Про польський геноцид Українців

Польсько-українське протистояння розпочалось ще у 1918 році і з часом перетворилось у справжній польський геноцид Українців на українських етнічних Західних Теренах.
700 тисяч примусово вигнаних з рідної землі Українців, півмільйона вбитих Українців за чверть століття польської окупації — все це Польща категорично не визнає!
Польща не визнає свої злочини…
Злочини лишились безкарними…

Термінологія

Волинська трагедія — так в українській історіографії толерантно названо етнічну чистку з усіма ознаками геноциду Українців. Всюди підкреслюється, що "Волинська трагедія це обопільне знищення" та "складна сторінка у взаємовідносинах між двома братніми народами"… Щоб не образити сусідів…
Така "м'яка" термінологія з'явилась у нас за часів донбасської кримінальної окупації України, коли "крєпкіє хазяйствєннікі" робили вигляд що вони демократи й політики (а насправді просто треба було "попіліть бабло" на польсько-українському "Євро-2012"), а Польща звала себе "адвокатом України в Європі", немов би Україна в якості підсудного злочинця сидить на лаві підсудних і потребує адвокатів… Кажуть, таку "толерантну термінологію" вигадав товаріщ портнов, а може й сурков…
Ось тільки термін "трагедія" відрізняється від терміну "злочин" тим, що трагедія не передбачає злочинців. Трагедія — це трагічний випадок, трагічний збіг обставин, що призвів до рокових наслідків, і люди прямо в цій трагедії не винні. А ось злочин це злочин, і злочин чинять злочинці!
І ми знаємо, хто винищував сотні тисяч Українців на Західних Теренах України, але ті, хто це робив галасно верещать, що це ми злочинці і вбивці!
Дивно, Українці НІКОЛИ не зазіхали на сусідні етнічні терени, тим паче, на польський; Українці ніколи не нападали на сусідні народи з метою їх винищення, аби заграбастати їхньої земельки… Але коли читаєш про "обопільне знищення", то постає образ такого собі хижого українського селянина з сокирою, злющого "бандерівця", який від знічев'я, прокинувшись вранці та хильнувши бражки з бідону, пішов собі порубати трохи польських сусідів — адже саме так вимальовує образ "украйонців" так звана "польська історіографія" з кінця ІІ Світової війни, вдаючи з себе страшну жертву та приписуючи все більші й більші цифри "жертв", роздмухавши вже аж до мільйона поляків "забицих в людобуйствє од рук украйонцев-бандерувцов"!
"Rzeź wołyńska" ("Жечь"), "Ludobójstwo" ("людобуйство") — такі й тільки такі терміни використовують в Польщі! "Rzeź wołyńska" — це пресловута "волынская рєзня", а "Ludobójstwo" — геноцид!
Так-так, Вельмишановне Панство, в Польщі є офіційний термін "Ludobójstwo" — геноцид в перекладі, і стосується цей термін тієї самої "волынскай рєзні", а "злочинці" — Українці!

Цілком очевидні факти етнічної чистки Українців з 1920 по 1947 роки, починаючи з "пацифікації" й завершуючи операцією "Вісла" («Wisła»), півмільйона вбитих Українців за чверть століття польської окупації — все це Польща категорично не визнає!

На цьому постері з серії «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017» також дотримано загальноприйняту термінологію, хоча вивчаючи поступово питання, стає зрозумілим, що не було "обопільних етнічних чисток" — етнічна чистка здійснювалась лиш з одного боку — з польського — з метою очистити якомога більше етнічних українських теренів від Українців. Українці почали захищатися? А що ще лишалося робити українським селянам, на села яких нападали добре озброєні військово-бандитські угрупування! Так, Українці почали давати відсіч аж в 1943 році — після двох десятків років невпинних знущань!

Пріоритети Польщі в ХХ столітті

Взагалі, у Польщі були дивні пріоритети в ХХ столітті.
Вірніше, польські пріоритети ХХ століття цілком зрозумілі — Польща мріяла про відновлення в середньовічних кордонах, а ще краще щоб "од можа до можа"! Тому всі пріоритети Польщі були скеровані на окупацію теренів сусідніх народів: Українців, Білорусів, Литвинів, яких поляки вважали "неісторичними народами, що не мають права на державність". Так, з огляду поляків, Українці, Білоруси, Литвини, а ще Чехи і Словаки — не мали права ні на державність, ні на свою землю, ні на існування взагалі!

При кожній нагоді поляки намагались відшматувати у сусідніх народів якнайбільше!
Так було окуповано всю Західну Україну в 1921 році, коли з мовчазної кривавої згоди Антанти дипломатично визнана Самостійна Соборна Україна була пошматована між Польщею і ніким не визнаним терористичним квазідержавним утворенням "РСФСР \ Совєтская Россія". Так поляки та їх "начальник" терорист Пілсудський "віддячили" знесиленій Армії УНР за порятунок Польщі від совєтської окупації.
Вже в 1939 році Польща була найближчою, третьою союзницею Третьому Райху і СССР — залюбки напала спільно з пронацистською Мадярщиною на Карпатську Україну в березні 1939-го, залюбки допомагала Третьому Райху шматувати Чехо-Словаччину.
Польське Біле Орльотко так тішилось "одзисканим кресам", що не помітило, як найближчі більш сильніші союзнички 1.ІХ.1939 розірвали навпіл це Орльотко, аж біле пір’я полетіло всюдибіч.

Тож, не дивно, що коли Польща вкотре припинила своє існування і втратила власну державність, то замість того, аби боротися за свою державність і звільняти свою країну від нацистських та совєтських окупантів під час Другої Світової війни, натомість поляки заходились завзято винищувати Гебреїв і Українців! Гебреїв здавали нацистам, а українські села винищували разом з Українцями! Нацистський окупаційний режим в цьому не заважав, а совєтські "партизани" та НКВД всіляко допомагали! І не дивно, що згодом всі ці "батальйоне хлопські" та пронацистські шуц-поліцаї перебігли під крило "красной армії" і стали аванґардом в розбудові вже совєтської Польской Народной Рєспублікі (ПНР).
Польща — єдина країна, де антиукраїнські акції та гебрейські погроми продовжувались до 1948 року…
„Польща — гадина Європи!“ — як зауважив Вінстон Чьорчилль.

Будь-які спроби піднімати питання щодо відповідальності за справжній геноцид Українців, не кажучи вже про усвідомлення злочину та вибачення, сприймаються поляками і офіційною Польщею істерично, з верещаннями та піною навколо писків!
Цілком очевидно, що визнавати свої злочини Польща не бажає!

Як бачимо, "брати-адвокати" геть не соромляться використовувати термін "Ludobójstwo" — геноцид — по відношенню до геноциду Українців, який вчинили поляки, але звинувачують в "людобуйстві поляков" Українців!
Українцям не можна навіть думати про те, що поляки чинили етнічні чистки й справжній геноцид Українців, але полякам можна називати геноцидом власний злочин, звинувачуючи при цьому Українців!
Українцям не можна вважати ОУН і УПА героями, а ось полякам можна вважати "героями" справжніх вбивць і терористів з армії крайової, батальйонів хлопськіх та інших бандитських мілітарних формувань — і їх іменами названі вулиці в колись українських містечках і селах на нині окупованих Західних Теренах України, бо ці "герої" саме там проявили все своє "геройство", винищивши декілька сотень тисяч Українців…

Роковини

В березні 2019 року тихо пройшли 75-ті роковини різанини в Сагрині та етнічної чистки Українців на Грубешівщині, Холмщина.

Цього року, напередодні ключових президентських виборів, коли одвічні воріженьки на мєщорскіх болотах та мазовєцькіх багнищах однаково хижо вишкірилися в бік України зі сходу й заходу, Україна вирішила не дратувати "добрих сусідів" широким відзначенням роковин… Вистачило минулорічного: Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко відкривав в Сагрині пам'ятник жертвам польської етнічної чистки, при цьому вельми толерантно обійшов гострі кути, став на коліно й просив навіть вибачення (а дарма, поляки не оцінили), проте наголосив, що своїх героїв ОУН і УПА ми вшановували й будемо вшановувати. Президент Польщі Дуда демонстративно не поїхав в Сагринь, хоча домовлялись спільно провести жалобні заходи і в Сагрині (нині це Польща) і на Волині. Натомість, Дуда вирушив на Волинь де відкрив черговий пам'ятник "полякав, вбіцим у людобуйствє од рук бандерувцов", і можна навіть не гадати, чи є дозвіл у цього чергового польського тотему, котрі вони намагаються натицяти, немов мітки якісь по всій Західній Україні.

Чисельні польські "історики" й "політики" з кінця ІІ Світової війни до сьогодення твердять, що, мовляв, це була не етнічна чистка, а "самооборона од людобойства, вчинутого бандерувцамі УПА", мовляв, це "бандерувці УПА" першими в 1943 році почали "волинску жечь".
Та насправді в 1943 році Українці нарешті почали спротив через багато років знущань, "пацифікацій" та відвертих етнічних чисток, що почалися ще у 1930-х роках.
І коли Українці у вирі Другої Світової війни почали захищати себе від свавілля польських, а також совєтських і нацистських окупантів, поляки, які самі опинились в нацистсько-совєтській окупації, замість того, аби звільняти свою країну від окупантів, завзято заходились винищувати Гебреїв та Українців! Особливо завзято ляхи винищували Українців перед наближенням совєтських військ, сподіваючись вичистити від Українців якомога більше етнічних українських теренів!
Під кінець ІІ Світової війни ляхи влаштували справжній геноцид Українців…
В березні 1944 року поляки розпочали так звану "Грубешівську революцію" ("Rewolucja hrubieszowska") — етнічну чистку Українців на Холмщині.
Упродовж двох днів 9 та 10 березня 1944 року в селі Сагринь, що на Холмщині у Польщі, було убито і закатовано, за одними даними, понад 800, за іншими — 1240 Українців, в тому числі понад 100 дітей. Це лише одне село! Таких сел можна перераховувати довжелезним чорним списком не одну тисячу… В мертву пустелю зі згарищами хат перетворився за якийсь тиждень величезний український етнічний терен Холмщини в межиріччі Буга і Вепра (Західний Буг і "Вепш" — так ляхи обізвали українську прикордонну ріку Вепр). Така ж доля чекала Підляшшя і Лемківщину, палали села й містечка на Волині…

Хронологія

До уваги Вельмишановного Панства хронологія польсько-українських відносин у ХХ столітті.

• 1918–1919: 1-а польсько-українська війна. Листопадовий Чин.
Проголошення української державності 1.ХІ.1918 на теренах коронних країв Галіції і Лодомерії та Буковини після краху Австро-Угорської Імперії так розлютило поляків, що ті миттєво оголосили війну, хоча самі ще чекали, коли їм дадуть незалежність. Якщо УНР проголосила Незалежність одразу після Фінляндії 22.І.1918, а ЗУНР мусила дочекатись розпаду Австро-Угорщини і, не гаючи часу, теж проголосила про Самостійність, то поляки чекали, коли ж буде оголошено про їх незалежність країнами Антанти! Незалежність Польщі було відновлено в день офіційного завершення І Світової війни 11.ХІ.1918.
Позаяк за спиною Польщі стояла Франція, Польща отримала військову допомогу і відтоді сили вже були нерівні.
Крім того, французькі політикани та "тигри" розмальовували мапу повоєнної Європи на свій розсуд, дотримуючись позиції про "єдіную-нєдєлімую-россію" та плекаючи Польщу, як фаворитку Антанти. Українську делегацію буквально виставили за двері на ганебній Паризькій мирній конференції 1919 року…
Антанта вирішила віддати ЗУНР Польщі, за умови "утворення української автономії". Втім, поляки й не збирались виконувати цю умову!
Поляки ліквідували Західньо-Українську Народню Республіку (ЗУНР) і окупували Галичину, Лемківщину, Надсяння, Холмщину, Підляшшя.

• 1920–1921: 1-а совєтсько-польська війна.
Залишки Армії УНР, інтерновані в польських таборах для полонених, встали на захист України і Польщі від совєтських окупантів. Тактику і стратегію оборони, яка увійшла в польську історію під назвою "диво над Віслою" розробляв генерал Армії УНР Марко Безручко.
Українці врятували Польщу і Європу від Совєтів та Другої Світової війни ще у 1920 році! І доки вояки Армії УНР відбивали нескінченні атаки "красной армії", за їх спинами Юзеф Пілсудський вів сепаратні перемовини з Совєтами щодо пошматування України, Литви і Білорусі…
Так Польща "віддячила" Україні за порятунок від совєтської окупації…
"Ріжскій мір" — кривава згода Антанти проти України — пошматування України між Польщею і терористичним большевістсько-чєкістським квазідержавним утворенням "РСФСР"\"Совєтская Россія".
Поляки окуповують Західну Україну: під польською окупацією опинилися Галичина (включно з Тернопіллям, Опіллям, Покуттям, Станіславщиною і Бойківщиною), Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя, Волинь.

В Європі почались "золоті 20-ті" — доба Міжвоєння — Інтербеллум!
Європа відпочивала від війни і не звертала увагу на те, що десь на сході війна триває й палає! І скільки Українці не волали про допомогу від совєтських і польських окупантів — Європа мовчала…
І коли Україна в крові потопала — Європа мовчала…
І коли Україна від Голодомору помирала — Європа мовчала…
Європа відвернулась, оглухла й осліпла…
Польща почувалась у повній безкарності!

• 1920, 20 січня: скасування поляками Галицького крайового сейму та Крайового виділу; поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси, підпорядкування шкільництва окупаційному польському міністерству освіти.

• 1924, 31 липня: заборона української мови в державних та самоврядних установах Західної України.

• 1930, 16 вересня: проведення польськими окупантами репресивних акцій проти українського населення в Західній Україні, названих "пацифікація" ("умиротворення украйонців").
Перші репресії, перші вбивства Українців…

• 1934, 18 червня: створення польським окупаційним режимом концентраційного табору в Березі-Картузькій для Українців. (Концтабори в Польщі для Українців з'явились набагато раніше концтаборів Третього Райху).
Тисячі Українців загинули лиш в концтаборі Берези-Картузької…

• 1939: розгром польським окупаційним режимом української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков; 149 було передано римо-католикам).

• 1939, 17 вересня: 2-а совєтсько-польська війна.
Друга Світова війна починалась поступово, а не в "канонічний" день 1 вересня 1919 року.
Польща відчувала себе одночасним союзником Третього Райху і СССР, схиляючись більше до Третього Райху.
Так-так, Вельмишановне Панство, Польща — забута союзниця Третього Райху!…
Польща завзято допомагала Третьому Райху шматувати Чехо-Словаччину і приймала участь в спільному з пронацистською Мадярщиною нападі на щойнопроголошену Незалежну Карпатську Україну 15.ІІІ.1939… Українці перші зустріли ІІ Світову війну ще в березні 1939-го, і перші в Європі дали відсіч нацистам та їх спільникам, але сили були нерівні…
Проте, в Варшаві не врахували, що СССР і Третій Райх вже вирішили долю Польщі пактом Молотова-Ріббентроппа — з 1 по 17 вересня 1939 року польське орлятко було розшматоване навпіл між двома кривавими імперіями точно так, як це раніше залюбки робило це саме польське орльотко! 🙂
Наслідок "медового місяця Сталіна і Гітлера": ліквідація Польщі, окупація військами СССР Західної України, Західної Білорусі і країн Балтії.

• 1943–1944: польсько-українська війна.
Під час Другої Світової війни на теренах України водночас точилися і совєтсько-нацистська війна, і польсько-українська війна і Другі Визвольні Змагання (які УПА вели до початку 1960-х)…
Чверть століття польських знущань і посилення етнічних чисток, коли вже відверто ляхи почали палити українські села і вбивати всіх без винятку українських селян — лише через чверть століття Українці таки перебороли свою ввічливість та почали давати опір знахабнілим польським окупантам!
Початок національно-визвольної боротьби Українців проти польського панування в Західній Україні. Проведення поляками етнічних чисток українського населення. Відплатні акції УПА та українського населення.

• 1944: початок виселення Українців з Польщі до "УССР", що тривало до 1947 року.

• 1945, 16 серпня: совєтсько-польський договір, що визначив "кордон" між квазідержавним утворенням "СССР" (квазіреспублікою "УССР") і Польщею (сучасний українсько-польський кордон).

• 1947, 29 вересня: знищення поляками українських громад у західноукраїнських землях в ході операція «Вісла», "остаточне вирішення українського питання".

• 1951: Совєтсько-польський обмін ділянками територій обопільно окупованої України.

Це лише коротка хронологія українсько-польських стосунків в ХХ столітті, взята з Вікіпедії й розширена деякими важливими фактами.
Навмисно взято з Вікіпедії, аби не було нарікань в "упередженості" та ляхофобії, себто, полонофобії.
Це список з Вікі-статті з толерантною назвою "Українсько-польські відносини". Якщо поглянути на цю вікі-статтю, то у нас прямо ідилія добросусідських відносин, лиш де-не-де затьмарена хмарками "непорозумінь".

На жаль, в в українському сеґменті глобальної електронної енциклопедії "WikipediA" немає окремого порталу чи розділу про польсько-українську війну, складовою котрої є польська етнічна чистка Українців на Західних Теренах України, або геноцид, якщо називати речі своїми іменами.
Та коли по крихтам зібрали лиш в цій глобальній електронній енциклопедії статті за темою, то від одного списку стає моторошно…

• Українсько-польські відносини
• Пацифікація у Галичині 1930
• Волинська трагедія
• Бійня у Верховині
• Різанина в Сагрині
• Трагедія села Павлокоми
• Різня в Березці
• Різня в Горайці
• Пискоровичі
• Різня в Сівчині
• Різня в Скопові
• Різня в Бахові
• Убивства в Руді-Ружанецькій
• Депортації західноукраїнського населення із земель, що відійшли до Польщі
• Виселення українців з Польщі до УРСР
• Операція «Вісла»

Назви вікі-статтей подано мовою ориґіналу на мить публікації. Помітно, що одні вікі-редактори не боялись називати речі своїми іменами, а інші прикривались "політкоректним терміном" — "трагедія".
Ще раз: трагедія — це коли цунамі і землетрус руйнують Японію і мільйони людей не можуть врятуватись, але у катаклізмів не буває винних, навіть якщо внаслідок землетрусу руйнується АЕС Фукусіма і з'являється "Чорнобиль-2". А ось вже, наприклад, техногенна катастрофа в Чорнобилі 1986 року — це злочин совєтського режиму, наслідком якого стали сотні тисяч зламаних життів і трагічні долі жертв Чорнобильської катастрофи…
Трагедія ж українських сіл і містечок на все ще окупованих Польщею Західних Теренах України полягає в тому, що поляки — загарбники, і саме вони вирішили знищити українські села, як винищували німецькі села й цвинтарі в Ост-Пруссії, Померанії та Сілезії. Та на цьому етапі трагедія вже переходить в злочин, назва якому — етнічна чистка, або геноцид, якщо етнічна чистка ставить на меті тотальне винищення корінного населення і заміну окупантським.
Тож, не Волинська трагедія, не "Rzeź wołyńska" — "волынская рєзня", а таки так — "Ludobójstwo" — геноцид!
Польський геноцид Українців на Західних Теренах України…

«Порохівниця» завжди називає речі своїми іменами: Голодомор — це геноцид Українців, етнічна чистка на Західних Теренах України — це геноцид Українців, СССР — це терористичне квазідержавне утворення, окупація — це окупація, окупанти — це окупанти, кацапи — це москалі й кацапи, а ляхи це ляхи… Юдофобією не страждаємо.

Наші історики здебільшого бояться називати речі своїми іменами…
Щоби бути політкоректним, щоб бува нікого з "братскіх народов" не образити…
Тому, у нас геноцид Українців Голодомором та етнічними чистками ніде й ніколи не називають геноцидом, а сором'язливо так вигадують різні терміни-покручі, на кшталт: "складні сторінки сторічних добросусідських стосунків братніх польського і українського народів", в кращому випадку "українсько-польська війна", немов це Україна першою напала, хоча правильно казати польсько-українська війна, бо першою напала Польща. Ну хоч Голодомор вже не соромляться називати геноцидом, бо раніше теж вигадували ідіологему "злочин сталінського режиму", немов після сталіна квазідержавне утворення СССР раптом надало Україні Незалежність і москалі перестали винищувати Українців.
Втім, в цій публікації мова про польський геноцид Українців.

„100 років сусідства…“

„100 років сусідства: Україна і Польща“
Під такою назвою Український Інститут Національної Пам'яті відкрив в столиці виставку в день 100-річчя Листопадового Чину — однієї з ключових подій Визвольних Змагань і боротьби за Незалежність України. 1 листопада уся увага мала бути зосереджена на 100-річчі Листопадового Чину і ЗУНР. Але виставка не про Листопадовий Чин, а про сторічне сусідство України і Польщі.

Так то воно так, та ось трішечки не так.
За ці 100 років так і не виникло ані краплини порозуміння між нашими народами.
100 років тому Україна і Польща дійсно отримали Незалежність, ось тільки різними шляхами. Якщо Україна проголосила Незалежність однією з перших у вирі Першої Світової війни (одразу після Фінляндії) і одразу довелось боронити свою Незалежність від чисельних ворогів — від "красных" і "бєлых" россіян та від поляків в тому числі, то Польща просто отримала свою незалежність по факту офіційного завершення Першої Світової війни 11 листопада 1918 року, в день її завершення і майже на рік пізніше України. Поляки не проголошували незалежності, а просто чекали, коли їм її дадуть, лишаючись частиною вже неіснуючої з лютого 1917 року Россійської імперії. Польщі ніколи було проголошувати незалежність, позаяк шляхта з літа 1918 року переймалась приготуваннями до загарбання Львова і Галичини, коли впаде імперія Габсбурґів. І першою справою поляків в дні отримання незалежності була війна проти Українців та плекання мрій про "одзискання Всходніх Кресів", як визначив цю мету "батько" польських шовіністів Дмовський.
Якщо Українці боролися за Волю України в межах українського етнічного ареалу, то поляки мріяли відновити Речь Посполиту в межах середньовічних кордонів за рахунок етнічних земель сусідніх народів.
І вже лиш в цьому разюча відмінність між Україною і Польщею.

"КРЬІМнаш!", тобто, "Львув наш!"
Польський плакат 1918 року

Плекати спільну пам'ять?
О, так, "спільна пам'ять" України і Польщі — це сторіччя протистояння, починаючи з 1 листопада 1918 року, коли поляки почали війну проти Українців з метою заграбастання Львову, Галичини і Волині.
Поляки верещали "Львув наш! Львув то є польське място!" та зухвало зазіхали на всю Західньо-Українську Народню Республіку! І завдяки підтримці Франції та сепаратному "ріжскому міру" з Совєтськой Россієй, Польща отримала бажане — УНР і ЗУНР, вже поєднані в Соборну Україну, але щойно народжену Соборну Україну буквально роздерли аґресивні вороги! Це була кривава згода Антанти проти України — в 1921 році Україна, Литва і Білорусь були пошматовані між Польщею і Совєтською Россією. Варто нагадати, що така була чорна "вдячність" поляків за те, що Українці врятували Польщу від совєтської окупації.

Заявлені на ганебній мирній конференції в Парижі 1919 року кордони Польщі за Дмовським.

Далі були "пацифікація" — "умиротворення украйонців" — примусове ополячення, заборона на українську мову, культуру, ідентичність, а потім пішли концтабори для Українців і етнічні чистки. І це відбувалось за два десятки років до початку Другої Світової війни. Аналогічні дії поляки здійснювали і по відношенню до Білорусів, Литовців та Гебреїв. Антисемітизм серед поляків згодом взагалі набув небувалих розмахів, і під час Другої Світової війни поляки залюбки видавали нацистам гебрейські родини, влаштовували гебрейські погроми, та навіть через два роки по завершенню Другої Світової війни Польща була єдиною країною, де відбувались регулярні і жорстокі гебрейські погроми!
Не менш жорстокими були й погроми Українців. Вже з початку 1930-х років почались фактичні етнічні чистки на українських етнічних теренах Підляшшя, Холмщини і Надсяння. Напередодні й під час Другої Світової війни поляки вже винищували цілі українські села, не жаліючи нікого з Українців, особливо жорстоко вбиваючи дітей. Тисячі вбитих Українців, сотні спалених і розорених українських сел і містечок…

В сучасній українській історіографії цей геноцид зветься "Волинська трагедія", і провина покладається на обидва народи, мовляв, "обопільне знищення" було. Хоча, все почалося з польської "пацифікації" ще у 1920-х… В польській "історіографії" (даруйте, але поляки трактують історію так, як і кацапи) ці події звуться "волинська жечь" ("волынская рєзня" по-кацапські) і все висвітлюється тільки однобоко: мовляв, "мирних та невинних поляків жорстоко вбивали українські селяни", і кількість жертв серед поляків не просто вдесятеро завищена, а щороку невпинно зростає! Особливо під час нинішньої війни, коли до влади в Польщі прийшли ті, хто мріють "відродити велику Польщу", — кількість "жертв волинской жечі" почала наскільки стрімко зростати, що через рік-два досягне мільйонних цифр!
Українці у свідомості поляків — це такі собі "люті звірі, вбивці і бандити", і ця теза постійно підживлюється всілякими візуальними образами у вигляді психоделічних статуй та пам'ятників, в яких буквально смакується жорстоке вбивство дітей: то польське малятко на вилах-тризубі корчами корчиться, то ще щось. Не вірите? Будь ласка: Відрубані голови та дитина на вилах — таку велетенську скульптурну композицію представили у 2017 році для "нагадування про волинску жечь, вчинену бандерувцамі" — всередині гіпертрофованого орла, на крилах котрого написи про бога, на вилах корчиться дитя, а по низу вінчають композицію відрубані голови на колах! Цю психоделіку планують встановити в так званому "парку пам'яті" в Торуні. Скульптурна композиція давно готова, щоправда, поки що поляки не наважуються встановлювати цей витвір психопатів, бо Європа не зрозуміє цієї "психоделіки".
Втім, сміливо знімаються й показуються відверто українофобні кінострічки, такі як "Wołyń".
Ну, а пам'ятники, де ж біле польське орлятко роздирає Тризуб України спокійно собі стоять по всій Польщі!
І всюди, у кожній деталі в Польщі є елементи, котрі ілюструють зверхність ляхів і приниження Українців.
Зате у нас чверть співгромадян кинулись працювати рабами в Польщі, підмиваючи дупи шляхті, даруйте, і мріють, небораки, про "карту пóляка". Якийсь незрозумілий комплекс меншовартості — від одних окупантів бігти до інших!
Ось декілька світлин про "добрих сусідів":

Звичайний польський шовінізм

Тактика ляхів у ХХ столітті проста: вони скоїли геноцид Українців, вбили до півмільйона Українців починаючи з 1918 року. а потім, щоб не відповідати за свої злочини, прикидуються "жертвою" і постійно та невпинно верещать про те що їх, бідолашних, вбивали-катували без вини невинних, а вони ж такі білі й пухнасті, бідні-нещасні, шляхетні й набожні!
Але насправді ляхи, як і кацапи — люто ненавидять Українців!
Після кацапів ляхи — найбільш брехливий і підступний народ!

Це був польський геноцид Українців! Етнічні чистки українських етнічних теренів з метою ополячення і окупації. Завдяки все тому ж СССР, Польща таки отримала частину українських етнічних земель — так зване Закерзоння — Західний Терен України: Підляшшя, Холмщину, Надсяння і Лемківщину. І в 1947 році Польща провела "Akcja Wisła" — примусову депортацію всіх Українців з окупованих Західних Теренів України! Півмільйона тих, кому вдалось вижити після багаторічної різанини, були виселені з рідних країв — одних розселяли на подарованих Польщі теренах Німеччини (Померанія, Східна Прусія), інших передали Совєтам.

А ще ж була спільна мадярсько-польська інтервенція, гібридна війна і окупація Карпатської України навесні 1939 року. Цій окупації передувала нишкова диверсійна війна поляків і мадяр проти Українців на теренах Карпатської України, що тоді входила до складу Чехо-Словаччини. Польща і Третій Райх залюбки спільно шматували Чехо-Словаччину. Взагалі-то, Польща — забутий союзник Третього Райху. Тож, у Польщі набагато більше спільного з нацистським Третім Райхом і Совєтами, аніж з Україною. Єдине спільне з Україною — це постійна, як і у кацапів, війна ляхів проти Українців, "пацифікація", етнічні чистки Українців, депортації і верещання "Львув наш! Львув то є польське място! Оддайцє нам Львув!"
Ось така вона, "спільна пам'ять"!
Плекайте!…

Польща "адвукатка"

До війни Польща себе постійно називала "адвокат України в Європі".
Хоча, нащо Україні "адвокат" — Україна що, скоїла якісь злочини?
Але саме такий асоціятивний меседж довгі роки закладала Варшава в голови європейців. "Україні потрібен адвокат!" Польща — "адвукатка" України!
Йдіть в дупу, кляті ляхи, зі своїм "адвукатством"!

Ви ще за геноцид Українців не відповіли!

❖ ❖ ❖