня "чапаєва"), нині там зведено церкву УГКЦ Св. Петра і Павла.
Парк при березі ріки Токмак можна назвати Прибережним парком.

Зовсім в місті не пам'ятають про славетних уродженців з Токмака:
❃ Єфименко Петро Савич — історик та етнограф. Петро Єфименко опублікував статтю, повернувши таким чином з небуття останнього кошового отамана Запорожської Січі Петра Калнишевського.
❃ Денисенко Василь Семенович — історик та етнограф, належав до наукової школи Михайла Грушевського.
❃ Чечет Григорій Герасимович — один з перших вітчизняних авіаконструкторів, винахідник-самоучка, винахідник вітчизняного літака з двигуном внутрішнього згорання.
❃ Сардак Григорій — український хірург, піонер судинної хірургії.
❃ Ковтуненко Іван Наумович — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу, розстріляний совєтськими окупантами разом з іншими 359 мучениками під Базаром…
❃ Барон Лью Ґрейд — Lew Grade (Лев Виноградський) — батько британського телебачення, єдиний виходець з Токмака, що отримав з рук Королеви Британії Єлизавети ІІ звання Сера Великої Британії! Імпрессаріо, медіямагнат, засновник і правовласник телеканалів, телешоу, продюссер "Маппет-шоу", "The Beatles" та Майкла Джексона, все ще є правовласником частини їх композицій. Помер в 1998 році.

Варто було б вшанувати і визволителів Запорожського краю часів Визвольних Змагань.
Кримський похід Запорожців Болбочана розпочався безпосередньо на Запорожжі, під прикриттям Василя Вишиваного. Петро Болбочан та його Запорізький корпус Армії УНР звільнили від большевиків та білих не лише більшу частину Запорожського краю, але звідси почали свій леґендарний Кримський похід!

Ну хоч непримітну "уліцу островскоґо" в нетрях на околиці назвали іменем славетного й леґендарного земляка Марка Безручка…
Генерал-хорунжий Армії УНР Марко Безручко врятував Варшаву, Польщу і Європу від "красного тєррора" "красной арміі" і совєтської окупації ще в 1920 році… Певно, пристойної вулиці в місті не знайшлось, назвали вуличку подалі, в нетрях… Та й то, якби не тиск зверху від центральної української влади…
Ось така "пшонная дєкоммуннізация" пройшла в Токмаку.