100 років кривавих Совєтів

Совєтська кривава імперія перетнула свій сторічний "юбілєй".
І хоча Совєтського Союзу не існує більш ніж чверть століття, кривава імперія чєкістів мутувала в РФ (Россію Фашистську) і продовжує вести ту Велику Війну, яку у 1914 роздмухала ще Россійская Імпєрія.
І ці три свічки на титульній ілюстрації — пам'яті всіх Українців, що душу й тіло за Україну поклали у І, ІІ та ІІІ Визвольних Змаганнях...

Доречно буде погортати сторінки історії кривавої сторічної совєтської окупації України.
Це важливо, щоб нагадати, якою страшною ціною для України обернулась ця окупація. Звісно, не вистачить жодних блоґів, щоби розлого осягнути всі злочини совєтського режиму проти України, але поверхнево оглянемо період становлення Совєтів, зупиняючись на періоді завершення Першої Світової війни, початку перших совєтсько-українських війн і початку Перших Визвольних Змагань...

В Україні і Світі, на щастя, сторіччя Совєтів майже ніхто не помітив, і лише нечисельні ватніки, совки та коллабораціоністи "атмєчалі 100-лєтній юбілєй вєлікай актябрьскай рєвалюциі". На РФ (Россії Фашистскій), звісно, ця дата не пройшла непоміченою, та й взагалі, там був майже тиждень "празднованія": "дєнь єдінства 4 ноября", більш відомий як день россійського фашизму, плавно перетік в "празднованіє 100-лєтія Вєлікоґо Актября 7 ноября".
Це цілком справедливо і чесно, адже фашизм, коммунізм, кацапський шовінізм та імперастія не просто тісно пов'язані між собою, а взагалі злилися в єдиному симбіозі! Тож, "єдінство" красно-коричневою субстанції чудово підкреслило саме це спільне й тривале "празднованіє". Саме так і мав пройти "столєтній юбілєй вєлікоґо октября"!
Труп лєніна все ще смердить в мавзолєє, труп сталіна смердить під стінами Кремля на кремлядському цвинтарі "в сєрдце сталіцы", а Хуйло сидить в Кремлі — СССР — "Столєтіє Совєтов Стабільность Сука Россія".

У нас в Україні тішив той факт, що мало хто з Українців взагалі згадав за "дєнь 7 ноября", не кажучи вже про "столєтіє", а молода ґенерація навіть здивовано запитувала, що то взагалі таке "октябрьская рєволюция" і чому "вєлікій октябрь" раптом відбувся "7 ноября"? З великою втіхою доводилось пояснювати, що большевістськая попойка рабочіх і крєстьян в Пєтроґрадє відбулась 25 жовтня 1917 року за старим стилем, а за нинішнім календарем цей день припадає на 7 листопада. Дехто з молоді намагався не забивати собі голову такою малозрозумілою дурнею, і це тішило ще більше.
Автори блоґ-майданчику «Порохівниця», до речі, теж згадали що за день такий лише надвечір 7 листопада. Але бажання поспіхом готувати публікацію за встигнути "відзначитись" не виникло — забагато честі для совєтскоґо столєтія.
А ось 11 листопада, в день офіційного завершення І Світової війни (і в день оголошення другої совєтсько-української війни 1918 року) якраз варто нагадати, що ж це за імперія така, Совєти...

Імпєрія іздохла — прівєт, Совєтская імпєрія!

Россійская Імперія роздмухала Велику Війну на початку ХХ століття.
Великі імперські амбіції й прагнення вийти до "теплих морів" та приєднати до себе половину Європи, породили ідею "панславянізма" — об'єднання всіх слов'ян під крилом Россійской Імпєріі. Окрім того, сусідня Австро-Угорська Імперія заходилась реформою і Ерцґерцог Австрійський Франц Фердинанд розробив концепцію створення "Сполучених Штатів Європи" на базі Австро-Угорщини, надавши національним коронним краям статуси королівств під єдиною австрійською короною. Одним з таким королівств мала стати Україна — коронні землі Ґаліція і Лодомерія та Буковина, з претензією на об'єднання з рештою етнічних українських земель.
Тобто, для Россійской Імпєріі виникла загроза втрати України — "ґлавноґо столпа россійскоґо імпєріалізма".
А це "дєло прінципа"!
Звісно ж, Россійська Імперія не могла допустити такого розвитку подій, тому з 1910-х років почалось роздмухування всіляких протиріч між європейськими монархіями, які Пєтєрбурґ вдало роздмухував відомими нині "гібридними" методами. Пізніше відбулись балканські війни, які стали своєрідним "тренуванням" перед Великою Війною. А вже у 1914 році Россійська Імперія руками сербсько-боснійського бойовика Ґавріли Прінципа в Сараєво вбиває Ерцґерцога Австрійського Франца Фердинанда, який мав стати наступним Цісарем. Сараєвське вбивство стало сигналом до початку Великої Війни...

Велику Війну Россійская Імперія не пережила!
Імперія впала раніше, аніж завершилась Світова війна (цю війну спочатку назвали Велика, потім Світова, і нумерацію І Світова та війна отримає лише з початком ІІ Світової, яку теж роздмухає Москва...)
Отже, Россійская Імпєрія впала. Слідом за нею, вже у 1918 році, відбувся крах Австро-Угорської Імперії, Османської Імперії та Німецької Імперії. Проте, першою і найгучніше впала саме та імперія, яка зпідтишка й роздмухала Велику Війну!

Та чи впала кацапська імперія насправді?
З руїн Россійской Імпєрії поставали нові країни: Україна, Білорусь, Грузія, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща...
Перший Універсал Центральної Ради України було проголошено 23.VI.1917, в серпні того ж року було проголошено "автономію в складі Россіі".
На місці Россійской Імпєріі з'явилась на короткий час Россійская Рєспубліка. Але втриматись довго ця перша і остання республіка кацапів не змогла, позаяк кацапи в принципі не здатні до цивілізованого державоутворення, вони звикли до імперії. Не отримавши обіцяних імпєратором Ніколаєм Вторим нових земель, Афона, Босфора і Єрусаліма, а натомість отримавши мільйони загиблих, злидні й голод, серед кацапів зародились ідеї "большевізму", щедро підживлені марксистською ідеологією. Причому, перші "рабочє-крєстянскіє наркомы" з'явились на Уралі ще у 1905 році, після першої революції. Переповідати історію всіх тих "івановскіх стачєк" не варто. Варто зазначити, що на початок 1917 року відправлятись на фронти воювати за царя-батюшку кацапи вже не особливо бажали, а в імперії дедалі частіше страйкували рабочіє і крєстьянє — пролєтаріат. Великою загрозою вони не вважалися, позаяк не мали лідера і тим паче політичного руху. І коли відбулась друга революція, що призвела до зречення імпєратора Ніколая-ІІ від престолу, перетворивши монархію на республіку, большевікі взагалі губились десь на тлі всіляких есерів. Але невдовзі Німеччина вигадала план щодо руйнування Россійской Імпєріі зсередини, відправивши зі Швейцарії до Россії "пломбованим вагоном" (себто, спецпотягом через Німечччину і Швецію) россійських так званих "большевіков" на чолі з Ульяновим-лєніном, які переховувались від війни в нейтральній Швейцарії, ну і коштів німецькі стратеги для большевіков не пожалкували на "план-шатун" для розхитування зсередини тепер вже Россійской Рєспублікі. Німеччина прагнула тільки перемоги у Світовій війні!
25 жовтня (7 листопада) 1917 року большевіки захопили владу, розігнавши імпотентне Врємєнноє Правітєльство Алєксандра Кєрєнскоґо разом з останнім.

З руїн Россійской Імпєрії постала Совєтская Россія! Тонка примара Россійской Рєспублікі виявилася лише шкуринкою ембріону, з якого вилупився новий мутант переродженої кацапської імперії. Втім, пізньої осені 1917 року ще взагалі ніхто цього не усвідомлював... Навіть в Німеччині не усвідомлювали, ЩО вони випестили і випустили назовні...

Совєтскую Россію Захід взагалі спочатку не сприймав, потім сприймали несерйозно, і лише коли усвідомили, що Совєти небезпечні, вже було занадто пізно. Монстр вилупився і почав рости буквально на очах у Європи, яка намагалась загасити пожарища Світової війни. Третя, большевістська "рєволюция", що насправді була просто захопленням влади, була вже не буржуазною революцією, і до влади прийшли не інтелектуали зі світлими ідеями, а плебс і дикуни — кацапські дикуни і варвари, орки з найнижчих низів з повною відсутністю будь-якого інтелекту, які дорвалися до влади...

Власне, "Совєтская Россія" по суті була (і є) терористичним квазідержавним утворенням "РСФСР \ Совєтская Россія", і лишалась невизнаною до листопада 1933-го… Хіба що Франція у 1923 році визнала "РСФСР", сподіваючись отримати борги Россійской Імпєріі.

Східний фронт Світової війни просувався вглиб колишньої вже Россійської Імперії. Повсталі з руїн імперії народи починали боротись за Самостійність. На хвилі національної боротьби німецьким і австрійським військам вдалось просунутись далеко вглиб, займаючи терени України, Білорусі, Литви, Латвії, Естонії, народи яких проголошували власні держави. Але кацапи не могли змиритись з цим! Ще втрату Фінляндії і Польщі вони могли якось пережити, та й то, але втратити Україну!..

Перша совєтсько-українська війна

На яку країну напала Совєтская Россія через місяць після захоплення влади большевікамі?
Так, Совєтська Россія вже через місяць після большевістського заколоту, оголосила війну Україні!

Позаяк Россійская Рєспубліка перестала існувати, (7)20.ХІ.1917 Українська Центральна Рада нарешті проголошує ІІІ Універсалом створення автономної Української Народньої Республіки зі столицею в Києві, (соціялістичний уряд Грушевського і Віннічєнка не відклав, тим не менш, в бік універсали про "автономію в складі Россіі" — УНР наполягала на утворенні "федеративного уряду в Росії з представників усіх територій, що самовизначилися"). Та перше з чим зіткнувся соціялістичний уряд УНР — кацапська аґресія як з боку "бєлых", так і з боку "красных"!

Невдала спроба большевіков змінити владу в Україні шляхом переобрання Української Центральної Ради викликала роздратування большевіцкоґо "совєта народных коміссаров", тому "красныє" вирішили захопити владу в Україні шляхом збройного повстання в Києві. Проте, українські війська, лояльні до Центральної Ради, придушили повстання, а заколотників вислали ешелонами за межі України. Большевицькі відділи під проводом Євґєнії Бош, що їхали з фронту на захоплення Києва, були роззброєні 1-м українським корпусом Павла Скоропадського біля Жмеринки і відправлені до Совєтської Росії. Спалахнуло большевицьке повстання в Одесі, яке так само закінчилося поразкою большевіков.
4(17).ХІІ.1917 розлючений "совєт народных коміссаров" надсилає "ультіматум" Українській Центральній Раді за підписами Владіміра Лєніна і Льва Троцкоґо. Большевіки вимагали легалізувати большевіцькі військові загони в Україні й припинити їх розброєння. Зазначалося, що в разі невиконання вимог "совнарком" вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти Совєтської Россії. 5(18).ХІІ.1917, не дочекавшись відповіді від українського уряду, "совнарком" постановив вважати Українську Центральну Раду своїм ворогом. Комадувачем совєтських військ проти України було призначено Владіміра Антонова-Овсієнка, втім воєнне командування здійснював есер Міхаіл Муравйов. З грудня того ж року біля північно-східних кордонів Української Народньої Республіки від Гомеля до Харкова почали концентруватися "красныє" війська.
7(20).ХІІ.1917 Українська Центральна Рада відправила відповідь "совнаркому" за підписом Володимира Винниченка та Симона Петлюри, якою відхилила ультиматум.
Розпочалася совєтсько-українська війна...
Розпочались І Визвольні Змагання...

Совєтські окупанти стрімко почали просуватись теренами України. Тактика большевіков полягала в просуванні лініями залізниць і встановленні контролю над великими промисловими й транспортними центрами. Совєти розраховували на допомогу робітничих загонів у цих містах. І хоча за кількістю війська УНР не поступалися "красным", але наші були розпорошені по Україні, тоді як "красныє" діяли на головних стратегічних напрямках нахабним нахрапом.

Вже 8(21).ХІІ.1917, на другий день війни, Совєти увійшли до Харкова, протягом доби захопили місто. І вже 12(25).ХІІ.1917 в Харкові за сприянням "совєта народных коміссаров Россіі" большевікі проводять "всєукраінскій съєзд Совєтов", на якому проголошують "совєтскую УНР" (майбутню "УССР") зі столицею в Харкові (привіт любителям терміну "пєрвая сталіца"!) Відповідно, владу УНР в Києві большевікі оголосили "незаконною".
Наявність в Україні двох центрів влади — київського національного і харківського совєтського — дала змогу Совєтській Россії формально залишатись осторонь війни, представивши її як "внутрєнній конфлікт", "ґражданская вайна". (нічого не нагадує?)
Совєти швидко опанували стратегію ведення "гібридної війни", тому в подальшому завзято почали плодити чисельні "совєтскіє народныє рєспублікі" з метою подальшої експансії. Пізніше вилупляться "донєцко-кріворожская совєтская рєспубліка", "таврічєская совєтская рєспубліка", "одєсская совєтская рєспубліка" і купа інших квазіутворень.
Першу совєтську гібридну війну совєтсько-россійська "історіоґрафія" називає "ґражданская вайна".
Нічого не нагадує?

30-тисячна совєтська орда чотирма групами вирушила з Гомеля і Брянська в Україну в напрямах Чернігів-Бахмач, Глухів-Конотоп, Харків-Полтава-Лозова. Одночасно у містах Лівобережжя було підготовлене повстання місцевих большевіцьких груп, при чому большевіцькою пропаґандою було деморалізовано деякі українські гарнізони. Швидко були захоплені Чернігів, Бахмач, Глухів, Суми, Ромодан, Полтава, Лозова, Купянську, Старобільськ, Катеринослав (Січеслав), Верхньодніпровськ, Олександрівськ (Запорожжя). Спалахнули большевіцькі заколоти в Одесі і Миколаєві.
Красною ордою сунули Совєти на Київ...

16(29) січня 1918 року відбувся бій під Крутами в якому Студентський Курінь з 300 бійців виступив проти шеститисячної "красної" орди Муравйова. Незважаючи на таку перевагу, "красныє" втратили 350 вояків, після чого 50 студентів, взятих у полон, було розстріляно...

✠ 100-річчя бою під Крутами
✠ Бій під Крутами — бій за Майбутнє України!
✠ «Україна понад усе!» — Крути і втрата Першої Незалежності…
✠ Крути…

Того ж дня в Києві большевіки, випущені напередодні большевіком Віннічєнком з в'язниць, організували Січневий заколот пролєтарієв на заводі "Арсенал", яке лише через тиждень неабиякими зусиллями придушили вояки куреня Січових Стрільців та Вільного Козацтва.

Тим часом УЦР і її уряд перебрались з Києва до Вінниці.
26 січня (8 лютого) 1918 року "красныє" під командуванням Муравйова захопили Київ, столицю УНР. Три дні в місті тривав суцільний терор, Київ було втоплено в крові...

З Києва "красныє" почали похід на Правобережжя, відтіснивши українські війська аж на Полісся і Поділля. На Волині колишній россійсько-імперській 7-й армії, яка переважно складалась з большевіков, вдалося захопити Проскурів, Жмеринку, Козятин, Бердичів, Рівне й Шепетівку, а загони Української Центральної Ради обороняли позиції на лінії Житомир-Коростень-Сарни...

Тим часом в Бересті (Брест-Литовськ) відбувались перші в Світовій війні мирні перемовини.
Світова війна ще тривала, фронт Світової війни проходив теренами України, яка, розділена між імперіями, стала ареною найзапекліших бойових дій східного фронту, але саме на теренах України відбулись перші в цій війні мирні перемовини, результатом яких став Берестейський Мир. Центральна Рада усвідомлювала, що необхідне дипломатичне визнання Незалежності України, виведення УНР зі Світової війни та допомога у звільненні від совєтських окупантів. Українська делегація прибула в Берестю і наполягала на статусі самостійних учасників перемовин. Від імені Четверного Союзу міністр закордонних справ Австро-Угорської Імперії князь Оттокар Чернін заявив про визнання делегації УНР повноправним учасником переговорів. Австрія, Німеччина, Османська Імперія і Болгарське Царство визнали УНР державою. Совєтська Россія теж визнала право УНР в перемовинах як самостійної держави, мовляв, "большевікі прізнают право народов на самоопрєдєлєніє". Хоча, насправді, РСФСР намагалась відтягнути час, наполягаючи на перерві до кінця січня 1918 року, сподіваючись за цей час захопити Київ, замінити делегацію УЦР на совєтську квазіделегацію з Харкова. Оттокар Чернін не дозволив перервати перемовини. Між іншим, саме австрійський князь Оттокар Чернін, разом з Ерцґерцогом Вільгельмом фон Габсурґом (Василь Вишиваний) зробили все можливе для дипломатичного визнання Незалежності України і просунули підписання секретних документів стосовно допомоги Україні у звільненні від совєтських окупантів.
Зрештою, за Берестейським Миром Україну було визнано Незалежною, рівноправною державою; УНР виходила з Першої Світової війни; Холмщина та Підляшшя входили до складу України (а не Польщі); Німецька Імперія і Австро-Угорська Імперія зобов'язувались допомогти звільнити територію УНР від совєтських окупантів в обмін на постачання продовольства.

Берестейський Мир

Після укладення Берестейського миру (9 лютого 1918) і домовленості з німецьким і австрійським урядами про звільнення України від совєтської окупації почався контрнаступ українських, австрійських і німецьких військ. Попереду йшли українські війська.
Упродовж березня-квітня 1918 року було звільнено Лівобережну Україну, особливо відзначились Гайдамацький Кош Слобідської України Симона Петлюри під проводом Володимира Сікевича, Запорожці під проводом отамана Петра Болбочана і Зураба Натішвілі (Олександра Натіїва) — бліцкріґом було звільнено майже всю Україну!
Український бліцкриґ-1918: Кримський похід Петра Болбочана. (Щоправда, така звитяга Захисників налякала і нерішучу соціялістичну Центральну Раду, і німецьке командування, що вилилось у поразку в Криму.)
Переляканий контрнаступом Лєнін доручив 14.ІІІ.1918 своєму представникові в Україні Орджонікідзе удавано українізувати "красноармєйцев" Антонова-Овсієнка і Муравйова, однак і цей маневр не мав успіху. У той час бої відбувалися за залізничні вузли, а просування військових частин здійснювалося панцерниками залізничними коліями. Тим часом Совєтська Росія змушена була визнати умови Берестейського Миру і згодом, 12.VІ.1918, підписала з Українською Державою прелімінарний мир.

Велика Війна завершилась — Велика Війна продовжилась!..

...В одинадцяту годину одинадцятого дня одинадцятого місяця...

11.ХІ.1918 року Німеччина, остання з Серединних Держав, уклала перемир'я з країнами Антанти і склала зброю.
...Підписання відбулося о 5 годині 10 хвилин ранку 11 листопада 1918 року в залізничному вагоні маршала Фердинанда Фоша в Комп'єнському лісі: англійський адмірал Росслин Уімісс і командувач військами Антанти маршал Фош та німецька делегація, очолювана генерал-майором Детлофом фон Вінтерфельдтом. Перемир'я набрало чинності об 11 годині ранку. Було дано 101 залп — останні залпи Першої Світової війни.
Через півроку Німеччина була змушена підписати Версальський договір (28 червня 1919)...
До сходу Третього Рейху залишалося зовсім небагато...
Період становлення Совєтської Россії вже почався...

Для європейців закінчився жахливий кошмар довжиною в чотири з гаком роки. Втрати збройних сил всіх держав-учасниць Світової війни склали понад 10 мільйонів чоловік. Втрати мирного населення від бойових дій назавжди залишаться невідомими... Голод і епідемії, заподіяні війною, стали причиною загибелі, як мінімум, 20 мільйонів чоловік тільки в Європі і тільки до 11.ХІ.1918...
Підсумком І Світової війни став черговий переділ Європи, розпад кількох імперій. А для Россійської Імперії, яка втратила до кінця 1917 на фронтах мільйони убитими і покаліченими, Перша Світова взагалі стала до краху імперії, монархії та суцільної катастрофи — це була ціна імперських амбіцій щодо завоювання Європи! Россійська Імперія роздмухала Велику Війну і отримала ганебну поразку, імператор Ніколай-ІІ загубив не лише життя мільйонів, але й життя власної родини — імператорська родина була розстріляна большевікамі.
Втім, казати про повний крах московської імперії не варто, адже вона просто мутувала, перетворившись на ще страшнішу, ще кривавішу імперію чєкістів — Совєтскую Россію, або СССР згодом...
І Велика Війна продовжилась...

Підписання миру в Комп'єнському лісі зупинило формально Велику Війну, згодом названу Першою Світовою, але локальні бої продовжувались на теренах України, в країнах Балтії, на Кавказі...
Совєтська Россія і Польща ділили нові незалежні країни — Україну, Білорусь і Литву... Совєтська Россія намагалась повернути "утрачєнниє зємлі" колишньої Россійської імперії — Україну, Білорусь, Грузію, країни Кавказу та Балтії, відкрито зазіхала на Фінляндію, Польщу, потім на Європу і на увесь Світ!..

Офіційно Велика війна, або Світова війна, завершилась 11.ХІ.1918, але насправді Велика війна тривала.
Перша совєтско-українська війна почалась ще під час Першої Світової війни. Друга совєтсько-українська війна почалась в день завершення Першої Світової війни!
Сучасним історикам необхідно виправити суттєву історичну помилку: довести факт роздмухування Великої Війни 1914 року Россійською Імперією і підкреслити факт продовження Великої Війни вже Совєтською Россією.
Всі історичні факти є назовні, їх необхідно лише зібрати.

В історіографії все ще вважається, що Велика Війна 1914 року розгорілася в першу чергу через чвари європейських монархів, але в тіні залишаються всі ті "гібридні" витівки Россійської Імперії, яка підбурювала чвари між європейськими монархами, залишаючись ніби осторонь. Також сучасна історіографія все ще вважає совєтско-українські, совєтсько-грузинські, совєтсько-фінскі, совєтсько-естонські, совєтско-білоруські та совєтско-литовські війни 1917-1921 років частиною так званої "ґражданской войны в Россіі", хоча яка це в біса "ґражданская война в Россіі", коли це вже були перші гібридні війни совєтскоґо Кремля!

Попри те що большевізм кривавою плямою розповзався від Пєтроґрада і Москви навколо московітських багнищ та по Уралу й стрімко, немов вірус, розповзся на постімперському просторі, залишки россійсько-імперських військ не поспішали йти звільняти Москву і Пєтроґрад від красної плєсєні, вважаючи куди більшим пріоритетом негайно захопити Київ і повернути владу над "нєразумной малороссієй"! (Причому, інколи ті ж дєнікінцы спільно діяли з "краснымі" проти Українців!)
Ми не станемо зараз розглядати діяльність "бєлоґвардєйцев" в цей історичний період, позаяк в публікації акцентовано увагу саме на Совєтах. Загальновідомо, що "белыє" так і не змогли організувати наступ на Москву з метою очищення Московії (котру кацапи звуть "Россія") від большевізму, позаяк головною їх помилкою стало те, що першочерговим завданням перед собою шовініст, імпераст і українофоб Антон Дєнікін поставив взяття під контроль України, що й згубило зрештою все "бєлоє двіженіє". Коли нарешті "бєлыє" отямились і спробували консолідувати свої сили (Колчак був відрізаний в Сибіру, Юденич застряг під Пєтроґрадом, Вранґєль в Криму) — було вже запізно. Чорний Барон Вранґєль перебрав на себе командування, організував "Вооружённые Сілы Юґа Россіі" і закріпився на теренах Войска Донскоґо зі столицею в Новочєркасскє. Між іншим, барон Вранґєль був єдиним серед монархістів, що визнавав Незалежність України (жінка Вранґеля Українка), на відміну від шовіністичних Колчака і Дєнікіна. Саме з Вранґєлєм почав укладати союзницькі стосунки Гетьман Скоропадський (який, щоправда, теж зрештою видав маніфест "об Украінє в составє Єдіной Россіі", що коштувало принципово россійськомовному ґєтьману втратою Гетьманату і поверненням Директорії УНР).
Чорний Барон Вранґєль зміг протриматись в Криму проти "красных" до 1920 року. Для "белых" все завершилось вельми кепсько, і небагатьом вдалось втекти на кораблях до Константинополя. Барона Вранґєля зрештою згодом знищили чєкісти...

11 листопада 1918 року в Москві ухвалено директиву "совєта народных коммісаров" “О подґотовкє срочной воєнной помощі трудящімся Украіны", а саме про завершення в 10-денний строк мобілізації військ для наступу на Україну.
20 листопада 1918 року почалася друга війна Совєтської Россіі проти України.
Велика Війна завершилась — Велика Війна продовжилась!..

Друга совєтсько-українська війна

Друга совєтсько-українська війна розпочалася під час антигетьманського повстання, очолюваного Директорією УНР.
17 листопада 1918 в Москві створено "врємєнноє рабочє-крєстьянскоє правітєльство Украіны".
28 листопада 1918 в Курскє це "врємєнноє рабочє-крєстьянскоє правітєльство Украіны" було офіційно проголошено нібито "ґруппой члєнов центральноґо ісполкома совєтов Украіны на базє всєукраінскоґо центральноґо воєнно-рєволюционноґо комітєта".
Миттєво без оголошення війни в ці ж дні почалась окупація Сіверщини, а в грудні 1918 року "красная армія" на чолі зі Сталіним і Антоновим-Овсієнко, розпочали широкомасштабний наступ з Курська на Україну.
Директорія УНР надсилала одну за одною ноти протесту Совєтській Россії, на які не було відповідей. Лише 5 січня 1919 року з Москви надійшла нота "народноґо коміссара іностранних дєл" РСФСР Чічєріна, в якій стверджувалося, що військ РСФСР в Україні немає ("іхтамнєт"), а проти Директорії воює "армія нєзавісімоґо украінскоґо совєтскоґо правітєльства".
Після бою за Чернігів Директорія УНР оголосила 16.І.1919 війну Совєтській Россії...

Через три роки пошматована Україна перетвориться на квазідержавне утворення "УССР" з довжелезним шлейфом псевдодержавних утворень, частина з яких взагалі утворювались на територіях РСФСР. Навички гібридної війни та штампування "луґандонів" відточились ще сто років тому...

Кремль йшов на випередження.
Україна вже майже сформувалась як Соборна Держава.
Австрія, усвідомлюючи вже крах своєї імперії, відступилася і у Львові 1.ХІ.1918 відбувся Листопадовий Чин.
22.І.1919 Західньо-Українська Народня Республіка і Українська Народня Республіка з'єднались Актом Злуки в Соборну Україну. Велись перемовини до приєднання Української Кубані і киримського Криму. Соборна Україна майже відбулась!
Саме тому Совєти поспішали. Кремль побоювався визнання Соборної України з боку Антанти. Хоча якраз Антанта зусиллями Франції не бажала визнавати Україну як державу, попри проукраїнські позиції США і Великобританії — Франція бачила Польщу "буфером на шляху Совєтів", а Україну воліла поділити між Польщею і Россією, яку Париж мріяв відродити, збираючи у себе всіх білоемігрантів. Тобто, фактично, саме Франція зробила неабияку послугу Совєтам (можливо, певну роль в цьому зіграв молодий Шарль де Голль, друг товаріща Тухачєвскоґо).
Тим часом, Україну звідусіль шматували сусіди: поляки, румуни, мадяри. Зі сходу — "красныє" і "белыє" кацапи. Україна була виснажена і для Кремля це було радше стимулом.

На той час українські військові сили складалися з регулярних формацій: Корпус Січових Стрільців, Запорізький корпус, а також з недисциплінованих повстанських загонів, якими командували політично нейтральні отамани (Ангел, Зелений та інші), які часто переходили на бік большевіків.
Проти України воювали також Махно і Ґріґорьєв.
Махно взагалі бігав як солоний заяць то до "красных", то до "бєлых", то знов до "красных", то проти "красных", то сам собі "мама-анархія".
Впродовж грудня 1918 — січня 1919 "красная армія", за співпраці деяких отаманів, займають Лівобережжя, а 5.ІІ.1919 підійшли до Києва, і український уряд знову був примушений залишити столицю. У лютому 1919 большевікі повели подвійний наступ: на півночі по лінії Мозир-Коростень, Лунинець-Сарни-Рівне, намагаючись відтягти відділи Армії УНР від УГА, і на півдні з району Кременчук-Катеринослав через Знам'янку на Бірзулу-Жмеринку, з метою ізолювати українські військові частини від десанту Антанти. На цьому відтинку Армія УНР зазнала поразки, бо в певний момент отаман Григоріїв, незадоволений поступливістю Директорії супроти Антанти, перейшов на бік большевіків. Третя група "красноармєйцев" повела наступ з Києва в напрямі Бердичів-Козятин-Жмеринка, щоб не допустити з'єднання між північними і південними частинами Армії УНР.

У березні 1919 військо УНР перейшло в контрнаступ, завдаючи відчутних ударів більшовикам у районі Бердичів-Козятин-Житомир і підступаючи аж під Київ. Проте вже за місяць "красная армія" знову відтіснила Українців далеко на захід. Зрештою, руках української влади залишилася значно звужена територія і смуга, завширшки 40-50 км на південно-західній Волині.
Тоді ж у настроях населення з'явилися певні зміни. Антиукраїнська політика совєтського уряду УССР та жорстокі реквізиції більшовицького війська викликали обурення серед селян, які поповнювали лави повстанців, вороже наставлених до большевицького режиму. Почались селянські антибольшевицькі повстання.

30.VІІ.1919 в Кам'янці-Подільському відбулася нарада керівництва УНР і ЗУНР за участю місій Франції, Англії і США, яка розглянула остаточний план операції об'єднаних українських армій у напрямі на Київ і Одесу. Головний отаман Симон Петлюра доповів також про план ліквідації большевицької влади в Україні, виклав вимоги до Антанти щодо озброєння і обмундирування 500-тисячної української армії. Він просив місії переконати лідера Польщі Пілсудського у необхідності нового виступу проти Совєтської Россії. Петлюра вже був готовий поступитись перед Польщею і віддати полякам Галичину і Волинь...

Друга війна для України виявилась ще більш нищівною. Виснажені роками війни, дезорієнтовані хаосом, деморалізовані, Українці вже не мали сил опиратись ворогам, які роздирали звідусіль. Чисельні помилки Директорії та недалекоглядність політиків того часу також грали не на користь України. Одна лиш страта полковника Болбочана чого коштувала! А зрадник Волох, фаворит Петлюри, який домігся розстрілу легендарного полководця, вкрав скарбницю УНР і втік до большевіків!
Між іншим, большевік Віннічєнко теж втік з України, відгукнувся на запрошення Лєніна, деякий час поработал в Москві, та вчасно встиг втекти до Франції. А Волоха розстріляли під час "большой чісткі".
На жаль, Україні не поталанило в той час з політиками...

Зрештою, в листопаді 1919 року виснажена Дієва Армія УНР опинилась в Трикутнику Смерті — невеличкому трикутнику в лісах Волині, затиснутому між військами Польщі, "красной арміі" і "дєнікінцамі". Холод, голод, дощі і приморозки ще й епідемія тифу... "Червоний Хрест" Антанти відмовляв надати хоч бодай яку допомогу Українцям, бо вони допомагали лише "бєлоґвардєйцам" і полякам.
Армія й уряд УНР, опинившись в кінці листопада в оточенні ляхів, "красных" і "бєлых", вирішили на нараді в Чорториї (4.ХІІ.1919) припинити регулярну військову дію, натомість продовжувати боротьбу партизанським способом в запіллі ворогів.

Поразкою УНР завершилась друга совєтсько-українська війна. Але Українці не облишили спротив!

Із 6 грудня 1919 року по 6 травня 1920 року тривав Перший Зимовий Похід Армії УНР під проводом Михайла Омеляновича-Павленка. Головним завданням Зимового Походу було збереження присутностi української армії на українських теренах, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій. Перший Зимовий Похід — чи не найгероїчніша сторінка І Визвольних Змагань. Українська армія вперше застосувала глибокі рейди в тил і партизанські методи боротьби з ворогом. Досягнуто головної мети — збережена Армія УНР. Зимовий Похід дав зразки характерної партизанської війни.

Останньою спробою Симона Петлюри врятувати УНР була мирна угода з Польщею. Щоправда, назвати її справедливо навряд чи можна, але Українці вже не мали змоги ставити умови з таборів інтернованих у фактичному статусі полонених. Тому Петлюра погодився зректись Галичини і Волині на користь Польщі, яка активно окуповувала терени України, Білорусі і Литви, намагаючись заграбастати якомога більше земель у всіх навколо народів для своєї омріяної "Жечі Посполітой од можа до можа"...
Якби ж Петлюра знав, наскільки мерзенними, огидними й підступними зрадниками виявляться ляхи...

Після підписання Варшавського договору (22.ІV.1920) почався польсько-український наступ на Совєти. В Замості Марко Безручко зупинив совєтський наступ на Польщу, врятувавши тим самим від совєтської окупації і Польщу, і Європу! Совєтська Россія вже мріяла завоювати Польщу і вийти на Німеччину, але Українець врятував Європу від "красноґо тєррора"! Польська армія і дві українські дивізії, а також армія, що повернулася з Зимового Походу, почали наступ проти "красной арміі". Уже 7 травня 1920 року дивізія Марка Безручка разом з польськими частинами увійшла до Києва. Однак ці початкові успіхи були перекреслені контрнаступом "красной арміі". Київ було втрачено цього разу остаточно...

Проте головним ударом в спину Українцям було підступне підписання Польщєю сепаратного "Ріжскоґо міра" з Совєтской Россієй, за яким Польща отримувала так звані "сходні креси" — між Совєтами і Польщею було розчленовано Україну, Білорусь і Литву...
Так Польща "віддячила" Українцям за порятунок від совєтської окупації!
Це була кривава згода Антанти проти України...
Втім, тішитись своєю величчю Польща зможе до 1939 року, коли обираючи між Совєтами і Третім Райхом, хитрожопе польське Орльотко буде пошматоване цими двома хижими кривавими імперіями!
Але то вже інша історія. Так їм і треба!

Другий Зимовий Похід Армії УНР або Листопадовий Рейд відбувся в листопаді 1921 року під проводом Юрія Тютюнника.
Листопадовий Рейд став останньою, відчайдушною спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом здобути Незалежність України в ході національно-визвольних змагань. Але це була невдала спроба...
Виснажені, вимучені багаторічною війною, без амуніції, озброєння і продовольства, нечисельні Захисники України не змогли б протистояти вже міцній і добре озброєній "красной арміі". 17 листопада 1921 в бою під селом Малі Міньки повстанці були розбиті. Понад 700 полеглих Героїв Листопадового Рейду: більш 400 на полі бою, 537 учасників Рейду потрапили у полон, до страти дожили 443 і після рішучої відмови перейти на службу до "красной арміі" 359 бійців Повстанської Армії 21 листопада 1921 було закатовано і розстріляно в селі Базар...

Після невдалого завершення війни регулярними частинами армії УНР, до справи взялися партизанські загони. Ще кілька років велася, головним чином на Правобережжі, партизанська боротьба проти совєтського окупаційного режиму. Командири повстанських загонів, які формально не підпорядковувалися українському військовому керівництву, яке на той час вже перебувало у екзилі, продовжували сподіватися на нове загальне військове зрушення, яке дозволить звільнити Україну з-під совєтської окупації.
У цій боротьбі прославилися повстанці Холодноярської Республіки, де діяли закони УНР.
У вересні 1922 року аґенти НКВД замаскувалися під представників уряду УНР, вийшли на контакт з отаманами Холодного Яру, що дало змогу нейтралізувати головний осередок опору та згодом повністю знищити холодноярських повстанців.
Окремі загони українських повстанців боролися проти совєтських окупантів до кінця 1920-х років. Зокрема, козаки під проводом отаманів Андрія та Степана Блажевських воювали до 1930-го року, поки обидва брати не загинули від рук чекістів.

В Україні вирував "красный тєррор"...

Совєтська окупація

Втрата Незалежності України і встановлення совєтського окупаційного режиму призвели до Великого Голодомору...
Три великі хвилі Голодомору виморили десятки мільйонів Українців!..

Совєтські кацапи ставили на меті повне знищення Українців як нації, як етносу, що є геноцидом і злочином проти людства.
Точна кількість померлих з голоду Українців ніколи достеменно не буде визначена...
За найбільш ретельними підрахунками:
— Голодомор 1921-1923 років вбив 2 000 000 Українців...
— Голодомор 1932-1933 років вбив 7 000 000 Українців...
— Голодомор 1946-1947 років вбив 2 000 000 Українців...
В 1933 році щохвилини помирало 17 Українців, щогодини 1000 Українців, щодоби 25000 Українців...
Невиліковною раною залишився в історії Українців Голодомор...

Україна у ІІ Світовій війні — між двох вогнів, між двох імперій...
ІІ Світова війна забрала від 8 000 000 до 10 000 000 Українців...

Саме Українці першими зустріли ІІ Світову війну і першими дали опір нацизму на Карпатській Україні 15 березня 1939 року. До офіційного початку ІІ Світової лишалося півроку.

Сотні тисяч Українців загинули під час геноциду ляхів на Західних Теренах України з 1933 по 1947 роки за активної участі НКВД СССР. Українці ніколи не пробачать ляхам той геноцид і акцію "Вісла"!

Невідомо скільки Героїв УПА віддали свої життя за Україну в тривалій боротьбі проти совєтських, нацистських, польських окупантів...
Совєти "ваєвалі" з Повстанцями методом депортації дітей і жінок до Сибіру...
Днями Україна в скорботі згадувала 70-ті роковини операції "Запад"...

Скільки Українців пройшли через табори ҐУЛаґ? Скільки Українців там навіки лишилось?..
З перших років совєтської окупації, коли ще Українці чинили опір в Холодному Яру, в Харкові Совєти розстрілювали сліпих бандуристів, по всій Україні вбивали композиторів, письменників, художників, знищуючи культурну еліту Української Нації... Розстріляне Відродження в урочищі Сандормох на Соловках... Тисячі Українців, культурних діячів, знищено лише за те, що вони були Українцями, говорили українською, носили вишиванки, любили Україну...

Вже в роки "развітоґо социалізма" Українці все також сиділи по таборах та псіхушках, Українців також продовжували вбивати за любов до України. За висловлювання на захист України по-звірячому вбитий золотий голос України Володимир Івасюк...

Після відновлення Незалежності України фактично справжня Незалежність так і не прийшла — ще чверть століття після краху Совєтської імперії Україна знаходилась в пазурях Кремля. Адже Совєтська імперія нікуди не поділась, вона просто трансформувалась в РФ (Россію Фашистську), а постсовєтьский простір трансформовано в так зване "СНҐ" ("содружество нєзавісімых ґосударств"). Зрозуміло, що "нєзавісімость" у членів "СНҐ" була такою ж, як і у "рєспублік" СССР, тобто, формальною. Щоправда, Україна так і не підписала останній документ про входження у склад "СНҐ", не завершивши ратифікацію, тож Україна так і не стала членом "СНҐ", хоч і знаходилась довгі роки в цьому клубі постсовка і навіть головувала. Коли формація "СНҐ" почала розвалюватись, Кремль затіяв нову мутацію під назвою "Таможенный Союз". Україна тим часом знаходилась в режимі кримінальної донбасской окупації бандою "партіі рєґіонов".
Але терпець Українців зрештою увірвався і люди вийшли на Майдан!

Проте просто так відпустити Україну кривава імперія не бажає ось вже сто років поспіль.
Як і в 1914, коли виникла ідея утворення прообразу Європейської Унії, так і в 2014 році, Кремль міцно, мертвою хваткою вхопив своїми гнилими закривавленими щелепами Україну!
Українців, що вийшли на мирний Майдан, били кийками, розстрілювали снайпери ФСБ ҐРУ РФ...
Коли в центрі європейської столиці розстрілювали Небесну Сотню, в Севастополі вже висаджувався окупаційний десант РФ...
Ми ніколи не забудемо ту ніч, коли почалась війна...
Щоб не втратити Україну Кремль готовий роздмухати ІІІ Світову війну і вже роздмухав!
Кремль зухвало погрожує ядерною війною!

Ця імперія у 1914 році роздмухала Велику Війну (І Світову), потім ІІ Світову і тепер ІІІ Світову! Не враховуючи сотні локальних війн ХХ і ХХІ століття по всьому Світові, які фактично є складовою ось цієї сторічної Великої Війни... Гібридні війни Кремля проти Фінляндії, гібридна війна Кремля проти Іспанії 1936 року, що стала "трєніровочкой" перед ІІ Світовою війною... Окупація Чехо-Словаччини... Окупація і Совєти це взагалі синоніми!
І Світова війна... І Визвольні Змагання...
ІІ Світова війна... ІІ Визвольні Змагання...
ІІІ Світова війна... ІІІ Визвольні Змагання...
Українці понад 100 років стоять і боронять Україну, Європу, Світ від кацапської орди недолюдків!..
Нас винищують, а ми стоїмо, а ми відроджуємось, і ми даємо здачі...
Скільки злочинів пережили Українці за криваве ХХ століття?..
І за жоден свій злочин Кремль і кацапи так і не відповіли!
Та й інші загарбники теж...

Велика Війна, яку в 1914 році роздмухала Россійська Імперія, ще не завершилась…
Як багато історичних паралелей…
Верден… ВерДон…
Дебальцеве і Дебáль… Бунгé в Бельгії і Бунгé на Донеччині… Часів Яр і Форт Часс… Чернí та Чорнухине… Донбас і Домбасл…
Навіть назви ідентичні…
Велика Війна триває...
Оглядова історія Великої Війни в публікації, зазначеній вище теґом.
Також радиться до перегляду історична арт-серія постерів, які використані в цій публікації:
✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»
Ось, що таке Совєтська імперія, жертвами якої стали десятки мільйонів Українців...

В "столєтній юбілєй" цієї огидної кривавої імперії варто нагадати про злочини Кремля і кацапів, за які вони все ще не відповіли і відповідати не збираються...